І.

Утворення та дыяльнысть Української Центральної Ради

З перших днів національної демократичної революції відбувалося згуртування національних сил, і це привело до виникнення загальноукраїнського громадсько-політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух, - Української Центральної Ради.

У Києві самостійників на той час очолював М. Міхновський - палкий прихильник ідеї незалежності України.

З березня 1917 року самостійники оголосили про організацію УЦР, що мала перетворитися на орган тимчасового правління незалежності України. З часом Рада повинна була скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд.

До діяльності Центральної Ради ввійшли представники всіх українських партій. Очолював Центральну Раду видатний український історик, активний діяч національного руху М. Грушевський .

Членами Центральної Ради стали майже всі відомі українські письменники, історики, юристи, інші представники інтелектуальної еліти. Діяльність Ради була зосереджена, головним чином, на вирішенні національного питання, досягнення автономії України.

Резиденцією Центральної Ради був Педагогічний музей у Києві. На місцях створювалися губернські, повітові й міські національні Ради.

Українська революція-це період в історії України з березня 1917-1918р. Метою цієї революції було прагнення українства створити єдину незалежну Українську державу.

2 березня 1917р. російський цар Микола II зрікся престолу. Влада перейшла до рук Тимчасового комітету, який очолював Годзенко, а потім до Тимчасового уряду, який очолив князь Львів. Революція в Петрограді дала поштовх розвитку національно-визвольного руху в Україні.

Центром політичної активності стало м. Київ. На початку березня на вулицях міста почалися масові мітинги, демонстрації. Демонстранти несли лозунги з такими вимогами: "Автономію Україні, хай живе Федеративна республіка, хай живе самостійна Україна".

3-4 березня на зборах партії ТУП було створено орган влади, який очолив масовий національно-визвольний рух в Україні. Цей орган дістав назву Центральна рада. До нього входили лише 800 чоловік, представників різних політичних партій та громадських організацій. Слід зазначити, що спочатку Центральна рада була організацією громадсько-політичною, а згодом стає парламентом, законодавчим органом.

В квітні 1917р.на засіданні Всеукраїнського національного конгресу кількісний склад Центральної ради був зменшений до 150 чоловік. Пізніше було створено Малу Раду. Очолити Центральну раду було запропоновано М. Грушевському.

Центральна рада поступово перетворюється в парламент-вона починає видавати законодавчі акти-універсали та створює виконавчий комітет влади-уряд-Генеральний секретеріат. Уряд Центральної ради був створений 15 червня 1917 року, очолив його Винниченко, відомий активний громадський, політичний діяч, український письменник.

Центральна рада стала організаційним центром української революції, вона проіснувала до 30 квітня 1918 року. Не зуміла утримати владу, допустивши ряд прорахунків.

Прорахунками Центральної влади були:

-пізно Центральна рада вирішила основне соціальне питання-селянське. Лише 7 листопада 1917 року за третім універсалом Центральна рада приймає рішення про ліквідацію поміщицького землеволодіння і передачу землі селянам.

-не було створено боєздатної національної армії.

Лідери Центральної ради не мали єдиного плану про майбутній політичний устрій України: Микола Міхновський був прихильником повної самостійності України, Грушевський, Венниченко довгий час вірили в ідею федералізму.

-не було створено дієвого державного апарату на рівні повітів і губерній.

Отже, історичне значення Центральної ради полягало в тому, що це була перша спроба українства досягти самостійності в Україні. В ході Української революції пробудилась національна самосвідомість та юув набутий досвід державотворення.

Універса́ли Украї́нської Центра́льної Ра́ди — грамоти-прокламації, які видала Українська Центральна Рада для широкого загалу. Українська Центральна Рада (УЦР) видала 4 Універсали, які визначили етапи української держави — від автономної до самостійної.