Система освіти, соціального обслуговування та житлової політики у Новій Зеландії

Освітні заклади	Соціальні служби	Житло
Дошкільні заклади (для дітей 0-4 років): існує ціла низка центрів до­гляду за дітьми, дитячих садочків, гральних центрів, дошкільних закла­дів маорі, догляд на дому; різна сис­тема фінансування та надання держа­вних грантів таким закладам Початкові та середні школи: обов’язкова освіта для дітей віком від 6 до 15 років, проте більшість дітей розпочинає навчання з 5 років. Школи фінансують з держав­них операційних грантів. Існують приватні школи та школи при релі­гійних організаціях, переважно католицьких. Існують заочні школи для тих дітей, хто не має змоги відвідувати денне навчання через віддаленість школи, медичні чи психологічні проблеми, вагітність, проживання за кордоном тощо Спеціальні школи: для дітей із особливими потребами, наприклад сенсорними проблемами, розладами у повединці та розумовою відсталі­стю. У деяких загальноосвітніх школах існують спеціальні класи для таких дітей. Школи отримують додаткове фінансування Університети, політехнічні інсти­тути, освітні коледжі, вищі навча­льні заклади маорі: студенти оплачу­ють 75 відсотків вартості навчання, решта — субсидіюється державою. Допомога студентам віком до 25 років є адресною і залежить від рівня нуж­денності родини. Існує система позик на навчання	Державні соціальні служби: 1999 року відбулося злиття соціа­льних служб для дітей та молоді з соціальними службами в громаді; надають послуги з під­тримки сімей — консу­льтування, психотера­певтична робота, реа­лізація програм для сімей групи ризику, надання допомоги на дому (у разі потреби в сторонньому догляді), спеціальні програми підтримки маорі та жінок-біженок, служби супроводу дітей, випра­вні служби для малоліт­ніх правопорушників тощо Будинки та поселення для людей похилого віку Недержавні соціальні служби: різнопланові соціальні програми для груп ризику, а також підтримки сімей та молоді	67,8 відсотка домо- господарств є влас­никами зайнятого ними житла, перева­жно придбаного на ринку житла (з них 32,3 відсотка мають закладну на житло, яке купували в кре­дит). 80 відсотків приватного житла — це окремі будинки, хоча кількість будин­ків, де мешкає кілька сімей, зростає 32,2 відсотка домо- господарств живуть не у своєму житлі. Понад 75 відсотків — це приватна оренда, є також оренда в орга­нів місцевого само­врядування, надане державою житло та службове житло, частина якого — безкоштовне

Джерело: веб-сторінка “Освіта в Новій Зеландії”, 2002; статистика Нової Зеландії, 2002 [52; 53].

жавного регулювання трудових відносин, залишається доволі попу­лярною. Про це свідчить чергова перемога на парламентських вибо­рах 2002 року, а також опитування громадської думки, згідно з яки­ми Хелен Кларк, прем’єр-міністр і лідер лейбористів, значно випере­джає в рейтингу лідера опозиційної Національної партії [58].

Отже, в Новій Зеландії неоліберальний поворот у соціальній полі­тиці відбувся швидше та радикальніше, ніж у будь-якій іншій розви­нутій країні світу. Лейбористи, які свого часу здійснили соціальний експеримент, запровадивши повне державне регулювання соціальної сфери, вдалися ще до одного, майже перетворивши новозеландську модель на залишкову. На пам’яті одного покоління відбувся перехід від повного державного соціального забезпечення до його привати­зації, змінилися ідеологічні установки й проголошено більшу особис­ту відповідальність за власне майбутнє. І хоча новозеландські еконо­мічні показники та демографічні тенденції не вселяють особливого оп­тимізму щодо кардинального поліпшення соціально-економічного становища в країні, за міжнародними стандартами рівень та якість життя тут високі.

Запитання та завдання

1. Проаналізуйте економічні та географічні передумови формування соціальної політики в Новій Зеландії.

2. Чому вчені вагаються, до якої моделі віднести соціальну політику в Новій Зеландії?

3. Охарактеризуйте нинішні соціальні програми, які діють у Новій Зеландії.

4. Як змінювалася політика регулювання ринку праці в Новій Зе­ландії?

5. Визначте сильні та слабкі риси новозеландської моделі соціальної політики.

Теми рефератів

1. Нова Зеландія: історія соціальних експериментів.

2. Модель соціальної політики у Новій Зеландії та Великобританії: спільне й відмінне.

3. Політика Нової Зеландії у сфері освіти.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Соипігу аї а Оіапсе // ^N ^еЬ-8іїе, Р^о^ес^ “ СуЬег8сЬооіЬи8 — Ьїїр://^^^.суЬег8сЬооіЬи8.ип.ог§.

2. Веб-страница “Новая Зеландия”. — Ьі1р://^№№.пе№2еа1апйехрге88. сот.

3. Вгайхкаж М. ^огій Ке§іопаі Оео§гарЬу: ТЬе ОіоЬаі Огйег. — Во8їоп: МсОга^-Нііі НідЬег Ейисаїіоп, 2002. — Р. 550.

4. Он-лайн Енциклопедія УСЕ // Веб-портал УКРОП. — Ьіір:// ^^^.икгор.сот. — С. 181.

5. ^аVеу ^. А. 2еаіапй: ТЬе МуіЬ оґ Е£аПїагіапі8т // Іпїетаїіопаї 8осіаі Роїісу: ^еіґаге Ке§іте8 іп їЬе ^еVе1орей ^огій / Ей. Ьу Аїсоск Р., Огаі§ О. — Натр8Ьіге апй ^опйоп: Ра1§^аVе, 2001. — Р. 91.

6. Вгайзкат М. ІЬій. — Р. 550-551.

7. Вгайхкаж М. ІЬій. — Р. 551.

8. Тке ЖотШ РасіЬоок 2002 // ^еЬ-8іїе оґ СІА.. — Ьїїр:// №№№.ойсі.§ОV/сіа/риЬ1іса^іоп8/ґас^Ьоок/§ео8/п2.Ь^т1.

9. Нитап ^еVе1ортеп^ Керогї: ^еерепіп§ йетосгасу іп а ґга§тепїей

^огій. — Уогк апй Охґогй: Охґогй ^пІVе^8І^у Рге88, 2002. —

Р. 162-204.

10. Веііск ^. 2еаіапй // Місго8оґї: Епсусіорейіа Епсагїа 2003.

11. Сіагк Н. Аййге88 їо Саре То^п ^^ег8іїу — Сопїетрогагу

2еаіапй: А №їіоп іп Тгап8іїіоп. — 2002. — Ьїїр://

№№№.ргітетіш8^е^.£ОV^.п2.

12. Тке ЖоМ РасїЬоок 2002. ІЬій.

13. Вгайхкаж М. ІЬій. — Р. 551.

14. Веб-сторінка посольства Нової Зеландії в Москві. — Ьїїр:// №№№.пгетЬа88у.т8к.т.

15. ^а^2іе^ Р. А ТЬігй ^ау ґог 2еа1апй? // ТЬе ОіоЬаі ТЬігй ^ау ^еЬа^е / Ей. Ьу А. Оіййеп8. — СатЬгій§е: Роііїу, 2001. — Р. 90-91.

16. Тке ЖоМ РасїЬоок 2002. ІЬій.

17. Нитап ^еVе1ортеп^ Керогї. ІЬій. — Р. 172-230.

18. ^аVеу ^. А. ІЬій. — Р. 88.

19. Сіагк Н. ІЬій.

20. Маогі ^огк апй Іпсоте 8їаїі8їіс8. — Ь^^р://№№№.^рк.£ОV^.п2/таогі/ ^огк/ипетріоутепї.Ьїт.

21. Веііск ^. ІЬій.

22. ^аVеу ^. А. ІЬій. — Р. 85, 91.

23. Еяріпд-Апсіегяеп О. ТЬгее ^огій8 оґ ^еіґаге СаріїаіІ8т. — Ргіпсеїоп: Ргіпсеїоп ^^егаїу Рге88, 1998. — Р. 74-75.

24. Веііск ІЬій.

25. ^аVеу ^. А. ІЬій. — Р. 86.

26. Ткє ЖогИ Аітапас апй Воок оґ Расї8: 2003. — Уогк: ^огій Аітапас Воок8, 2003. — Р. 823.

27. О’Вгіеп М. А Нуйга^іке Сгеаїиге? ТЬе Магкеїігаїіоп оґ 8осіаі 8есигіїу іп Хеаіапй // ТЬе Магкеїігаїіоп оґ 8осіаі 8есигіїу / ей. Ьу ^іxоп ^., Нуйе М. — ^е8їрогї апй ^опйоп: ^иогат Воок8,

2001. — Р. 150.

28. ^а^2Іе^ Р. ІЬій. — Р. 86.

29. НагЬгійде К., Сгаю/огії А., Ніпсе К. ^іоп8 іп 2еаіапй: ^Ьаї їЬе ^а№ С^еїЬ... // СЬапдіпд Рго8ресї8 ґог Тгайе ^іопІ8т: Сотрагі8оп Ьеї^ееп 8іх Соипїгіе8 / Ей. Ьу РаігЬгоїЬег Р., Сгіґґіп С. — ^опйоп апй Уогк: Сопїіпиит, 2002. — Р. 177.

30. Меггіеп Р.-Х. СіоЬаіігаїіоп апй 8осіаі Афшїтепї: ТЬе Са8е оґ 8таіі Соипїгіе8 // 8осіаі 8есигіїу іп їЬе СіоЬаі VШа§е / Ей. Ьу 8і§§ К., ВеЬгепйї С. — Вгишшск апй ^опйоп: Тгап8асїіоп РиЬіі8Ьег8,

2001. — Р. 149.

31. Скеупе С., О’Вгіеп М., Ве^д^аVе М. 8осіаі Роіісу іп Аоїеагоа Хеаіапй: А Сгіїісаі Іпїгойисїіоп. — Аискіапй: Охґогй ^^егаїу Рге88, 1997. — Р. 41.

32. Тке ЖогМ РасїЬоок 2002. ІЬій.

33. ^аVеу ^. А. ІЬій. — Р. 89.

34. О’Вгіеп М. ІЬій. — Р. 151-152.

35. Соипігу ргоґііе: 2еаіапй // Веб-сторінка ВВС. — Ьїїр://

пе№8.ЬЬс.со.ик/1/Ьі/№огій/а8іа-расіґіс/соипїгу_ргоґі1е8/1136253.8їт.

36. СоVеттеп^ тоVе8 їо р^ОVІйе 8есигіїу апй 8їаЬіііїу ґог Аискіапй соипсії їепапї8. — Ьїїр^/^^^Л^еирйаїегхот/іаЬоиграгїу/ і№еагїісіерт.а8р?АгїГО=-1845788963.

37. Офіційна веб-сторінка прем’єр-міністра Нової Зеландії. — Ьїїр:// №№№.ргітетіпІ8^е^.£ОV^.п2.

38. Веб-сторінка Міністерства соціального розвитку Нової Зелан­дії. — Ь^^р://№№№.т8Й.§ОV^.п2.

39. Веб-сторінка посольства Нової Зеландії в Москві. — Ьїїр:// №№№.пгетЬа88у.т8к.т.

40. Маггіеп Р.-Х. ІЬій. — Р. 150.

41. Сіагк Н. ІЬій.

42. Веб-сторінка Адміністрації із соціального забезпечення США. — Ь^^р://№№№.88а.§ОV.

43. Веб-сторінка Міністерства соціального розвитку Нової Зеландії. — Ь^^р://^^^.т8Й.§ОV^.п2.

44. Шею 7,еаіапії ^аЬои^ Рагїу: НеаіїЬ Роіісу 2002 — 8иттагу. — Ьїїр:// ^^^.іаЬоиг.огд.пг.

45. Веііск ^. ІЬій.

46. Огееп ^. 8осіаі іп8игапсе ґиеі8 Ье8ї ЬеаіїЬсаге тойеі // ТЬе Хеаіапй Сегаій. — 2003. — 23 ^апиа^у. — Ьїїр://^^^.п2Ьегаій.со.п2.

47. НагЬгііїде К., Стаю/отії А., Ніпсе К. ІЬій. — Р. 194.

48. 2001 Сетш 8пар8Ьої 3 (^огк, Ейисаїіоп апй Іпсоте). — Ьїїр:// 8^а^8.§ОV^.п2.

49. ^аVеу ^. ІЬій. — Р. 90.

50. Веб-сторінка посольства Нової Зеландії в Москві. — Ьїїр:// №№№.пгетЬа88у.т8к.т.

51. Сіагк Н. ^аипсЬ оґ їЬе СоVеттеп^’8 Еагіу СЬіійЬоой Ейисаїіоп 8їгаїе§у Ріап. — Ь^^р://№№№.ргітетіпІ8^е^.£ОV^.п2.

52. Ейисаііоп /еаіапй. — Ьїїр://№№№.ейисаїіопп2.ог§.п2.

53. 2001 Сетш 8пар8Ьої 3 (Нои8Іпд). — Ь^^р://8^а^8.§ОV^.п2.

54. Шею-7.еаіапй ^аЬои^ Рагїу : Нои8Іпд Роіісу 2002 — 8иттагу. Ьїїр:// №^№.іаЬоиг.ог§.п2.

55. Сіагк Н. Аййге88 їо Саре То^п ^^ег8Іїу — Сопїетрогагу Хеаіапй. ІЬій.

56. ^аVеу ^. ІЬій. — Р. 95.

57. О’Вгіеп М. ІЬій. — Р. 159-160.

58. Уоипд А. 8їийу оґ роіі8 8Ьот їЬеге’8 Ьоре ґог уои уеї, Вііі // ТЬе Хеаіапй Сегаій. — 2003. — 23 ^апиа^у. — Ьїїр://№№^.п2Ьегаій. сО.п2.

Корисні веб-сторінки

Nе№ 2еаІапС ОоVеттеп^ Опііпе ЬПр://^^^.доу1.т

Офіційний урядовий сайт новозеландського уряду, на якому мож­на знайти опис країни та її урядових структур, отримати доступ до веб-сторінок міністерств, офіційної інформації, можливостей працев­лаштування. Є система пошуку інформації.

Nе№ 2еаІапС РагІіатепІ ЬПр://^^^.раг\\атеп1.доу1.т/

Подано інформацію про події та діяльність новозеландського парламенту, його депутатів, співробітників апарату, акредитованих журналістів та ухвалені закони.

Зїаїізїісз Nе№ 2еаІапС Шр://шмм.8іаі8.догі.п2

Веб-сторінка новозеландського офіційного статистичного агент­ства дає можливість ознайомитися з даними перепису, проведеного 2001 року, а також поточними — місячними, квартальними та річни­ми — звітами про стан економічної та соціальної сфери.

Міпізїгу ої ЗосіаІ ^еVеIортеп^ I^пр://шшш.тз<^.доVі.п2

Міністерство соціального розвитку на своїй сторінці широко ви­світлює питання підтримки прибутку новозеландців, організації ро­боти служб зайнятості та соціальних служб у сільській місцевості, до­помоги інвалідам, людям похилого віку та студентам.

Міпізігу ої Маогі ^еVеIортеп^ Шр://ммтЛрк.до'А.п2

Веб-сторінка Міністерства з питань розвитку маорі дає уявлення про новозеландську урядову політику стосовно корінного населення, культуру та традиції маорі. Зокрема представлене чинне законодав­ство, яке регулює самоврядність громад маорі, подано інформацію про розвиток цих громад, можливості отримання грантів, стипендій, житлової допомоги тощо. Тут можна знайти новини та звіти, різно­планову статистику, а також посилання на інші структури, що займа­ються питаннями маорі та громади маорі.

Міпізігу їог Рогеідп Аїїаігз апй Тгасіе Шр://ммм.тїаі.догі.п2

Веб-сторінка новозеландського Міністерства зовнішніх справ і торгівлі знайомить з інформацією про міжнародні відносини Нової Зеландії.

ЕСисаїіоп Nе№ 2еаІапС Шр://№№№.едисаІіопп2.огд.п2

Подано опис системи освіти в Новій Зеландії, інформацію про країну тощо. Веб-сторінка розрахована на тих, хто хотів би здобути освіту в цій країні.

Ассезз N2 зеагсИ епдіпе Шр://ассеззп2.со.п2

Пошукова система новозеландських веб-сторінок, зокрема пред­ставлено 252 урядові сторінки, понад 900 сторінок, присвячених ос­віті, і понад 900 — здоров’ю.

Те Рипа Nа^іопаІ ^і^ес^о^у I^^ф:/МеЬ<^і^ес^о^у.паШЬ.доV^.п2

Інформаційно-пошуковий сервер, який підтримує Національна бібліотека Нової Зеландії. Можливий пошук веб-сторінок, зокрема щодо соціальних питань, за алфавітом та ієрархією.

еN2еС Шр://'мж'м.еп2ед.сот

Інформація про Нову Зеландію з різних новозеландських веб-сто- рінок та інших сторінок.

Nе№ 2еаІапС Визіпезз РоипСїаЬІе Шр:/Мшш.п2Ьг.огд.п2

Веб-сторінка організації новозеландських бізнесменів, котра про­пагує політику економічного розвитку в країні. Система пошуку ін­формації дає змогу отримати доступ до публікацій, статей, законо­проектів, книжок і промов, які стосуються економічної та виробни­чої сфери.

Сепїге їог ЗосіаІ апС НеаІїИ Оиїсотез РезеагсИ апС ЕVаІиа^іоп Иїїр://№№№.зИоге.ас.п2

Веб-сторінка Центру при університеті в Массей, який займається дослідженнями в медико-соціальній сфері. Можна ознайомитися з коротким описом та результатами досліджень щодо споживання нар­котичних та алкогольних речовин, стану здоров’я новозеландців тощо.

Сепїге їог Зїгаїедіс ЗїиСіез Nе№ 2еаІапС ЬИр://\м\м\м2уи\м.ас.п2/сзз/

Незалежна аналітична структура — Центр стратегічних дослі­джень Нової Зеландії — подає на своїй веб-сторінці звіти, дискусійні документи, матеріали семінарів, які переважно стосуються питань регіональної безпеки.

Розділ 11 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА У НІГЕРІЇ