3. Нормування виробничого освіт­лення

Виробниче освітлення необхідно нормувати на робочих поверхнях. Освітленість вимірюється у люксах. Однак нормування рівня освітленості природним світлом у люксах викликало б великі труднощі, тому що освітленість природним світлом коливається в дуже широких межах в залежності від періоду року, часу дня, стану хмарності, що відображають властивості поверхні землі (сніг, трав'яний покрив, асфальт та інш.). Тому показником ефективності природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості (К.П.О.), виражений у відсотках:

де: E - коефіцієнт природної освітленості в будь-якому місці А усередині приміщення у %; Е_в - освітленість у місці А, освітлюваному світлом видимого через світловий проріз ділянки небосхилу, лк; Е_н - освітленість горизонтальної площини в той же момент часу поза виробничим приміщенням, освітлюваної рівномірно розсіяним (дифузійним) світлом усього небосхилу, лк.

Природне освітлення у виробничих приміщеннях установлене з урахуванням одержання максимально можливої освітленості (залежить від роду освітлення), коли скло ліхтарів і бічних світлових прорізів чисте. Скло очищають не рідше двох разів на рік при невеликих кількостях диму, пилу і кіптяви, при значних кількостях - не рідше чотирьох разів на рік. Стіни і стелі повинні бути світлих тонів.

Штучне освітлення за конструктивним виконанням поділяється на два види загальне та комбіноване. Система загального освітлення використовується у приміщеннях, де по всій площі виконуються однотипні роботи.

Розрізняють загальне рівномірне освітлення, за якого світловий потік розподіляється рівномірно по всій площі приміщення без урахування робочих місць і загальне локалізоване освітлення (з врахуванням робочих місць).

При виконанні точних зорових робіт (слюсарні, токарні, фрезерні, контрольні тощо) в місцях,де обладнання створює глибокі різкі тіні або робочі поверхні розташовані вертикально, поряд із загальним освітленням застосовується місцеве освітлення.

Сукупність місцевого та загального освітлення називається комбінованим. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, проходу людей, руху транспорту є обов’язковим для всіх виробничих приміщень.

При проектуванні штучного освітлення виробничого приміщення необхідно вибирати тип джерела світла, систему освітлення, вид світильника, передбачати найбільш доцільні висоти влаштування світильників та розміщення їх у приміщенні; визначати число світильників і потужність ламп, необхідних для створення нормованої освітленості на робочому місці й здійснювати перевірку наміченого варіанту освітлення на відповідність його нормативним вимогам.

САМОСТІЙНА РОБОТА № 8

Тема: Вібрація

Мета:

План

1. Нормування вібрації

1. Нормування вібрації

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному - щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т. ін. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу. Основними нормативними документами з охорони праці стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.

Вібрацію вимірюють в абсолютних і відносних одиницях.

Абсолютними параметрами для виміру вібрації є віброзміщення, віброшвидкість і віброприскорення.

Основними відносними параметрами вібрації є:

· логарифмічний рівень віброшвидкості, що визначається за формулою

L_V = 10 ℓgV²/V²₀ = 20 ℓgV/V₀,

де V – віброшвидкість (м/с), V = (2πfA);

f , A – відповідно частота й амплітуда вібрації;

V₀ = 5·10^-8 м/с – граничне мінімальне значення віброшвидкості, яке відчувається вібраційним аналізатором організму людини.

· логарифмічний рівень віброприскорення:

L_a = 10 ℓg a²/a²₀ = 20 ℓg a/a₀,

де a = (2πf²A) – віброприскорення (м/с²);

a₀ – граничне мінімальне значення віброприскорення, яке відчувається організмом людини.

Нормуються параметри вібрації відповідно до вимог ДСН 3.3.6.039‑99 "Державні санітарні норми виробничої та загальної вібрацій".

Нормованими параметрами вібрації є середньоквадратичне значення віброшвидкості, її логарифмічний рівень або віброприскорення в октавних смугах частот (для загальної й локальної вібрації).

Загальна вібрація нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами f_сг = 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц.

Локальна вібрація нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами f_сг = 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц.

При оцінці вібрації за допомогою дози нормованим параметром є еквівалентне кориговане значення контрольованого параметра.

Для загальної й локальної вібрації залежність допустимих значень нормованого параметра U_t від часу фактичного впливу вібрації t на людину, що не перевищує 480 хв, знаходять за формулою

,

де U₄₈₀ – допустиме значення нормованого параметра для тривалості впливу вібрації на людину t = 480 хв.

Сумарний час роботи в контакті з ручними машинами, що викликають вібрацію, не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість одноразового безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, що входять у дану операцію, не повинна перевищувати 15…20 хв.

Сумарний час роботи з ручним віброінструментом при восьмигодинному робочому дні й п'ятиденному робочому тижні, залежно від виду виконуваних робіт, не повинен перевищувати 15...30 % робочого часу. При роботі з віброінструментом маса устаткування, утримувана руками, не повинна перевищувати 10 кг, а сила натискання – 196 Н.

Якщо в доповнення до вібрації на організм людини одночасно діють супутні негативні виробничі фактори (наприклад, знижена температура повітря, підвищений рівень шуму, загазованість, запиленість повітря), то необхідно розробляти спеціальні режими робочої зміни (додаткові технологічні перерви, зниження допустимого рівня вібрації нижче гранично допустимого рівня (ГДР) і т. п.).

САМОСТІЙНА РОБОТА № 9

Тема: Шум, ультразвук, інфразвук

Мета:

План

1.Нормування та вимірювання шуму

2.Ультразвук та інфразвук

1.Нормування та вимірювання шуму

Санітарно-гігієнічне нормування шумів здійснюється, в основному, двома способами - методом граничних спектрів (ГС) і методом рівня звуку (LA).

Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування постійного шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в октавних смугах із середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000 і 8000 Гц. Сукупність цих граничних октав­них рівнів називають граничним спектром. Позначають той чи інший граничний спектр рівнем його звукового тиску на частоті 1000 Гц. Наприклад, «ГС-75» означає, що даний граничний спектр має на частоті 1000 Гц рівень звукового тиску 75 дБ.

Метод рівнів звуку застосовують для орієнтовній гігієнічний оцінки постійного шуму та визначення непостійного шуму, наприклад, зовніш­нього шуму транспортних засобів, міського шуму. При цьому методі вимірюють коректований по частотам у відповідності з чутливістю вуха загальний рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відпові­дає перерахованим вище октавним смугам. Вимірюють рівень звуку в децибелах А (дБА) шумоміром із стан­дартною коректованою частотною характеристикою, в якому за допо­могою відповідних фільтрів знижена чутливість на низьких та високих частотах.

Еквівалентний рівень - це рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час, виміряного по шкалі «А». Для непостійного та імпульс­ного шуму нормованим параметром є еквівалентний рівень шуму у дБАекв. Для імпульсного шуму нормується також максимальний рівень шуму - у дБА.

Таєкв = lgt;' 10°,^ш,

де Т_Аекв - еквівалентний рівень звуку, дБА; t_; - час дії і-го рівня;

L; - рівень звуку, дБА і-го рівня; n - кількість рівнів непостійного шуму.

Порядок вимірювання рівнів звуку шумомірами та розрахунок еквівалентного рівня регламентовано ДСН 3.3.6.037-99. Звичайний шумомір складається з мікрофону, підсилювача, фільтрів (корегую­чих, октавних) та приладу, що показує.

Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах, на пультах управління і т. п.).

Нормовані рівні звукового тиску (дБ) та рівні шуму (дБА) на робочих місцях відповідно до ДСН 3.3.6.037-99

Вид трудової діяльності		Рівні звукового тиску в октавних смугах з середнє геометричними частотами									Рівень звуку в дБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000		8000
1. Творча діяльність, керівна робота з підвищеними вимо­гами, наукова діяльність, конструювання, викладання, проектно-конструкторські бю­ро, програмування на ОЕМ.	86	71	61	54	49	45	42	40		38		50
2. Висококваліфікована робо­та, вимірювання та аналітич­на робота в лабораторіях.	93	79	70	63	58	55	52	50		49		60
3. Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигналами. Приміщення дис­петчерських служб, машино­писних бюро.	96	83	74	68	63	60	57	55		54		65
4. Робочі місця за пультами у кабінах нагляду та дистан­ційного керування без мов­ного зв’язку. Приміщення ла­бораторій з шумним устат­куванням.	103	91	83	77	73	70	68	66		64		75
5. Постійні робочі місця у ви­робничих приміщеннях та на території підприємств.	107	95	87	82	78	75	73	71		69		80