
- •О. В. Шуба, д-р. Політ. Наук, проф.
- •I8вn 966-608-408-2 управління персоналом (мауп), 2005
- •Іншого боку, цей підхід розглядає культурні цінності суспільства, його норми у формі правил, прав та обов’язків, бо саме в них реалізуються цінності.
- •Розуміння соціальних проблем
- •88 Відсотків користувачів Інтернету живуть в індустріалізованих країнах, а 0,3 — у найбідніших;
- •Оцінювання соціальних проблем
- •Країни, що мають середній людський розвиток (теЛіит Іиїтап Йеуеіортепі)
- •Країни, що мають низький людський розвиток (Іоет Іиїтап Йеуеіортепі)
- •Класифікації моделей соціальної політики
- •Зміни в моделях соціальної політики
- •Фахові тенденції у соціальній політиці
- •Глобальна соціальна політика
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Великобританія: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Основні урядові структури Великобританії, причетні до соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Великобританії
- •Система освіти, соціального обслуговування та житлової політики у Великобританії
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Німеччина: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Німеччині
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Швеція: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Швеції
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Основні урядові структури сша, причетні до соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у сша
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Мексика: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Мексиці
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •, Відтак і мови не може бути про соціальну стабільність найбільшої латиноамериканської держави.
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Бразилії
- •Вгагіїіап ЕтЬаззу Іо МазНіпдІоп ІпІф:/Мшш.Ьга8іІетЬ.Огд
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення в Японії
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Новій Зеландії
- •Система освіти, соціального обслуговування та житлової політики у Новій Зеландії
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Року столицю держави було перенесено до Абуджі, Лагос залишається комерційним, промисловим і культурним центром Нігерії.
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення в Нігерії
- •ОІоЬаІігаїіоп апС Нитап РідНІз ІіПрУ/шшш.РЬз.Огд/дІоЬаІігаіюп
Основні соціальні показники
Розглядаючи демографічні передумови формування соціальної політики, відзначимо, що Японію вважають швидко старіючою країною, своєрідним світовим рекордсменом у “посивінні нації”. їй притаманна надзвичайно висока середня очікувана тривалість життя, низький рівень народжуваності, відсутність зовнішньої міграції, а відтак низький, навіть для розвинутих країн, коефіцієнт приросту населення (табл. 9.2). 1995 року вперше в історії Японії кількість людей похилого віку перевищила кількість молоді; а оскільки тривалість життя зростає, то фахівці прогнозують скорочення кількості японців до 120 мільйонів 2025 року й до 101 мільйона — 2050 [9]. Такі демографічні тенденції викликають стурбованість стосовно здатності наявної робочої сили підтримувати людей уже непрацездатного віку, змушують випробовувати нові соціальні програми.
Нині майже 79 відсотків населення мешкає у містах, що зробило японців однією з найурбанізованіших націй світу. Найбільші міста: Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Кобе — фактично утворюють міські промислові конурбації, а ті — мегаполіс Ніппон.
Японці пишаються гомогенністю свого суспільства, оскільки Японія не має властивих іншим країнам різких етнічних, релігійних чи класових відмінностей. 99 відсотків населення становлять японці; переважають релігії синто та буддизм [12].
Незважаючи на ринкові відносини, японське суспільство значною мірою залишається “традиційним”, орієнтованим на групи, й зокрема на родину як базову групу суспільства. Дітей змалечку привчають бути відданими певній групі, побудованій за ієрархічним принципом, існувати у гармонії з групою та відчувати свій обов’язок перед нею. Така організація суспільства відчутно позначається не тільки на психологічних установках японців, а й на економічній та соціальній політиці в державі. Зокрема на тому, що до останнього часу в Японії
Японія:
основні соціально-демографічні показники
Середня
очікувана тривалість життя (роки)
80,5
□
середня
очікувана тривалість життя жінок
84,4
□
середня
очікувана тривалість життя чоловіків
77,4
Коефіцієнт
фертильності (кількість дітей на
одну жінку)
1,4
Рівень
народжуваності (на 1000 населення)
10,03
Рівень
смертності (на 1000 населення)
8,53
Рівень
дитячої смертності:
□
кількість
випадків смерті немовлят до одного
року на 1000
4
народжених
живими
□
кількість
випадків смерті дітей до п’яти років
на 1000 народжених
4
живими
Рівень
міграції (кількість мігрантів на
1000 населення)
0
Коефіцієнт
приросту населення за період 1975-2000
(%)
0,5
Співвідношення
чоловіків/жінок
0,96
Населення
старше 65 років (% від усього населення)
17,2
Міське
населення (% від усього населення)
78,8
Кількість
біженців у країні
4
тис.
Рівень
захворюваності на ВІЛ/СНІД (2001):
□
%
захворюваності серед дорослих (15—49
років)
<
0,10
□
кількість
дітей із ВІЛ/СНІД
110
Місце
у світі за індексом людського розвитку
9
Джерело:
Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського
розвитку ООН, 2002 [10; 11].
спостерігали таке явище, як “пожиттєву зайнятість”, коли навіть не- кваліфікованого працівника не звільняли з роботи, та “родинну зайнятість”. Тому в країні офіційний рівень безробіття завжди був низьким, хоча насправді рівень прихованого безробіття перевищував, наприклад, американський [13].
Криза 1990-х і поступова зміна укладу життя призвели до того, що в Японії зріс офіційний рівень безробіття (табл. 9.3) й з’явилася тимчасова зайнятість. Деякі фахівці вважають, що безробіття перевищує 5 відсотків, що значна кількість непрацюючих або працюючих тимчасово в дійсності — безробітні [14]. Поява доволі масового безробіття мала економічні та психологічні наслідки, адже для значної кількості людей втрата роботи означала втрату самоповаги та соціального статусу, місця в “своїй” групі, що спричинило, зокрема, зростання кількості суїцидів, розлучень тощо [15].
Японія:
основні соціально-економічні показники
ВВП
на душу населення (у перерахунку на
долари США) Державні витрати на
охорону здоров’я
26
775
□
%
від ВВП
5,7
□
витрати
на душу населення (в доларах США)
2
243
Державні
витрати на освіту (% від ВНП)
3,6
Рівень
бідності (% від усього населення)
немає
даних
%
населення країни, яке має менше 50 %
медіанного доходу
11,8
Коефіцієнт
Джині
24,9
Рівень
інфляції (2001 рік)
0,6
Робоча
сила
67,7
млн
Рівень
безробіття (% від загальної чисельності
робочої сили)
4,7
□у
тому числі довготривалого безробіття
1,2
Джерело:
Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського
розвитку ООН, 2002 [16; 17].
Попри економічну рецесію кінця 1990-х, Японія посідає друге місце у світі після США за загальним розміром ВВП і має один із найвищих у світі рівнів життя, при цьому понад 90 відсотків японців вважають себе середнім класом [18]. Розподіл прибутків у Японії рівномірніший, аніж в інших розвинутих країнах, і принаймні до останнього часу в країні не було значної кількості бідних і тих, хто живе за рахунок соціальної допомоги для малозабезпечених, як це спостерігають у таких державах, як США, Німеччина та Великобританія [19]. З іншого боку, деякі вчені стверджують, що мовляв, “країна багата, але люди — ні”, адже ціни на споживчі товари доволі високі, люди мешкають у перенаселених помешканнях і поганих екологічних умовах, а державні витрати на соціальне забезпечення та соціальні програми — низькі [20].