Іі. Повна, розгорнута форма вартості.

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема, виділення скотарства із землеробства, обумовив перехід від випадкового епізодичного обміну до регулярного. Схематично ця форма вартості має такий вигляд:

х товару А = у товару В, або = товару С, або = товару D, або = товару Е тощо.

При цій формі одному товару А, який перебуває у відносній формі вартості, відповідають багато інших товарів (товари В, С, D, Е тощо), що знаходяться у еквівалентній формі вартості.

Безсумнівно, ця форма вартості вже є більш досконалою в порівнянні з простою, оскільки мінові пропорції мають регулярний характер, і товар А вже більш точно виражає свою вартість у вартості товарів-еквівалентів. Проте повна форма вартості має і суттєві недоліки: 1) незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати; 2) складнощі обміну, наприклад, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів (так, власнику товару А потрібен товар С, а власнику товару С потрібен товар Е. За цих умов обмін може здійснитися тоді, коли власник товару А отримає товар. Поступово із загальної маси товарів починає виділятися один, до якого починаються прирівнюватися всі інші товари. Це означає перехід до третьої форми вартості.

Ііі. Загальна форма вартості.

Загальна форма вартості мала такий вигляд:

х товару А, у товару В, z товару С, g товару D … = n товару Е.

Як бачимо, при цій формі безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості (товар Е). Як правило, у ролі цього товару-еквіваленту виступає найбільш цінний та необхідний на якійсь території товар (худоба, риба, хутро, сіль тощо). Оскільки на різних територіях виділявся свій товар-еквівалент, то з розвитком суспільного поділу, міжнародних економічних відносин ця форма вже перестала задовольняти потребам ефективного товарного обміну, з’являється четверта форма вартості – грошова.

IV. Грошова форма вартості.

При цій формі вартості всі товари перебувають в відносній формі вартості, а роль товару-еквіваленту виконують різні метали: спочатку олово, свинець, мідь, пізніше – срібло та золото, і з середини XIX сторіччя загальним еквівалентом стало золото. Це відбулося завдяки природним властивостям золота: не псується, має високу вартість у малій кількості, однорідність, легка подільність, відносна рідкість, естетичність та привабливість. З появою грошової форми вартість товарів починає виражатися в цінах.

Поступово грошова форма вартості набуває певних змін. У середні віки з’являються й перші паперові гроші – боргові розписки приватних осіб і банків – банкноти. Ера золотих грошей закінчується в 20-ті роки XX століття, коли основним засобом розрахунків стають паперові гроші й монети. Друга половина XX ст. попереднього тисячоліття ще більш розширила поняття про гроші з появою кредитних карток, чеків, електронних розрахунків.