17. , Відтак і мови не може бути про соціальну стабільність найбіль­шої латиноамериканської держави.

Переважна частина “офіційно” бідних зосереджена в північно- східному регіоні, половина зубожілого населення країни мешкає у містах [20]. Проте бідність по-бразильськи — це не тільки низький прибуток (а в містах він є вищий, аніж у селах), але й низька якість життя: відсутність нормальних житлових умов, питної води, брак до­ступу до медичного обслуговування та освіти, існування в умовах надмірного забруднення, скупчення населення, високого рівня зло­чинності тощо. Так, третина мешканців Ріо-де-Жанейро та Сан-Па-

Бразилія: основні соціально-економічні показники

ВВП на душу населення (у перерахунку на долари США) Державні витрати на охорону здоров’я	7 625
□ % від ВВП	2,9
□ витрати на душу населення (у доларах США)	308
Державні витрати на освіту (% від ВНП)	4,7
Рівень бідності (% від усього населення)	22
% населення країни, яке має менше 50 % медіанного доходу	немає даних
Коефіцієнт Джині	59,1
Рівень інфляції (2001 рік)	7,7
Робоча сила	79 млн
Рівень безробіття (% від загальної кількості робочої сили)	6,4
□ у тому числі довготривалого безробіття	немає даних

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [18; 19].

улу змушена жити в злиднях [21], у містах високий рівень бездомно­сті, особливо серед дітей та підлітків, чиї батьки не можуть їх утриму­вати [22].

Як і в деяких інших латиноамериканських країнах, частину насе­лення, особливо жінок, офіційно вважають економічно неактивною й не беруть до уваги для розрахунку рівня безробіття; інша частина має тимчасову, сезонну роботу або роботу на неповну ставку; частину вважають “самозайнятими”, що далеко не завжди має прибутки, ча­стина — працює на низькооплачуваній роботі, яка не відповідає ква­ліфікації працівника. При цьому значний відсоток населення працює у неформальному секторі; ці люди залишаються не охопленими соці­альним страхуванням та іншими соціальними програмами. Тому офі­ційний рівень безробіття (6,4 відсотка) важко розглядати як об’єк­тивний показник. Згідно з даними Світового банку, 22 відсотки насе­лення Бразилії працює без формального трудового контракту, 37 від­сотків є самозайнятими, 15 — економічно неактивними [23].

Таким чином, попри економічний розвиток, Бразилія має соці­альні показники, які не дають змоги зарахувати її до розвинутих дер­жав: вона посідає лише 73 місце за індексом людського розвитку (1996 року — 58 місце [24]), відзначається значною економічною та соціальною поляризацією, недостатнім рівнем якості життя значної частини населення.