10.5. Страхування депозитів
Здійснення діяльності. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції зі залучення па вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Такі операції пов'язані з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.
У багатьох країнах із розвиненою економікою створені ефективні механізми, що захищають вкладників від інвестиційного ризику. До них належить і система депозитного страхування (СДС).
Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає у попередженні банківської паніки і відтоку депозитів.
Страхування депозитів покликане вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності та масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон'юнктури і банкрутств банків. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних, вкладів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збільшує ефективність регулюючих дій центрального банку на функціонування грошово-кредитної системи.
Введення такого страхування сприяє підвищенню також інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади, оскільки воно забезпечує пом'якшення важких соціальних наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. Отже, основна функція страхування вкладів — регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.
Необхідність упровадження ефективної системи страхування банківських депозитів в Україні зумовлюється такими чинниками:
— загальним спадом довіри до банків;
— потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію;
— потребою стабілізації фінансових ресурсів банків — усунення причин до передчасного вилучення депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності;
— необхідністю захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову ситуацію банку, якому довіряє свої заощадження.
Механізми відшкодування збитків за депозитними ризиками дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства банку, в межах визначеної норми.
В Україні спроба введення страхування депозитів була зроблена на початку 1996 p., коли всі комерційні банки отримали рішення Національного банку України про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб. Формування страхового фонду передбачало такі зобов'язання банків:
— усі комерційні банки мають бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб;
— банки повинні сплатити перший внесок у розмірі 1 % від суми статутного фонду банку на 1 лютого 1996 p.;
— після першого внеску банки повинні перераховувати щоквартально 0,5 % від залишків вкладів фізичних осіб.
Водночас порядок формування і використання фонду страхування вкладів фізичних осіб мав низку недоліків, тому запровадити у життя це рішення так і не вдалося. Натомість Постановою від 4 квітня 1997 р. було передбачено створення комерційними банками резервів коштів за вкладами фізичних осіб через придбання державних цінних паперів з їх подальшою передачею на зберігання НБУ.
Указом Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків України" M*s 996 від 10 вересня 1998 р. було затверджено "Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів". Відповідно до Указу, Кабінет Міністрів України та Національний банк України спільною Постановою затвердили Положення "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" № 70 від 21 січня 1999 p., а пізніше — прийнято Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації", затверджене Постановою Правління НБУ № 8 від 11 січня 2001 p., а також Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
Системи депозитного страхування можуть функціонувати на базі державної, приватної, а також змішаної форм власності (рис. 10.1). Статутний капітал такої системи, заснованої на змішаній формі власності, формується за рахунок внесків держави та комерційних структур. За повнотою охоплення об'єктів страхування СДС може бути повною або частковою. Повна система характеризується тим, що з її допомогою забезпечується захист усіх депозитів, що перебувають на банківських рахунках.
Страхування депозитних вкладів за формами проведення поділяють на обов'язкове та добровільне.
У системі депозитного страхування ставки платежів також можуть бути різними: фіксованими та диференційованими, залежно від показників, які характеризують фінансовий стан банку, тобто ліквідності активів, обсягу статутного капіталу, співвідношення між власними та залученими коштами тощо.
Створення системи депозитного страхування в Україні має за мету пом'якшити соціально-економічні наслідки банкрутства окремих елементів банківської системи та забезпечити при цьому захист інтересів вкладників. Крім цього, на основі розподілу ризику досягається розмежування сфер компетенції та відповідальності суб'єктів цієї ж системи. Указом Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків України" № 996 від 10 вересня 1998 р. було затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів. Відповідно до згаданого Указу Кабінет Міністрів України та Національний банк України спільною постановою затвердили Положення "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" №70 від 21 січня 1999 р. Пізніше було прийнято Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації", затверджене Постановою Правління НБУ №8 від 11 січня 2001 р., я також Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 р.