2.2. Закріплення (позначення) точок на місцевості

Точками місцевості є вершини кутів, в яких встановлюється кутомірний прилад для вимірювання кута, а також початкові і кінцеві точки ліній, між якими здійснюється вимірювання. За цими точками складають плани місцевості, інженерні проекти, спираючись на ці точки, проекти переносять в натуру (на місцевість). У цих точках перевіряють правильність вимірювання кутів і ліній при польовому контролі. Щоби скористатися цими точками у подальшому, їх закріплюють (позначають) на місцевості різними знаками в залежності від умов місцевості, призначення геодезичних вимірювань, їх точності, вимог до збереженості протягом польового сезону або на багаторічний період.

Такими знаками можуть бути дерев^’яні кілочки або металеві стрижні довжиною 20-30 см, які забивають врівень із землею або залишають над поверхнею землі не більше ніж на 2 см. Для швидкого розшукування знака навколо роблять канаву у вигляді трикутника, квадрата або кільця діаметром 0,5-1,0 м і шириною 0,1-0,2 м. Кілочок має круглий або квадратний переріз; центр перерізу у верхньому зрізі кілочка являє собою вершину кута, на який встановлюють кутомірний прилад і яка служить початком або кінцем вимірюваної лінії. Для позначення номера або назви точки поруч із кілочком іноді встановлюють другій кілочок – сторожок, на верхній частині якого, що розташована над землею на 0,1 м, підписують номер або назву точки.

При необхідності збереження позначення точки на більш довгий термін замість кілочка або металевого стержня в землю закопують відрізок металевої, гончарної або азбоцементної труби, залізобетонного стовпа довжиною 1-1,5 м на глибину 0,6-1,0 м. Навколо знака роблять канаву на штик лопати. Землю з канави насипають навколо знака у вигляді кургана, який має форму зрізаного конуса висотою 0,2-0,4 м із діаметром нижньої основи до 2 м. Для більш точного позначення точки на верхньому зрізі стовпа роблять дві взаємно перпендикулярних риски, перетин яких служить вершиною вимірюваного кута, початком або кінцем вимірюваної лінії.

Поворотні точки меж землекористувань і землеволодінь, в яких часто вимірюють кути і лінії між ними, звичайно закріплюють довготривалими межовими знаками, які є залізобетонними монолітами квадратного перерізу товщиною не менше 10 см (із потовщенням у нижній частині) і довжиною 1,2-1,5 м, які закопують у землю на глибину 0,8-1,0 м. Межові знаки окопують кільцевими канавами зі створенням курганів висотою до 0,4 м і діаметром нижньої основи 2,5 м.

Як межові знаки часто використовують кам’яні стовпи, відрізки залізних труб товщиною не менше 5 см, азбоцементних труб товщиною не менше 10 см, кутового заліза, рейок. В нижню частину їх вставляють поперечні штирі, що запобігає спробі витягування знака з землі. Рідше використовуються дерев^’яні стовпи, оскільки вони не забезпечують необхідну збережність через швидке псування.

2.3. Провішування ліній

Якщо лінія вимірюється шляхом укладання вимірювального приладу (стрічки, рулетки) по землі, то необхідно стежити, щоби між точками вимірювалась найкоротша відстань по земній поверхні. Для цього вимірювальний прилад не повинен відхилятися в бік від напрямку лінії, і укладати його необхідно у створі вимірюваної лінії, тобто у вертикальній площині, яка проходить через її кінці. Встановлення тичок в створі лінії називається провішуванням. Практика показує, що провішування необхідне тільки для ліній довжиною 200 м і воно потрібне не стільки для укладання вимірювального приладу в створі вимірюваної лінії, скільки для показу меж на місцевості і для підвищення точності зйомки ситуації способом перпендикулярів. Віхи при провішуванні встановлюють приблизно через 100-200 м у залежності від рельєфу місцевості.

Тички довжиною до 2 м повинні бути прямими. Зручні тички, пофарбовані через 20 см у білий і чорний (або червоний) кольори.

Для провішування лінії на її кінцях А і В встановлюють тички (рис. 11, а). Провішування звичайно здійснюється на себе. Для цього виконавець робіт розташовується перед тичкою А і дивиться на тичку В, а помічник виконавця робіт за вказівкою виконавця встановлює тичку 1 так, щоби вона закривала собою тичку В. Після цього помічник рухається за напрямком точки А, і за вказівкою виконавця робіт встановлює тичку 2 так, щоби вона закривала тички 1 і В. Аналогічно встановлюють тички 3, 4 і т. д. Якщо не застосовувати метод провішування на себе, а починати провішування з тички 4, то вона закриє напрямок, за яким повинні бути встановлені тички 3, 2 і 1, тому провішування ускладниться.

Провішування через западину (рис. 11, б) здійснити у порядку, зазначеному вище, не завжди можливо. У цьому випадку помічник за вказівкою виконавця робіт, який знаходиться перед тичкою А, встановлює тичку 1, потім тичку 2 за тичками 1 і В, далі тичку 3. Після цього за вказівкою виконавця робіт по тичці 2 помічник встановлює тичку 4 і, нарешті, за тичками 3 і 4 – тичку 5. Провішування у цьому випадку необхідне не стільки для вимірювання лінії АВ, скільки для встановлення положення точок на лінії при перенесенні проекту в натуру, визначення в натурі межі землекористування, при будівельних роботах по укріпленню схилів ярів і т. ін.

Для провішування лінії через горб (рис. 11, в), коли між тичками А і В немає взаємної видимості, виконавець робіт і його помічник з тичками розташовуються на горбі приблизно на лінії АВ на можливо більшій відстані один від одного, але так, щоби виконавцю робіт із тичкою Т була видна тичка В, а помічнику з тичкою Р видна тичка А. Провішування здійснюють у такому порядку. Помічник за вказівкою виконавця робіт встановлює тичку Р у створі Т і В (рис. 11, г), потім виконавець робіт за вказівкою помічника переносить свою тичку в точку Т₁, у створ точок Р і А після цього помічник за вказівкою виконавця робіт переносить тичку в точку Р₁, у створ точок Т₁ і В і т. д., доки не з’ясується, що тичка помічника буде розташовуватися у створі тички виконавця робіт і точки В, а тичка виконавця робіт – в створі тички помічника і точки А; в цей час всі тички розташуються у створі лінії АВ.

Рис. 11. Провішування ліній

Інколи через великі горби провішування доводиться здійснювати з використанням трьох тичок виконавцю робіт і двом помічникам. Помічники і виконавець робіт, розташувавшись із тичками на горбі, послідовно переводять один одного в створ лінії АВ.

При провішуванні ліній у лісі для прорубки просік слід використовувати невисокі тички (до рівня очей) із гострими кінцями поверху. Встановлюють такі тички при провішуванні на себе через 30-50 м у залежності від рельєфу місцевості.