1.2. Природне освітлення

Виробничі приміщення, як правило, повинні мати природне освітлення (лише в окремих випадках, визначених ДБН, допускається проектування приміщень без природного освітлення, зокрема, конференц-залів, залів засідань, виставкових залів, роздягалень, санітарно-побутових приміщень, приміщень для очікування, коридорів, проходів тощо), що пояснюється його важливим фізіолого-гігієнічним значенням для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох недуг, наприклад, вірусу грипу.

Природному освітленню властиві і недоліки:

– непостійне в різні періоди доби та року;

– нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення;

– при незадовільній його організації може спричинити засліплення органів зору.

1.2.1. Нормування природного освітлення

1.2.1.1. Коефіцієнт природного освітлення

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, для його нормування не може використовуватись освітленість робочої поверхні. Для природного освітлення нормується коефіцієнт природного освітлення (КПО):

де Е_вн – освітленість в певній точці на робочій поверхні всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім або відбитим); Е_зов – освітлення горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості в певній точці на робочій повехні у виробничому приміщенні Е_вн до одночасної освітленості ззовні приміщення Е_зов у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою).

Фактичний КПО показує, яку частину зовнішнього дифузного світла небосхилу у відсотках становить освітлення в певній точці поверхні всередині приміщення.

Робоча поверхня – це поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість.

Умовна робоча поверхня – умовно прийнята горизонтальна поверхня, розташована на висоті 0,8 м від підлоги.

1.2.1.2. Норми природного освітлення

Істотне значення має те, в якому світловому поясі розміщується будівля, тому що природне освітлення залежить від кількості сонячних днів у році, снігового покриву взимку та інших факторів. Для врахування цих обставин використовується поняття світлового клімату.

Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення в місцевості (освітленість і якість освітлення на горизонтальній та орієнтованих за соронами горизонту вертикальних поверхнях, що створюються розсіяним світлом неба і прямим світлом неба, тривалість сонячного сяйва, відбиваючі властивості земного покрову за період поняд десять років).

Чинні ДБН вирізняють п’ять поясів світлового клімату. Україна розташована у IV поясі (крім Криму, який належить до V поясу).

В чинних ДБН В.2.5.28-2006 нормовані значення КПО (е_н) наведені для III світлового поясу; для приміщень, розміщених в I, II, IV і V поясах, визначають за формулою:

де е_н – значення КПО, яке задається “Державними будівельними нормами” (ДБН В.2.5.28-2006) в залежності від розряду виконуваних робіт (табл. 1); – коефіцієнт світлового клімату (табл. 2); N – номер групи забезпеченості природним освітленням (табл. 2).

Отримані за формулою значення слід округлити до десяткових.