- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •61. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •64. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •80. Загальна характеристика та види речових прав
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Суб’єкти та об’єкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності
- •85. Припинення права власності
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення поняття «захист права власності» і «охорона права власності»
- •89. Захист прав на чужі речі (захист прав заставоутримувача, забудовника, тощо)
- •90. Поняття права приватної власності
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності
- •92. Поняття права державної та комунальної власності
- •93. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності
- •94. Об’єкти та суб’єкти окремих видів права власності
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі
- •103. Захист прав на чужі речі
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна)
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної власності
- •106. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення
- •107. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави виникнення та припинення
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
83. Зміст права власності
Зміст права власності в цілому включає такі елементи: 1) право на власну поведінку (право на здійснення права власності на власний розсуд); 2) право вимагати "від усіх і кожного" не створювати перешкод у здійсненні права власності (не порушувати його); 3) право звернутися до суду за захистом порушеного права власності з речовим позовом (віндикаційним, негаторним тощо).
Концепція ЦК з цього питання, зафіксована у ст. 319, виходить » того, що зміст права власності у суб'єктивному значенні складається з 3 прав" власника: 1) права володіння річчю; 2) права користування річчю; 3) права розпорядження річчю.
Право володіння — не юридична можливість фактичного впливу на річ.
У зв'язку з тим, що володіння буває законним — таким, що грунтується на законі, і незаконним — протиправним, іноді в літературі з цивільного права зазначають, що цей поділ може стосуватися володіння взагалі, тобто і володіння як елементу права власності. Проте необхідно мати на увазі, шо оскільки йдеться про право володіння, то воно завжди може бути тільки законним. Поняття "незаконне володіння" може застосовуватись тільки до фактичного володіння.
Право користування — це юридична можливість видобувати корисні (споживчі) властивості речі.
Користування може здійснюватися шляхом вчинення фактичних дій (користування особистими речами, проживання в будинку, користування автомашиною тощо). Але воно може полягати й у використанні споживчих властивостей речі за допомогою дій юридичних (надання речі в оренду і одержання відповідних прибутків). Слід зазначити, що свого часу у римському приватному праві право на одержання плодів і прибутків розглядалася як самостійна правомочність власника — jus fruendi. Проте, з огляду на українську цивілістичну традицію, можна (з деякою мірою умовності) вважати, то така можливість охоплюється правомочністю користування шляхом вчинення юридичних дій,
3. Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.
Ви значення фактичної долі речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.
Варто звернути увагу на те, що розпорядження річчю полягає в передачі права власності, одержання плодів і прибутків (наприклад, надання речі в найом), тому його іноді оцінюють як реалізацію права розпорядження. Проте, передаючи річ в найом, власник не має на увазі передачу права власності. Він передає річ лише у тимчасове користування. Його право власності на річ не припиняється, а реалізується шляхом використання можливості лише тимчасової передачі речі за плату іншій особі. Отже, одержання плодів, доходів, прибутків не може розглядатися як будь-який різновид права розпорядження речами.
Як зазначалося, у сукупності 3 правомочності власника утворюють класичну для українського цивільного права "тріаду", що характеризує право власності в суб'єктивному сенсі.