МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

МАУП

Семигіна Т. В.

ПОРІВНЯЛЬНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Навчальний посібник

Київ 2005

ББК 60.56я73 С30

Рецензенти: В. Л. Оссовський, д-р філос. наук, проф.

О. В. Шуба, д-р. Політ. Наук, проф.

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 1 від 27.01.04)

Семигіна Т. В.

С30 Порівняльна соціальна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2005. —276 с. — Бібліогр. в кінці розд.

I8ВN 966-608-408-2

Компаративна політика — розвинутий напрям у сучасних політичних науках. Ознайомлення з моделями країн, часто далеких від нас культурно, політично, географічно, розширює світогляд, поповнює фахові знання, сти­мулюють до роздумів про наше суспільство, про проблеми, породжені глоба­лізацією.

Посібник містить цікавий фактичний матеріал про дев'ять держав світу з різним показником людського розвитку, визначає основні соціально-пол­ітичні тенденції, характеризує соціальну політику цих держав

Для тих, хто вивчає порівняльну політику, а також для широкого загалу читачів.

ББК 60.56я73 + 66я73

© Т. В. Семигіна, 2005 © Міжрегіональна Академія

I8вn 966-608-408-2 управління персоналом (мауп), 2005

ВСТУП

Порівняльні підходи у соціальній політиці

Порівнювати соціальну політику різних країн дуже складно. Де­хто вважає це некоректним: мовляв, різні традиції, різна культура, різні політичні системи, різні потреби й засоби їхнього задоволення. Крім того, інформація щодо соціальних індикаторів, особливо офі­ційна статистика, — джерело, до якого дослідникам належить поста­витися з обачністю. Проте без зіставлення ситуації в різних країнах інколи важко адекватно визначити сутність і динаміку процесів, що відбуваються в соціальній сфері тієї чи іншої держави.

Що може дати ознайомлення з моделями країн, інколи далеких до нас культурно, політично й географічно? По-перше, просто інформа­цію — щоб задовольнити цікавість, розширити світогляд, поповнити фахові знання. По-друге, можливість порівняти з тим, що відбуваєть­ся в нашій країні, а також для роздумів, яким же шляхом ми йдемо й чого можна було б навчитися від наших сусідів по “глобальному се­лищу”.

Порівняльна, або компаративна, політика — доволі розвинутий напрям у політичних науках. Учені розробили чимало теорій, ме­тодів, підходів, принципів і схем, які дають змогу зіставляти різні ас­пекти життя країн, зокрема й різні сфери внутрішньої політики.

За Р. Чілкоутом, порівняльний аналіз політики спирається на чо­тири групи теорій: системні теорії; культурні теорії; теорії розвитку; класові теорії [1].

У цій книзі перевагу віддано першим трьом групам теорій, поза- як, на думку автора, в інформаційному суспільстві поняття “клас” та його вплив на соціальну політику важко визначити. Проте заради справедливості варто було б згадати про сучасні класові теорії, в яких вирізняють “транснаціональний капіталістичний клас”: світову бізнесову, політичну та культурну еліту. Ідеологією цього класу вис­тупає консьюмеризм, тобто споживацтво [2], що є теоретичним підґрунтям антиглобалістського руху нових “лівих”.

Окрім теорій, важливий також вибір підходів до аналізу. Напри­клад, Д. Розенберг, професор Массачусетського інституту соціаль­них та економічних досліджень, свій курс із порівняльної соціальної політики у Московській вищій школі соціальних та економічних наук побудував на демонстрації можливостей марксистського, фемі­ністського, неоліберального та неоінституціонального підходів для аналізу моделей соціального забезпечення [3], і тим самим засвідчив мультидисциплінарний характер соціальної політики.

Д. Ептер та Ч. Ендріан 1968 року описали традиційні підходи до порівняльного аналізу політики: нормативний; структурний; біхевіо- ристський/поведінковий [4].

Оскільки в межах нормативного підходу одиницею аналізу висту­пає все суспільство, він не зовсім відповідає ідеї зіставлення соціаль­ної політики як одного з механізмів, виробленого різними суспіль­ствами для досягнення соціальної стабільності та соціальної безпеки.