2. Г)Управління якістю – qm

Підходи менеджменту на цьому етані спрямовані на задоволення потреб безпосередніх споживачів продукції. Вимоги безпосередніх споживачів більш вибагливі, ніж вимоги замовника. До замовників належать організації, що купують продукцію для використання в подальшому виробництві, а також торговельні посередники. Вимоги замовника в основному задовольняють збутові потреби. До вимог безпосереднього споживача додатково відносяться підвищені вимоги до надійності, довговічності, стабільності характеристик товару в різних умовах експлуатації, додаткові вимоги до безпеки.

Управління якістю базується на економічних розрахунках взаємозв'язку якості продукції, прибутку й рентабельності. У рамках системи якості планується підвищення якості. Застосовуються аналітичні механізми й психологічні аспекти. Якість продукції забезпечується на всіх стадіях життєвого циклу, включаючи утилізацію. Мета управління якістю - задовольнити потреби споживачів і суспільства в цілому. В активі управління якості: - міжнародні стандарти ІSO сімейства 9000;

- міжнародна система сертифікації систем якості, вклю­чаючи сотні акредитованих органів її сертифікації;

- міжнародний реєстр сертифікованих аудиторів систем якості (IRCA), в якому вже працюють десятки тисяч фахівців з багатьох країн світу; - практично сформована система аудиту менеджменту; те ж саме на багатьох регіональних і національних рівнях; - почалася сертифікація на внутріфірмові системи якості.

В 1970- 1980 роки почався перехід від загального управління якості до загального менеджменту якості (TQM). У цей час з'явилася серія нових міжнародних стандартів на системи якості - стандарти ISO 9000 (1987 р.), що зробили досить істотний вплив на менеджмент і забезпечення якості.

Стандарти для систем управління якістю привернули до себе підвищену увагу в 80-і рр. у міру наростання глобалізації економіки національні стандарт стали розглядатися тільки як проміжний крок, тому що вони неминуче призводили до виникнення перешкод у торгівлі. Отже, необхідно було розробити однакові вимоги до систем управління якістю. що визнавалися б в усьому світі. Стандарти 1SO 9000 стали першим випадком, коли системи управління підприємствами були стандартизовані згідно їх вимог. Спочатку ставлення до їх появи було скоріше скептичним.

Переважала точка зору, що системи управління підприємствами мають враховувати специфічні особливості конкретного підприємства і тому не можуть регулюватися у вільній ринковій економіці. Законодавчі органи зрозуміли то проблему й обмежилися тим, що встановили вимоги на системи управління якістю, не враховуючи галузеву специфіку, виконання яких підприємство приймає на себе добровільно.

Таким чином, кожне підприємство мас можливість організувати свою систему управління якістю з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб. Стандарти 1S0 9000 визначають, що слід урегулювати в межах системи якості, але не встановлює, яким чином це і повинно бути досягнуто. Ріст конкуренції призвів до росту; вимог клієнтів до якості товарів і послуг. Щоб зберегти конкурентоспроможність і утримати рентабельність на належному рівні підприємствам та організаціям треба застосовувати більш дієві й ефективні системи менеджменту. Міжнародні стандарти серії 1SO 9000 створили базу директивної системи стандартів, що може застосовуватися в широкому спектрі галузей промисловості й економіки.

На цьому етапі якість визначались як задоволення потреб споживачів і співробітників, здійснювався контроль всієї діяль­ності виробника.