Система соціального забезпечення у Бразилії

Тип програми	Джерела фінансування	Різновид допомоги (хто мас право)	Розмір виплат
1	2	3	4
Забезпечення в старості"> по інвалідності та в разі втрати годувальника
Система соціального страхування	Застрахована особа: 8, 9 чи 11 % заробітку залежно від його розміру. Само- зйнята особа — приблизно 20 % заробітку — залежно від його розміру Роботодавець: 20 % від суми нарахованої заробітної платні працюючого Уряд: певні податки для фінансування адміністративних витрат і покриття дефіциту, а також внески за працівників дер­жавних підприємств Максимальна сума, з якої сплачують внески, дорів­нює 8,54 мінімальним зар­платам	Пенсія за віком: міським працівникам випла­чують при досягненні 65 років (чоловікам) або 60 років (жінкам), котрі мають 35 років страхо­вого стажу; сільським працівникам — при досягненні 60/55 років відповідно, за наявності 30/25 років трудового стажу й сплаті страхових внесків принаймні впродовж 108 місяців (до 2011 року — поступове збільшення до 180 місяців). Обов’язковий вихід на пенсію — у 70 років для чоловіків та 65 — для жінок, при сплаті страхових внесків принаймні впродовж 108 місяців (до 2011 року — поступове збільшення до 180 місяців) Пенсія на випадок інвалідності, виплачують особам, котрі мають постійні функціональні обмеження й котрі сплачували страхові внески принаймні впродовж 12 місяців Пенсія в разі втрати годувальника: виплачу­ють, якщо покійний був пенсіонером або спла­чував страхові внески впродовж 12 місяців	70 % середнього заробітку за останні 36 міся­ців плюс 1 % середнього заробітку за кожен рік сплати страхових внесків (максимум — 100 % середнього заробітку). 13 виплат на рік Мінімальна пенсія — у розмірі мінімальної заробітної платні 100 % середнього заробітку за останні 36 місяців до моменту настання інвалідності. 13 виплат на рік. Мінімальна пенсія — у розмірі мінімальної заробітної платні 100 % пенсії, яку отримував померлий, або 100 % середнього заробітку за останні 36 місяців до моменту смерті. Цю суму роз­поділяють порівну між усіма утриманцями. 13 виплат на рік. Мінімальна пенсія — у розмірі мінімальної заробітної платні

Забезпечення у разі хвороби та народження дитини

Система

соціального

страхування

Застрахована особа: те

саме, що в попередньому випадку

Роботодавець: те саме, що в попередньому випадку, плюс 1,2 чи 3 % від суми нарахованої заробітної платні працюючого для фінансування допомоги у випадку виробничої травми

Уряд: те саме, що в попе­редньому випадку

Грошова допомога при хворобі, виплачують особі, котра сплачувала страхові внески впро­довж 12 місяців до моменту захворювання

Грошова допомога при народженні дитини:

не Існує мінімальних вимог до трудового чи страхового стажу

Оплата медичних послуг: оплачують особі, котра сплачувала страхові внески впродовж 12 місяців до моменту захворювання, мають право застрахована особа та особи, що перебувають на її утриманні 91 % середнього заробітку за останні 36 місяців. Виплачують після 15 днів хвороби (у перші 15 днів роботодавець має сплачувати повну зарплату). Мінімальна виплата — у розмірі мінімальної зарплатні

100 % заробітку виплачують упродовж 120 днів (28 днів до і 92 дні після народження дитини, у разі викидня — 2 тижні)

Надання загальних і спеціалізованих медич­них послуг, госпіталізація, допомога при народженні дитини, стоматологічні послуги, транспортування, медикаменти (пацієнти доплачують за деякі ліки). Не Існує часових обмежень на отримання медичного обслуго­вування в рамках соціального страхування

Забезпечення у разі травми на виробництві

Система

соціального

страхування

-о

40

Застрахована особа:

НІЧОГО

Роботодавець: усі витрати — від 1 до 3 % ВІД суми нарахованої заробітної платні працюючого залежно від класу ризику Уряд: нічого

При виплаті допомоги у разі нещасного випад­ку на виробництві чи професійного захворю­вання не існує мінімальних вимог щодо стажу

Тимчасова допомога у разі травми на вироб­ництві

Постійна допомога у разі травми на вироб­ництві

Пенсія в разі втрати годувальника

Така саме, як І допомога у випадку захворю­вання

Така саме, як пенсія у випадку інвалідності

Така саме, як І звичайна пенсія в разі втрати годувальника

1	2	3	4
		Оплата медичних послуг потерпілому	Така саме, як і оплата медичних послуг у випадку захворювання
Забезпечення на випадок безробіття
Система со­ціального страхування У разі безро­біття, одру­ження, вихо­ду на пенсію та нещасних випадків, пра­цівники та­кож мають доступ до спе­ціальних ра­хунків, на які роботодавці відкладають 8 % заробітку працівника	Застрахована особа: НІЧОГО Роботодавець: нічого Уряд: усі витрати (за раху­нок податків)	Допомога на випадок безробіття (адресна допомога): виплачують на підставі перевірки нужденності тим безробітним, котрі не мають Інших ресурсів для підтримки себе та родини, й сплачували страхові внески 6—11, 12-23 чи більше 24 місяців. Звільнених за порушення трудової поведінки не вважають безробітними	50 % середнього заробітку за останні 3 місяці зайнятості. Мінімальна допомога — у розмірі мінімальної заробітної плати. Максимальна — 3 мінімальні заробітні плати Виплачують після 60 днів безробіття впро­довж 4 місяців (у будь-які 16 місяців)
Допомога сім ’ям з дітьми
Пов’язана із зайнятістю система	Те саме, що й при забезпе­ченні в старості, у разі інвалідності та втрати годувальника.	Грошова допомога сім’ям: виплачують бать­кам, які сплачують внески соціального страху­вання або отримують пенсію чи допомогу у випадку хвороби (якщо обоє батьків застрахо­вані, то обоє мають право на допомогу), на дитину віком до 14 років або дитину-інваліда	Визначена сума на кожну дитину. Виплачу­ють ЩОМІСЯЦЯ

Джерело: Адміністрація з соціального забезпечення США, 2002; С. Драйбе та М. Матияшчик, 2001 [46; 47].

справжньої уніфікації та універсалізації системи охорони здоров’я [48]. Деякі фахівці відзначають, що ця система стане ефективною та спра­ведливою, коли країна позбудеться властивих їй популізму та коруп­ції, й у ній розвинеться соціальний контроль [49].

У сільській місцевості також діє система соціальних виплат, які фінансуються не з фондів соціального страхування, а за рахунок по­датків, що відтягує фінансові ресурси з міст. Конституція 1988 року підвищила розмір цих виплат сільським мешканцям до однієї міні­мальної заробітної плати, більше того — вона скоротила вік виходу на пенсію для сільських працівників [50].

Систему соціального страхування та соціальної допомоги немож­ливо розглядати у відриві від економічних чинників. Хоча в Бразилії встановлено мінімальну заробітну платню, тривалість робочого дня тощо, а кілька останніх урядів намагалися впроваджувати програми трудового навчання та систему кредитів для започаткування власної справи [51], ситуація на ринку праці залишається складною, адже рі­вень формальної зайнятості доволі низький, а неформальна зайня­тість залишається поза контролем держави. З іншого боку, важливу роль у регулюванні трудових відносин відіграють профспілки й тру­дові суди.

Значну соціальну проблему становить загальний низький рівень освіченості працівників і неписьменність частини населення. Ранній початок трудової кар’єри багатьох бразильців (формально можна працювати вже з 12 років — як підручні працівники фактично пра­цюють уже 10-річні діти) задля допомоги своїм родинам перешко­джає завершенню навіть так званої фундаментальної освіти (табл. 8.6). Тому і бразильські, й міжнародні організації намагають­ся впроваджувати програми запобігання трудовій експлуатації дітей.

Одним із досягнень уряду Кордози є зростання кількості дітей, котрі отримали “базову освіту”: 1980 року 80 відсотків дітей віком 7­14 років відвідували школи, 2000 року — 97 відсотків. Проте акту­альним питанням залишається якість освіти: навчання триває менше чотирьох годин на день, у державних школах мають переповнені кла­си, погані навчальні матеріали, непристосовані приміщення, низько- оплачувані учителі [56].

Житлові умови багатьох бразильців залишаються неадекватни­ми, хоча останніми роками скоротилася кількість будинків, які не мають очищеної води та каналізації. Спеціальна федеральна програ­ма була спрямована на вирішення цієї соціальної проблеми. Крім

Система освіти, соціального обслуговування та житлової політики

у Бразилії

Освіта	Соціальні служби	Житло
Ясла (для дітей віком до 2-х років), дитячі садочки (для дітей 2­4 років), дошкільні заклади (для дітей 4-6 років): залежить від ба­жання батьків і за наявності вільних місць у закладах Фундаментальна освіта (вісім класів): обов’язкова для дітей віком 7-14 років, безкоштовне навчання у державних школах, існують також релігійні та приватні школи Середня освіта: не є обов’язко­вою, безкоштовне навчання у дер­жавних школах, можлива спеціалі­зація в рамках навчальної програми. Неуніверситетська, професійно- технічна освіта: чотирирічне навчання в спеціальних технічних закладах (федеральні центри тех­нологічної освіти) Вища освіта: має три рівні — бакалавр/ліценціат (3-5 років на­вчання), магістр (мінімум 1 рік), доктор (3-4 роки); прийом на під­ставі вступних іспитів, специфічних для кожного фаху; програму навчан­ня визначає Міністерство освіти; безкоштовне навчання в державних університетах, діє низка приватних і релігійних закладів: не існує держав­них стипендій та позичок на навчан­ня, можливе тільки отримання ін­дивідуального гранту. Отримана осві­та не має міжнародного визнання Нетрадиційна освіта: дистан­ційне навчання, навчальні курси для людей літнього віку, технічне нав­чання на виробництві	Державні (муніципальні) служби переважно орієнтовані на соці­альну роботу з дітьми та підлітка­ми, є служби для неодружених ма­терів, залежних від психоактивних ре­човин, людей із проблемами пси­хічного здоров’я Мережа недер­жавних соціальних служб, передовсім релігійних/ бла­годійних, спрямова­них на соціальну підтримку нужден­них і на роботу з жінками	86 відсотків бразильсь­кого житла — це будинки у передмісті великих міст. Бразильське житло пере­важно неналежної якості: 20 відсотків будинків не мають каналізації, 4 відсотки — води Значна частина насе­лення мешкає у ґауеі (незаконно збудованих будинках, де немає нор­мальних побутових умов, часто перенаселених). Федеральна програма житлового кредитування, здійснювана Національним житловим банком, припинила діяль­ність 1986 року, зазнавши фінансової кризи Житлові програми, спрямовані на поліпшення комунальних умов і охо­рону здоров’я, нині ре­алізують муніципалітети. Отримання позичок для придбання житла можли­ве через комерційний банк, проте цим може скористатися обмежена кількість доволі замож­них, а фінансові кризи 80- 90-х знищили приваб­ливість такого кредиту­вання для банків

Джерело: он-лайн інформація, 2002 [52; 53; 54; 55].

того, кілька мільйонів бразильців отримали державну допомогу для придбання житла. І все ж ситуація складна: бразильські нетрі стали притчею во язицех, а рух на захист бездомних і безземельних зростає.

Щодо соціальних послуг, то соціальна робота не здатна відчутно поліпшити якість життя маргіналізованих груп, оскільки проблеми мають системний характер, зумовлений політичними, адміністратив­ними та культурними традиціями країни. Нині водночас з активіза­цією діяльності недержавних організацій активно розвивається робо­та в громаді, орієнтована на надання соціальних і медичних послуг, на підготовку працівників, поліпшення умов у громадах тощо.

Хоча бразильська система соціального забезпечення є фрагменто- ваною, а численні соціальні проблеми залишаються нерозв’язаними, урядові Кордози вдалося досягти відносного поліпшення економіч­ної та соціальної ситуації. Разом із тим дослідження доводять, що існує ґрунтовна відмінність між позитивною динамікою об’єктивних соціальних показників і доволі негативним сприйняттям ситуації громадянами Бразилії, їхньою фрустрацією після нової фінансової кризи [57]. Квінтесенцією цього стало обрання в жовтні 2002 року новим президентом Бразилії Л. де Сільва (“Лула”), представника лі­ворадикальних політичних сил, колишнього профспілкового ватаж­ка, керівника Робітничої партії. Він прийшов до влади під черговим популістським гаслом “Триразове харчування — всім”, пообіцявши заможність мільйонам бідних бразильців і проведення соціальної ре­форми [58]. І все це в державі зі слабким внутрішнім ринком, скоро­ченням інвестицій, інфляцією, залежністю від позик Світового банку й величезним зовнішнім боргом, доларизованою економікою, коруп­цією, занепадом високотехнологічних галузей, — тобто всім тим, що отримало назву “латиноамериканського варіанту”.

Отже, бразильці знову живуть надіями на кращі часи, на те, що їхня економічно потужна держава набуде статусу не тільки великої за чисельністю населення і територією, але й соціально стабільної краї­ни, яка “не відставатиме” в людському розвитку.

Запитання та завдання

1. Які соціально-демографічні, географічні та економічні чинники впливають на формування соціальної політики в Бразилії?

2. За яких політичних умов формувалася бразильська модель соці­альної політики?

3. Проаналізуйте відмінності між соціальними програмами, які ді­ють у Бразилії та Мексиці.

4. Охарактеризуйте бразильську систему освіти.

5. Визначте сильні та слабкі риси бразильської моделі соціальної по­літики.

Теми рефератів

1. Корпоративістська модель соціальної політики у Бразилії та Ні­меччині: спільне й відмінне.

2. Соціальна політика щодо дітей у Бразилії.

3. Система соціального страхування у Бразилії.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Соипігу аі а Оіапсе // ^N ^еЬ-8ііе, Р^о^ес^ “СуЬегзсЬооіЬш”. — Ьіір://^^^.суЬег8сЬооіЬи8.ип.ог§.

2. ^іскетоп Р., Еакіп М. С. Вгагії // Місгозоґі: Епсусіорейіа Епсагіа 2003.

3. Он-лайн Енциклопедія УСЕ // Веб-портал УКРОП. — Ьіір:// №№№.икгорхот/епсусіорейіа.Ьіт1?Ьоок=3. — С. 181.

4. Вгайхкаж М. ^огій Ке§іопаі Сео§гарЬу: ТЬе СіоЬаі Огйег. — Во8іоп: МсСга^-Ніїї НідЬег Ейисаііоп, 2002. — Р. 509.

5. ВгагіГз ^и1а 8еек8 іо геа88иге тагкеі8 // ВВС. — 2002. — 28 ОсіоЬег. — Ьіір://пе№8.ЬЬс.со.ик/1/Ьі/№ОГ1й/атегіса8/2368557.8іт

6. Ткє ЖогИРасіЬоок 2002 // ^еЬ-8ііе оґ СІА. — Ь^^р://№№№.0Йсі.§0V/ сіа/риЬІісаііош/ґасіЬоок/деоз/ЬгагіІ.Ьіті.

7. Кпідк ^. 8ееіпд Веуопй іЬе №тЬег$: ТЬе Нитап Со8і8 оґ Рориіаііоп Сопігої іп Вгагії // Вгагіііап №і^огк. — Ьіір:// ^^^.Ьгагіїіап.пеі^огк.сот.

8. Вгайнкам М. ІЬій. — Р. 512.

9. Сескіп ^. 8осіаі Ргоіесііоп Роіісіе» іп Вгагії: Рарег оґ іЬе ^огій Вапк Сопґегпсе Ргоіессіоп 8осіаі еп Атегіса ^а^іпа: е8ігаіе§іа8 рага іа те^о^а йе іа8 Роіііісаз. — ^азЬіпдіоп, 1999. — Р. 4.

10. Тке ЖогИ РасіЬоок 2002. ІЬій.

11. Нитап ^еVе1ортеп^ Керогі: ^еерепіп§ йетосгасу іп а ґга§тепіей ^огій. — Уогк, Охґогй: Охґогй ^ШVе^8І^у Рге88, 2002. — Р. 162-204.

12. Он-лайн Енциклопедія УСЕ. Там само.

13. ^іскетоп ^. Р., Еакіп М. С. ІЬій.

14. Вгайхкаж М. ІЬій. — Р. 512.

15. ^іскетоп ^. Р., Еакіп М.С. ІЬій.

16. МсСиіге ^. Ж ^етос^асу, 8осіаї Роїісу, апй Могіаїііу ^есНпе іп Вгагії: Рарег оґ іЬе 23гй Іпїетаїіопаї Сопдге88 оґ іЬе ^а^іп Атегісап 8іийіе8 Л88осіаііоп. — ^азЬіпдіоп, 2001. — Р. 6.

17. Ьііа кіск8 оґґ Вгагіїіап ігап8іііоп // ВВС. — 2002. — 29 ОсіоЬег. — Ьіір://^№№.ЬЬс.сот.

18. ТНе ЖогМ РасіЬоок 2002. ІЬій.

19. Нитап ^еVе1ортеп^ Керогі. ІЬій. — Р. 172-230.

20. Меіо М. Вгагії: Саіп8 апй ^088е8 іп іЬе РаVе1а8 //Vоісе8 оґ іЬе Роог: Ргот Мапу ^апй8. — Уогк: Охґогй Рге88 , 20 02. — Р. 365.

21. Соипігу ргоґіїе: Вгагії // Веб-сторінка ВВС. — Ьіір://пе^8.ЬЬс.со.ик/ 1/Ьі/№о1гїй/атегіса8/соипігу_ргоґі1е8/.

22. ^іскетоп ^.Р., Еакіп М.С. ІЬій.

23. Меіо М. ІЬій. — Р. 367.

24. ^^аіЬе 8. М. Вгагії // ТЬе Т^епііеіЬ Сепіигу іп Сго88-Каііопаї КеVІе№ / Ей. Ьу ^іxоп ^., 8сЬеигеїї К. Р. — ^е8ірогі апй ^опйоп: Ргае§ег, 2002. — Р. 58.

25. Он-лайн Енциклопедія УСЕ. Там само.

26. ^іскетоп ^. Р., Еакіп М.С. ІЬій.

27. ^^аіЬе 8. М. ІЬій. — Р. 43, 60-61.

28. 8іІуа Р., Меіо М., РосНтап М., Маіуазсіс М. 8осіаї 8есигііу Кеґогт іп Вгагії // Іпіегпаііопаї ^еVе1ортеп^ Ке8еагсЬ Сепіге. — Ьіір:// №№№.ійгс.са/їасго/ґого/8етіпагіо/Ьагго8_рЬ.Ьітї.

29. ^и^ие^^е М. Виіїйіпд ^етос^асіе8: Есопотіс апй 8осіаї Кеґогт іп Вгагії, СЬіїе, апй Мехісо. -Тогопіо: ^пІVе^8І^у оґ Тогопіо Рге88, 1999. — Р. 208.

30. Реіїегаііуе КериЬїіс оґ Вгагії Соп8іііиііоп 1988. — Вга8іїіа, 1998. — Ь^^р://№№№.8епайо.§ОV.Ь^/Ьй^еx^иа1/соп8^88/соп8^88і.рйґ.

31. ^и^ие^^е М. ІЬій. — Р. 207.

32. ^іскетоп ^. Р., Еакіп М. С. ІЬій.

33. Атаго М. N. Вгагіїіап Реп8іоп 8у8іет Кеґогт. — ^а8Ьіп§іоп: Іп8іііиіе оґ Вгагіїіап Ви8іпе88 апй РиЬїіс Мапа§етепі І88ие8, 2000. — Р. 4-10.

34. Сагйохо А. М. ^огкег8’ Керге8епіаііоп Іп8есигііу іп Вгагії: СїоЬаї Рогсе8, ^оса1 8іге88. — ОепеVа: ^О, 2002. — Р. 1.

35. Рагіа V. Е. Іп8іііиііопаї Кеґогт8 апй СоVеттеп^а1 Соогйіпаііоп: ТЬе Са8е оґ 8осіаї Ргоіесііоп Роїісу іп Вгагії // СЕРА^ КеVІе№. — № 77. — Ьіір://№№№.есїас.сї.

36. Сагйохо Р. Н. СЬагііпд а Соиг8е: ТЬе Роїіііс8 оґ СїоЬаїігаііоп апй 8осіаї Тгап8ґогтаііоп. — ^апЬат: Ко^тап @ ^і^^1еґіе1й РиЬїі8Ьег8, 2001. — Р. 67-85.

37. ЗосіаІ Ргоіесііоп Роїісіе8 іп Вгагії. — Веб-сторінка ^N, Есопотіс СоттІ8Іоп ґог ^а^іп Атегіса апй іЬе СаггіЬеап. — Ьіір:// ^^^.есїас.сї.

38. Ріеигу З. ТЬе 8осіаї Ргоіесііоп Мойеї іп ^а^іп Атегіса // Ке8Ьаріпд НеаїіЬ Саге іп ^а^іп Атегіса: А Сотрагаі^е Апаїу8І8 оґ НеаїіЬ Саге Кеґогт іп Агдепііпа, Вгагії, апй Мехісо / Ей. Ьу Рїеигу 8., Веїтагііоп 8., ВагІ8 Е. — Ьіір://^№№.ійгс.са/Ьоок8/ґоси8/923/ 8ісиі.Ьтії.

39. Веб-сторінка генерального консульства Бразилії у Х’юстоні. — Ьіір://№№№.ЬгагіїЬои8іоп.ог§/іп§їе8/№еЬ8ііе8.Ьіт.

40. ^и^кат Е. 8сЬетез ґог 8сЬоої Воокз апй 8сЬоої Меаїз // 8осіаї Роїісіез. — Ь^^р://№№№.т^е.§ОV.Ь^/сйЬ^а8І1/і^ата^а^у/№еЬ/іп§1е8/ роЬос/ейиса/їтойій/іпйех.Ьіт.

41. ^^аіЬе З. М., Маїуазсіс М. ТЬе Магкеі Огіепіаііоп оґ 8осіаї 8есигііу // ТЬе Магкеіігаііоп оґ 8осіаї 8есигііу / Ей. Ьу ^іxоп ^., Нуйе М. — ^е8ірогі апй ^опйоп: ^ио^ит Воок8, 2001. — Р. 66-68.

42. ^^аіЬе З. М. ІЬій. — Р. 52.

43. Вгагії Рго8іііиіе8 Оеі 8осіаї 8есигііу // А88осіаіей Рге88. — 2002. — 22 NоVетЬе^.

44. Коік С. Реп8іоп Кеґогт Соиїй Ве Оой8епй ґог ^еак ^а^іп Магкеі8 // ОїоЬаї Асііоп оп Адіпд. — 2002. — 25 ^ипе. — Ьіір:// №№№.§1оЬа1а§іп§.о^§/реп8Іоп/№О^1й/Кеґо^т^а^іпАте^іса.Ь^т.

45. Оїіуеіга Р. 8осіаї ^еїґаге // 8осіаї Роїісіе8. — Ь^^р://№№№.т^е.§ОV.Ь^/ сйЬ^а8І1/і^ата^а^у/№еЬ/іп§1е8/ро18Ос/р^еVІй/ар^е8еп^/іпйеx.Ь^т.

46. Веб-сторінка Адміністрації із соціального забезпечення США. — Ь^^р://№№№.88а.§ОV.

47. ^^аіЬе З. М., Маіуазсіс М. ІЬій. — Р. 66-70.

48. МсОиіге ^. Ж ІЬій. — Р. 24.

49. Мейісі А. С. Кеґогт8 оґ іЬе НеаїіЬ 8есіог // 8осіаї Роїісіе8.- Ьіір:// №№№.т^е.§ОV.Ь^/сйЬ^а8І1/і^ата^а^у/№еЬ/іп§1е8/ро18Ос.

50. Оїіуеіга Р. Кигаї апй 8осіаї Вепеґіі8 // 8осіаї Роїісіе8.- Ьіір:// №№№.т^е.§ОV.Ь^/сйЬ^а8І1/і^ата^а^у/№еЬ/іп§1е8/ро18Ос/р^еVІй/ Ьепегиг/іпйех.Ьіт.

51. ^^аіЬе З. М. ІЬій. — Р. 53.

52. Нідкег Ейисаііоп 8у8іет ^а^аЬа8е: Вгагії // Іпіегпаііопаї А88осіаііоп оґ Ш№ег8Іііе8. — Ьіір://№№№.ипе8со.ог§/іаи/№Ьей.Ьітї.

53. Оп-їіпе іпґогтаііоп оґ Регтапепі МІ88Іоп оґ Вгагії іо ^N. — Ьіір:// №№№.иплпі/Ьгагії/Ьга8Ії/Ьгагії-ейисаііоп.Ьіт.

54. ЖеЬ-яііе “Сотті88іоп оп Ріїіріпо8 ОVе^8ее8”. — Ьіір:// №№№.сґо.§ОV.рЬ/таІ8/Ь^агі1.

55. ^^аіЬе 8. М. 8осіаї Л88І8іапсе // 8осіаї Роїісіе8. — Ьіір:// №№№.т^е.§ОV.Ь^/сйЬ^а8І1/і^ата^а^у/№еЬ/іп§1е8/ро18Ос.

56. Магміеп М. Ейисаііоп: ТЬе Кеу іо а ВгідЬіег Риіиге? // Вгагіїіап №і^огк. — Ьіір://№№№.Ьгагіїіап.пеі№огк.сот.

57. Рагіа V. Е. ІЬій.

58. ВгагіГз ^и1а 8еек8 іо геа88иге тагкеі8. ІЬій.

Корисні веб-сторінки

РериЬІіса РесІегаІ^а сіо ВгазіІ I^^ф://шшш.Ь^а8ІI.доV.Ь^

Офіційний урядовий сайт португальською мовою. Містить офі­ційні новини, склад уряду, базу даних публікацій та нормативних до­кументів, інтернет-посилання на інші урядові структури.

ЗосіаІ Роїісіез ^іір://ттт.т^е.д0V.Ь^/с^Ь^а8ІI/ііата^аіу/теЬ/іпдIе8/р0І80с/ де8аї'ю/арге8епІ/іпдех.Мт

Англомовний розділ веб-сторінки Міністерства зовнішніх справ. Представлено підготовлені науковцями аналітичні описи різних аспектів соціальної політики Бразилії, зокрема соціального забезпе­чення, охорони здоров’я, освіти, розвитку громад, прав людини, про­блем корінного населення.

Регтапепі Міззіоп ої Вгагії Іо ІНе Шііесі Nа^юпз Шр://шшш.ип.іпІ/ЬгагіІ/

Сайт Постійного представництва Бразилії в ООН має англомов­ну версію. На ньому, зокрема, розміщено інформацію про країну, її регіони, клімат, освіту та культуру. Також можна знайти деякі заяви представництва та бразильського уряду, посилання на інші веб-сто- рінки про Бразилію.