
- •Адміністративне право україни Академічний курс. Том 1
- •Розділ і. Історія розвитку адміністративного права
- •Глава 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права
- •§ 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права
- •§ 2. Формування науки адміністративного права в європейських краянах
- •§ 3. Ознаки рецепції римського публічного права у становленні сучасного адміністративного права
- •Глава 2.Становлення і розвиток українського адміністративного права
- •§ 1. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і Нового часу
- •§ 2. Зародження і становлення наукових засад поліцейського та адміністративного права
- •§ 3. Українська адміністративно-правова наука і практика на початку XX cm.
- •§ 4. Українська наука адміністративного права радянського періоду
- •§ 5. Формування адміністративно-правової науки у незалежній Україні
- •Розділ іі. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •Глава 3. Виконавча влада і державне управління
- •§ 1. Виконавча влада як гілка державної влади та її управлінська спрямованість
- •§2. Управління: загальне поняття і соціальна природа
- •§ 3. Поняття державного управління у широкому і вузькому розумінні
- •§ 4. Співвідношення державного управління і виконавчої влади
- •II. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:
- •§ 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
- •Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права
- •§ 1. Необхідність уточнення традиційного погляду на предмет адміністративного права
- •§ 2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення
- •§ 3. Метод адміністративного права
- •§ 4. Сучасна трансформація методу адміністративного права
- •§ 5. Принципи адміністративного права
- •Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління
- •§ 1. Українська наука адміністративного права на сучасному етапі
- •§ 2. Науки про управління та організаційна наука
- •§ 3. Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права
- •§ 4. Навчальний курс адміністративного права
- •Розділ III. Норми, система і джерела адміністративного права
- •Глава 6. Норми адміністративного права
- •§ 1. Поняття і структура норм адміністративного права
- •§ 2. Зростання ролі адміністративно-правових норм у регулюванні управлінських відносин
- •§ 3. Дія адміністративно-правових норм
- •§ 4. Види адміністративно-правових норм
- •Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі
- •§ 1. Система адміністративного права: поняття і зміст
- •§ 2. Підгалузі та інститути в системі адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне право — галузь публічного права
- •§ 4. Зв'язки адміністративного права з іншими галузями українського права
- •Глава 8. Джерела адміністративного права та адміністративне законодавство
- •§ 1. Поняття джерел адміністративного права
- •§ 2. Види джерел адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне законодавство і форми його систематизації
- •§ 4. Кодифікація як провідна форма систематизації адміністративного законодавства
- •§ 5. Адміністративний кодекс урср 1927р.: з досвіду створення і реалізації
- •Розділiv. Реалізація норм адміністративною права та адміністративно-правові відносини
- •Глава 9 Реалізація адміністративно-правових норм
- •§ 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм
- •§ 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
- •§ 3. Основні риси правозастосовчоїдіяльності
- •Глава 10. Адміністративно-правові відносини
- •§ 1. Категорія «адміністративно-правові відносини» у науці адміністративного права
- •§ 2. Поняття і зміст адміністративно-правових відносин
- •§ 3. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти
- •§ 4. Види адміністративно-правових відносин
- •§ 5. Державно-управлінські відносини у складі адміністративних правовідносин
- •Глава 11. Загальна характеристика суб'єктів адміністративного права
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- •§ 2. Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- •Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус
- •§ 1. Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- •§ 3. Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- •Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністр-ативн-правовий статус
- •§ 1. Поняття і види органів виконавчої влади
- •§ 2. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- •§ 3. Президент України і система органів виконавчої влади
- •§ 4. Кабінет Міністрів України
- •§ 5. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 6. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади у світлі адміністративної реформи в Україні
- •Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого самоврядуваня, організацій та підприємств
- •§ 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •§ 3. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- •§5. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- •Розділ VI. Адміністративно-правові засади діяльності органів виконавчої влади
- •Глава 15. Функції, компетенція і режим діяльності органів виконавчої влади
- •§ 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту і форм
- •§ 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
- •§ 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- •§ 4. Адміністративно-правові режими
- •Глава16. Форми державного управління
- •§ 1. Поняття і види форм державного управління
- •§ 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
- •§ 3. Порядок прийняття та чинність правових актів управління
- •§ 4. Адміністративні договори
- •Глава 17. Методи державного управління
- •§ 1. Поняття методів державного управління
- •§ 2. Види методів державного управління
- •§ 3. Правова форма методів державного управління
- •Розділ VII. Державна служба та її адміністра-тивно-правове регулювання
- •Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби
- •§ 1. Служба у суспільстві та державна служба
- •§ 2. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад
- •§ 3. Управління державною службою
- •§ 4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика
- •Глава 19. Складові елементи інституту державної служби
- •§ 1. Проходження державної служби: загальне поняття
- •§2. Стадії проходження державної служби
- •§ 3. Соціальне забезпечення державних службовців
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців
- •§ 5. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів державних службовців
- •Розділ VIII. Забезпечення законності у державному управлінні
- •Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 2. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні
- •§ 3. Класифікація видів державного контролю
- •§ 4. Контроль з боку органів місцевого самоврядування
- •§ 5. Контроль з боку громадських організацій
- •Глава 21. Види державного контролю
- •§ 1. Внутрішній адміністративний контроль
- •§ 2. Контроль з боку Президента України
- •§ 3. Парламентський контроль
- •§ 4. Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату
- •§ 5. Судовий контроль
- •§ 6. Прокурорський нагляд
- •Глава 22. Засоби захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Право громадян на звернення
- •§ 2. Оскарження в адміністративному порядку та його особливості в окремих сферах державного управління
- •§ 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •Глава 23. Адміністративна юстиція — провідний засіб судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Створення системи адміністративних судів в Україні
- •§ 2. Забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві
- •§ 3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 4. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах
- •Розділ IX. Адміністративний примус і адміністративна відповідальність
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •§ 1. Поняття адміністративного примусу
- •§ 2. Класифікація заходів адміністративного примусу
- •1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- •2) Заходи адміністративного припинення;
- •3) Заходи адміністративної відповідальності.
- •§ 3. Адміністративно-запобіжні заходи
- •§ 4. Заходи адміністративного припинення
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності
- •§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання
- •§ 2. Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
- •§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів
- •§ 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом
- •Глава 26 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •§ 1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за українським законодавством
- •§ 2. Поняття вини юридичної особи
- •§ 3. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •Розділ X. Адміністративний процес і адміністративні провадження
- •Глава 27. Адміністративний процес
- •§ 1. Поняття адміністративного процесу
- •§ 2. Принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Правові презумпції адміністративного процесу
- •Глава 28 Адміністративні провадження та адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •§ 1. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
- •§ 2. Неюрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 3. Юрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •Глава 29. Окремі види неюрисдищійних проваджень
- •§ 1. Реєстраційні провадження
- •§ 2. Дозвільні провадження
- •§ 3. Контрольні провадження
- •Глава 30. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •§ 1. Суб'єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •§ 2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •Глава 31.Адміністративне право окремих західноєвропейських країн
- •§ 1. Адміністративне право Франції
- •§ 2. Адміністративне право Німеччини
- •§ 3. Адміністративне право Великої Британії
- •Рекомендована література
§2. Управління: загальне поняття і соціальна природа
Загальне поняття управління та його види
Термін «управління» завдяки полісемантичності сучасної мови використовується у різних значеннях.
Управлінські аспекти виявляються у фізичних, хімічних, біологічних явищах, технологічних і політичних процесах, цей термін використовується для опису взаємодії різноманітних сил у Всесвіті.
У найбільш загальному розумінні «управління» використовується як родове поняття, що характеризує впорядкування взаємозв'язків і взаємодії певної множини елементів або складових частин природи, суспільства чи самої людини.
Впорядкування взаємозв'язків між елементами будь-якої системи є необхідною умовою її функціонування і досягається за допомогою двох основних способів — саморегуляції та управління. Саморегуляція здійснюється без застосування зовнішніх сил, завдяки програмі, закладеній природою, на основі її об'єктивних, незалежних від людської свідомості закономірностей.
На відміну від саморегуляції управління завжди передбачає свідоме, вольове втручання людини і здійснюється у системах «людина — природа», «людина — техніка», «людина — людина» тощо. Взагалі будь-яка механічна, природна або біологічна система, будь-яке явище природи набувають значення для людини тільки при співвіднесенні з потребами, інтересами і цілями її життєдіяльності. Тому управління у власному розумінні починається тоді, коли в якихось явищах і процесах мають місце свідомі засади, інтереси, цілі та воля, енергія і дії людини.
Залежно від об'єкта, управління яким здійснюється, тобто керованого об'єкта, виділяють технічне, біологічне, соціальне (суспільне) управління.
Об'єктом технічного управління виступають різноманітні машини, механізми, прилади, тобто предмети матеріального світу, створені самою людиною і призначені для розширення її можливостей у пізнанні світу, забезпечення власної життєдіяльності.
Об'єктом біологічного управління є елементи живої природи, рослинний і тваринний світ. Результатом біологічного управління є створення нових сортів рослин і порід тварин, отримання сировини, продуктів рослинного і тваринного походження, за допомогою яких забезпечується фізіологічне існування людини.
При цьому і технічне, і біологічне управління здійснюється у загальних рамках управління в суспільстві. Це пояснюється тим, що існування людських спільнот в умовах обмеженості природних ресурсів породжує потреби створення і використання відповідних засобів - транспорту, зв'язку, будівництва, а також нових біологічних систем, призначених для забезпечення населення насамперед продуктами харчування. Тобто організація життєдіяльності суспільства в цілому зумовлює необхідність здійснення технічного і біологічного управління.
Принципова відмінність соціального (суспільного) управління полягає в тому, що тут і суб'єктами, котрі управляють, тобто керуючими суб'єктами, і об'єктами, щодо яких здійснюється управління, тобто керованими об'єктами, виступають люди та їх спільноти. Звідси і назва такого управління — соціальне (суспільне), що свідчить про цілковиту належність цього явища до суспільства в цілому, його окремих частин та утворень — соціумів.
Соціальне управління належить до явищ, що виникли і розвивалися протягом всієї історії людства. Воно створене людьми з метою свідомої саморегуляції своєї життєдіяльності й посідає у забезпеченні їх потреб та інтересів таке ж важливе значення, як і основні суспільні інститути — держава, право, мораль, власність тощо.
Соціальне управління та його зміст
Соціальне управління існує в рамках взаємодії людей, і саме через нього формуються зв'язки між окремими суб'єктами, зрештою колективне і суспільне життя в цілому. Предметами соціального управління можуть бути різноманітні матеріальні речі, духовні цінності, технічні засоби, технологічні процеси, але сторонами у відносинах управління можуть бути тільки люди. В соціальному управлінні все походить від людини й орієнтовано на людину.
Необхідність в управлінні існує в будь-якій людській спільноті — від маленького колективу до суспільства в цілому. Без цього настають безлад і хаос. Соціальне управління є найважливішім інститутом самозбереження і постійного відновлення суспільного життя.
Сутність управління виявляється у діяльності, яка за своїм змістом є впливом на волю і поведінку людей, їх взаємовідносини і спільні дії.
Водночас зазначений вплив не виникає сам по собі. Рушійною силою управління виступають інтелект і воля людини. А тому цей вплив містить елемент цілевстановлення, тобто визначення напрямів спільної діяльності, її проміжних і кінцевих результатів, заради досягнення яких і здійснюється управлінський вплив.
Власне кажучи, і особисте, і колективне життя людини розумної складається з постійного визначення цілей і розв'язання завдань задля їх досягнення. Ці цілі зумовлені надзвичайно широким спектром людських потреб — від найпростіших, пов'язаних із забезпеченням існування людини як біологічного виду, до найвищих, інтелектуальних, пов'язаних з пізнанням і перетворенням природи і суспільства.
У соціальному управлінні цілевстановлення супроводжується практичною цілеспрямованістю. На відміну від інших інтелектуальних сфер цілі в управлінні тісно пов'язані з потребами практики. Вони за своєю суттю є завданнями, а останні формулюються з урахуванням реальних можливостей — наявних матеріальних, організаційних, фінансових та інших ресурсів. Складність управлінського цілевстановлення полягає в тому, що серед величезної кількості можливих цілей необхідно відібрати такі, які можуть бути практично реалізовані. Інакше управління просто втрачає свій сенс.
Як вже відзначалося, управління необхідне там і тоді, де і коли виникає потреба в об'єднанні дій певної кількості людей заради досягнення спільної мети. Кожна людина сама керує своїми вчинками, але для того, щоб група людей здійснила певні узгоджені дії, необхідно визначити спільні цілі, шляхи їх реалізації і спрямувати на їх досягнення поведінку кожного члена спільноти. В цьому полягає організуюча спрямованість управління.
Організовувати — означає розподіляти людей у просторі та за функціями, забезпечувати їх місцями роботи і засобами праці, налагоджувати їх взаємодію та взаємообмін у праці й суспільному житті, розширювати їхні творчі можливості шляхом узгодження і концентрації їх зусиль. Завдяки цьому організація (а точніше, організовування) розширяє можливості людей, надає сукупності людей якостей системи, де ця сукупність досягає результатів, котрі не під силу кожній окремій людині.
Надаючи кожному суспільному процесу певні цілі, організуючи в ньому взаємодію людей, управління одночасно покликане конкретно регулювати поведінку і відносини учасників цього процесу. В суспільстві діє величезна кількість соціальних норм, які спрямовують
та орієнтують, мотивують та оцінюють поведінку і діяльність людей. Традиції і звичаї, право й мораль, релігійні, технічні, корпоративні та багато інших норм виступають як регулятори, які допомагають раціонально організовувати суспільне життя.
Відтак у ході управління здійснюється регулювання, за якого та чи інша соціальна норма не тільки проголошується, а й втілюється у життя, застосовується при вирішенні поставлених цілей, набуває предметного характеру.
Отже, соціальне управління можна визначити як здійснення цілевстановлюючого, організуючого і регулюючого впливу на спільну (колективну) діяльність людей з метою ефективного досягнення загальних результатів відповідно до реальних суспільних потреб. Соціальне управління як складне, багатоаспектне явище дає широкі можливості для класифікації видів управління, що становлять його зміст. Зокрема, найпоширенішою класифікацією видів соціального управління виступає виокремлення за ознакою характеру діяльності суб'єктів управління таких видів:
а) державне управління (суб'єкт управління — держава, її органи);
б) самоврядне, або муніципальне управління (суб'єкт управління — органи місцевого самоврядування);
в) громадське управління (суб'єкт управління — органи громадських організацій), інших об'єднань громадян;
г) корпоративне управління (суб'єкт управління — органи господарських товариств та об'єднань підприємств);
Державне управління є одним з основних видів управління в суспільстві.