Структура атмосфери

• За росподілом температури з висотою

  • Тропосфера

  • Стратосфера

  • Мезосфера

  • Термосфера (іоносфера)

  • Екзосфера

• За складом атмосферного повітря

  • Гомо сфера

  • Гетеросфера

• За в заємодією атмосфери з підстильною поверхнею

  • Граничний шар (тертя)

  • Вільна атмосфера

• За впливом атмосфери на літаючі апарати

Промислові викиди у атмосферне повітря поділяють за:

• організацією відведення і контролю

• За температурою вихідних газів

  • Нагріті

  • Холодні

• За локалізацією

• За ознаками очищення

Під очищенням викидних газів розуміють – відокремлення від газового потоку, або переведення в …

Класифікація джерел забруднень атмосферного повітря

1. За призначенням:

   1. Технологічні

   2. Вентиляційні

2. За місцем розташування

   1. Високі (незакінені) – знаходяться в зоні недеформованого вітрового потоку і видаляють викиди на висоту в два з половиною рази вище ніж висота споруди.

   2. Закінені (низькі) – висота в два з половиною рази менше, ніж висота будівлі

   3. Наземні – розташовані близько до землі або на ній.

   4. Внутрішньо-площові – викиди від яких у високих концентраціях лишаються на території промислової зони підприємства.

   5. Позаплощові – викиди яких у підвищених концентраціях фіксуються і на території промзони і на території житлової забудови.

3. За геометричною формою

   1. Лінійні – близько розташовані труби

   2. Точкові – окрема труба

4. За режимом роботи

   1. Безперервні

   2. Періодичні

   3. Залпові

   4. Миттєві

Нормування викидів шкідливих речовин у атмосферному повітрі.

ГДК – гранично допустимий концентрат. Для нормування викидів шкідливих речовин використовують екологічні і технічні нормативи. Екологічні відповідають за якість (ГДК), а технічні відповідають за джерело викиду (ГДВ).

ГДВ – гранично допустимий викид.

ГДК лежать в основі встановлення ГДВ. ГДВ встановлюється для кожного джерела викиду на рівні за якого викиди на межі санітарно-захисної зони не призведуть до перевищення ГДК відповідних речовин.

ОБРВ – орієнтовно безпечні рівні впливу.

ГДК максимально разова – яка при 20-ти хвилинному впливі не викликає рефлекторних реакцій. 5.0 мг

ГДК середньо добова – максимальна концентрація яка не викликає шкідливого впливу на людину протягом необмежено довгого періоду часу. 3.0 мг

ГДК робочої зони – 20 мг.

ТДК – тимчасово допустимий концентрат (2-3 роки).

07.11.12

Гранично допустимий викид – кількість забруднюючої речовини, яка викидається у повітря за одиницю часу на рівні за якого не відбувається перевищення відповідних ГДК на межі санітарно-захисних зон (СЗЗ). Вимірюється в грамах/сек або в тонах/рік.

ГДВ розраховується тільки для тих речовин, для яких встановлені ГДК.

ТДВ – тимчасово допустимий викид.

Санітарно-захисна зона – це ділянка землі навколо підприємства, які створюються з метою зменшення шкідливого впливу даного підприємства на здоров’я людини.

Класи підприємств за СЗЗ:

1. 1000 метрів (металургія, целюлозні і т.д.)

2. 500 метрів (цементні, азбестові, акумуляторні)

3. 300 метрів (асфальтобетонні підприємства, кабельні, брикетні, керамзитні, ТЕЦ)

4. 100 метрів (машинобудування, електропромисловість)

5. 50 метрів (легка промисловість)

Санітарно захисні зони можуть переглядатись та збільшуватись або зменшуватись в залежності від технологічного процесу, переходу на нові технології, наявності очисних споруд та інше.

Підприємства що не забруднюють атмосферу можна розташовувати в межах житлової забудови.

Інвентаризація викидів в атмосферне повітря.

Під інвентаризацією викидів розуміють систематизацію відомостей про розподіл джерел викидів, їх кількість і склад.

Інвентаризація і екологічна паспортизація проходить 1 раз на 5 років. Метою є визначення викидів шкідливих речовин що надходять у підприємство.

Охорона гідросфери

Вік сучасної гідросфери 2,5-3 млрд. років. Запас води на планеті – 1386 млн. км^3.

2-2,5% прісна вода.

Всі галузі народного господарства по відношенню до водних ресурсів поділяються на користувачів та споживачів.

Користувачі використовують водні ресурси як середовище або джерело енергії і не забирають воду з природних джерел.

Споживачі використовують воду, забруднюючи її або забираючи, а потім із зміненою якістю повертають у природні джерела.

Обсяги споживаної води у промисловості оцінюють водоємністю виробництва. Під водоємністю виробництва розуміють кількість води у кубометрах для виготовлення однієї тони готової продукції м^3/т.

Споживання води населенням характеризується питомим водоспоживанням. Це кількість води в літрах, яка необхідна для задоволення всіх потреб одного мешканця л/доба.

Типи забруднення природних водойм

Розрізняють фізичне(механічне) забруднення, хімічне, біологічне, радіоактивне, теплове.

Фізичне забруднення – зміна фізичних властивостей води в результаті потрапляння забруднюючих речовин (температура, густина, прозорість, смак, кислотність).

Хімічне забруднення – в результаті надходження хімічних речовин неорганічної або органічної природи.

Біологічне забруднення поділяють на бактеріальне і суто біологічне забруднення.

Бактеріальне забруднення – потрапляння у водні об’єкти бактерій, вірусів які можуть бути збудниками захворювань.

Суто біологічне захворювання – потрапляння живих організмів, які витісняють реліктових живих організмів.

Радіоактивне забруднення. Джерелами є підприємства атомної енергетики, військово-промисловий комплекс.

Теплове забруднення – потрапляння у водні об’єкти нагрітих вод.

Джерела забруднення природних об’єктів:

1. Промислові стічні води

2. Комунальні стічні води

3. Сільськогосподарські стічні води

4. Поверхневі стічні води

5. Атмосферні опади

6. Нафта і нафтопродукти.

В результаті таких процесів як гідродинамічні, фізико-хімічні, гідродинамічні, гідробіологічні об’єкти водні здатні очищатись від сторонніх домішок.

Нормування якості води

У відповідності до нормативного документа «Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» всі прісні води суходолу поділяють на чотири категорії:

1. Водойми господарсько-питного водопостачання і харчової промисловості

2. Водойми культурно-побутового призначення і водойми які використовуються у рекреаційних цілях.

3. Водойми рибогосподарського призначення для збереження і нересту особливо цінних видів риб, які чутливі до кількості розчинного кисню у воді.

У відповідності до категорії водойми в місцях водокористування встановлюються нормативні показники якості води:

1. Гігієнічні показники (кількість завислих речовин, температура, водневий показник PH, мінеральний склад води, концентрація розчинного кисню у воді, біохімічне споживання кисню, хімічне споживання кисню, наявність збудників хвороб)

2. Санітарні показники (гранично допустимі концентрації забруднювальних речовин з урахуванням лімітуючої ознаки шкідливості, класи небезпеки хімічних речовин).