3. Іншого боку, цей підхід розглядає культурні цінності суспільства, його норми у формі правил, прав та обов’язків, бо саме в них реалі­зуються цінності.

Оскільки та чи інша модель соціальної політики має в своїй основі певні цінності (наприклад, соціальну справедливість, рівність, праг­матизм абощо), отже, нормативний підхід дає методологічну основу для порівняння загальноціннісних підходів до формування та впро­вадження соціальної політики, а також почасти — для оцінки впли­ву глобалізації на конкретні суспільства. Приклад застосування та­кого підходу можна знайти в книзі Ч. Локхерта “Захист літніх людей: як культура формує соціальну політику”, де зокрема розглянуто сис­тему пенсійного та соціального забезпечення людей похилого віку в Америці, Німеччині, Японії та колишньому Радянському Союзі [5].

Структурний підхід є достатньо широким й об’єднує в собі різні напрями аналізу — від дослідження того, як розподілено владу між різними формальними структурами й інститутами, а також — група­ми, до вивчення боротьби між економічними класами. Аналітики, орієнтовані на такий підхід, розглядають проблеми підтримання си­стеми, утвореної із взаємопов’язаних частин. Соціальна політика, яка охоплює політику зайнятості, освіти, охорони здоров’я, житлову політику та політику соціального захисту [6], є певною системою. Для неї важливими є і формальні інститути, які відповідають за роз-

роблення та реалізацію політичних заходів, і політичні партії, і заці­кавлені групи, зокрема групи тиску, і взаємозв’язок між потребами, законами, службами, послугами, результатами, що все разом і утво­рює систему.

Для порівняльного вивчення сучасної соціальної політики вчені [7; 8; 9] часто застосовують саме структурний підхід, навіть радше структурно-функціональний, бо він забезпечує певною схемою для аналізу. Такого ж підходу дотримуються і в існуючих базах даних щодо різних країн, наприклад, у “Книзі фактів про світ” [10]. Дореч­ним видається його використання й для вивчення багатьох аспектів глобалізації, зокрема діяльності глобальних суб’єктів (наддержавних чи субрегіональних утворень, міжнародних недержавних організацій тощо), що і спостерігається досить часто в сучасних публікаціях на цю тему [11; 12; 13].

Серед обмежень використання структурного підходу до аналізу політики в соціальній сфері можна назвати те, що він інколи надто спрощує ситуацію, призводить до надмірного схематизму й умовно­сті, не враховує складність і культуральну зумовленість поведінки людей, котрі є об’єктами соціальної політики та етнокультурного контексту, в якому вона реалізується.

Витоки біхевіористського підходу, зосередженого на навчанні, процесі соціалізації, мотивації, сприйнятті й ставленні до влади, — у психології. Оскільки, як зазначалося раніше, соціальна політика спрямована на людей, то вивчення їхнього задоволення чи незадово­лення її результатами, а також прагнення змін, можна вважати части­ною порівняльного аналізу. Проте, здається, саме цей підхід досить складно застосовувати через розбіжність методології отримання пер­винних даних (не секрет, що у порівняльній політиці аналітики час­то вдаються до вторинного аналізу чи навіть до метааналізу, спира­ючись на результати інших досліджень та існуючі бази даних). Тому орієнтація на мікроаналіз, яким, по суті, є біхевіористський підхід, була не надто популярною [14]. Однак нині до нього звертаються при проведенні навіть масштабних досліджень, але тільки в поєднанні з іншими підходами. Прикладом може бути документ представництва ООН в Україні “Загальна оцінка країни 2001”, де вміщено коментарі громадян стосовно різних аспектів соціальної політики в Україні [15].

У цій книзі, котра є спробою систематизації та осмислення існую­чого розмаїтого матеріалу: книг, публікацій, статей, комп’ютерних баз даних, а також власного досвіду ознайомлення з системами бага­тьох країн та діяльністю різних міжнародних організацій, використа­но здебільшого нормативний та структурний підходи. Але робилася й спроба застосувати елементи біхевіористського підходу — там, де можна було знайти інформацію щодо сприйняття населенням соці­альної політики чи глобального суб’єкту.

Оскільки порівняльна політика за своєю суттю є міждисциплінар­ною, то й методи аналізу використовують у ній достатньо різні, хоча в цілому їх традиційно поділяють на кількісні та якісні.

Сучасні статистичні техніки, що ґрунтуються на відповідних комп’ютерних програмах, зокрема “МеІа-Апа1у8І8” [16; 17], дають змогу оперувати значним масивом даних, а відтак проводити широкі порівняння, визначати різноманітні рейтинги країн, а також виявля­ти статистично, які економічні, соціальні чи політичні чинники най­краще пояснюють політику різних країн. Чимало дослідників, особ­ливо тих, котрі працюють у наднаціональних і міжнародних утво­реннях, аналізують зв’язки між рівнями національного розвитку та різними соціально-економічними та соціально-демографічними по­казниками. Прикладами звітів, підготовлених на основі використан­ня кількісних методів для крос-національних досліджень, є публікації та матеріали Всесвітньої організації охорони здоров’я [18], а також Звіти з людського розвитку ООН [19].

При аналізі агрегованих даних виникає проблема надійності та валідності інформації, зумовлена: обмеженою порівнюваністю полі­тичних заходів; фальсифікацією чи недостовірністю представлених політичних, соціальних чи економічних показників; численними не­системними помилками та “особливостями” збирання даних [20].

Наприклад, коли зіставляють рівень бідності в різних країнах, завжди виникає питання, як це з’ясовували, а коли йдеться про по­рівняння розміру ВВП у різних країнах — яким чином враховано те, що значна частина ринку в деяких із них перебуває в “тіні”.

Інші методи аналізу — якісні. У порівняльній політиці досить ча­сто вдаються до дослідження відібраних країн (соипІгу-Ьу-соипІгу 8ШЙІЄ8). При цьому вивчають історичні свідчення, офіційні докумен­ти, матеріали інтерв’ю, соціоекономічну статистику. Досить часто дослідники зосереджуються на якійсь одній сфері політики — охо­роні здоров’я, освіті, регулюванні доходів населення тощо. Результа­ти або представляють як огляд окремих країн (са8Є 8Іийу) із відповід­ними висновками, або як послідовне зіставлення різних аспектів, до­тичних до передумов і наслідків політики.

Проблеми використання якісних методів пов’язані з вибором кра­їн для включення в дослідження, культуральними та, можливо, ідео­логічними упередженнями, тобто певною суб’єктивністю дослідника, що, в принципі, властиво для непозитивістських досліджень у будь- якій гуманітарній сфері.

Як читач зрозуміє зі змісту цієї книжки, автор використала якісну парадигму й розглядала окремі країни, котрі, на її думку, можна вва­жати певною моделлю. Водночас у тексті наведено чимало статис­тичної інформації, зібраної з різних джерел.

Книга має одинадцять розділів. Перший — авторське бачення со­ціальних проблем, які притаманні світові в цілому й певною мірою рухають світову історію. Адже саме на пом’якшення труднощів та за­доволення потреб і повинна бути спрямована соціальна політика. Другий розділ — опис сучасних моделей соціальної політики.

У дев’яти наступних розділах описана соціальна політика дев’яти держав. Увагу при цьому приділено й фактичній (географічній, істо­ричній, демографічній) інформації, яка дає змогу побачити існуючу систему в певному контексті, подивитися на сучасну політичну систе­му крізь призму минулого.

Вибір країн не є випадковим, він детермінований географічним підходом і почасти теоріями соціальної політики. Перші три з обра­них країн — Великобританія, Швеція та Німеччина — являють со­бою приклади “класичних моделей” соціальної політики. Вивчення змін, що відбуваються в них, дає уявлення про розвиток і трансфор­мацію різних європейських систем соціального забезпечення. США, Мексика та Бразилія — три економічні американські гіганти — ма­ють різні ідеологічні погляди на суть і обсяг соціальних програм, спрямованих на поліпшення життя громадян держави, а тому й різ­ний рівень добробуту населення в цілому. Японія — країна азійсько­го дива — перебуває на етапі крутого зламу свого економічного та соціального життя, коли руйнуються усталені схеми, моделі, тради­ції. Нова Зеландія (острови в Океані поблизу Австралії) — унікальна держава щодо соціальної політики. Адже саме там спромоглися ство­рити “державу загального добробуту”, там виникло егалітарне сусп­ільство. Нігерія, відома нафтою, футболом та участю в миротворчій діяльності ООН, потерпає від усіх численних соціальних труднощів, які властиві африканським державам.

Соціальна політика в конкретній країні розглядалася за такою схемою:

• передумови формування соціальної політики (географічні, еко­номічні, демографічні, історичні);

• базові соціальні індикатори країни: середня очікувана тривалість життя при народженні; смертність немовлят до одного року; ко­ефіцієнт приросту населення; коефіцієнт фертильності (кількість ді­тей на одну жінку); відсоток населення, старшого 65 років; відсоток міського населення; рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД; індекс людського розвитку; розмір ВВП на душу населення; рівень бід­ності; коефіцієнт Джині (показник концентрації доходів); рівень безробіття; розмір витрат на медичну сферу та освіту тощо);

• ідеологічні погляди на соціальну політику; вплив міжнародних організацій на визначення пріоритетів у соціальній політиці;

• адміністрування соціальної політики, участь регіональних струк­тур та недержавних організацій;

• соціальні програми (тип їхнього фінансування: за рахунок загаль­них державних податків чи за рахунок страхових внесків працю­ючих/роботодавців);

• вибірковість/універсальність соціальної допомоги та соціального обслуговування, ступінь участі держави у їх наданні;

• регулювання трудових відносин та участь профспілок у цьому; ситуація на ринку праці;

• ступінь державного втручання та фінансування політики охорони здоров’я, освіти та житлової політики;

• сприйняття соціальної політики населенням (зокрема, електо­ральні настрої та поведінка).

Це видання частково народилося з он-лайнової інформації, у ньо­му чимало посилань на Інтернет, наведено опис корисних веб-сто- рінок та існуючих баз даних. Звичайно, використано й більш тради­ційний шлях — ознайомлення з найсучаснішою літературою. Соці­альна сфера — не стале утворення, в ній постійно відбуваються змі­ни, а отже, потрібні свіжі дані, показники, результати досліджень, і саме Інтернет надає доступ до них. То ж ця книжка насамперед для студентів, котрі вивчають порівняльну політику, а також і для тих, хто цікавиться сучасними джерелами інформації.

Збір матеріалів для цієї книжки став можливим частково завдяки ^ипіо^ Расиїіу ^еVе1ортепі Рго§гат, фінансованої Бюро освітніх та куль­турних справ Державного Департаменту США, що діє в рамках Закону Фулбрайта-Нейса від 1961 року, та адмініструється АСТКА/АССЕ^8. Проте погляди, викладені тут, є авторськими й не відображають політи­ку американських організацій, які надали грант для стажування в США.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Скіїсоїе К. Н. ТЬеогіе8 оґ Сотрагаї^е РоїіІіс8: ТЬе 8еагсЬ ґог а Рагайі§т. — Воиїйег, Соїогайо: ^е8^іе^ Рге88, 1981. — Р. 7.

2. 8кїаіг ^. Сотреїіпд Сопсерї8 оґ ОІоЬаїігаІіоп // ^оита1 оґ ^огїй- 8у8їет8 Ке8еагсЬ. — Vо1. V. — 1999. — № 2. — Р. 156.

3. Аннотация курса “Сравнительная социальная политика”. — Ьїїр: //№№№.т88е8.га/р^еV/йера^^теп^8/80СІо1о§у/аппо^.Ь^т1#x16.

4. Цит. за Скіїсоїе К. Н. ТЬеогіе8 оґ Сотрагаї^е РоїіІіс8: ТЬе 8еагсЬ ґог а Рагайі§т. — Воиїйег, Соїогайо: ^е8^іе^ Рге88, 1981. — Р. 19.

5. ^оскка^^ Ск. Ргоїесііпд їЬе еїйегїу: Ьо^ сиїїиге 8Ьаре8 8осіа1 роїісу. ^^ег8ІІу Рагк, Ра.: Репп8у1Vапіа 8їаІе ^^ег8ІІу Рге88 , 2001. — 274 р.

6. Семигіна Т. В. Соціальна політика в Україні // Введення у соціаль­ну роботу / Семигіна Т. В., Грига І. М. та ін. — К.: Фенікс, 2001. — С. 79.

7. Кеппеїї Р. Сотрагаї^е 8осіа1 роїісу. — ВискіпдЬат, РЬіїайеїрЬіа: Ореп ^^еГ8ІІу Рге88 , 2001. — 176 р.

8. Кїеіптап М. А Еигореап ^еїґаге 8їа1е? А Еигореап ^піоп 8осіаї роїісу іп сопіехі. — НоипйтіШ, Ва8іп§8їоке, Натр8Ьіге,

Уогк: Раїд^е, 2000. — 246 р.

9. Атіп А., Сатегоп А. апй Нийхоп К. Рїасіпд їЬе 8осіаї есопоту. — ^опйоп, Уогк: КоиІїей§е, 2002. — 147 р.

10. Тке ЖогШ РасіЬоок 2001. — Ь^^р://№№№.0Йсі.§0V/сіа/риЬНса^І0п8/ ґасіЬоок.

11. Уеаїез N. СІоЬаїігаІіоп апй 8осіаї роїісу. — ^опйоп: ТЬои8апй Оак8, СаШотіа: 8а§е, 2001. — 195 р.

12. 8осіаї 8есигіІу іп їЬе ОїоЬаї VШа§е / ей. Ьу 8і§§ К., ВеЬгепй С. Вгишшск апй ^опйоп: Тгап8ас1іоп РиЬїІ8Ьег8, 2002. — 392 р.

13. Саггоїз, 8їіск8, апй еїЬпіс сопЯісІ: геїЬіпкіпд йеVе1ортеп^ а88І8Іапсе / еЙ8. М. ^. Е8тап апй К. ^. Неггіпд. — Апп АгЬог: ^пІVе^8І^у оґ МісЬідап рге88, 2001. — 264 р.

14. Скіїсоїе К. Н. ІЬій — Р. 20.

15. Загальна оцінка країни 2001. — К.: Представництво ООН в Ук­раїні, 2002. — 50 с.

16. Комерційна версія програми “Метааналіз”. — Ьї1р://^^№.те1а- апаїу8І8.сот.

17. 8скюаггег К. Сотриїег Рго§гат8 ґог МеІа-Апаїу8І8. — Ьїїр:// №№№.ґи-Ьегїіп.йе/§е8ипй/§е8и_еп§ї/теІа_е.Ьїт.

18. Веб-сторінка Всесвітньої організації охорони здоров’я (розділ

“РиЬПсаІіош”). — ЬіІр^/^^^.^ЬолпІ.

19. Нитап ^еVе1ортеп^ Керогі: ^еерепіп§ детосгасу іп а Гга§тепІед

^огід. — Уогк: ОхГогд ОхГогд ^^егаїу Рге88, 2002. — 277 р.

20. ^еіск^е^ Н. Сотрагаї^е РиЬІіс Роїісу: РгоЬ1ет8 апд Рго8ресі8 //

Сотрагаї^е РоПііс8 іп іЬе Ро8^-ВеЬаVЮ^а1 Ега / ед. Ьу Сапіогі ^. ^.,

2іе§1ег А. Н., ^^. — Воиїдег Соїогадо: ^уппе Кіеппег РиЬ1і8Ьег8,

1988. — Р. 347.

Корисні веб-сторінки

Ореп ^ігес^о^у рго^ес^ МІр://дтот..огд/

Англомовна веб-сторінка пропонує каталог різних сайтів і містить зручну систему пошуку інформації як за країнами, так і за темами. Користування інформацією безкоштовне. Сторінка містить розділ “Порівняльна політика” (ЬіІр://дто2.ог§/8сіепсе/8осіа1_8сіепсе8/ РоПііса1_8сіепсе/СотрагаІ№е_РоПііс8/), в якій представлено різні га­лузі політичної науки та різнопланові матеріали, зокрема щодо пере­хідних країн, політичних інститутів, етнічних конфліктів та ін.

Ооодіе (пошуковий сервер) Шр://шшш.доодІе.сот

Цей сайт вважають найкращим пошуковим сервером світу. Він працює тією мовою, яку ви для нього оберете (українську, англійсь­ку, російську, німецьку, іврит тощо) й переглядає понад два мільяр­да веб-сторінок. За лічені секунди можна безкоштовно отримати над­звичайно багато посилань на веб-сторінки, де містяться ключові сло­ва, введені для пошуку. Тут також можна запросити малюнки, фото­графії та здійснити переклад тексту.

АІІ ІНе МеЬ (пошуковий сервер) Шр://шшш.аНІІпешеЬ.сот

Безкоштовний пошук веб-сторінок, новин, відеоматеріалів, ма­люнків в Інтернеті. Сторінка англомовна, але можливий пошук ук­раїнських, російських та інших матеріалів.

Яндекс Шр://м№№.уапйех.ги

Російський сайт, який серед усього іншого — пошти, новин, ката­логу — має пошуковий сервер. Зручний для пошуку російськомовної інформації або російських джерел в Інтернеті.

Мета-Україна Шр://теІа-икгаіпе.сот

Найвідоміший український пошуковий портал, який дає змогу здійснювати як тематичний, так і регіональний пошук.

Розділ 1 СУЧАСНІ СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ У СВІТІ