22. Попит і фактори, щойоговизначають. Закон попиту.
В умовах ринку бажанняспоживачаотриматипевний продукт трансформується у нове 22:35:53
потреба. Найважливішим фактором, якийвпливає на величину попиту, є ціна. Зворотназалежністьміжціною товару й величиною попиту на цей товар називається законом попиту: за незмінюваностівсіхінших умов зниженняцінизумовлюєвідповіднезростаннявеличинипопиту і навпаки. Цюзалежністьілюструєкривапопиту
Кожна точка кривоїпопиту (а вона маєвиглядкривої з від’ємнимнахилом) показує, яку максимальнукількість товару згоденкупитипокупець при кожнійціні.
Крімціни, яка визначає величину попиту, є ряд факторів, підвпливомякихзмінюється попит. Ціфактори в економічнійлітературіназиваютьнеціновіфактори. До них належать:
1) доходи населення та накопичені ними кошти;
2) кількістьпокупців;
3) смаки і перевагиспоживачів;
4) очікуванняспоживачів;
5) мода, реклама;
6) ціни на товари, яківзаємозамінюютьабовзаємодоповнюють один одного.
23. Пропозиція і фактори, що її визначають. Закон пропозиції.
Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Крива пропозиції показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.
Крива пропозиції. Р — це ціна, Q — кількість пропозиції.
Закон пропозиції
Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.
Закон пропозиції – чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.
Нецінові фактори впливу на пропозицію
Технологічний прогрес: застосування нових технологій дозволяє зменшити собівартість одиниці продукції.
Зміна цін на ресурси: зростання цін на ресурси (за інших однакових умов) призводить до збільшення витрат на виробництво, зростання собівартості одиниці продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару.
Зміна цін на спорідненні товари: якщо ціна на споріднений товар спадає, то попит на нього зростає, за попитом зростає пропозиція, а пропозиція на наш товар буде спадати.
Зміни у бюджетно-податковій політиці: у випадку зростання ставки оподаткування, то при інших однакових умовах пропозиція зменшиться (крива SS зміститься ліворуч), а якщо зростатимуть трансферти бізнесу, то пропозиція збільшиться (крива SS зміститься праворуч).
Очікування підприємців: оптимістичні прогнози сприятимуть зростанню пропозиції, а песимістичні – падінню.
24. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага. Теорія ринкової ціни а. Маршала.
Попит - це забезпечене грошима бажання придбати товар або послугу в даний момент часу, або платоспроможна потреба. Найважливішим фактором, який впливає на величину попиту, є ціна.
Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги.
Попит та пропозиція товару. (D - крива попиту, S - крива пропозиції )
Існує лише одна ціна, при якій плани покупців та продавців співпадають, і нікому не потрібно їх змінювати. Коли величина попиту перевищує величину пропозиції, то Різницю між ними називають нестачею, або дефіцитом.
Величину, на яку обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту, називають надлишком.
Причиною виникнення дефіциту є зростання попиту, або зменшення пропозиції, а надлишку — зменшення попиту, або зростання пропозиції. Після цього механізм ринкового регулювання зразу ж вступає в дію і відновлює рівновагу на ринку. На ринку досконалої конкуренції дефіцити і надлишки носять миттєвий характер, тобто ліквідуються майже зразу ж після їхнього виникнення.
За А. Маршаллом, ціна будь-якої речі є її міновою вартістю відносно всіх речей загалом, або її купівельною вартістю. Ціну визначають зазвичай як певну кількість грошових одиниць, отримуваних за конкретний товар.
Рівноважна ціна. У механізмі саморегулювання ринкової економіки особливе значення мас ринкова ціна, що є результатом взаємодії попиту і пропозиції. Вона фіксується в точці А, в якій перетинаються криві попиту П і пропозиції Пр.
Точку А називають точкою рівноваги, а ціну — рівноважною. Тільки в цій точці ціна задовольняє одночасно і покупця, і продавця, адже саме в ній збігаються ціна попиту і ціна пропозиції.
У точці А перетинаються крива П і крива Пр. У цій точці попит кількісно дорівнює пропозиції, а ціна є рівноважною ціною, або ціною рівноваги. За ціни Ц2 виникає надлишок пропозиції над попитом (ВД). За ціни Ц3 попит перевищує пропозицію (CM), і виникає дефіцит товару на ринку.
При рівноважній ціні встановлюється рівність не купівель і продаж — така рівність існує за будь-якої ціни. При ціні рівноваги кількість продукту, в межах якої споживачі мають намір продовжувати купувати товар, відповідатиме тій кількості продукту, яку виробники мають намір продовжувати постачати на ринок. Тільки за такої ціни не буде тенденції до зростання або зниження ціни на товар.
У стані економічної рівноваги будь-який суб'єкт господарської діяльності (виробник, покупець) не мають стимулів, що спонукали б їх до зміни своєї економічної поведінки. У точці рівноваги економічний рух припиняється. Для того щоб він розпочався знову, потрібні зміни у зовнішніх умовах. Ідеться про зміни цін, технології, смаків і переваг споживачів та виробників, очікувань щодо майбутніх цін та доходів тощо.