3. Якість продукції як об'єкт управління

Вимоги до якості про­дукції встановлюються і фіксуються в багатьох документах: стандартах, тех­нічних умовах на продукцію, в технічних завданнях на проектування чи модернізацію, у кресленнях та іншій технічній документації, в технологіч­них картах і в технологічних регламентах, картах контролю якості, в описах характеру послуг, що надаються. Сказане засвідчує, що перша вимога загальної теорії управління стосовно якості продукції задовольняється.

Друга умова. Розглянемо кілька ситуацій. Перш за все розглянемо втрату якості в результаті зносу. При використанні й експлуатації більшість ви­робів втрачають первинне значення своїх характеристик — зменшується міцність основних елементів конструкції, металеві конструкції зазнають ко­розії, одяг втрачає форму тощо. У практичній діяльності відслідковують процес втрати характеристик якості, вимірюють і оцінюють ці зміни. Для того щоб уповільнити процес фізичного зносу, встановлюють сприятливі екс­плуатаційні режими, використовують різного роду профілактичні роботи з технічного обслуговування і поточного ремонту. Якщо погіршення якості переходить межу допустимих відхилень, то проводиться капітальний ремонт.

Одночасно з фізичним зносом продукція зазнає морального старіння, яке охоплює абсолютно всі види продукції. Цей економічний закон не має ви­нятків і знаходиться в прямій залежності від науково-технічного прогресу, його етапів, масштабів і напрямків.

Отже, якість продукції за своєю суттю є об'єктом нестійким, який прагне відхилятися від заданого рівня, заданих характеристик. Це означає, що якість продукції повністю відповідає першим двом умовам загальної теорії управ­ління.

Факторами поліпшення якості продукції називають конкретні чинни­ки, що зумовлюють зміну характеристик сировини, матеріалів, конструктив­них елементів або виробу в цілому. До них належать і засоби праці, обладнан­ня, оснащення, інструмент, технологія, а також професійні знання і навички фахівців та робітників.

Умовами поліпшення якості продукції називають виробничі обстави­ни, середовище, в яких діє фактор підвищення якості продукції. До них нале­жать форми організації виробництва і праці, морально-психологічний клімат в колективі, форми оплати праці, форми матеріального і морального стиму­лювання тощо.

За масштабом впливу умови поліпшення якості продукції поділяються на часткові і загальні. Часткові були названі вище, а до загальних належать: елементи чинного економічного механізму, система планування якості, прин­цип ціноутворення, чинні системи оплати і матеріального стимулювання праці тощо.

Умови поліпшення якості продукції при своїй уявній неконкретності, абстрактності мають вирішальний вплив на ті сили, які безпосередньо зміню­ють характеристики продукції. Вони можуть сприяти повному прояву мож­ливостей факторів або різною мірою стримувати, гальмувати їх можливості. Наприклад, в організації є висококваліфікований склад працівників, але пре­міювання здійснюється тільки за кількісне виконання планового завдання.

В цій ситуації, звичайно, професійні можливості працівників будуть спря­мовані на кількість виготовленої продукції, а якість відійде на другий план. А якщо премію будуть давати за здачу продукції відділу технічного контро­лю з першого пред'явлення, то тоді працівники будуть зосереджувати свої зусилля на якісному виконанні кожної операції технологічного процесу.

Одна з найважливіших і складних задач управління якістю продукції полягає в тому, щоб, розробляючи заходи з підвищення якості продукції, за­безпечити гармонійне поєднання факторів і умов, що дозволяє досягнути мак­симального ефекту.

Будь-яка система управління може ефективно функціонувати тільки за наявності критеріїв управління. Управління якістю не є винятком з цього загального правила.

І Відомо, що будь-який виріб має велику кількість характеристик, які де­монструють його якість. Зі значної кількості дій з управління якістю необ­хідно вибрати одну характеристику або їх групу. Виходячи з завдання управ­ління, їх можна, прийняти за критерії. Наприклад, необхідно знизити масу машини — беруть масу, необхідно підвищити надійність — беруть ймовірність появи несправності за певний відрізок часу. Це технічні категорії, вони важ­ливі, використовуються часто, але в них відсутня одна дуже важлива харак­теристика — немає оцінки того, якими витратами досягається підвищення якості. Без цього неможливо оцінити ефективність організаційно-економіч­ної системи, якою є система управління якістю продукції.

Доцільніше всього використовувати для цього поняття інтегральної якості продукції. Під інтегральним показником якості розуміють відношення су­марного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її розробку, виготовлення і використання.

Під управлінням якістю продукції розуміють скоор­диновані дії керівників, інженерів, менеджерів і робітників, котрі забезпечу­ють створення і виготовлення продукції, яка повністю задовольняє спожива­ча при мінімальних затратах праці, матеріалів і енергії. При цьому інтег­ральний показник якості буде мати максимальне значення.