Українські економ-географи

1. Степан Рудницький – учений економ-географ. Поділяв географію на 4 дисципліни: математичну, фізичну, біологічну та антропогеографію.

2. Констянтин Воблий – учений  економ-географ, що вивчав проблеми економічної географії Польщі та України.

3. Олексій Діброва – учений економ-географ, що розробив схему економічних районів України на основі природно-історичних особливостей територій.

 

Формування політичної карти

Політична карта – географічна карта, на якій відображено територіально-політичний поділ світу, позначено кордони країн із їхніми найбільшими містами і столицями.

Виділяють 4 етапи формування політичної карти світу:

1. Стародавній (V тис. до н.е. – V ст. н.е.). Впродовж цього етапу утворювались і розпадались перші у світі державні утворення. Виникнення двох основних форм державної влади: монархії і республіки. Завершенням вважається розпад Римської імперії

2. Середньовічний (V ст. н.е. – XVст. н.е.). Впродовж цього етапу відбувалось дуже багато війн і територіальних захоплень, тому політична карта була надто нестійко. Кінцем вважається відкриття Христофором Колумбом Америки.

3. Новий етап (XV ст. н.е. – 1914р.). Впродовж цього етапу відбулось багато географічних відкриттів, утворились світові колоніальні системи. В цьому періоді відбулось зародження світових ринкових відносин.

4. Новітній етап (1914р. (за іншими даними 1917р.) – наші дні). Цей період характеризується розпадом колоніальних систем світу, двома світовими війнами, внаслідок яких змінювалась політична карта. В цей період утворюються авторитетні світові організації. Новітній етап поділяється на 3 періоди (за деякими даними на 4):

Перший період (1914-1939рр.) характеризується розпадом багатьох імперій (Російської, Австро-Угорської) і внаслідок цього утворенням групи суверенних держав (Австрія, Угорщина, Польща) і тимчасових державних утворень (Українська Народна Республіка). Німеччина програвши у Першій світовій війні втратила частину свої територій, відбувся частковий перерозподіл Європи. У цей період була створена СРСР.

Другий період (1939- кінець 80-их років). Під час цього періоду відбулась Друга світова війна, внаслідок якої кордони Європи і світу переділились. В цей період відбувся розпад світових колоніальних систем. У 1960-их роках незалежність одержали близько 100 держав в Азії, Африці і Латинській Америці. 1960р. назвали Роком Африки.

Третій період (кінець 1980-их – наші дні) характеризується розпадом СРСР і крахом соціалістичного табору світу і утворення внаслідок цього ряду суверенних держав. також в цей період незалежність здобули острови Океанії і Гонконг (Сянган) та Аоминь відійшли до Китаю.

 

 

 

Другий варіант історії формування політичної карти

В цьому варіанті виділять 4 періоди формування політичної карти:

1. Античний період (V тис. До н.Е – Vст. Н.Е.)

2. Середньовічний період (Vст. Н.Е. - кінець хVст. Н.Е.)

3. Колоніальний (хVст. Н.Е. – 1914р.)

4. Новітній (1914р. – наші дні)

У новітньому періоді виділяють чотири етапи: перший (1914 – 1939 рр.), другий (1939 – 1945 рр.), третій (1945р. – початок 90-их), четвертий (початок 90-их – наші дні).

Територія -  частина поверхні суходолу на Землі з природними і антропогенними (створеними людською діяльністю) ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.

Країна – території з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати суверенітет (незалежність) або бути залежно.

Держава – суверенне політичне утворення, що здійснює владу на певній території і забезпечує в її межах господарську діяльність.

Залежні території поділяються на:

1. Колонії – країни, населення яких позбавлене державності, а економіку повністю контролює інша держава (метрополія). центром колонії є адміністративний центр.

2. Протектори – державні утворення, зовнішню політику яких контролює інша держава, а внутрішню політикою керує влада тієї держави.

3. Підопічні території – землі, тимчасово передані Організацією Об’єднаних Націй іншій державі.

 

Кондомінімум – спільне здійснення влади над однією територією кількома державами.

 

Третій вид територій – води (акваторія) відкритого моря і територія Антарктиди.

Антарктида згідно з договором від 1 жовтня 1959 р. вона є континентом нейтральним, без кордонів, де заборонена будь-яка господарська та військова діяльність. Води відкритого моря знаходяться у спільному користуванні всіх держав світу.

Окремий статус має так звана морська економічна зона, яка прилягає до кордонів держави на 200 миль із глибиною шельфу 500м. Прибережна держава має право вести на цій території економічну діяльність і може дозволяти таку діяльність іншим країнам.