4 Правові аспекти забезпечення якості

Контракт — правова форма забезпечення якості

Правове забезпечення якості продукції і послуг базується на дотри­манні контрактного права. Контракт {договір) — це угода двох сторін, яка забезпечує встановлення, зміненая або припинення прав і обов'язків, це правова форма забезпечення якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції чи послуги. Він дозволяє врахувати особливості взаємовідносин сторін, узгодити їх інтереси, а також: створити юридичні гарантії для учасників.

За недотримання контрактних зобов'язань в законодавчих актах більшості країн підприємство-відловідач відшкодовує потерпілій стороні всі заподіяні порушенням збитки, як майнові, так і упущену вигоду, яку можна було б отримати, якби зобов'язання підприємства-виробника були виконані.

Стандартами ІЗО 9000 передбачена контрактна робота в таких напрямках:

• вибір контрагентів, укладення контракту і визначення в ньому вимог до якості продукції і системи якості;

• приймання виконання контракту і перевірка замовником якості про­дукції та системи якості;

• виявлення невідповідностей продукції за результатами вхідного конт­ролю, пред'явлення претензій (рекламацій) і позовів;

• відповідальність за порушення договору про якість продукції. При поставці неякісної продукції споживач має право вимагати:

• анулювання дії контракту;

• зниження продажної ціни;

• усунення виявлених невідповідностей якості;

• заміни неякісної продукції.

Директивами країн Європейського союзу (ЄС) встановлено, що всі експор­тери, які постачають продукцію на ринки ЄС, можуть бути притягнуті до відповідальності за збут продукції неналежної якості.

Б Україні захист споживачів від неякісної продукції регламентується Законом "Про захист прав споживачів" а також указами Президента України: "Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів" та "Про програму захисту прав споживачів на 2003—2005 роки"

Юридична відповідальність за якість — це зобов'язання, покладені на виробника і постачальника за відшкодування збитків у результаті нанесення травм, пошкодження власності або іншої шкоди, викликані використанням продукції чи послуги. Межі юридичної відповідальності визначаються законодавством кожної країни.

Ризик юридичної відповідальності виробника і постачальника, тобто ймовірність виникнення необхідності нести відповідальність за неналежну якість існує на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Наявність фактора ризику є значним стимулом забезпечення якості і викликає необхідність планування спеціальних заходів, які зводять ризик до мінімуму. До таких заходів належать:

• створення ефективної системи якості;

• ретельне документування процесів виробництва для доказу невинності виробника продукції при можливих погіршеннях її якості не з його вини;

• відмова від реклами, яка містить інформацію про продукцію, незабезпе-чену якістю (пробуджує у споживача невиправдані очікування);

• однозначний опис технічних характеристик продукції і інструкцій з її експлуатації;

• проведення випробувань з метою оцінки проекту і дослідного зразка продукції для перевірки безпеки та реєстрація результатів випробування;

• впровадження статистичних методів приймального контролю якості про­дукції;

• проведення аналізу інструкцій, а також попередження споживача про правила підтримання продукції в робочому стані;

• встановлення процедур виявлення і повернення продукції, яка має ха­рактеристики, що не відповідають встановленим вимогам;

• проведення досліджень продукції, в якій припускається наявність ха­рактеристик, що не відповідають вимогам безпеки.

До перелічених заходів варто віднести і страхування відповідальності за якість, яке одержало широке поширення у промислове розвинених країнах. Воно, як правило, є добровільним. До такої послуги найчастіше звертаються підприємства, які виробляють товари широкого попиту, потенційно небезпечні для життя, здоров'я і майна гррмадян. Мета страхування полягає в наданні споживачеві, який поніс збитки, відповідної майнової компенсації.

Рух на захист прав і інтересів споживачів зародився в США і одержав назву конс'юмеризм (від фр. сопвоттаіеиг — споживач

І Вперше у світовій практиці про права споживачів наголосив президент США Дж.Ф. Кеннеді у своїй заяві Конгресу 15 березня 1962 р. такими сло­вами: "Поняття "споживачі" за своїм визначенням включає нас усіх. Це найбільша господарська група, що діє та піддається дії майже кожним громад­ським та особистим економічним рішенням. Проте це найважливіша група, чиї погляди часто не вислуховуються".

Розглянемо суть кожного з цих прав.

Право на безпеку — це право бути захищеним від продукції, процесів виробництва та послуг, небезпечних для здоров'я або життя.

Право на інформацію — це право на одержання необхідної інформації для одержання можливості вибору з тим, щоб бути захищеними проти нечес­ної реклами та етикетування продукції, що вводять споживача в оману.

Право на вибір — це право на вибір з ряду продукції та послуг, що пропонуються за конкурентними цінами із забезпеченням задовільної якості.

Право бути вислуханилі — це право представлення інтересів споживача для формування і проведення урядової політики та право участі у процесі розвитку продукції та послуг.

Право на задоволення основних потреб — це право мати доступ до голов­них, необхідних товарів та послуг, а саме; достатньої кількості продуктів хар­чування, одягу, притулку, захисту здоров'я, освіти та поліпшення санітарних умов.

Право на відшкодування збитків — це право на одержання чесного вирішення справедливих вимог, включаючи компенсацію підміни фальсифі­кованих товарів або незадовільних послуг.

Право на освіту — це право на одержання знань та умінь, необхідних для інформованості, здійснення свідомого вибору товарів та послуг, а також можливості бути ознайомленим з основними правами й обов'язками спожи­вача та того, як можна вплинути на них.

Право на здорове навколишнє середовище — це право жити та працювати в довкіллі, яке не загрожує життю сьогоднішнього та майбутнього покоління.

Ці вісім прав створюють базу поточної роботи, яку здійснюють міжнарод­ні та національні, державні і громадські організації споживачів у всьому світі. Вони знайшли своє відображення в міжнародних стандартах 180 9000. Пра­ва споживачів визнано складовою свободи особистості, і їх забезпечення є критерієм якості життя згідно з тріадою комплексних показників методики ООН: добробут, здоров'я, освіта.

В Україні ще в 1989 р. була заснована як громадська, неурядова і непо-літична організація "Українська асоціація споживачів" (УАС), яка діє і сьо­годні, вирішуючи такі завдання:

• створення в Україні консультаційно-експертної бази, лабораторій та центрів якості у регіонах;

• незалежне вивчення якості споживчих товарів;

• інформаційне обслуговування споживачів;

• надання професійної юридичної допомоги громадянам;

• розвиток руху споживачів за свої права на всій території України. Основною метою УАС є вироблення національної політики захисту прав

споживачів, упровадження проконс'юмерського світогляду у представників влади усіх гілок та рівнів. Розташована УАС у м. Києві.

Лекція2

Пит 1 Взаємозвязок якості та конкурентоздатності

Конкурентоспроможність-сук властивостей Фірми завдяки яких вона виділ серед конкурентів на ринку.

Конкурспром продукції- сукуп кількіс і вартісних її особливост які можуть задов потреби покупця включ витрати на придбання і споживання відповідної продукції.

Конкурспром товару- можливість тов бути проданим.

Основні групи конкур переваг:

-Низькі витрати або с/в результ господ д-сті

-диференціація продукції- додання продукту унікальн властивостей.

Фоктори конкурспроможності:

-відповідність техніч рівня продукції останім досягненням науки і техніки

-відповідність якості продукції вимогам споживача

-відповідність ціни якості продукції

Якість може бути охарактеризов з сторонни спожив та виробника.

З точки зору споживача-якість –це сук властивост і характеристик продукції які надають їй здатність задовільняти обумовлені потреби відповід до призначення.

З т з виробника якість –це відповідність характеристик обєкта встановленим вимогам.