10. Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва

Ефективність суспільного виробництва

Суспільне виробництво – це сукупність усіх сфер діяльності людей, які забезпечують стабільне функціонування суспільства, де створюються усі товари і послуги, необхідні для задоволення потреб людей.

Безпосередньо суспільне в-во – це безтоварне планомірне, високоорганізоване в-во продуктів і послуг, яке виникає на вищих ступенях еволюції капіталізму; це найрозвинутіша форма, яка поступово приходить на зміну товарній формі в-ва, підриває її. Це в-во розвивається на основі одиничного ПП як в межах окремих гігантських компаній, національних держав, так і в м/н-масштабі.

Усі фактори виробництва є кількісно визначеними, обмеженими, рідкісними. Ефективність характеризує зв’язок між кількістю отриманих благ і кількістю ресурсів витрачених у процесі їх виробництва, тобто, віддачу, результативність виробництва і визначається як відношення результату виробництва до витрат, що зумовили цей результат.

Розрізняють економічну і розподільчу (соціальну) ефективність. Економічна ефективність – це досягнення виробництвом найкращих результатів за умови найменших витрат виробництва або зниження витрат виробництва на одиницю продукції. Розподільча (соціальна) ефективність – це ступінь відповідності результатів виробництва потребам суспільства загалом і кожної людини зокрема.

Ефективність виробництва визначається низкою показників, серед яких можна виділити: продуктивність праці (обсяг виробленої продукції у розрахунку на одного зайнятого у суспільному виробництві, або на одну людино-годину); трудомісткість (кількість праці, витраченої на виробництво одиниці продукції); фондовіддача (кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів); фондомісткість ( вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції); матеріаловіддача (обсяг виробленої продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів); матеріаломісткість; капіталомісткість.

11.Результативні показники суспільного виробництва.

В кожній країні функціонує велика кількість підприємств. У сукупності вони представляють економіку як цілісну систему, сукупне виробництво суспільства. Для оцінки ефективності його функціонування необхідна система надійних, взаємопов’язаних макроекономічних показників, розра-хованих по певній методиці, в межах певної моделі. Країни з ринковою економікою використовують модель, яка називається система національних рахунків (СНР). Україна з 1992 року також перейшла на цю систему, хоча раніше, коли вона знаходилася в складі СРСР, використовувала іншу систе-му – БНГ (баланс народного господарства).

СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких перш за все необхідно виділити такі: 1) продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності; 2) в основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу; 3) СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообороті, а кругооборот – це безперервний потік “витрати-доходи”; 4) ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість, яка характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість, як внесок кожного окремого робітника, розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту.

Необхідно зауважити, що СНР не с застиглою, незмінною системою. Вона постійно вдосконалюється. Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку національ-них рахунків України. Які ж основні показники розраховуються сьогодні в Україні і дають можливості не тільки отримувати якісні характеристики ре-зультатів економічного розвитку країни, пов’язані з виробництвом і спожи-ванням продуктів та послуг, розподілом та перерозподілом доходів, форму-ванням національного багатства країни, а й використовувати їх з метою мі-жнародних зіставлень, порівнянь? Останнє також є важливим, оскільки ма-кропоказники, які розраховувалися в системі БНГ відрізнялися по складу від тих, що розраховувалися в системі СНР, і щоб здійснити будь-яке порі-вняння, необхідно було наші показники приводити у відповідальність з за-хідними за допомогою певних поправочних коефіцієнтів. Зрозуміло, що таке коректування не сприяло підвищенню рівня достовірності результатів.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП). Валовий внутрішній продукт – це сукупна рин-кова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Введення в визначення поняття “кінцева продукція” означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Тим самим виключається по-вторний рахунок.

На основі ВВП в СНР розраховуються похідні показники. Серед них:

1. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – його розраховують як різницю між ВВП і споживанням основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року;

2. Валовий національний доход (ВНД) – сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отри-мані резидентами даної країни від інших країн;

3. Валовий наявний національний доход (ВНДн) – ВНД плюс чисті поточні зовнішні трансферти (різниця між поточними трансфертами, отриманими з-за кордону і переданими за кордон);

4. Чистий національний доход (ЧНД) – від ВНД необхідно відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію);

5. Чистий наявний національний доход (ЧНДн) – від ВНДн необхідно відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію);

6. Особистий доход (ОД) – складається із первинних доходів домашніх господарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів (внутрішні соціальні тра-нсферти та чисті зовнішні соціальні трансферти);

7. Особистий безподатковий доход (БД) – він обчислюється як різниця між особистим доходом і особистими податками (прибутковий пода-ток, податки на особисте майно, на спадщину та ін.).

Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: 1) номінальний ВВП – це показ-ник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних, тобто в фактичних цінах даного року; 2) реальний ВВП – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.