- •2. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- •3. Типи контролю за міжнародною системою.
- •4. Структура міжнародної системи.
- •5. Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин.
- •6. Версальська система міжнародних відносин.
- •7. Постдамська система міжнародних відносин.
- •8. Характер та цілі першої світової війни.
- •9 "Геополітичні наслідки першої світової війни"
- •Розчленування Німеччини.
- •Союзники Німеччини втратили:
- •10 "Причини першої світової війни"
- •11 "Створення Ліги націй та її діяльність"
- •12 "Завершення першої світової війни та її наслідки"
- •13 "Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання)"
- •14 "Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний аналіз"
- •15 "Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції"
- •16 "Мандатна система"
- •17 "Російське питання на Паризькій мирній конференції"
- •18 "Вашингтонська конференція та її рішення"
- •19 "Генуезька конференція"
- •20 "Рапальський договір"
- •21 "Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса)"
- •22 "Конференція в Локарно"
- •23 "Підготовка та підписання пакту Бріана-Келога"
- •26. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •27. Проект "Східного пакту"
- •28. Укладення договорів про взаємодопомогу між срср і Фр, срср і Чехосл.
- •29. Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй)
- •30. Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй
- •31. Становлення блоку агресорів
- •32. Криза Вашингтонської системи (агресія Японії)
- •33. Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи.
- •34. Аншлюз Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- •35. Мюнхенська угода.
- •36. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- •37. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •38. Початок Другої світової війни.
- •39. Політичний зміст другої світової війни.
- •40. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •41. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша
- •42. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції.
- •43. Атлантична хартія.
- •44. Вступ сша у другу світову війну.
- •45. Московська конференція мзс 1943 року.
- •46. Тегеранська конференція
- •47. Ялтинська конференція, її основні рішення.
- •48. Потсдамська конференція.
- •49. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- •50. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- •51. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- •52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- •53. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі).
- •54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- •55. Створення Ліги арабських держав
- •56. Особливості повоєнного врегулювання в Європі
- •57. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі
- •58. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією
- •59. Конференція у Сан-Франциско 1951 року.
- •60. Ідеологічні чинники «холодної війни».
- •61. «Доктрина Трумена».
- •62. «План Маршала»
- •63. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору
- •64. Створення овд
- •65.Створення анзюс
- •66. Багдадський пакт (сенто)
- •67. Утворення сеато
- •68. Утворення двох німецьких держав
- •69. Паризька угода 1954 року
- •70. Карибська криза
- •71. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- •72. Доктрина Хальштейна
- •73. Заключний етап нбсе у Хельсинкі.
- •74. «Нова східна політика» фрн
- •18 Вересня 1973р. Ндр і фрн стали членами оон.
- •75. Радянсько-югославський конфлікт.
- •76. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •77. Втручання краї овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •78 Тгренадська війна в Катаї та проголошення кнр.
- •79 Війна в Кореї та її наслідки.
- •Північна Корея
- •Південна
- •80. Тайванська криза 1958 року.
- •81. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки. Утворення дрв. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії
- •Китай і сша
- •82. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •Паризька угода
- •83 Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
- •84. Крах мандатної системи на Близькому Сході
- •85. Утворення держави Ізраєль. Арабо-ізраєльська війна 1948 рр.
- •86. Суезька криза 1956 року.
- •87. Шостиденна війна та її наслідки.
- •88. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •89. Сучасна політична ситуація на Близькому Сході
- •90. Ірано-Іракська війна
- •91. Проблема безпеки Перської затоки в мв
- •1) Національний; 2) регіональний; 3) глобальний або міжнародний.
- •Кувейтська криза: коротка довідка
- •Історичні коріння та причини кризи в Перській затоці.
- •Утворення антиіракської коаліції.
- •Політика срср.
- •Роль оон у врегулюванні кризи.
- •92. Об'єднання Німеччини
- •93. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •94. Нато як один з найголовн. Компонентів біполярної системи мв (50-80рр)
- •95. Трансформація стран нато наприкінці 80х-90хрр.
- •96. Розширення нато на схід
- •97. Західноєвропейська інтеграція
- •98. Еволюція ес в 60-70 рр.
- •99. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 80-х років
- •100. Підписання Маастрихтського договору. Утворення ес
- •101. Міжурядова конфренція ес 96-97рр.
- •1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- •2) Питання розширення єс.
- •3) Надання єс військового виміру.
- •102. Амстердамський договір
86. Суезька криза 1956 року.
Урядом Єгипту було заплановано будівництво Асуанської греблі з метою зрошення засушних земель і спорудження потужної енергетичної бази для промисловості. В лютому 1956 р. була досягнута угода про надання Єгипту Міжнародним банком реконструкції й розвитку позики в розмірі 200 млн доларів за умови, що 70 млн будуть надані у вигляді «допомоги» США й Великобританією. Але вже 9 липня 1956 р. державний секретар США Д. Даллес заявив про відмову про надання позики.
Уряд Єгипту опинився перед загрозою зриву будівництва життєво важливого для країни об'єкта. Престижеві президента Єгипту Г. А. Насера було завдано серйозного удару.
Г. А. Насер заявив про націоналізацію компанії Суецького каналу, термін концесії якої закінчувався в 1969 р. Уряди Франції, власника значної частини акцій компанії, і Великобританії, основного користувача каналом, розпочали воєнні приготування з метою силового тиску на Єгипет. США, заінтересовані в підтриманні добрих відносин з арабськими країнами—експортерами нафти, зайняли більш стриману позицію.
Питання Суецького каналу обговорювалося на міжнародній конференції в Лондоні 1—23 серпня 1956р. за участю 18 країн, що забезпечували 95 % судноплавства каналом. Згідно з прийнятим в липні 1956 р. рішенням Великоїбританія і Франція розгорнули підготовку до інтервенції. Великобританія призвала 20 тис. резервістів, Франція направила свої війська на Кіпр. Обидві країни розпочали переговори з Ізраїлем для розробки спільних планів інтервенції.
30 жовтня 1956р. ізраїльські збройні сили під приводом боротьби з палестинськими партизанами задали раптового удару по Єгипту. Великобританія і Франція поставили ультиматум Єгипту й Ізраїлю з вимогою відведення військ на 16 км від Суецького каналу. Єгипет відхилив ультиматум.
Уряд США розцінив у світі агресію проти Єгипту як підрив атлантичного фронту. 30 жовтня 1956 р. в Раді Безпеки 00Н обговорювався американський проект резолюції, що передбачав відведення ізраїльських військ за демаркаційну лінію і невикористання сили франко-англійською стороною. Однак Великобританія і Франція наклали вето на цю резолюцію.
31 жовтня англо-французькі війська почали воєнні дії.
2 листопада 1956 р. на надзвичайній сесії ГА 00Н 64 країни проголосували за припинення вогню, проти висловилися 5 (Франція, Великобританія, Ізраїль, Нова Зеландія та Австралія).
Великобританія, Франція та Ізраїль продовжували розгортати бойові дії. Англо-французька авіація здійснювала масовані бомбардування Каїра, Александрії та міст у зоні каналу
5 листопада Англія і Франція розпочали окупацію зони Суецького каналу, висадивши десант у районі Порт-Саїда.
В той же день радянський уряд звернувся до Англії, Франції й Ізраїлю з ультимативною вимогою негайно припинити воєнні дії й попередив про небезпечні наслідки. Воєнні дії були припинені.
6 листопада президент США Д. Ейзенхауер також виступив із вимогою припинення воєнних дій.
22 грудня 1956 р. виведення англо-французьких військ завершилося. Ізраїль ще майже три місяці окупував частину єгипетської території, однак під міжнародним тиском у березні 1957 р. мусив вивести свої війська.
В ході війни арабські країни підтримали Єгипет. Більшість їх розірвала відносини з Великобританією і Францією.