- •2. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- •3. Типи контролю за міжнародною системою.
- •4. Структура міжнародної системи.
- •5. Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин.
- •6. Версальська система міжнародних відносин.
- •7. Постдамська система міжнародних відносин.
- •8. Характер та цілі першої світової війни.
- •9 "Геополітичні наслідки першої світової війни"
- •Розчленування Німеччини.
- •Союзники Німеччини втратили:
- •10 "Причини першої світової війни"
- •11 "Створення Ліги націй та її діяльність"
- •12 "Завершення першої світової війни та її наслідки"
- •13 "Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання)"
- •14 "Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний аналіз"
- •15 "Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції"
- •16 "Мандатна система"
- •17 "Російське питання на Паризькій мирній конференції"
- •18 "Вашингтонська конференція та її рішення"
- •19 "Генуезька конференція"
- •20 "Рапальський договір"
- •21 "Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса)"
- •22 "Конференція в Локарно"
- •23 "Підготовка та підписання пакту Бріана-Келога"
- •26. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •27. Проект "Східного пакту"
- •28. Укладення договорів про взаємодопомогу між срср і Фр, срср і Чехосл.
- •29. Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй)
- •30. Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй
- •31. Становлення блоку агресорів
- •32. Криза Вашингтонської системи (агресія Японії)
- •33. Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи.
- •34. Аншлюз Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- •35. Мюнхенська угода.
- •36. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- •37. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •38. Початок Другої світової війни.
- •39. Політичний зміст другої світової війни.
- •40. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •41. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша
- •42. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції.
- •43. Атлантична хартія.
- •44. Вступ сша у другу світову війну.
- •45. Московська конференція мзс 1943 року.
- •46. Тегеранська конференція
- •47. Ялтинська конференція, її основні рішення.
- •48. Потсдамська конференція.
- •49. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- •50. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- •51. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- •52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- •53. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі).
- •54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- •55. Створення Ліги арабських держав
- •56. Особливості повоєнного врегулювання в Європі
- •57. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі
- •58. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією
- •59. Конференція у Сан-Франциско 1951 року.
- •60. Ідеологічні чинники «холодної війни».
- •61. «Доктрина Трумена».
- •62. «План Маршала»
- •63. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору
- •64. Створення овд
- •65.Створення анзюс
- •66. Багдадський пакт (сенто)
- •67. Утворення сеато
- •68. Утворення двох німецьких держав
- •69. Паризька угода 1954 року
- •70. Карибська криза
- •71. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- •72. Доктрина Хальштейна
- •73. Заключний етап нбсе у Хельсинкі.
- •74. «Нова східна політика» фрн
- •18 Вересня 1973р. Ндр і фрн стали членами оон.
- •75. Радянсько-югославський конфлікт.
- •76. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •77. Втручання краї овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •78 Тгренадська війна в Катаї та проголошення кнр.
- •79 Війна в Кореї та її наслідки.
- •Північна Корея
- •Південна
- •80. Тайванська криза 1958 року.
- •81. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки. Утворення дрв. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії
- •Китай і сша
- •82. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •Паризька угода
- •83 Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
- •84. Крах мандатної системи на Близькому Сході
- •85. Утворення держави Ізраєль. Арабо-ізраєльська війна 1948 рр.
- •86. Суезька криза 1956 року.
- •87. Шостиденна війна та її наслідки.
- •88. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •89. Сучасна політична ситуація на Близькому Сході
- •90. Ірано-Іракська війна
- •91. Проблема безпеки Перської затоки в мв
- •1) Національний; 2) регіональний; 3) глобальний або міжнародний.
- •Кувейтська криза: коротка довідка
- •Історичні коріння та причини кризи в Перській затоці.
- •Утворення антиіракської коаліції.
- •Політика срср.
- •Роль оон у врегулюванні кризи.
- •92. Об'єднання Німеччини
- •93. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •94. Нато як один з найголовн. Компонентів біполярної системи мв (50-80рр)
- •95. Трансформація стран нато наприкінці 80х-90хрр.
- •96. Розширення нато на схід
- •97. Західноєвропейська інтеграція
- •98. Еволюція ес в 60-70 рр.
- •99. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 80-х років
- •100. Підписання Маастрихтського договору. Утворення ес
- •101. Міжурядова конфренція ес 96-97рр.
- •1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- •2) Питання розширення єс.
- •3) Надання єс військового виміру.
- •102. Амстердамський договір
16 "Мандатна система"
Проблеми колоній були вирішені шляхом установлення так званої мандатної системи (до речі, деякі делегати навіть не зрозуміли, що означає «мандат»). Ліга Націй як «спадкоємниця» Німецької та Османської імперій надавала «мандати» країнам-наступницям — так званим «мандатаріям». Було встановлено три види мандатів:
Мандат «А» — колишні арабські частини Туреччини стали формально незалежними, передавалися «під опіку» великих держав.
Мандат «В» — колишні центральноафриканські колонії Німеччини потрапили під управління мандатаріїв, «опіка» для них була визнана недостатньою. Заборонялася торгівля рабами й зброєю.
Мандат «С» — колишні німецькі колонії в Південно-Західній Африці й на Тихому океані просто «приєднувалися» до територій мандатаріїв відкритою анексією як колонії.
Більшість мандатів розподілила Верховна Рада Антанти (крім Італії). Франція одержала мандати на частину Того й Камеруну (другу частину віддали Англії), частину Французької Екваторіальної Африки; Англія — крім того, на всю Східну Африку, Золотий Берег тощо; Португалія — на Анголу, Кіонгу та ін.; Бельгія — на Руанду-Урунді та частину Конго; Південне -Африканський Союз — на Південне- Західну Африку; Австралія отримала в Океанії німецьку частину Нової Гвінеї та німецькі острови на південь від екватора; Нова Зеландія — острови Західного Самоа; Японія — на північ від екватора острови Маріанські. Маршаллові, Каролінські та Тїалау.
17 "Російське питання на Паризькій мирній конференції"
Необхідно нагадати, що Паризька мирна конференція відбувалася з 18 січня 1919 року – по 21 січня 1920 року. Головними проблемами цієї конференції були питання мирного врегулювання після завершення 1СВ (Перша Світова Війна), підписання мирних договорів та повоєнного перерозподілу світу.
Як відомо, Царська Росія була однією з держав Антанти, що воювала проти країн Четверного союзу, але в лютому 1917 року в Росії відбувся переворот, було повалено монархію. Після цього в країні фактично утворилося двовладдя: з одної сторони – Тимчасовий уряд, який виступав за буржуазно-демократичні шляхи розвитку країни і був визнаний Антантою, а з іншої – Рада робітничих та солдатських депутатів, які виступали за більшовицький рух та створення в майбутньому радянської влади. Все це звичайно послабило позиції Росії в Антанті, і як наслідок послабило позиції Антанти у війні проти країн Четверного союзу.
Відомо, що радянську Росію на Паризьку конференцію не було запрошено і Радянське питання не стояло навіть на порядку денному. Але сама конференція весь час поверталися до цього питання. Росія - населення 1/6 частини Землі - зробила найбільший внесок у війну проти Четверного союзу, втратила більше солдатів, ніж її союзники, разом узяті.
Антанта не визнавала радянський уряд, і тому вже під час конференції розгорнула воєнну інтервенцію в деяких регіонах Росії. Союзні держави здійснили блокаду радянської держави, боючись поширення більшовизму в своїх країнах.
Але све ж таки Вільсон (президент США) за допомогою Ллойда-Джорджа (прим’єр-міністр Англії) вирішив таємно втановити контакти з Леніним і відрядити в Москву секретну місію на чолі з Буллітом. Ленін визнав умови Вільсона важкими, але погодився з ними, вважаючи, що вони будуть основою для мирного договору з США та Антантою.
Незабаром відбулися серйозні зміни в міжнародній ситуації: в Москві утворений Комуністичний Інтернаціонал, в Угорщині проголошена Радянська Республіка, а в Росії почалися воєнні наступи Колчака та Денікіна проти радянської влади.
Тому, коли Булліт повернувся з Москви Вільсон та Ллойд-Джордж офіційно заявили, що нічого не знають про будь-які умови з радянською Росією і тепер вже й слухати не хотіли про будь-які переговори з радянським урядом.
Так, згодом паризька конференція перетворилася по суті на організатора антирадянської інтервенції: вона санкціонувала економічну блокаду радянської держави, схвалила захоплення Бессарабії румунськими військами, підтримала перебування німецьких військ у Прибалтиці, визнала уряд Колчака, великі держави організували широку воєнну допомогу антирадянським арміям і самі посилили збройну інтервенцію в Росії.