Глава 5. Командитне товариство

Стаття 75. Поняття командитного товариства

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Стаття 76. Зміст установчого договору про командитне товариство

Установчий договір про командитне товариство, крім умов, передбачених статтею 4 цього Закону, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

360

В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Стаття 78. Вступ вкладника до командитного товариства

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Стаття 79. Права вкладників командитного товариства

Вкладники командитного товариства мають право:

• діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

• вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

• вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Стаття 80. Обов'язки вкладників командитного товариства

Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Стаття 81. Управління справами командитного товариства

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відпові­дальністю по управлінню справами командитного товариства.

Стаття 82. Відповідальність вкладника командитного товариства

Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальніс­тю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства

361

Буряк П.Ю., Карпінський Б. А. , Гркгор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

може бути звернено стягнення.

Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, які інші вкладники.

З акон України ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ

(Витяг)

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

• неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення плато­ спроможності;

• боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

• банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

• суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого

362

виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

• кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів);

• грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання по виплаті авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникають з такої участі;

• безспірні вимоги кредиторів-вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

• досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспромож­ ності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законо­ давства до початку порушення провадження у справі про банкрутство;

• розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду

363

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А., Григор'єва М. І.

т а контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;

розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановле­ному цим Законом;

санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника; реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів; керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду організовує здійснення санації боржника; ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор-фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку; арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому

364

СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

з аконодавством порядку, та діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. У разі коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого у встановленому цим Законом порядку, арбітражний суд має право призначити арбітражним керуючим праців­ника державного органу з питань банкрутства за поданням останнього; мирова угода -домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів); офіційні друковані органи - газета Верховної Ради України "Голос Украї­ни" та газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", друковані видання відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника; представник працівників боржника -особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, представляти їх- інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника;

заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою)-боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особа­ми стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в

365

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

• мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

• погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;

• значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди;

• угоди, щодо яких є заінтересованість, - угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів.

Стаття 2. Повноваження державного органу з питань банкрутства

1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпе­ чення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

1. Державний орган з питань банкрутства:

• сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

• пропонує арбітражному суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом;

366

• організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

• здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

• забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

• здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

• організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду арбітражним судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

• готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;

• готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановле­ ному порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;

• здійснює інші передбачені законодавством повноваження. Стаття 3. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та

позасудові процедури

1. Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

2. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань

367

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А, , Григор'єва М. І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ

СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом.

4. Досудова санація державних підприємств провадитеся за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування.

Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.

Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управля­ти майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.

Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

• розпорядження майном боржника;

• мирова угода;

• санація (відновлення платоспроможності) боржника;

• ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриман­ ням вимог антимонопольного законодавства України.

Розділ II

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО Стаття 6. Підвідомчість, підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство

1. Справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

2. Право на звернення до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

3. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення

368

строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 11. Порушення провадження у справі про банкрутство

1. Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призна­чається на підготовчому засіданні.

Стаття 13. Розпорядник майна боржника

1. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі арбітражного суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

2. Розпорядник майна призначається арбітражним судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому арбітражному суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. 8. Розпорядник майна має право:

• скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

• аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

• звертатися до арбітражного суду у випадках, передбачених цим Законом;

• одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим Законом;

• залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів

²⁴^ 369

_г

Буряк П.Ю. , Карпінськхй Б. А. , Григор'єва М.І.

б оржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів;

• подавати в арбітражний суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

• здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. 9. Розпорядник майна зобов'язаний:

• розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до арбітражного суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку;

• вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

• повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

• вживати заходів для захисту майна боржника;

• аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

• виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

• скликати збори кредиторів;

• надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

• надавати арбітражному суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

• виконувати інші функції, передбачені цим Законом. Стаття 15. Попереднє засідання арбітражного суду

1. Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.

Стаття 16. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів

1. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення

370

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

з борів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

• вибори членів комітету кредиторів;

• визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

• інші питання, передбачені цим Законом.

6. Керуючий санацією зобов'язаний:

• прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

• відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

• розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника, погоджений з боржником, органом, уповноваженим управляти майном боржника;

• організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

• здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником;

• розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

• заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини;

• звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

• повідомляти у десятиденний строк з дня винесення арбітражним судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;

• здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

14. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі

24*

371

Буряк П.Ю. , Карпінський Б. А. , Григор'єва М.І.

й ому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.

Стаття 18. План санації боржника

1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення плато­спроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

• реструктуризація підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

• ліквідація дебіторської заборгованості;

• продаж частини майна боржника;

• зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

• виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

• продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

• одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодо-

372

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

в ується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;

• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

• інші способи відновлення платоспроможності боржника.

3. Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

8. Звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засіданні арбітражного суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.

9. Якщо збори кредиторів прийняли рішення про виконання плану санації і закінчення санації або про звернення до арбітражного суду з клопотанням про припинення санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню арбітражним судом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 25. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної Комісії 1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

• приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

• виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

• здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

• аналізує фінансове становище банкрута;

• виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

• очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

• пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

• має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

• з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

373

Буряк П.Ю. , Карпінський Б. А. , Григор'єва М. І.

В иплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

• заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів;

• заявляє про відмову від виконання договорів банкрута в порядку, встановленому цим Законом;

• вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

• передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають, обов'язковому зберіганню;

• реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

• повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення арбітраж­ ним судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств- банкрутів;

• здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

2. Протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора органи управління банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків органи управління банкрута, у тому числі керівник банкрута, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

Стаття 37. Укладення мирової угоди та набрання нею чинності

1. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затверджен­ ню арбітражним судом, про що зазначається в ухвалі арбітражного суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

2. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження арбітражним судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

374

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

3. О дностороння відмова від мирової угоди не допускається.

4. Мирова угода має містити положення про:

• розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;

• відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

• Крім цього, мирова угода може містити умови про:

• виконання зобов'язань боржника третіми особами;

• обмін вимог кредиторів на акції боржника;

• задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Розділ VI

ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 41. Загальні положення

Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств

1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно- територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа.

Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

2. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого підприємства учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування відповідної териториторіальної громади адміністративно- територіальної одиниці.

Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого підприємства арбітражним судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, арбітражному суду надає боржник.

4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право

375

Буряк П.Ю., Карпінський Б .А. , Григор'єваМ.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ И СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

запропонувати арбітражному суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

3. У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і селянським (фермерським) господарствам, розташованим у даній місцевості.

5. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Стаття 45. Особливості банкрутства страховиків

1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю.

2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в арбітражний суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом.

3. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими статтею 19 цього Закону.

При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

Стаття 46. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів

1. При розгляді справ про банкрутство організації або громадянина -суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про банкрутство визнається

376

державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів.

Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється інвестор на ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з професійним учасником ринку цінних паперів, який відповідно до цього Закону визнається боржником або банкрутом.

5. Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку цінних паперів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження у справі про банкрутство.

Стаття 47. Загальні положення про банкрутство суб'єкта підпри­ємницької діяльності - громадянина

1. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.

2. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина- підприємця може бути подана в арбітражний суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

6. Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

Стаття 48. Розгляд арбітражним судом справи про банкрутство громадянина-підприємця

1. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця арбітражний суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця арбітражний суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору

377

Буряк П.Ю. , Карпіяський Б. А. , Гркгор'єва И.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.

2. За заявою громадянина-п[дприємця арбітражний суд може викласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

Стаття 49. Особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом

1. До задоволення вимог кредиторів із коштів, знесених на депозит нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови арбітражного суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

• у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

• у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди;

• у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

• у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

• у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення

вимог попередньої черги.

Стаття 50. Особливості банкрутства селянського (фермерського) господарства

1. Підставою для визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

2. Заява підприємця - голови селянського (фермерського) господарства про порушення справи про банкрутство подається в арбітражний суд за наявності письмової згоди всіх членів селянського (фермерського) господарства.

378

Заява підписується головою селянського (фермерського) господарства.

2. Для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додається план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна, запропонована комітетом кредиторів.

3. Після розгляду заяви боржника суддя виносить ухвалу про порушення справи про банкрутство, призначає розпорядника майна, запропонованого комітетом кредиторів, та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

4. Керуючий санацією боржника - керівник боржника зобов'язаний зробити повідомлення в офіційних друкованих органах та друкованому органі місцевого самоврядування про порушення справи про банкрутство боржника та відкриття процедури санації боржника.

5. У повідомленні повинні міститися:

• повне найменування боржника, його юридична адреса, номери усіх рахунків в установах банків;

• відомості про власника (власників) майна боржника;

• номер свідоцтва про державну реєстрацію боржника;

• дані про керуючого санацією - керівника боржника та розпорядника майна боржника.

6. Кредитори у місячний строк з дня опублікування повідомлення боржника про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до арбітражного суду письмові заяви з грошовими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника.

379

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'єва М.І.

З акон України

ПРО ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ

ТА НЕДОПУЩЕННЯ

НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

(Витяг)

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків, монопольна ціна - ціна, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку і призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача, монопольна діяльність -дії (бездіяльність) підприємця (підприємців) за умови монопольного становища на ринку одного підприємця (групи підприємців) у виробництві та реалізації товарів, а також дії (бездіяльність) органів влади і управління, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції; монопольне утворення - підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Стаття 5. Неправомірні угоди між підприємцями

Неправомірними угодами між підприємцями визнаються угоди (погоджені дії), спрямовані на: встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками з метою їх монополізації; усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців.

Розділ III

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ Стаття 7. Недобросовісна конкуренція

Недобросовісною конкуренцією визнається: неправомірне використання 380

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

ф ірмового найменування, знаку для товарів і послуг або будь-якого маркірування товару, а також неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені; умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця; отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця; замовлення, виготовлення, розміщення чи поширення юридичними або фізичними особами реклами, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України і може завдати шкоди громадянам, установам, організаціям або державі.

Розділ V

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 19. Накладання штрафів на підприємців - юридичних осіб

Штрафи на підприємців - юридичних осіб накладаються Антимоно-польним комітетом України за: вчинення дій, передбачених статтями 4-7 цього Закону, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновлення початкового стану або зміну угод, що суперечать цьому Закону, -у розмірі до п'яти відсотків виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальним відділенням - у розмірі до половини відсотка виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислення виручки підприємця неможливе, або виручка відсутня, штрафи, зазначені в абзаці другому цієї статті, накладаються у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а штрафи, зазначені в абзаці третьому, - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі якщо підприємець працював менше одного року, штрафи обчислюються від виручки підприємця за час, що передував порушенню. Рішення щодо накладення штрафів у розмірах понад чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів

381

громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України на його засіданнях П'ятдесят відсотків сум штрафів зараховуються до державного бюджету, п'ятдесят відсотків -до цільового позабюджетного фонду розвитку і захисту конкуренції.

Стаття 20. Адміністративна відповідальність службових осіб та громадян, які займаються підприємницькою діяльністю

Службові особи органів влади і управління, керівники (розпорядники кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо), а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством за: вчинення дій, передбачених статтями 4-6 цього Закону; неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальним відділенням; ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень. Штрафи стягуються в судовому порядку.

Нормативні акти Кабінету Міністрів України ПРО ІНСПЕКЦІЮ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

(Витяг)

1. Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

2. Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, 382

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСНІ

К иївського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.

У містах з населенням понад 500 тис. чол. може створюватися структурний підрозділ інспекції обласного центру зайнятості. В інших містах, а також у районах вводиться посада інспектора інспекції обласного центру зайнятості.

5. Основними завданнями інспекції є: здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності й господарювання, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість; забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.

6. Інспекція відповідно до покладених на неї завдань:

а) проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо:

працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; організації оплачуваних громадських робіт;

забезпечення особливих гарантій працівникам, вивільнюваних у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників; подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактичне вивільнення працівників;

б) забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підпри­ ємствами, установами і організаціями;

в) здійснює контроль за додержанням громадянами законодавства про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період вирішення питання про працевлаштування та виплати допомоги по безробіттю, матері­ альної допомоги по безробіттю, надання одноразової матеріальної допомоги безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, матеріальної допомоги громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням держслужби зайнятості, надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою

383

Буряк П.Ю. , Харбінський Б.Л. , Григор'єва М.І.

д іяльністю;

г) перевіряє відповідність діяльності суб'єктів підприємництва, що надають платні послуги, які пов'язані з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном на підставі дозволу (ліцензії), виданої Держцентром зайнятості Мінпраці, умовам і правилам про ведення такої діяльності;

д) здійснює заходи, спрямовані на недопущення нелегального використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості;

є) сприяє організації правового навчання працівників підприємств, установ, організацій та інших роботодавців, а також проведенню серед населення роз'яснювальної роботи по законодавству про права громадян на працю і зайнятість;

ж) розглядає заяви і скарги громадян, підприємств, установ і організацій з питань, що належать до компетенції інспекції, вносить відповідні пропозиції керівництву державної служби зайнятості.

7. Інспекція Державного центру зайнятості Мінпраці, крім функцій, зазначених у пункті 6:

а) визначає головні напрями діяльності інспекцій центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційну і методичну допомогу, вивчає, аналізує і узагальнює досвід їх роботи;

б) роз'яснює порядок застосування нормативно-правових актів з питань зайнятості населення, забезпечує однакове застосування вимог цих нормативно-правових актів, розробляє пропозиції щодо їх удосконалення;

в) організовує своєчасний розгляд заяв і скарг громадян, підприємств, установ та організацій на дії працівників інспекцій низової ланки;

г) аналізує додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями, що проводять діяльність на території України.

8. інспекції надається право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства, установи і організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності

384

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ. Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДІ-'

т а інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи та відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

б) давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення.

Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи,

в) ставити перед керівниками підприємств, установ, організацій або вищестоячих господарських органів питання про накладення стягнення на ■ службових осіб, винних у порушенні законодавства про зайнятість населення;

г) застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону;

Д) припиняти діяльність суб'єктів підприємництва, що надають платні

послуги, які пов'язані з профорієнтацією населення, посередництвом у

працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном без дозволу (ліцензії),

виданого Держцентром зайнятості Мінпраці;

є) скасовувати незаконні рішення нижчестоячих інспекцій щодо

забезпечення прав і гарантій громадян у галузі зайнятості, застосування

санкцій за порушення законодавства про зайнятість;

ж) припиняти дію наказів, інструкцій та інших рішень підприємств, установ

і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, що суперечать

законодавству про зайнятість населення. В необхідних випадках вносити до

вищестоячих органів пропозиції про їх скасування.

9. Працівники інспекції зобов'язані: здійснювати якісне проведення

перевірок додержання законодавства про зайнятість населення та

об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, фермерам та іншим роботодавцям у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про зайнятість населення, організацією правового навчання працівників; проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про зайнятість населення, аналізувати практику застосування його основних положень; зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під

25'» 385

Буряк П.Ю. , Карпінський Б. А. , Григор'єва М.І.

ч ас здійснення своїх службових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник.

П оложення

ПРО ДЕРЖАВНУ ІНСПЕКЦІЮ ПРАЦІ

МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ

(Витяг)

1 . Державна інспекція праці Міністерства праці (далі -державна інспекція) здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності (далі -підприємства).

2. Державна інспекція складається з головної державної інспекції праці (далі - головна інспекція), що є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства праці, і територіальних державних інспекцій праці (далі - територіальна інспекція) у областях, містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Територіальні інспекції мають у своєму складі районних, міських (у містах обласного підпорядкування) державних інспекторів праці. У містах з населенням понад 500 тис. чол. може створюватися структурний підрозділ територіальної інспекції. Територіальні інспекції проводять свою діяльність під керівництвом головної інспекції.

3. Керівником державної інспекції є Головний державний інспектор праці - заступник Міністра праці. Керівником територіальної інспекції є Головний державний інспектор праці області, міст Києва та Севастополя.

6. Державна інспекція здійснює контроль за додержанням законодавства про працю з таких основних питань:

про трудовий договір і ведення трудових книжок; 386

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

п ро робочий час і час відпочинку;

про оплату праці, гарантії і компенсації;

• про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;

• про трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств;

• про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

• про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

• про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників; про виплату працівникам допомоги з державного соціального страхування. Свою діяльність державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, податковою інспекцією, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

7. Державна інспекція контролює виконання законодавства про працю шляхом проведення перевірок підприємств: планових; за дорученням Головного державного інспектора праці, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також за пропозицією правоохоронних органів, податкової інспекції, органів місцевого самовряду­ вання, профспілкових та інших об'єднань громадян.

8. Державна інспекція відповідно до покладених на неї завдань:

а) контролює додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

б) вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення та попередження порушень законодавства про працю а у необхідних випадках доводить їх до відома органів прокуратури;

в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю;

г) сприяє організації правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян,

25*

387

Буряк П.Ю. , Карпінський Б. А. , Григор'єва М.І.

підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому посадові особи державної інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю. 9. Головна інспекція крім зазначених у пункті 8 функцій:

а) визначає головні напрями та пріоритети діяльності територіальних інспекцій, порядок подання ними звітності, надає їм необхідну організаційну та методичну допомогу, вивчає практику і узагальнює досвід їх роботи;

б) скасовує необґрунтовані рішення територіальних інспекцій щодо порушень законодавства про працю, розглядає скарги на дії працівників державної інспекції;

в) узагальнює встановлену звітність територіальних інспекцій про їх діяльність та готує зведені доповіді про діяльність державної інспекції;

г) аналізує додержання законодавства про працю, готує пропозиції щодо його удосконалення.

11. Посадовим особам державної інспекції надається право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;

б) знайомитись з документами та одержувати від міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку та звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їх усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповнова­ женими ними органами питання про накладення стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

12. Посадові особи державної інспекції зобов'язані: забезпечувати якісне проведення перевірок додержання законо­ давства про працю, об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов'язаних з застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників;

388

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

з берігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;

проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

П оложення

ПРО ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ, ПЕРЕРЕЄСТРАЦІЇ

ТА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ГРОМАДЯН,

ЯКІ ШУКАЮТЬ РОБОТУ І БЕЗРОБІТНИХ,

ВИПЛАТИ ДОПОМОГИ ПО БЕЗРОБІТТЮ,

А ТАКОЖ УМОВИ НАДАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ

ДОПОМОГИ В ПЕРІОД ПРОФЕСІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ

(Витяг)

З АГАЛЬНА ЧАСТИНА

^Г1. Громадяни мають право на безплатне сприяння державної служби зайнятості у працевлаштуванні. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися усі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

2. Незайняті громадяни (в тому числі особи, які доглядають за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду), інваліди та пенсіонери, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі. Під час реєстрації кожна особа самостійно або із застосуванням

389

Буряк П.Ю. , Карпінсккий В.А., Григор'єва М.Х.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ И СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

автоматизованої системи за допомогою працівника державної служби зайнятості заповнює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу (безробітного) і особистим підписом підтверджує достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форма зазначеної картки персонального обліку (далі - КПО) затверджується Мінпраці.

Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник державної служби зайнятості проводить консультацію з цих питань і робить відповідні записи у картці консультації. Форма зазначеної картки затверджується Мінпраці.

Реєстрація та ведення обліку громадян, які шукають роботу, державною службою зайнятості

3. Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють, а іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, -тільки за наявності постійної прописки.

У разі відсутності у громадянина паспорта його може замінити довідка, яка видається житлово-експлуатаційною контбрсно або місцевим органом внутрішніх справ із зазначенням місця постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) особи, якщо паспорт перебуває в органах внутрішніх справ на оформленні, переоформленні, а також свідоцтво про народження та довідка з житлово-експлуатаційної контори або органів місцевого самоврядування із зазначенням місця проживання (постійної або тимчасової прописки) для громадян до 16 років.

У разі відсутності трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу, повинен пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а звільнені військовослужбовці - військовий квиток.

4. Крім зазначених у пункті 3 документів окремі категорії громадян під час реєстрації повинні пред'явити також такі документи:

а) громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання і через це потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації, на яких

390

поширюються гарантії, передбачені пунктом 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", -довідку медико-соціальноїекспертної комісії щодо професійної придатності;

б) випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, яким відмовлено у прийнятті на роботу за місцем призначення - направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову в працевлаштуванні або довідку про самостійне праце­ влаштування;

в) випускники професійно-технічних училищ - довідку про надання можливості самостійного працевлаштування. У разі відсутності такої довідки їм надаються протягом календарного року з дня закінчення навчання консультаційні послуги;

г) громадяни, звільнені з підприємств, установ і організацій у зв'язку з відселенням з території радіоактивного забруднення, у разі відсутності запису в трудовій книжці - довідку про відселення або самостійне переселення, видану місцевою державною адміністрацією чи органом місцевого самоврядування;

д) громадяни, які втратили роботу в колективних сільськогосподарських підприємствах, у тому числі звільнені згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) -довідку про вихід зі складу членів сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, видану цим підприємством, кооперативом, товариством;

5. Працівники, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення.

6. Працівники, звільнені з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення, реєструються у державній службі зайня­ тості як такі, що шукають роботу, протягом одного місяця після звільнення.

7. Військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку із скоро­ ченням чисельності або штату без права на пенсію, реєструються у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу протягом семи календарних

391

Буряк Л.Ю. , Карпінський В.А. , Грнгор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

днів з дня поставлення на військовий облік військовими комісаріатами.

8. Громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання і через це потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації, на яких поширюються особливі гарантії, передбачені п.1 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення", реєструються у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу протягом семи календарних днів після звільнення.

9. Громадянам, зареєстрованим відповідно до пунктів 5-8 цього Положення за умови дотримання строків реєстрації, надаються особливі гарантії згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення". Якщо останній день реєстрації припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то останнім днем реєстрації вважається найближчий робочий день. У разі коли громадяни без поважних причин своєчасно не зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, вони втрачають пільги, передбачені п.1 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення", а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі статей 28129 зазначеного Закону.

Поважними причинами вважаються хвороба громадянина, смерть близьких родичів (чоловіка, дружини, батьків, дітей, братів, сестер, онуків, дідів і бабусь), догляд за хворою дитиною віком до 14 років відповідно до медичного висновку, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, переїзд на інше місце проживання тощо. Поважні причини підтверджуються відповідними документами.

Громадяни, які протягом семи календарних днів не зареєструвались у державній службі зайнятості через хворобу та з інших поважних причин, повинні звернутися до центру зайнятості на наступний день після хвороби чи іншої поважної причини і зареєструватися як такі, що шукають роботу. У разі порушення цього строку вони втрачають особливі гарантії, передбачені п. 1 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення", а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі статей 28 і 29 зазначеного Закону.

10. У державній службі зайнятості громадяни реєструються на загальних підставах як такі, що шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" (пункти 5, б, 7, 8 цього Положення).

12. Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації

392

підбирається підходяща робота. Семиденний строк підбору підходящої роботи розпочинається з дня реєстрації громадянина як такого, що шукає роботу.

Якщо громадянин в період пошуку роботи не відвідував центр зайнятості у призначені дні через хворобу або з інших поважних причин, що підтверджуються документами, то строк підбору підходящої роботи відповідно продовжується на цей строк, а він повинен звернутися до державної служби зайнятості на наступний день після хвороби чи іншої поважної причини.

13. Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і відмовилися в період пошуку роботи від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом шести місяців надаються консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

14. Працівники, які зареєстровані у державній службі зайнятості згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" і відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, втрачають право на отримання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією на загальних підставах як таких, що шукають роботу.

16. Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні зобов'язані сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації центру зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені працівником цієї служби.

Реєстрація безробітних державною службою зайнятості та умови призначення допомоги по безробіттю

17. Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо­ давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних з одночасним призначенням допомоги по безробіттю приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до КПО. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, розмір і строки виплати допомоги по безробіттю, відкладення

393

Бурях П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

чи припинення її виплати громадянин повинен ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється або відкладається відповідно до статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення".

18. Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Особи, яким виплата допомоги по безробіттю призначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 26 та підпунктом "а" пункту 1 статті 29 Закону України "Про зайнятість населення", в тому числі й ті, що займалися підприємницькою або індивідуальною трудовою діяльністю, подають довідку про середню заробітну плату за останні два місяці роботи за попереднім місцем роботи, а військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію - довідку з військового комісаріату про розмір і строки виплати посадового окладу та доплати за військове звання.

Якщо у день призначення допомоги по безробіттю громадянин не подав довідку про середню заробітну плату за останні два місяці роботи, а військово­службовець - довід ку про розмір і строки виплати посадового окладу та допла­ти за військове звання, допомога по безробіттю призначається у розмірі не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати до подання необхідної довідки, але не пізніше шести місяців з дня призначення допомо­ги по безробіттю, після чого робиться перерахунок призначеної допомоги.

У разі подання такої довідки пізніше шести місяців з дня надання статусу безробітного перерахунок допомоги по безробіттю не здійснюється.

19. Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілю- ванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю надається з восьмого дня після реєстрації у цій службі зайнятості як таких, що шукають роботу, а виплата допомоги по безробіттю відкладається їм відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення" і виплачується

394

з наступного дня після закінчення тримісячного строку збереження середнього заробітку за попереднім місцем роботи (пункт 1 статті 26 зазначеного Закону) у розмірі 75 відсотків середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 90 календарних днів і 50 відсотків - протягом наступних 180 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

З 1 січня 1999 р. цій категорії громадян за умови своєчасної реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 відсотків - протягом 90 календарних днів і 50 відсотків - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

21. Громадянам, звільненим з підприємств, установ та організацій у разі розірвання трудового договору в зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, у місячний термін після звільнення протягом семи календарних днів підбирається підходяща робота, а на восьмий день надається статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення".

Виплата допомоги по безробіттю їм відкладається відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті ЗО зазначеного Закону і відновлюється з наступного дня після закінчення четвертого місяця виплати середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи згідно із статтею 45 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

22. Громадяни, які звернулися до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні після розірвання трудового договору з власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом на підставах, зазначених у пункті 6 статті 36, статтях 38 і 39 та п.1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, і яким виплачується вихідна допомога відповідно до статті 44 КЗпП України, визнаються безробітними з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості як таких, що шукають роботу, а виплата допомоги по

395

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ.

Буряк П.Ю. , Каспійський Б. А. , Григор'єва М.І.

б езробіттю їм відкладається на підставі підпункту "а" пункту 2 статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення" до закінчення строку, за який виплачується вихідна допомога. Цей порядок поширюється на працівників, звільнених з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення відповідно до статті 45 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також на дружин (чоловіків) військовослужбовців згідно з п.2 ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

23. Громадянам, з якими трудовий договір було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з пунктами 3,4,7,8 статті 40 і статтею 41 КЗпП України, а також тим, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк до трьох місяців відповідно до підпунктів "б" і "г" пункту 2 статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення".

24. Якщо у період одержання допомоги по безробіттю громадяни, яким допомога по безробіттю призначена згідно з п.1 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення", відмовилися від послуг держслужби зайнятості або були зняті з обліку за невідвідування центру зайнятості без поважних причин понад місяць з моменту останнього строку, встановленого працівником центру зайнятості, то під час повторної реєстрації залишок допомоги по безробіттю їм не виплачується.

Останнім днем виплати допомоги по безробіттю вважається день останнього відвідування безробітним центру зайнятості.

25. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах, допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (чоловікам після досягнення 58 років, жінкам - 53 років), у тому числі вивільненим з підприємств, установ і організацій на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, тривалість виплати допомоги по безробіттю становить до 720 календарних днів. При цьому зазначений вік визначається на момент надання громадянину статусу безробітного державною службою зайнятості.

Громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів. 396

Громадянами, які вперше шукають роботу, вважаються особи, які на момент реєстрації у державній службі зайнятості ніколи не працювали на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, у тому числі випускники професійно-технічних і вищих навчальних закладів (очної форми навчання), та військовослужбовці строкової служби, звільнені з дійсної військової служби.

26. Громадянам, які зареєстровані на загальних підставах у держслужбі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані в установленому порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:

а) не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо вони протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів;

б) не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше 6 місяців) перерви.

27. Громадянам України, які працювали у зарубіжних країнах, у тому числі і в країнах СНД, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів у розмірі не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

31 .Допомога по безробіттю виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного-один раз на місяць у порядку, встановленому установами банків. У разі хвороби безробітного допускається одержання допомоги по безробіттю іншими особами за дорученням, оформленим у встановленому порядку, та довідки за підписом головного і лікуючого лікаря, скріпленим печаткою.

32. Працівникам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України і які мають право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку та встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах), за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення у разі відсутності підходящої роботи видається за їх бажанням клопотання про достроковий вихід на пенсію для подання в місцеві органи соціального захисту населення.

Право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого

397

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'ева М.І.

з аконодавством строку мають особи передпенсійного віку, яким на день вивільнення згідно з п.1 ст.40 КЗпП України до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Якщо громадянин у разі відсутності підходящої роботи не виявив бажання отримати клопотання про достроковий вихід на пенсію, йому надається статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення".

Клопотання про достроковий вихід на пенсію може бути видане громадянину за його бажанням та у разі відсутності підходящої роботи і в період його перебування на обліку як безробітного.

35. Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців, допомога по вагітності та пологах призначається і виплачується органами соціального захисту на підставі довідки, виданої державною службою зайнятості за місцем проживання, і листка непраце­здатності. Виплата допомоги по безробіттю цим жінкам за період, зазначений у листку непрацездатності припиняється.

Жінкам, зареєстрованим у держслужбі зайнятості як безробітні менше 10 місяців, виплата допомоги по безробіттю продовжується в межах строків, визначених відповідно до п. 1 ст.26 та п.З ст.28 Закону України "Про зайнятість населення". КПО на жінку в цей період не закривається. Не пізніше наступного дня після закінчення строку, зазначеного у листку непрацездатності по вагітності і пологах, жінка повинна письмово повідомити про своє бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або про бажання продовжити подальше працевлаштування.

Якщо жінка подала письмову заяву про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, КПО закривається, а і видається довідка встановленої форми для подання в органи соціального захисту населення за місцем проживання на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У разі коли жінка виявила бажання працевлаштуватися, а ЦЗ не може запропонувати підходящої роботи, виплата і допомоги по безробіттю продовжується на строк і в розмірах, установлених до вагітності та пологів. При цьому центр зайнятості письмово повідомляє місцеві органи соціального захисту населення про те, що жінка перебуває на обліку як безробітна і отримує допомогу по безробіттю.

Якщо жінка не з'являється до держслужби зайнятості без поважних причин протягом місяця після закінчення строку, визначеного листком

398

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

н епрацездатності, КПО закривається, а вона може перереєструватися як безробітна згідно з п.52 цього Положення.

36. Громадяни, зареєстровані у держслужбі зайнятості яктакі, що шукають роботу, і в період пошуку роботи направлені на навчання, мають право на матеріальну допомогу в період професійної підготовки та перепідготовки відповідно до ст.27 Закону України "Про зайнятість населення". У період навчання держслужба зайнятості підбирає підходящу роботу за професією (спеціальністю), яку громадянин набуває, та за попередньою професією (спеціальністю) на момент реєстрації у центрі зайнятості.

Після закінчення навчання громадянин повинен звернутися до держслужби зайнятості для подальшого працевлаштування або надання статусу безробітного у строк, зазначений у договорі між центром зайнятості та громадянином на професійне навчання.

У разі відсутності підходящої роботи за новою або попередньою професією громадянину за його заявою надається статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю у порядку і розмірах, передбачених Законом України "Про зайнятість населення" для відповідної категорії громадян.

У разі коли громадянин у призначений день відмовився від двох пропозицій підходящої роботи за попередньою професією, у тому числі з урахуванням попередніх відмов з моменту його реєстрації у державній службі зайнятості як особи, що шукає роботу, він втрачає право на набуття статусу безробітного:

а) зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, на загальних підставах - строком на шість місяців з подальшою перереєстрацією відповідно до пункту 13 цього Положення;

б) зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, на підставі пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" (пункти 5-8 цього Положення) - строком на три місяці з подальшою перереєстрацією відповідно до пункту 2 статті 26 зазначеного Закону (пункт 14 цього Положення). При цьому умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі статей 28 і 29 Закону України "Про зайнятість населення".

37. Громадянам, направленим державною службою зайнятості на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації у період одержання допомоги по безробіттю, її виплата на цей час припиняється і поновлюється, якщо безробітний не втратив права на її одержання, з

399

Буряк П.Ю, , Карпінський Б.А. , Рригор'єша М.І.

н аступного дня після закінчення навчання за умови звернення до центру зайнятості у строки, зазначені у договорі, та у разі відсутності підходящої роботи. У разі припинення навчального процесу з незалежних від громадянина причин і зверненні до центру зайнятості на наступний день і іісля припинення навчання виплата допомоги по безробіттю поновлюється.

Якщо безробітний порушив зазначений строк звернення, виплата допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців згідно з підпунктом "в" пункту 3 статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення",

38. Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятосі і як такі, що шукають роботу, та безробітним на підставі пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" (пункт 21 цього Положення) у період професійної підготовки та перепідготовки відповідно до пункту 6 статті 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується матеріальна допої

у розмірі середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше одного року.

Кошти на підвищення розміру матеріальної допомоги у період професійної підготовки та перепідготовки до розміру середньої заробітної плати, що склалася на останньому місці роботи, відшкодовуються у встановленому порядку з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

39. Безробітним, які навчаються за заочною або вечірньою формами навчання у закладах освіти не за направленням державної служби зайнятості, допомога по безробіттю у період сесії чи захисту дипломної роботи виплачується на підставі довідки-виклику на сесію та їх заяви про невідвідування центру зайнятості протягом цього періоду.

42. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється згідно з п.1 ст.ЗО Закону України "Про зайнятість населення".

Зняття з обліку громадян, зареєстрованих державною службою зайнятості як таких, що шукають роботу і безробітних

44. Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та безробітні знімаються з обліку у разі:

а) працевлаштування громадянина, у тому числі за направленням державної служби зайнятості або самостійно, а також на сезонні роботи (з дня прийняття на роботу). При цьому в КПО робиться запис про прийняття на роботу, ставиться дата і номер наказу;

400

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ И СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

б ) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі). В КПО робиться запис про прийняття на роботу, ставиться дата та номер наказу. Безробітний, якого за рішенням суду поновлено на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язаний повернути кошти, одержані у вигляді допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку;

в) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва за поданням громадянином заяви чи копії виклику;

г) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу за поданням громадянином заяви чи пред'явлення повістки;

д) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;

є) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України, у тому числі на дострокову відповідно до п. 1 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення";

є) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто) за поданням заяви. При цьому громадянину видаються копії КПО та інших документів, необхідних для реєстрації у державній службі зайнятості за новим місцем проживання;

ж) смерті громадянина, який шукав роботу, або безробітного;

з) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

й) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шести років;

і) відмови громадян, зареєстрованих як таких, що шукають роботу, вперше і які не мають професії (спеціальності), в тому числі випускників загальноосвітніх шкіл, від проходження професійної підготовки або оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки (з наступного дня після закінчення періоду пошуку роботи);

ї) відмови громадянина, зареєстрованого у державній службі зайнятості як такого, що шукає роботу, від двох пропозицій підходящої роботи у період пошуку роботи (з наступного дня після закінчення періоду пошуку роботи);

й) неявки громадянина в зазначений день для надання статусу

26^м1 401

Буряк П.Ю. , Карпінський В. А. , Григор'єна М. І.

б езробітного і невідвідування центру зайнятості пенсіонерами та інвалідами більше місяця без поважних причин (відповідно з восьмого дня після реєстрації як такого, що шукає роботу, та з дня останнього встановленого строку для відвідування центру зайнятості).

Якщо ці громадяни не працевлаштувалися, вони можуть повторно зареєструватися у центрі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Якщо і після повторної реєстрації вони будуть зняті з обліку на підставі цього підпункту, то у разі наступного звернення до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні їм протягом шести місяців надаються тільки консультаційні послуги;

к) невідвідування безробітним центру зайнятості більше місяця без поважних причин (з дня останнього встановленого строку для відвідування центру зайнятості);

л) одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю шляхом обману (з дня виявлення факту обману).

У разі ухилення безробітних від повернення незаконних грошових виплат питання вирішується у судовому порядку. Ці громадяни можуть звернутися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості тільки після шести місяців з дня виявлення факту обману за умови, що вони повернули грошові виплати, які були отримані шляхом обману;

м) укладення договору між центром зайнятості та безробітним про надання безпроцентної позики для заняття підприємницькою діяльністю (з дня видачі іменного чека на позику або списання коштів з рахунку центру зайнятості на банківський рахунок безробітного).

Перереєстрація громадян, раніше зареєстрованих як таких, що шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості

46. Громадяни, які були зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітні та зняті з обліку у зв'язку з працевлашту­ванням, вступом до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва, призовом на строкову військову, альтернативну (невійськову) службу, набранням законної сили вироку суду про позбавлення волі або направленням на лікування до лікувально-трудового профілакторію і звернулися до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні після розірвання трудового договору, закінчення навчального закладу, звільнення із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і з місць позбавлення волі або лікувально-трудового профілакторію, підлягають реєстрації як такі, що шукають роботу, на підставі Закону України "Про

402

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОЗІ ВІДНОСИНИ

з айнятість населення" та цього Положення. На них заповнюється нова КГЮ і протягом семи календарних днів підбирається підходяща робота, а на восьмий день надається статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю на підставі зазначеного Закону.

47. Громадяни, які були зареєстровані у держслужбі зайнятості на загальних підставах як такі, що шукають роботу, і зняті з обліку па підставі пп. "і" та Т п.44 цього Положення і не працевлаштувалися, можуть перереєструва­тися на загальних підставах як такі, що шукають роботу, після закінчення шести місяців з дня зняття їх з обліку.

52. Безробітним жінкам, які були зняті з обліку згідно з поданою заявою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і звернулися у держслужбу зайнятості за сприянням у працевлаштуванні до досягнення дитиною трирічного віку чи наступного дня після досягнення дитиною трьох років, відновлюється статус безробітного без виплати допомоги по безробіттю, а тим, у кого не закінчився строки' виплати, виплачується залишок допомоги по безробіттю протягом календарного року, який обчислюється з наступного дня після досягнення дитиною трирічного віку.

У разі порушення безробітною жінкою умов і строку перереєстрації без поважних причин виплата допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців на підставі підпункту "в" п.З ст.ЗО Закону України "Про зайнятість населення". Цей порядок поширюється і на безробітних жінок, які за медичним висновком доглядають дітей до шести років.

Порядок внесення записів до трудових книжок громадян про початок, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю

53. Підпунктом "ж" пункту 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

54.У трудовій книжці безробітного працівники державної служби зайнятості роблять записи про час початку, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до пп. "є" п.2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

Усі записи про початок, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю вносяться

26*

403

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

працівником державної служби зайнятості після видання наказу, але не пізніше тижневого строку. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць -двозначними).

57. У разі поновлення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю записи у трудовій книжці безробітного здійснюються з додержанням зазначеного порядку.

П оложення

ПРО ПОРЯДОК ПОДАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ

ДОПОМОГИ ПО БЕЗРОБІТТЮ

(Витяг)

З АГАЛЬНА ЧАСТИНА

^Г1. Це Положення визначає умови та порядок виплати безробітним матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, та допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

2. Період одержання безробітним матеріальної допомоги по безробіттю включається до його загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Умови та порядок витати безробітним матеріальної допомоги по безробіттю

4. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 відсотків установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімумудоходів громадян.

404

5. Матеріальна допомога по безробіттю може призначатися з наступного дня після закінчення виплати допомоги по безробіттю.

6. Для одержання матеріальної допомоги по безробіттю громадянин повинен після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю подати до центру зайнятості письмову заяву та довідки про склад сім'ї і доходи кожного члена сім'ї за квартал (три місяці), що передує поданню заяви про надання матеріальної допомоги.

7. Матеріальна допомога по безробіттю виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць. У разі хвороби безробітного матеріальна допомога по безробіттю може бути одержана іншими особами за умови подання доручення, оформленого в установленому порядку, та довідки за підписами головного і лікуючого лікарів, засвідченими печаткою.

8. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю припиняється відповід­ но до пункту 1 статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення" у разі:

а) працевлаштування безробітного;

б) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

в) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

г) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

д) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; є) набрання законної сили вироку суду про позбавлення волі або

направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;

є) одержання права на пенсію відповідно до законодавства України;

ж) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто);

з) закінчення строку її виплати;

и) одержання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю шляхом обману;

і) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

ї) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від її послуг;

й) смерті безробітного.

11. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців відповідно до пункту 3 статті ЗО Закону України "Про зайнятість населення" у разі:

а) відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи;

405

Буряк П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

б) приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання матеріальної допомоги по безробіттю;

в) порушення громадянином умов і строку його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

г) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвіду­ вання центру зайнятості більше місяця без поважних причин і не сприяв своєму працевлаштуванню;

д) відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням державної служби зайнятості;

є) припинення навчання у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без поважних причин.

Умови та порядок виплати безробітним одноразової матеріальної допомоги та допомоги на поховання.

12. Кожний із членів сім'ї, який перебуває на утриманні безробітного, а також громадяни, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю, можуть одержати одноразову матеріальну допомогу у розмірі 50% установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї безробітного не перевищує встановленого законодавством неоподаткову­ ваного мінімуму доходів громадян.

13. Одноразова матеріальна допомога може надаватися не більше двох разів протягом календарного року за умови, що безробітний виконує вимоги пункту 4 статті 28 Закону України "Про зайнятість населення".

14. Для одержання одноразової матеріальної допомоги громадянин повинен подати до центру зайнятості письмову заяву та довідки про склад сім'ї і доходи кожного члена сім'ї за квартал (3 місяці), що передує поданню заяви. Середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї безробітного обчислю­ ється ЦЗ. У сукупному доході не враховується допомога по безробіттю.

Призначення одноразової матеріальної допомоги оформляється наказом (розпорядженням) центру зайнятості, номер і дата якого заносяться до картки персонального обліку.

_V

Контрольні запитання

1. Чому держава формує законодавчу базу щодо економіки праці й соціально-трудових відносин?

2. В чому полягає значення Кодексу законів про працю України в системі захисту прав працівників?

3. Якими законодавчо-нормативними документами регулюється ринок праці в Україні?

4. Сформулюйте базові положення Закону України "Про власність".

5. В чому полягає суть Закону України "Про підприємства в Україні" та чому він є важливим в контексті економіки праці й соціально- трудових відносин?

6. Якими законодавчо-нормативними документами регулюється зайнятість і безробіття в Україні?

7. В чому полягає суть Закону України "Про відновлення платоспромож­ ності боржника або визнання його банкрутом"?

8. Яка роль Закону України "Про обмеження монополізму та недопущен­ ня недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"?

9. Які Ви знаєте нормативні документи щодо економіки праці й соціально-трудових відносин та розкрийте їх зміст?

406

407

Вуряк П.Ю. , Карпінський Б.А. , Григор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЩ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Тести

а) чоловіки після досягнення 50 років, жінки - 45 років;

б) чоловіки після досягнення 55 років, жінки - 50 років;

в) чоловіки після досягнення 58 років, жінки - 53 років;

г) немає правильної відповіді.

1. Порядок реєстрації колективних договорів визначається:

а) Міністерством фінансів України;

б) Національним банком України;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) немає правильної відповіді.

2. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників:

а) не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися;

б) 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися;

в) понад 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися;

г) немає правильної відповіді.

3. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується:

а) вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді;

б) 20 % майна товариства;

в) стала частка у статутному фонді майна товариства;

г) немає правильної відповіді.

4. Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару:

а) не перевищує 35 відсотків;

б) дорівнює 35 відсоткам;

в) перевищує 35 відсотків;

г) немає правильної відповіді.

5. Закінчіть думку: "У містах з населенням понад 500 тис. чол..."

а) може створюватися структурний підрозділ територіальної інспекції;

б) може реструктуруватися структурний підрозділ територіальної інспекції;

в) не може створюватися структурний підрозділ територіальної інспекції;

г) немає правильної відповіді.