2. (Успешно учиться) устигати.

успевающий прил. успішний, який

(що) встигає; в классе все

~ щие у класі всі встигають.

успеть устигнути; поспіти; см. успе-

вать 1.

успех успіх, -ху, м.

успешный успішний.

успокаивать заспокоювати; (уни-

мать) угамовувати, утихомирю-

вати, утишувати; ~ ться заспо-

коюватися; угамовуватися, ути-

хомирюватися; (о ветре, буре и т.

п.— ещё) ущухати.

успокоить заспокоїти; угамувати,

утихомирити, утишити; ~ ться

заспокоїтися; угамуватися, ути-

хомиритися; ущухнути; см.. успо-

каивать.

устав 1. статут, -ту, м.; Устав КПСС

Статут КПРС; 2. (почерк древ-

нейших рукописей) устав, -ву, м.

уставать утомлюватися; (утомлять-

ся — ещё) стомлюватися, зморю-

ватися; (выбиваться из сил —

ещё) приставати.

усталость 1. (чувство утомления)

утома, ж.; 2. (состояние) утомле-

ність, ж., стомленість, ж., зморе-

ність, ж.

усталый утомлений, стомлений, по-

томлений, зморений; (натомив-

шийся — ещё) натомлений, намо-

рений.

устанавливать установлювати, уста-

новляти; (ставить — ещё) стави-

ти.

устанавливаться установлюватися,

установлятися; (упрочиваться —

ещё) усталюватися; (насту-

пать — ещё) наставати; (воца-

ряться — ещё) запановувати;

~ вается тишина настає (запа-

дає, запановує) тйша.

установившийся прил. сталий; (по-

лучивший устойчивость) устале-

ний.

установить установити; поставити;

см. устанавливать.

установиться установитися; устали-

тися; настати, -стане, запанува- <

ти; см. устанавливаться.

установка ж. 1. (действие) установ-

лення, ср., установка, ж., (не-

оконч. д.— ещё) установлюван-

ня, ср.; ставлення, ср., поставлен-

ня, ср.; см. устанавливать; 2. (ме-

ханизм, устройство) установка;

3. (Целевая направленность) на-

станова, ж., настановлення, ср.

устаревать застарівати.

устарелый застарілий, перестарїлий.

устареть застаріти; см. устаревать,

устать утомитися; стомитися, змори-

тися; пристати, -стану, -станеш;

см. уставать,

устный усний.

устойчивый стійкий; (постоянный)

сталий; (установившийся) уста-

лений; (длительный, прочный)

тривалий, тривкий.

устраивать І. улаштовувати; (при-

водить в порядок — ещё) упо-

рядковувати; (оборудовать, от-

делывать) обладнувати; (празд-

нество, вечеринку и т. п.— ещё)

справляти; 2. (придавать чему-л.

какую-л. форму, вид и т. п.) роби-

ти; (создавать) створювати.

устраиваться улаштовуватися; (при-

ходить в порядок) упорядковува-

тися; (налаживаться — ещё) на-

лагоджуватися.

устранить усунути; відсторонити;

звільнити; см. устранять,

устранять усувати; (отстранять)

відстороняти; (увольнять) звіль-

няти; у. недостаток усувати (лік-

відовувати) недолік.

устремиться 1. кинутися; рушити;

попрямувати, попростувати, на-

правитися; полетіти, -лечу, -ле-

тиш, поэт, полинути; поринути;

помчати, помчатися; 2. спрямува-

тися, скеруватися; направитися;

звернутися; зосередитися, -джу-

ся, -дишся; 3. простягтися, -гну-

ся, -гнешся, простягнутися; під-

нятися, -німуся, -німешся, підій-

нятися, піднестися; потягнутися,

потягтися; податися, -дамся, -да-

сися; см. устремляться,

устремляться 1. (стремительно бро-

саться куда-л.) кидатися; (дви-

гаться) рушати; (направляться)

прямувати, простувати, направ-

лятися; (порываться) поривати-

ся; (лететь) летіти (лечу, ле-

тиш), поэт, линути; (быстро течь,

нестись) ринути, поринати;

(мчаться) мчати, мчатися; 2.

(принимать какое-л. направле-

ние) спрямовуватися, скеровува-

тися; (направляться) направля-

тися; (о взгляде, внимании) зосе-

реджуватися; 3. (простираться)

простягатися; (вверх — ещё)

підніматися, підійматися, підно-

ситися; (тянуться) тягнутися,

тягтися; (порываться) поривати-

ся; (всем телом вперёд) пода-

ватися.

устроить 1. улаштувати; упорядку-

вати; обладнати; справити; 2.

зробити; створити; см. устраи-

вать.

устроиться улаштуватися; упорядку-

ватися; налагодитися; см. устра-

иваться.

устройство ср. 1. (действие) улашту-

вання, ср., (неоконч. д.— ещё)

улаштовування, ср.; упорядку-

вання, ср., (неоконч. д.— ещё)

упорядковування, ср.; обладнан-

ня, ср., (неоконч. д.— ещё) об-

ладнування, ср.; справляння, ср.;

см. устраивать І; 2. (строение,

конструкция) будова, ж.; 3. (об-

щественным порядок; строй) уст-

рій, -рою, м., лад, -ду, м.; 4.

(механическое приспособление)

пристрій, -рою, м.

уступ уступ, -пу, м.; (выступ) виступ,

-пу, м.

уступать 1. (кому, чему что) посту-

патися кому, чому чим, ус-

тупати, відступати кому,

чому що; (отдавать) віддава-

ти; (давать) давати кому,

чому щ о: у. место поступатись

місцем, уступати місце; у. дорогу

давати (звільняти) дорогу; 2.

(кому, чему в чём) поступатися

перед ким, перед чим у

чому; (делать уступку) робити

поступку кому, чому; 3.

(сбавлять цену) разг. скидати,

спускати.

уступительный грамм, допустовий;

~ ный союз допустовий сполуч-

ник.

уступить 1. поступитися, уступити,

відступити; віддати, -дам, -даси;

дати; 2. поступитися; зробити по-

ступку; 3. разг. скинути, спустити

(спущу, спустиш); см. уступать.

уступка 1. (отказ, компромисс) по-

ступка, ж.; 2. (скидка в цепе)

разг. знижка, ж., скидка, ж.

уступчивый поступливий.

устье ср. 1. (реки) гирло, ср.; 2.

(печи) челюсті, -тів, мн.

усугубить збільшити; посилити; см.

усугублять.

усугублять збільшувати; (усили-

вать) посилювати.

усы 1. вуса, -сів, мн., вуси, мн.; 2.

бот., зоол. вусики, -ків, мн.

усыновить усиновити, -влю, -виш;

см. усыновлять.

усыновлять усиновляти.

усыпить приспати, -сплю, -спиш; см.

усыплять.

усыплять присипляти.

утаивать приховувати, утаювати;

(затаивать) затаювати, притаю-

вати.

утайть приховати, утаїти; затаїти,

притаїти, потаїти; см. утаивать.

утвердительный стверджувальний,

ствердний, ствердливий; (поло-

жительный) позитивний; ~ ный

ответ позитивна відповідь.

утвердить 1. установити, утвердити,

-джу, -дйш; укріпити; закріпити;

зміцнити; 2. затвердити, стверди-

ти; см. утверждать 1—2.

утверждать 1. (устанавливать) ус-

тановлювати, утверджувати; (ук-

реплять) укріплювати, укріпля-

ти; (закреплять) закріплювати,

закріпляти; (усиливать) зміцню-

вати; 2. (принимать, одобрять)

затверджувати, стверджувати; у.

план работы затверджувати план

роботи; 3. (уверенно высказы-

вать что-л.) твердити, -джу,

-диш.

утверждение 1. (плана, договора и т.

п.) затвердження, ср.; 2. (мне-

ние) твердження, ср.

утёнок м. каченя, ср., кача, ср., ласк.

каченятко, ср.

утёс м. стрімчак, -ка, м., бёскйд, -ду,

м.; (скала) скёля, ж.

утешать тішити, утішати, потішати,

розраджувати; (развлекать) роз-

важати; (плачущего ребёнка —

ещё) забавляти.

утешение ср. утіха ж., потіха, ж.,

розрада, ж.; (развлечение) роз-

вага, ж.

утешить утішити, потішити, розради-

ти, -джу, -диш; розважити; заба-

вити; см. утешать,

утиль утиль, -лю, м.; (лом — ещё)

брухт, -ту, м.

утихать затихати, стихати, утихати,

тихішати, тихшати, тихнути, сти-

шуватися; (о буре, ветре и пе-

рен.— ещё) ущухати; (унимать-

ся — ещё) угамовуватися, угава-

ти; (успокаиваться — ещё) уля-

гатися.

утихнуть затихнути, стихнути, утих-

нути, стишитися; ущухнути; уга-

муватися; улягтися (уляжеться);

см. утихать.

утка 1. качка, ж.; 2. (выдумка) пе-

рен. вигадка, ж.; (слух) чутка,

ж.; (сплетня) плітка, ж.; (ложь)

разг. брехня, ж.

утолить 1. заспокоїти, угамувати, по-

гамувати; 2. угамувати, утамува-

ти; см. утолять.

утолять 1. (жажду, голод и т. п.)

заспокоювати, угамовувати; 2.

(боль, тоску и т. п.) угамовувати,

гамувати, утамовувати.

утомительный стомливий, утомли-

вий, утомний.

утомить стомити, утомити, натомити,

заморити, зморити; ~ ться сто-

митися, утомитися, натомйтися,

натрудитися, заморитися, змори-

тися; см. утомлять.

утомление ср. 1. стомлення, ср., уто-

ма, ж., почувствовать у. відчути

стомлення (утому); 2. с.-х. висна-

ження, ср.; у. почвы виснаження

грунту.

утомлять стомлювати, утомлювати,

томити, заморювати, зморювати;

~ ться стомлюватися, утомлюва-

тися, томитися, натруджуватися,

заморюватися, зморюватися.

утонуть потонути, утонути; (утопить-

ся — обычно) утопитися.

утончённый прил. (изысканный) ви-

тончений; (топкий) тонкий.

утопать 1. потопати, тонути; 2. перен.

потопати, утопати; у. в зелени

потопати (утопати) в зелені.

утопающий сущ. потопаючий, -чого,

м.

утопить утопити, потопити; ~ ться

утопитися.

утопический утопічний.

утопленник утопленик, -ка, м., утоп-

лений, -ного, м.

уточнить уточнити; см. уточнять.

уточнять уточнювати, уточняти.

утрата ж. 1. (действие) утрачання,

ср.; загублений, ср.; см. утрачи-

вать; 2. утрата, ж.

утратить утратити (утрачу, утра-

тиш); загубити, згубити; см. ут-

рачивать.

утрачивать утрачати; (терять ве-

щи — ещё) губйти.

утренний ранішній, уранішній, ран-

ковий; (ранний) ранній; (рас-

светный) світанковий.

утренник (представление) ранок,

-нку, м.; детский у. дитячий ранок.

утро ср. ранок, -нку, м.; каждое у.

щоранку, кожного ранку.

утром нареч. уранці, ранком.

утюг м. праска, ж., утюг, -га, м.

уха юшка [з рйби], ж.

ухаб м. вибій, -бою, м., вибоїна, ж.

ухаживать (за кем, за чем) 1. (забо-

титься, оказывать помощь) ходи-

ти, -джу, -лиш коло кого,

коло чого, за ким, за

чим, порати кого, що, пора-

тися коло кого, коло чо-

г о; (присматривать) доглядати •

кого, що, за ким, за чим,

глядіти, -джу, -дйш кого, що;