Артеріальна гіпертензія (і10-і15).

АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ (АГ) – це патологічний стан, що характеризується стійким хронічним підвищенням системного систолічного та/або діастолічного артеріального тиску в результаті порушень складних механізмів нейрогуморальної регуляції діяльності серцево-судинної системи.

ЕСЕНЦІАЛЬНА (ПЕРВИННА) ГІПЕРТЕНЗІЯ (І10), для дітей і підлітків – «ЮВЕНІЛЬНА» АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ – стан, що супроводжується високим артеріальним тиском при відсутності причин його виникнення.

ВТОРИННА „симптоматична” ГІПЕРТЕНЗІЯ (І15) зумовлена первинним ураженням органів та систем і розвивається на тлі захворювань, які можна обєднати у декілька груп:

1. Ренальні (ренопаренхіматозні – хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит; реноваскулярні – стеноз ниркових артерій, тромбоз ниркових артерій та/або вен, фібром´язова дисплазія ниркових судин, аортоартеріїт, вузликовий періартеріїт; аномалії розвитку нирок – рефлюкс нефропатія, полікістоз або гіпоплазія нирок; гемолітико-уремічний синдром, гідронефроз, пухлина Вільсона, Lupus-нефрит).

2. Захворювання серця та магістральних судин (кардіоваскулярні – коарктація аорти, хвороба Такаясу).

3. Ендокринні захворювання (феохромоцитома, нейробластома, гіпертиреоїдизм, уроджена гіперплазія надниркових залоз, первинний гіперальдостеронізм, гіпоталамічний синдром).

4. Захворювання нервової системи.

5. Інші (пухлина надниркових залоз, хвороба Іценко-Кушинга (аденома гіпофіза).

Фактори, що сприяють виникненню артеріальної гіпертензії у дітей

1. Спадкова схильність.

2. Психоемоційне напрження.

3. Підвищене вживання кухонної солі.

4. Надлишкова маса тіла.

5. Порушення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

6. Підвищення активності простагландинів (PgE2 та PgE12).

Таблиця 38

ПОКАЗНИКИ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ДІТЕЙ

Вік	Артеріальний тиск (мм. рт. ст.)
	Систолічний		Діастолічний
	min	max	min	max
До 2 тижнів	60	96	40	50
2 – 4 тижні	80	112	40	74
2 – 12 місяців	90	112	50	74
2 – 3 роки	100	112	60	74
3 – 5 років	100	116	60	76
6 – 9 років	100	122	60	78
10 – 12 років	110	126	70	82
13 – 15 років	110	136	70	86

Клінічні ознаки артеріальної гіпертензії:

1. головний біль з посиленням на кінець доби;

2. запаморочення , пов´язані зі зміною положення тіла;

3. біль у ділянці серця короткочасного характеру;

4. дратівливість;

5. порушення зору;

6. серцебиття;

7. тахікардія або брадикардія;

8. швидка втомлюваність.

Параклінічні ознаки артеріальної гіпертензії:

9. дані вимірювання артеріального тиску (підвищення згідно вікової норми при повторних вимірах (до 3 разів) в одних і тих же умовах;

10. лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, проба по Зимницькому, по Нечипоренко) – патологічні ознаки можуть бути відсутні, або зумовлені основним станом;

11. зміни на ЕКГ (порушення ритму, ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, порушення реполяризації, при зниженні сегмента ST і згладженості зубця Т рекомендується проводити лікарську пробу з обзиданом - 0,5 мг/кг);

12. зміни на ЕхоКГ (внутрішньосерцева анатомія та гемодинаміка);

13. рентгенолоічне обстеження (узурація ребер при коарктації аорти);

14. обстеження очного дна (звуження та скрученість дрібних артерій, розширення вен очного дна);

15. реоенцефалографія (порушення тонусу церебральних судин, утруднений венозний відтік);

16. ультразвукове дослідження нирок (за необхідністю – екскреторна урографія);

17. біохімічне обстеження (визначення ліпідного спектру крові: загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеіди високої щільності; сахарної кривої; рівня катехоламінів: адреналін, норадреналін; ванілілміндальної кислоти для діагностики феохромоцитоми; рівня реніну, ангіотензіну, альдостерону; креатиніну крові);

18. добове моніторування артеріального тиску (диференційна діагностика різних форм артеріальної гіпертензії);

19. проба з дозованим фізичним навантаженням: велоергометрія (толерантність до фізичного навантаження, дезадаптивні гемодинамічні порушення);

20. діагностика психологічних особливостей (підвищена тривожність, схильність до агресивних реакцій);

21. консультація невролога, офтальмолога, ендокринолога.

Таблиця 39