1. Загальні відомості про країну

Офіційна назва держави — Нова Зеландія (англійською мовою — Хеаіапй, мовою маорі — Аоіеагоа, тобто Країна довгої білої хмари).

Таблиця 10.1

Базові характеристики Нової Зеландії

Регіон	Оеканія
Столиця	Веллінгтон
Населення (2001 рік)	3 млн 808 тис.
Щільність населення (на 1 кв.км)	14
Найбільше міське поселення	Окленд 1 млн 078тис.
Територія (кв. км)	270 534
Валюта	долар (новозеландський)

Джерело: ООН, 2002 [1].

В історію держави, яку жартома називають ківі-країною, увійшли датський мандрівник А. Тасман, який 1642 року відкрив ці острови, заселені у І тисячолітті полінезійцями, від ХІІ століття — маорі, а також британський капітан Д. Кук, котрий у 1769-70 роках дослідив узбережжя, склав мапу і передав острови британській короні. Нова Зеландія відома тим, що вона стала першою державою, де жінки от­римали виборче право (1893 року), де здійснювали чимало соціаль­них експериментів, тією країною, яка першою проголосила (1985 ро­ку) без’ядерний статус [2].

Нова Зеландія — територія в Океанії — розташована посеред без­межного океану, до найближчої країни, Австралії, майже півтори ти­сячі кілометрів (табл. 10.1). Цей останній притулок людства перед Антарктикою займає таку ж площу, як Великобританія чи Японія. Проте, на відміну від першої й особливо від другої держави, Нова Зе­ландія не є густонаселеною, навпаки — їй властива низька щільність населення. Вона складається з двох островів (Північного та Півден­ного, розділених протокою Кука, яка в найвужчому місці сягає 32 кілометрів) та кількох маленьких. Нова Зеландія утворює вільну асо­ціацію з двома самоврядними державами — Ніує й островами Кука, а також адмініструє дві території в Антарктиді.

Більшу частину новозеландських теренів займають гори та висо­чини, на деяких із них — вічні сніги та льодовики. Усе це, в поєднанні з численними ріками, озерами та водоспадами, а також зеленими па­совищами завоювали Новій Зеландії туристську славу та спричини­ли розвиток туристської індустрії. У цій країні, що має репутацію “чистою та залежної”, доволі ретельно піклуються про екологічний стан, створено 12 національних парків (найбільший Фйордланд — 1,3 мільйона гектарів).

Хоча Північний острів менший за розмірами, ніж Південний, од­нак тут зосереджено основні міста й виробництво, мешкає три чверті населення.

Клімат у країні поміркований, з вираженими порами року, на пів­ночі нагадує середземноморський, хоча на океанському узбережжі зима (червень-липень) холодніша, а літо (січень-лютий) спекотніше. Вважають, що громадянам країни пощастило жити чи не в найкра­щих умовах у світі [3].

Основою економіки є розгалужене сільське господарство: вівчар­ство (51 мільйонів голів), розведення худоби; вирощування пшениці, ячменю, кукурудзи, картоплі; плантації ківі; переробка сільськогос­подарської продукції, харчова, машинобудівна, легка (текстильна, шкіряна), а також целюлозно-паперова, хімічна промисловість; ви­плавка алюмінію; видобуток природного газу, морський і повітря­ний транспорт; Нова Зеландія належить до світових експортерів мас­ла, м’яса, вовни та сирів [4].

Нафтова криза 1980-х суттєво позначилися на економічному та соціальному становищі в країні, викликала економічну стагнацію, зростання безробіття. Країна, в якій економіка регулювалася держа­вою, виявилася не готовою швидко реагувати на зовнішні зміни.

У час глобалізації, з її змаганнями між національними економіка­ми та обмеженнями, введеними такими наднаціональними утворен­нями, як Європейський Союз, на імпорт продуктів, а також турбо­тою мешканців розвинутих країн про рівень холестерину в тому, що вони споживають, Нова Зеландія перестала відігравати роль “фер­ми” Великобританії [5], куди відправлялася основна частина її екс­порту, і змушена була шукати нові ринки збуту продукції, насампе­ред в Азії [6].

Отже, невелика за кількістю своїх громадян, але відома унікаль­ними ландшафтами, Нова Зеландія посідає особливе місце у світо­вій економіці завдяки значному сільськогосподарському експорту, входить до Організації економічного співробітництва та розвитку, що об’єднує найрозвинутіші країни світу. Відомість їй принесли та­кож універсальна державна система соціального забезпечення та егалітарний суспільний устрій, котрі фактично відійшли в небуття внаслідок економічних, ідеологічних і соціокультурних змін остан­ніх десятиріч.