2. Основні соціальні показники

Демографічні тенденції останніх років призвели до того, що зрос­тання населення сповільнюється. Хоча середня очікувана тривалість життя, котра є нижчою за показники багатьох країн-сусідів, зростає, однак постаріння населення відбувається повільніше, аніж в європей­ських чи північноамериканських країнах (табл. 8.2). Бразилії власти­ве значне скорочення дітонароджуваності: коефіцієнт фертильності за останні три десятиліття знизився майже втричі. Не останню роль у цьому процесі відіграла стерилізація жінок, узаконена 1996 року; дослідження, проведене ще 1986 року Бразильським інститутом гео­графії та статистики, виявило, що 44 відсотки бразильських жінок віком від 15 до 54 років зазнали стерилізації, котра стала одним із найпоширеніших методів контрацепції в країні [7]. Дитяча смерт­ність, яку вважають важливим соціальним показником (власне, по­казником бідності), хоча й скоротилася майже вчетверо, все ще зали­шається високою [8]. Разом із тим — через високе зростання населен­ня в попередні роки — щороку ринок праці поповнюється новою ро­бочою силою, зокрема, через те, що жінки, змінюючи традиційні гендерні ролі, стають економічно активнішими [9].

Таблиця 8.2

Бразилія: основні соціально-демографічні показники

Середня очікувана тривалість життя (роки)	67,2
□ середня очікувана тривалість життя жінок	72,0
□ середня очікувана тривалість життя чоловіків	64,1
Коефіцієнт фертильності (кількість дітей на одну жінку)	2,3
Рівень народжуваності (на 1000 населення)	18,08
Рівень смертності (на 1000 населення)	9,32
Рівень дитячої смертності:
□кількість випадків смерті немовлят до одного року на 1000	32
народжених живими
□кількість випадків смерті дітей до п’яти років на 1000 народжених	38
живими
Рівень міграції (кількість мігрантів на 1000 населення)	-0,03
Коефіцієнт приросту населення за період 1975-2000 (%)	1,8
Співвідношення чоловіків/жінок	0,97
Населення старше 65 років (% від усього населення)	5,1
Міське населення (% від усього населення)	81,2
Кількість біженців у країні	3 тис.
Рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД (2001):
□% захворюваності серед дорослих (15-49 років)	0,65
□кількість дітей із ВІЛ/СНІД	13 000
Місце у світі за індексом людського розвитку	73

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [10; 11].

169

Колись територія Бразилії була заселена індіанцями. Португаль­ські колонізатори, котрі з’явилися тут 1500 року, почали завозити африканських рабів для роботи на плантаціях. У середині ХІХ сто­ліття до Бразилії іммігрували представники різних європейських на­цій, зокрема поляки та українці із західних земель. Суміш різних ет­нічних груп конституює особливість бразильського суспільства. Ни­ні корінне населення становить лише 2 відсотки від загальної кіль­кості населення країни. Білошкірі (переважно португальського, італійського та іспанського походження) — 53, метиси — 35, чорно­шкірі — 6 відсотків [12]. Хоча расова стратифікація в Бразилії не така виразна, як в інших країнах, і метис, котрий здобув високий економ­ічний статус, може бути визнаний “білим”, проте білошкірі частіше за інших обіймають високі посади, а темношкірі частіше мають най­нижчий економічний статус [13].

Бразилію вважають найбільшою католицькою країною світу [14], адже майже 90 відсотків населення номінально називають себе като­ликами; у країні також поширений протестантизм, анімізм та афро- бразильські народні вірування [15].

Як відзначалося раніше, країна регіонально й соціально «рати­фікована. За розміром ВВП на душу населення (табл. 8.3) вона могла б належати до країн із середнім економічним розвитком, утім, її час­тенько називають “чемпіоном світу із нерівності” [16]. Нерівномір­ний розподіл прибутку, про що, зокрема, свідчить високий, ледь не найвищий у Латинській Америці, коефіцієнт Джині, залишається важливою соціальною (й політичною) проблемою. Попри помірко­ваний, хоч і відносно високий як для економічно розвинутої країни, “офіційний” рівень бідності у 22 відсотки, а за оцінками фахівців, майже дві третини населення перебуває “поряд із межею бідності”