2. Основні соціальні показники

Нігерія належить до країн із високими темпами приросту населен­ня та урбанізації (табл. 11.2). За даними перепису 1963 р., тоді тут проживало 55,7 млн чол. [5], нині мешкає 120 млн, а 2025 року про­гнозують збільшення чисельності населення майже вдвічі — до 204 млн [6]. Коефіцієнт фертильності, який поступово зменшується, залишається досить значним — шість народжень на одну жінку. Так само, як рівень смертності немовлят, який перевищував 100 на 1000 народжених живими у 1980-ті, зараз дорівнює 74,2, а 2020 року має скоротитися до 52,5 [7]. Нині майже половина нігерійців — діти віком до 15 років [8].

Невисока середня очікувана тривалість життя, яка ледь перевищує 51 рік, і маленька частка людей похилого віку (лише три відсотки від усього населення) детерміновані низкою чинників: нерозвинутим ме­дичним і соціальним обслуговуванням, відсутністю належного досту­пу до існуючих медичних закладів, пануванням інфекційних захво­рювань — малярії, СНІДу, лейшманіозу, менінгіту та інших хвороб, зубожінням значної частини населення, відсутністю нормальних жит­лових умов, недоїданням або незбалансованим харчуванням, висо­ким ступенем ризику стати жертвою збройного або іншого конфлік­ту, померти при пологах тощо.

Хоча Нігерію можна вважати переважно аграрною країною, де більша половина населення живе в сільській місцевості, темпи урба­нізації (внутрішньої міграції) тут доволі високі: чисельність міського населення за період з 1970 до 1996 року зросла майже вдвічі [9]. При цьому життя в забруднених містах не відзначається якістю, бо лише трохи більше половини городян має житло з елементарними санітар­ними умовами, тобто очищеною водою та каналізацією [10]. Хоча

1991. Року столицю держави було перенесено до Абуджі, Лагос зали­шається комерційним, промисловим і культурним центром Нігерії.

У Нігерії живуть 250-300 етнічних груп, які спілкуються на 4000 діалектах і 200 мовах. Державна мова — англійська, на побутовому рівні найпопулярнішими є ламана англійська (рійдіп ЕпдіІ8Ь) та мова хаус. Три найбільших етнічних групи — це хауса-фулані (29 відсот­ків), які мешкають переважно на півночі, йоруба (21 відсоток), котрі займають південно-західну частину, та ібо (18 відсотків) — на півден­ному сході [14]. Серед решти етнічних груп третина має численність понад один мільйон [15].

Нігерія: основні соціально-демографічні показники

Середня очікувана тривалість життя (роки)	51,7
□ середня очікувана тривалість життя жінок	51,9
□ середня очікувана тривалість життя чоловіків	51, 5
Коефіцієнт фертильності (кількість дітей на одну жінку)	5,9
Рівень народжуваності (на 1000 населення)	39,22
Рівень смертності (на 1000 населення)	14,1
Рівень дитячої смертності:
□ кількість випадків смерті немовлят до одного року на 1000	74,2
народжених живими
□ кількість випадків смерті дітей до п’яти років на 1000 народжених	149,9
живими
Рівень міграції (кількість мігрантів на 1000 населення)	0,27
Коефіцієнт приросту населення за період 1975-2000 (%)	2,5 %
Співвідношення чоловіків/жінок	1,03
Населення старше 65 років (% від усього населення)	3,0 %
Міське населення (% від усього населення)	44,1 %
Кількість біженців у країні	11 тис.
Рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД (2001):
□ % захворюваності серед дорослих (15-49 років)	5,8
□ кількість дітей із ВІЛ/СНІД	270 000
Місце у світі за індексом людського розвитку	148

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002, РНШР, 2002 [11; 12; 13].

Нігерія строката й у релігійному плані: на півдні домінує христи­янство, на півночі — іслам, а в центральних районах країни достат­ньо впливовими залишаються традиційні поганські вірування. Це ви­кликає гострі суперечки між окремими етносами. Наприклад, наро­ди так званого Середнього пояса завжди активно боролися проти ха- уса півночі Нігерії, оскільки підпадали під їхню юрисдикцію і не хотіли, щоб ними управляли мусульмани [16]. 2002 року світові засо­би масової інформації раз у раз подавали новини про загибель людей у міжконфесійних сутичках. Найбільший розголос отримало крива­ве побиття під час проведення конкурсу “Міс Світу-2002”. Водночас Нігерію розглядають як гарант регіонального спокою в “Чорній Аф­риці” [17]; у складі миротворчих військ ООН перебувають 6,5 тисяч нігерійців, тобто більше, ніж представників інших держав світу [18].

Нігерійське суспільство етнічно, релігійно та освітньо розділене на певні групи, має в цілому ієрархічну соціальну структуру, в якій важливу роль відіграють релігійні цінності та патріархальні традиції. Серед мусульман поширена полігамія, однак багатоженство практи­кують і ті, хто дотримується африканських вірувань. Чоловіки конт­ролюють життя жінок, які мають піклуватися, як правило, про дітей, престарілих батьків. За словами вихідців з Нігерії, у країні все ще трапляються випадки продажу людей, особливо це стосується дівчат (власне, йдеться про сексуальне рабство та дитячу працю [19]).

Незважаючи на приналежність до світових виробників нафтопро­дуктів і значні ресурси, Нігерію зараховують до 20 найбідніших країн світу за таким показником, як розмір ВВП на душу населення та ін­шими соціальними індикаторами (табл. 11.3), а також розміром зов­нішнього боргу.

Після 1978 року економічна ситуація в Нігерії відзначалася винят­ковою нестабільністю, ВВП зменшився, закрилося чимало підпри­ємств, які працювали на імпортованій сировині. Основною причи­ною спаду стало зниження цін на нафту-сирець, що супроводжувало­ся крадіжками, фінансовими аферами та некомпетентним управлін­ням державних чиновників (військового режиму) [20]. 1996 року рівень інфляції досяг 60 відсотків [21], проте останні кілька років він коливається на позначці 12-20 відсотків [22], яку аж ніяк не можна вважати показником економічної стабільності.

Попри те, що розмір ВВП на душу населення поступово зростає (у період 1988-1998 років він збільшувався щороку на 0,9 відсотка [23]), його розподіл відзначається нерівномірністю, про що свідчить ко­ефіцієнт Джині у 50,9. Більшість нігерійців не знає, яким чином звес­ти кінці з кінцями, не має елементарних особистих речей. Тоді як представники еліти — високопоставлені військові, політики та дер­жавні службовці, бізнесмени — живуть у розкошах та підтримують систему непотизму й патронату. Така система дає змогу перерозпо­діляти певну частину прибутку через оплату для своїх бідніших ро­дичів навчання в школі, весіль, розвитку громад і благодійної діяль­ності. Але разом із тим “екстравагантний стиль життя урядових чи­новників підриває нігерійську економіку” [24].

Різні джерела наводять неоднакові дані щодо розміру робочої си­ли, рівня безробіття та рівня бідності в Нігерії. Адже чимало праців­ників суміщають зайнятість на кількох роботах, сільські робітники, крім офіційного заняття фермерством, виконують додаткову роботу. Значна частина нігерійців змушена задовольнятися “тіньовою” зай-

Нігерія: основні соціально-економічні показники

ВВП на душу населення (у перерахунку на долари США) Державні витрати на охорону здоров’я	896
□ % від ВВП	0,8
□ витрати на душу населення (у доларах США)	30
Державні витрати на освіту (% від ВНП)	1,7
Рівень бідності (% від усього населення)	45
% населення, яке має менше 50 % медіанного доходу по країні	немає даних
Коефіцієнт Джині	50,6
Рівень інфляції (2001 рік)	14,9
Робоча сила	66 млн
Рівень безробіття (% від загальної кількості робочої сили)	28
□ у тому числі довготривалого безробіття	немає даних

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [25; 26].

нятістю, з іншого боку, жебракування на вулицях вважають соціаль­но прийнятним заняттям [27]. Хоча міжнародні організації налічують 30 відсотків безробітних, за офіційними даними, лише половина ні­герійців працездатного віку мала якусь роботу — у формальному чи неформальному секторах [28]. Етнічний розбрат і національне розме­жування обмежують мобільність робочої сили всередині країни.

Одна з “галузей”, розвинутих у Нігерії, — транспортування нар­котиків. Країна перетворилася на своєрідну перевалочну базу психо- активних речовин, вироблених в інших місцях [29]. Славиться вона й обманом та викачуванням коштів у закордонних бізнесменів, діяль­ністю “тіньових банків” [30], а також високим рівнем злочинності й корумпованості поліції [30].

Таким чином, соціально-економічне становище більшої частини нігерійців залишається складним. Економічний потенціал держави, що ґрунтується на експорті нафти, сам по собі не розв’язує численних соціальних проблем, які лише поглиблюються від постійного проти­стояння між представниками різних конфесій та етнічних груп.