4. Побудова плану теодолітної зйомки

4.1. Побудова плану полігону (ходу) за виміряними кутами і горизонтальними прокладеннями

Для невеликих ділянок (землеволодінь і землекористувань) план можна скласти за виміряними на місцевості кутами і лініями. Кути на плані при цьому будують за допомогою транспортира, а лінії відкладають за допомогою масштабної лінійки. Але такий спосіб побудови плану має недолік, який полягає в тому, що похибка побудови кожного кута викликає поворот всієї наступної частини полігону або ходу і тим самим знижує точність побудови плану.

Цього недоліку можна уникнути, якщо будувати план за румбами. Для побудови плану полігону посередині аркуша, на якому будується план, проводять лінію ПнПд (рис. 5), яку приймають паралельною осьовому меридіану. Якщо план витягнутий із заходу на схід, то можна провести декілька ліній, паралельних осьовому меридіанові.

Починати побудову можна з будь-якої точки полігону, але необхідно правильно обрати її положення на аркуші з тим, щоби план полігону був розташований посередині аркуша. Для цього інколи попередньо будують полігон наближено, потім, наклавши його на аркуш, намічають положення вихідної точки.

Рис. 5. Побудова плану полігону (ходу)

Напрямки ліній за румбами будують за допомогою транспортира так. Центр транспортира прикладають до лінії ПнПд і повертають транспортир так, щоби на цій лінії по дузі транспортира отримати відлік, який відповідає величині румба.

Для північно-східного і південно-західного напрямків, транспортир розташовують так, як зазначено на рис. 5, а, а для північно-західного і південно-східного напрямків – як зазначено на рис. 5, б. Для того, щоби передати напрямок АВ до точок полігону, користуються лінійкою і трикутником, який пересувається по лінійці.

Нехай вихідною буде точка полігону 1. Окресливши її положення колом, будують за допомогою транспортира румб лінії 1-2, як показано на рис. 5, б, і передають цей напрямок за допомогою трикутника і лінійки до зазначеної точки (рис. 6). Потім у прийнятому масштабі відкладають довжину лінії 1-2.

Після цього аналогічні дії виконують на точці 2. Продовжуючи в такій же послідовності, будують полігон (на рис. 6 побудований полігон показаний тонкими лініями), отримують положення точки 1^', яке, як правило, не збігається з точкою 1.

Відрізок 1-1^' і є нев’язкою f_s у периметрі полігону, отримана в результаті похибок вимірювання кутів і ліній на місцевості, а головне, похибок побудови румбів транспортиром і відкладання ліній за масштабом.

Величина нев’язки в периметрі насамперед залежить від периметра полігону.

Нев’язку вважають допустимою, якщо вона не перевищує периметра полігону.

Полігони, нев’язка в периметрі яких допустима, врівноважують за способом паралельних ліній. Для усунення нев’язки необхідно точку 1^' пересунути в точку 1 (див. рис. 6). Це викличе переміщення решти точок паралельно нев’язці і в той самий бік. У зв’язку з тим, що нев’язка була отримана в результаті накопичення похибок вимірювань і побудов приблизно пропорційно периметру, поправка щодо положення точки визначається пропорційно відстані від вихідної до тієї точок, в положення якої вводиться поправка. Згідно з викладеним точка 1 залишиться на місці, а поправка в положення точки 2 буде

звідки

,

для і-ї точки

Для точки 1^'

.

Поправки відкладають від відповідної точки паралельно напрямку нев’язки й отримують виправлене положення точок. З’єднавши їх прямими, отримаємо положення врівноваженого полігону.

Недоліком складання плану полігону (ходу) за румбами є те, що похибка побудови кожної точки полігону впливає на похибку положення наступних точок, хоча і менше, ніж при побудові полігону за внутрішніми кутами.

Цим і пояснюється, що для більшості ділянок використовують більш точний спосіб складання плану – за координатами точок, обчислених у результаті обробки теодолітних полігонів (ходів).