2. Основні соціальні показники

Аналізуючи демографічну ситуацію в країні, зауважимо, що мек­сиканці продовжують виїжджати з країни. Про це свідчить від’ємний показник рівня міграції (табл. 7.2) і те, що при доволі високій серед­ній очікуваній тривалості життя частка людей літнього віку — ниж­ча, ніж у розвинених країнах. Водночас населення Мексики стрімко зростає, особливо після 1940 року, насамперед завдяки поліпшенню умов життя та превентивним медичним заходам. За даними феде­рального перепису 1980 року, населення Мексики становило 66 міль­йонів 247 тисяч, за даними перепису 1990 року — 81 мільйон 250 ти­сяч, а 2002 року, за експертними розрахунками, воно дорівнює 103 мільйонам 400 тисячам [8].

Таблиця 7.2

Мексика: основні соціально-демографічні показники

Середня очікувана тривалість життя (роки)	72,2
□ середня очікувана тривалість життя жінок	76,0
□ середня очікувана тривалість життя чоловіків	70,0
Коефіцієнт фертильності (кількість дітей на одну жінку)	2,8
Рівень народжуваності (на 1000 населення)	22,36
Рівень смертності (на 1000 населення)	4,99
Рівень дитячої смертності:
□ кількість випадків смерті немовлят до одного року на 1000 народже­	7
них живими
□ кількість випадків смерті дітей до п’яти років на 1000 народжених	8
живими
Рівень міграції (кількість мігрантів на 1000 населення)	-2,71
Коефіцієнт приросту населення за період 1975-2000 рр. (%)	2,1
Співвідношення чоловіків/жінок	0,97
Населення старше 65 років (% від усього населення)	4,7
Міське населення (% від усього населення)	74,4
Кількість біженців у країні	18 тис.
Рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД (2001):
□ % захворюваності серед дорослих (15-49 років)	0,28
□ кількість дітей із ВІЛ/СНІД	3 600
Місце у світі за індексом людського розвитку	54

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [9; 10].

Хоча в країні мешкають індіанці (майя, ацтеки, ольмеки, сапоте- ки та представники інших етносів), які не асимілювалися з іспан­ськими завойовниками, і білошкірі, й темношкірі (негри), проте біль­шість мексиканського населення, на відміну від населення США, є змішаним. Свого часу іспанські конкістадори жили з представниця­ми різних місцевих племен, і ступінь належності до “білих” (європей­ського коріння) довго відігравав важливу роль для визначення соці­ального статусу людини. Рання політична історія Мексики сповнена прикладів соціальних конфліктів на ґрунті расової приналежності й “іспанської” спадковості [11]. Нині 60 відсотків населення країни — метиси (іспано-індіанці), 30 відсотків — індіанці чи інше автохтонне/ корінне населення, 9 відсотків — білошкірі, 1 відсоток — інші [12].

Ще один прояв іспанської спадщини — у впливові католицизму. Це виявляться не тільки в тому, що 90 відсотків населення належить до цієї деномінації, але й в особливих правах церкви та традиціях ло- біювання політичних рішень.

Характерна особливість країни — в її регіональній стратифікації. Столиця країни (Мехіко-Сіті) та федеральна округа, яка її оточує, є величезною метрополією, де зосереджено економічні, промислові, со­ціальні, культурні ресурси, яких немає більше ніде в Мексиці. Оскіль­ки в цьому місті розташований федеральний уряд, воно домінує в по­літичному житті країни. Крім метрополії, найрозвинутішою части­ною вважають територію поряд із кордоном зі США. Стрімка урба­нізація спричинила чимало соціальних проблем, властивих також іншим країнам: погані житлові умови, високий рівень злочинності, особливо у Мехіко-Сіті, яке вважають одним із найнебезпечніших міст у світі. У південних штатах, де мешкає переважно корінне (ін­діанське) населення, усі базові соціальні показники значно гірші, ніж деінде в Мексиці, — наприклад, недоїдання дітей є вдвічі вищим, аніж у країні в цілому, і вчетверо — аніж у північних штатах [13].

Чимало соціальних індикаторів Мексики є позитивними (і висо­кий рівень загальної грамотності, й відсоток дітей, котрі отримують освіту, і середня очікувана тривалість життя), проте значна частина людей у країні живе в бідності: 45 мільйонів отримують менше 2 до­ларів на добу і ще 10 — менше одного долара [14]. При тому, що за розміром ВВП на душу населення країна значно відстає від розвину­тих держав, високим є майнове розшарування населення, про що свідчить коефіцієнт Джині у 51,9. У період між 1984 і 1998 роками відбулося стрімке зростання багатства заможних мексиканців [15], що пов’язано з розвитком нафтовидобування. Варто додати, що де­які фахівці, наприклад, відомий мексиканський учений Девід Баркін [16], заперечують правомірність застосування цього індикатора до таких країн, як Мексика, де нелегальна діяльність і родинна підтрим­ка (за даними адміністрації президента Буша, нині тільки щорічні пе­рекази мексиканців, котрі працюють у США, своїм рідним переви­щують 9 мільйонів доларів [17]) становлять важливі джерела прибут­ку; суспільство тут і ще поляризованіше, аніж свідчать статистичні дані, наведені в табл. 7.3. За оцінками експертів, Мексика належить до 15 країн світу, де концентрація капіталу є найбільш нерівною [18].

Таблиця 7.3

Мексика: основні соціально-економічні показники

ВВП на душу населення (у перерахунку на долари США) Державні витрати на охорону здоров’я	9 023
□ % від ВВП	2,6
□ витрати на душу населення (у доларах США)	236
Державні витрати на освіту (% від ВНП)	4,9
Рівень бідності (% від усього населення)	40
% населення, яке має менше 50 % медіанного доходу по країні	немає даних
Коефіцієнт Джині	51,9
Рівень інфляції (2001 рік)	6,5
Робоча сила	39,8 млн
Рівень безробіття (% від загальної кількості робочої сили)	2,2 %
□ у тому числі довготривалого безробіття	немає даних

Джерело: Книга фактів світу, 2002; Звіт з людського розвитку ООН, 2002 [19; 20].

Попри невисокий офіційний рівень безробіття, країна потерпає від неповної зайнятості: серед усіх працюючих лише третина має ста­більну роботу, а відтак і охоплена соціальним страхуванням. Серед інших вагомих соціально-економічних проблем називають низьку реальну заробітну платню та незначні можливості зайнятості в збід­нілих південних штатах [21]. Саме тому, як зазначалося раніше, Мек­сиці властивий високий рівень міграції як внутрішньої (із сільської місцевості — до міст), так і зовнішньої (легальної та нелегальної, пе­реважно до США, але й до інших країн також). Це призвело до того, що в деяких селах і маленьких містечках не залишилося працездатних чоловіків [22].

Незважаючи на фінансову кризу 1994-1995 років, країна мала по­зитивний коефіцієнт економічного зростання. Стрімкій економічній трансформації сприяло підписання Мексикою Північноамерикансь­кої угоди про вільну торгівлю ^АРТА), яка вступила в дію 1994 ро­ку. Адже, як згадувалося в попередньому розділі, частина американ­ських підприємств перебазувалась у сусідню країну, де робоча сила дешевша, а мексиканські підприємці, передовсім представники аг­робізнесу, отримали ширший доступ до ринків США. Нині мекси­канську економічну ситуацію значною мірою визначає економічне становище північного сусіда, й погіршення економічних показників

США неминуче призвело до сповільнення темпів зростання мекси­канської економіки.

Підсумовуючи наведену вище інформацію, згадаємо: Мексика по­сідає не надто високе місце (54) за індексом людського розвитку, і разом із тим вона лідирує серед країн із так званим середнім ступенем розвитку (дефініція ООН) і є однією з найрозвинутіших країн Цент­ральної та Латинської Америки. Хоча країна має нафтовидобувну промисловість і зиск від експорту нафти, однак високий рівень бід­ності, особливо у сільській місцевості, значна соціальна стратифіка­ція та чимало нерозв’язаних соціальних проблем заважають Мексиці у її розвитку.