2. Основні соціальні показники

Розглядаючи демографічні передумови формування соціальної політики, відзначимо, що Японію вважають швидко старіючою краї­ною, своєрідним світовим рекордсменом у “посивінні нації”. їй при­таманна надзвичайно висока середня очікувана тривалість життя, низький рівень народжуваності, відсутність зовнішньої міграції, а відтак низький, навіть для розвинутих країн, коефіцієнт приросту населення (табл. 9.2). 1995 року вперше в історії Японії кількість лю­дей похилого віку перевищила кількість молоді; а оскільки трива­лість життя зростає, то фахівці прогнозують скорочення кількості японців до 120 мільйонів 2025 року й до 101 мільйона — 2050 [9]. Такі демографічні тенденції викликають стурбованість стосовно здатно­сті наявної робочої сили підтримувати людей уже непрацездатного віку, змушують випробовувати нові соціальні програми.

Нині майже 79 відсотків населення мешкає у містах, що зробило японців однією з найурбанізованіших націй світу. Найбільші міста: Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Кобе — фактично утворюють міські промислові конурбації, а ті — мегаполіс Ніппон.

Японці пишаються гомогенністю свого суспільства, оскільки Японія не має властивих іншим країнам різких етнічних, релігійних чи класових відмінностей. 99 відсотків населення становлять японці; переважають релігії синто та буддизм [12].

Незважаючи на ринкові відносини, японське суспільство значною мірою залишається “традиційним”, орієнтованим на групи, й зокре­ма на родину як базову групу суспільства. Дітей змалечку привчають бути відданими певній групі, побудованій за ієрархічним принци­пом, існувати у гармонії з групою та відчувати свій обов’язок перед нею. Така організація суспільства відчутно позначається не тільки на психологічних установках японців, а й на економічній та соціальній політиці в державі. Зокрема на тому, що до останнього часу в Японії

Японія: основні соціально-демографічні показники

Середня очікувана тривалість життя (роки)	80,5
□ середня очікувана тривалість життя жінок	84,4
□ середня очікувана тривалість життя чоловіків	77,4
Коефіцієнт фертильності (кількість дітей на одну жінку)	1,4
Рівень народжуваності (на 1000 населення)	10,03
Рівень смертності (на 1000 населення)	8,53
Рівень дитячої смертності:
□ кількість випадків смерті немовлят до одного року на 1000	4
народжених живими
□ кількість випадків смерті дітей до п’яти років на 1000 народжених	4
живими
Рівень міграції (кількість мігрантів на 1000 населення)	0
Коефіцієнт приросту населення за період 1975-2000 (%)	0,5
Співвідношення чоловіків/жінок	0,96
Населення старше 65 років (% від усього населення)	17,2
Міське населення (% від усього населення)	78,8
Кількість біженців у країні	4 тис.
Рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД (2001):
□ % захворюваності серед дорослих (15—49 років)	< 0,10
□ кількість дітей із ВІЛ/СНІД	110
Місце у світі за індексом людського розвитку	9

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [10; 11].

спостерігали таке явище, як “пожиттєву зайнятість”, коли навіть не- кваліфікованого працівника не звільняли з роботи, та “родинну зай­нятість”. Тому в країні офіційний рівень безробіття завжди був низь­ким, хоча насправді рівень прихованого безробіття перевищував, на­приклад, американський [13].

Криза 1990-х і поступова зміна укладу життя призвели до того, що в Японії зріс офіційний рівень безробіття (табл. 9.3) й з’явилася тимчасова зайнятість. Деякі фахівці вважають, що безробіття переви­щує 5 відсотків, що значна кількість непрацюючих або працюючих тимчасово в дійсності — безробітні [14]. Поява доволі масового без­робіття мала економічні та психологічні наслідки, адже для значної кількості людей втрата роботи означала втрату самоповаги та со­ціального статусу, місця в “своїй” групі, що спричинило, зокрема, зростання кількості суїцидів, розлучень тощо [15].

Японія: основні соціально-економічні показники

ВВП на душу населення (у перерахунку на долари США) Державні витрати на охорону здоров’я	26 775
□ % від ВВП	5,7
□ витрати на душу населення (в доларах США)	2 243
Державні витрати на освіту (% від ВНП)	3,6
Рівень бідності (% від усього населення)	немає даних
% населення країни, яке має менше 50 % медіанного доходу	11,8
Коефіцієнт Джині	24,9
Рівень інфляції (2001 рік)	0,6
Робоча сила	67,7 млн
Рівень безробіття (% від загальної чисельності робочої сили)	4,7
□у тому числі довготривалого безробіття	1,2

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [16; 17].

Попри економічну рецесію кінця 1990-х, Японія посідає друге міс­це у світі після США за загальним розміром ВВП і має один із найви­щих у світі рівнів життя, при цьому понад 90 відсотків японців вважа­ють себе середнім класом [18]. Розподіл прибутків у Японії рівномір­ніший, аніж в інших розвинутих країнах, і принаймні до останнього часу в країні не було значної кількості бідних і тих, хто живе за раху­нок соціальної допомоги для малозабезпечених, як це спостерігають у таких державах, як США, Німеччина та Великобританія [19]. З ін­шого боку, деякі вчені стверджують, що мовляв, “країна багата, але люди — ні”, адже ціни на споживчі товари доволі високі, люди меш­кають у перенаселених помешканнях і поганих екологічних умовах, а державні витрати на соціальне забезпечення та соціальні програ­ми — низькі [20].