Типологія країн світу

Типологія країни частіше всього залежить від того, які ознаки покладено в основу визначення. Найчастіше за критерій беруть рівень розвитку і особливості структури господарства. Загальновизнаними  для визначення економічного розвитку країн є валовий національний продукт (ВНП) і внутрішній валовий продукт (ВВП).

ВВП – вартість усіх товарів та послуг вироблених у господарстві країни за певний період. ВНП може бути розрахований на основі: 1) вартості усіх куплених у країні товарів та послуг; 2) прибутків від усіх видів діяльності; 3)доданої вартості в процесі виробництва у всіх галузях господарства.

Додана вартість – приріст вартості товару, який виник який виник у процесі його виробництва; різниця між чистим виторгом підприємця і затратами на матеріали, енергію та зовнішні послуги.

ВНП – валовий внутрішній продукт плюс різноманітні прибутки, отримані національними виробниками та окремими громадянам із-за кордону.

Соціально-економічна типологія країн світу

Високорозвинені держави. Ці країни виробляють ¾ ВНП світу. Високорозвинені країни поділяються на: країни «Великої сімки», малі розвинені країни Західної Європи, переселенські країни, країни із середнім економічним розвитком.

До країн «Великої сімки» входять: США, Японія,Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Всі ці країни перейшли до постіндустріального суспільства, в якому більшість населення працює в сфері послуг. Вони мають вирішальний вплив на світову політику. ВВП на одного жителя – 40 000$.

До малих розвинених країн Західної Європи належать: скандинавські країни, країни Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург), Швейцарія, Австрія та європейські країни-карлики. Для них характерна вузька спеціалізація, великий експорт і імпорт, незначний вплив на світову економіку. ВВП на одного жителя – 30 000 - 55 000$.

До переселенських країн належать: Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Ізраїль, традиційно відносять Канаду. Ці карїни мають економіку подвійного характеру: з одного боку це країни з високою індустріалізацією, а з іншого боку вони мають аграрно-сировинну спеціалізацію. Проте для них характерна висока продуктивність праці та позитивний торгівельний баланс (прибутки експорту перевищують прибутки імпорту). ВВП на одного жителя – 25 000$.

До країн середнього економічного розвитку відносять: Грецію, Португалію, Іспанія, Мальту, Ірландію. Всі ці країни є індустріально-аграрними. Рівень індустріалізації трохи перевищує середньосвітовий. Значну роль відіграє туризм. ВВП на одного

жителя – 20 000$.    

 

Країни, що розвиваються. На ці країни припадає приблизно половина площі усіх країн. Виробляють 1/5 ВНП світу. Країни, що розвиваються поділяються на: нові індустріальні, нафтовидобувні,  країни середніх можливостей, країни – дрібні острови, найменш розвинені країни світу.

До нових індустріальних країн відносяться: Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг, Мексика, Бразилія, Аргентина, Малайзія, Таїланд, Індонезія, Туреччина. Ці країни за короткий проміжок часу перебудували свою економіку на японський зразок. Для них характерний швидкий ріст економіки 7-12%, дешева робоча сила, гарантований ринок збуту, панування іноземної економіки. ВВП на одного жителя - 15 000$.

До нафтовидобувних країн належать: країни Перської затоки, а також Бруней, Лівія, Габон. Для них характерно велика залежність від іноземного капіталу, низький рівень життя людей. Добробут країн залежить від продажу нафти, коливання цін на нафту на ринку енергоносіїв. ВВП на одного жителя – 12 000 - 30 000$.

До країн – дрібних островів належать: Багамські острови, Барбадос, Антигуа і Барбуда, Сейшельські острови, Бахрейн. Головною їхньою спеціалізацією є сфера послуг: туристичний бізнес та банківська справа. ВВП на одного жителя – 15 000 - 25 000$.  

До країн середніх можливостей належать понад 60 країн Азії, Латинської Америки та Океанії. Переважно аграрні країни деколи з монокультурним господарством. Основними галузями промисловості є: гірничовидобувна, харчова та легка. Країни середніх можливостей мають значний потенціал для економічного зростання, але для цього їм бракує фінансових ресурсів. Через численні іноземні кредити в них постійно збільшуються заборгованості. ї

До найменш розвинених країн світу належать: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Вануату, Гаїті, Гвінея, Ефіопія, Замбія, Ємен, Камбоджа, Лаос, Ліберія, Мавританія, Малі, Мозамбік, М’янма, Непал, Нігер, Танзанія, Соломонові Острови, Сомалі, Судан, Східний Тімор, Тувалу, Чад та ін.  Частка письмового населення у цих країнах – близько 20%, частка обробної промисловості – 10%. У сільському господарстві працю ¾ всіх жителів. Статус найменш розвинених країн дає їм право отримувати допомогу від міжнародних організацій. ВВП на одного жителя – до 500$.

 

Країни з перехідною економікою. До цих країн належать: країни колишнього СРСР, країни колишнього соц-табору у Європі (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія,Болгарія, Сербія, Чорногорія та інші), Монголія. Всі ці країни індустріальні, пріоритетної галуззю для більшості вважається важка промисловість. Ці країни перешли (переходять) від планової економіки до ринкової. Господарство більшості цих країн на даний час перебуває в кризовому стані.

 

Країни з плановою економікою. До них належать: Китай, В’єтнам, КНДР, Куба. Головна форма власності – державна. У Китаю і В’єтнаму – планова економіка з елементами ринкової, у КНДР і Куби – повністю планова.