
- •О. В. Шуба, д-р. Політ. Наук, проф.
- •I8вn 966-608-408-2 управління персоналом (мауп), 2005
- •Іншого боку, цей підхід розглядає культурні цінності суспільства, його норми у формі правил, прав та обов’язків, бо саме в них реалізуються цінності.
- •Розуміння соціальних проблем
- •88 Відсотків користувачів Інтернету живуть в індустріалізованих країнах, а 0,3 — у найбідніших;
- •Оцінювання соціальних проблем
- •Країни, що мають середній людський розвиток (теЛіит Іиїтап Йеуеіортепі)
- •Країни, що мають низький людський розвиток (Іоет Іиїтап Йеуеіортепі)
- •Класифікації моделей соціальної політики
- •Зміни в моделях соціальної політики
- •Фахові тенденції у соціальній політиці
- •Глобальна соціальна політика
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Великобританія: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Основні урядові структури Великобританії, причетні до соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Великобританії
- •Система освіти, соціального обслуговування та житлової політики у Великобританії
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Німеччина: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Німеччині
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Швеція: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Швеції
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Основні урядові структури сша, причетні до соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у сша
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Мексика: основні соціально-демографічні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Мексиці
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •, Відтак і мови не може бути про соціальну стабільність найбільшої латиноамериканської держави.
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Бразилії
- •Вгагіїіап ЕтЬаззу Іо МазНіпдІоп ІпІф:/Мшш.Ьга8іІетЬ.Огд
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення в Японії
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Адміністрування соціальної політики
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення у Новій Зеландії
- •Система освіти, соціального обслуговування та житлової політики у Новій Зеландії
- •Загальні відомості про країну
- •Основні соціальні показники
- •Року столицю держави було перенесено до Абуджі, Лагос залишається комерційним, промисловим і культурним центром Нігерії.
- •Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
- •Соціальні програми
- •Система соціального забезпечення в Нігерії
- •ОІоЬаІігаїіоп апС Нитап РідНІз ІіПрУ/шшш.РЬз.Огд/дІоЬаІігаіюп
Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику
Сучасна політична система Мексики багато в чому сформована її історичним, колоніальним спадком, тими соціальними цінностями, які культивувалися впродовж сторіч. Нагадаємо, що заселена індіанцями територія була завойована іспанцями в 1519-1521 роках і залишалася під орудою Іспанії три століття. 1821 року вона стала незалежною державою (два роки залишаючись імперією, пізніше ставши республікою). Важливою віхою в історії стала анексія Техасу США (1845 рік), котра спричинила мексиканську війну 1846-1848 років, що закінчилася поразкою Мексики та втратою на користь США значних територій. Далі історія набирала трагічних обертів. Ось який короткий виклад пропонує енциклопедія УСЕ: 1854-1876 роки — ліберальна революція, громадянська війна, уряд Б. Хуареса Ґарсії (ліберальні реформи), інтервенція, у 1864-1867 роках Мексиці нав’язана імперія (Максиміліан Фердинанд Йосиф), згодом — відновлення республіки; 1877-1911 роки диктатура П. Діаса де ла Круса, повалена мексиканською революцією 1910-1917 років; від 1929 року — правління Інституційно-революційної партії (РЯІ), яка ставила за мету здійснення постулатів революційної конституції 1917 року на практиці дедалі більш бюрократичним і неефективним [23].
У 70-80-х роках ХХ століття керівництво країни зробило “неоліберальний” поворот, що виявився у дерегуляції виробництва і торгівлі, впровадженні приватного соціального страхування, зокрема пенсійного, та в інших аспектах. Утім, це не врятувало країну від кризи 1980-х, а згодом від ще одного, надзвичайно серйозного потрясіння в середині 90-х. Останнє збіглося зі вступом у дію NАРТА й загостренням етнічних і соціальних конфліктів, що призвело до скорочення іноземних інвестицій та більшого втручання міжнародних організацій у внутрішню політику Мексики [24].
У часи правління Інституційно-революційної партії, коли зростала економічна та соціальна нерівність, склалася система соціального забезпечення, що отримала назву “сегментованої” [25]. Для такої системи властиве співіснування системи соціального страхування, яка охоплює працівників формального сектору економіки, державної системи медичного обслуговування для малозабезпечених громадян і частини представників середнього класу, державних програм профілактики деяких захворювань і широкої мережі приватного страхування та приватного соціального обслуговування як для бідних, так і для багатих людей, а також середнього класу.
Деякі фахівці зараховують мексиканську модель до корпоративної, успадкованої від Іспанії [26], бо в ній важливу роль відіграють різні зацікавлені групи. Проте традиційне уявлення про корпора- тизм, де профспілки як організації найманих працівників відіграють важливу роль у формуванні соціальних програм, як-от у Німеччині чи Франції, не характеризує мексиканську ситуацію, оскільки тільки 20 відсотків робочої сили Мексики належить до профспілки, а профспілкові лідери відомі своєю корумпованістю, прихильністю до Інституційно-революційної партії, безумовною підтримкою політики уряду [27].
Серед інших ознак мексиканської моделі соціальної політики, котра не могла й не може компенсувати соціальні наслідки прора- хунків у виробничій сфері, можна згадати такі:
державний контроль за соціальною політикою, орієнтація на популізм у прийнятті політичних рішень [28];
фрагментованість соціальних програм, за які відповідають різні органи, котрі мають права та повноваження, визначені домовленостями між зацікавленими сторонами;
централізованість багатьох аспектів соціальної політики, неефективність соціальних програм, низька якість послуг [29];
різноплановий, подекуди різновекторний зовнішній вплив на систему соціальної підтримки (з боку політичних утворень, етнічних рухів, католицької церкви, профспілкових, робітничих лідерів, міжнародних організацій і міжнародного капіталу, страхових компаній, приватних надавачів послуг тощо);
низький рівень охоплення соціальним страхуванням (регіональна нерівномірність охоплення, неохоплення працюючих у неформальному секторі);
адресність програм соціальної допомоги, їхня спрямованість на найбідніших;
залучення організацій у громаді, надання державної підтримки мікробізнесу та будівництву інфраструктури в сільській місцевості, що обмежує внутрішню мобільність незайнятої робочої сили на мексиканському ринку праці.
Попри зростання зовнішнього боргу країни та дефіциту державного бюджету, у період 1980-1990 років витрати федерального уряду на охорону здоров’я, освіту та соціальне забезпечення майже подвоїлися [30].
2000 року В. Фокс, колишній керівник “Кока-Коли” в Мексиці, представник правоцентристської Партії національної дії, ставши президентом країни, поклав край 71-річному перебуванню при владі Інституційно-революційної партії. У своїй передвиборчій програмі він обіцяв ініціювати демократичні зміни в Мексиці, подолати ко- румпованість урядових і судових структур, поліпшити економічне становище мексиканців. Обіцянки Фокса втілюються в життя зі значними труднощами, адже його політичні опоненти мають неабиякий вплив у конгресі, де Інституційно-революційній партії належить дві третини місць, і регіональних органах влади.
Мексика являє собою цікаву модель для вивчення, бо вона зазнає поступової демократичної трансформації від політично стабільної однопартійної системи, в якій важливу роль відігравали військові, й разом із тим соціально неблагополучної ситуації. Колоніальні іспанські традиції, боротьба корінного населення за свої права, значний вплив церкви та родинних традицій, зокрема взаємодопомоги, сусідство зі Сполученими Штатами, яке має психологічний, культурний, політичний та економічний вплив, зростання ролі недержавних і місцевих організацій, залежність від міжнародних кредитів — усе це, безумовно, позначається на нинішній політичній системі Мексики.