2. Сховати, заховати; захистити,

-хищу, -хистйш; 3. приховати; пе-

реховати; см. укрывать,

укрыться 1. укритися; покритися; на-

критися; 2. сховатися, заховати-

ся; захиститися, -хищуся, -хис-

тйшся; 3. приховатися, перехова-

тися; см. укрываться,

укус укус, -су, м.

улавливать 1. (воспринимать орга-

нами чувств) ловити, уловлюва-

ти; (схватывать) схоплювати;

(ощущать) відчувати; (заме-

чать) помічати; (розбирать) роз-

бирати; у. залах відчувати (улов-

лювати) запах; у. смысл уловлю-

вати (схоплювати, розбирати)

зміст; 2. (схватывать) схоплюва-

ти; (выбирать) вибирати; (нахо-

дить) знаходити, -джу, -диш; у.

момент схоплювати (вибирати,

знаходити) момент.

уладить улагодити, -джу, -диш,

уладнати; залагодити; см. улажи-

вать.

улаживать улагоджувати, уладнува-

ти, залагоджувати.

улей вулик, -ка, м.

улетать 1. летіти (лечу, летиш); (от-

летать) відлітати; (поэт, и пе-

рен.— ещё) линути; 2. (о време-

ни — миновать) минати, збігати,

спливати.

улететь 1. полетіти, -лечу, -летиш;

відлетіти; полинути, відлинути; 2.

минути, минутися, збігти (збі-

жйть), спливти, сплисти (спли-

ве); см. улетать.

улетучиваться І. звітрюватися; (ис-

паряться) випаровуватися; 2.

(незаметно исчезать) разг. зни-

кати, щезати.

улетучиться І. звітритися; випарува-

тися; 2. разг. зникнути, щезнути;

см. улетучиваться,

улика ж. доказ, -зу, м.

улитка ж. (моллюск) равлик, -ка, м.,

слимак, -ка, м.

улица вулиця, ж.

уличать 1. (изобличать) викривати;

(выявлять) виявляти; (ловить)

ловити; (обвинять) обвинувачу-

вати, звинувачувати; 2. (свиде-

тельствовать, доказывать) свід-

чити, доводити, -джу, -диш.

уличить викрити; виявити; зловити,

піймати, спіймати; обвинуватити,

-вачу, -ватиш, звинуватити; см.

уличать 1.

уличный вуличний.

уловить 1. зловити, уловити, пійма-

ти, спіймати; схопити, ухопити;

відчути; помітити, -мічу, -мітиш;

розібрати (розберу, розбереш);

2. Схопити; вибрати, -беру, -бе-

реш; знайти, -йду, -йдеш; см.

улавливать,

уловка ж. виверт, -ту, м., викрут, -ту,

м., хитрощі, -щів, мн.

уложить 1. покласти, укласти; 2.

скласти, укласти; 3. викласти; об-

класти; см. укладывать,

уложиться укластися, уміститися

(уміщуся, умістишся); см. укла-

дываться.

улучшать поліпшувати, покращува-

ти; (поправлять) поправляти;

~ ться поліпшуватися, кращати;

поправлятися.

улучшение поліпшення, > ср., (не-

оконч. д.— ещё) поліпшування,

ср., покращання, ср.; см. улуч-

шать.

улучшить поліпшити, покращити;

поправити; ~ ться поліпшитися,

поліпшати, покращати; поправи-

тися; см. улучшать,

улыбаться усміхатися, посміхатися.

улыбка ж. усмішка, ж., усміх, -ху, м.,

посмішка, ж.

улыбнуться усміхнутися, посміхну-

тися; см. улыбаться,

ультиматум ультиматум, -му, м.

ум розум, -му, м., разг. глузд, -ду, м,;

О ума не приложу ради не дам

собі, не збагну.

умалчивать замовчувати щ о, умов-

чувати про кого, про що;

(не говорить) мовчати, [нічого]

не говорити про кого, про

щ о.

умелый умілий; (искусный — ещё)

вправний.

умение ср. уміння, ср., умілість, ж.

уменьшать зменшувати, поменшува-

ти; (умалять) применшувати;

~ ться зменшуватися, поменшу-

ватися, меншати.

уменьшение 1. (действие) зменшен-

ня, ср., (неоконч. д.— ещё) змен-

шування, ср., применшення, ср.,

(неоконч. д.— ещё) применшу-

вання, ср.; 2. (величина) змен-

шення.

уменьшить зменшити, поменшите;

применшити; ~ ться зменшити-

ся, поменшитися, поменшати; см.

уменьшать.

умеренный прил. 1. помірний; ~ ный

климат помірний клімат; 2. (зна-

ющий меру) поміркований;

~ ная политика поміркована по-

літика; 3. (скромный) невибагли-

вий, невимогливий.

умереть умерти (умру, умреш), по-

мерти; сконати; см. умирать,

уместный доречний.

уметь уміти.

'умилительный зворушливий; (уми-

лённый) розчулений; (приво-

дящий в умиление) милий,

приємний; (сладостный) солод-

кий.

умирать умирати, помирати; (кон-

чаться — ещё) конати.

умножать 1. мат. множити; 2. (уве-

личивать в числе) збільшувати,

множити, помножувати, умножа-

ти; (усиливать) посилювати.

умножение (математическое дейст-

вие) множення, ср.

умножить 1. мат. помножити; 2.

збільшити, помножити, умножи-

ти; посилити; см. умножать,

умный розумний.

умозаключение ср. висновок, -вку,

м., умовивід, -воду, м.

умолить ублагати; умолити; см. умо-

лять.

умолчать замовчати, умовчати; [ні-

чого] не сказати (скажу, ска-

жеш); см. умалчивать,

умолять благати; (молить) молити.

умственный розумовий.

умудриться умудритися, примудри-

тися; ухитритися; см. умудрять-

ся.

умудряться умудрятися, примудря-

тися; (ухитряться) ухитрятися.

умывать умивати, ~ ться умивати-

ся.

умысел замір, -ру, м., намір, -ру, м.

умыть умйти; ~ ться умитися; см.

умывать.

умышленный навмисний, умисний.

унести понести; віднести; винести;

занести; узяти [з собою]; забра-

ти, -беру, -береш; см. уносить,

универмаг (универсальный мага-

зин) універмаг, -гу, м. (універ-

сальний магазин).

универсальный універсальний.

университет університет, -ту, м.

унижать принижувати; (оскорб-

лять) ображати; (относиться без

уважения, пренебрегать) знева-

жати; (позорить) ганьбити.

унижаться 1. принижуватися, при-

нижувати себе; 2. (перед кем,

перед чем — заискивать) запобі-

гати.

унижение ср. (то, что унижает) при-

ниження, ср.; (оскорбление) об-

раза, ж.; (пренебрежение) знева-

га, ж.; (позор) ганьба, ж.

унижённый прил. \. принижений;

(забитый) забитий, разе, затур-

каний; 2. (заискивающий) запо-

бігливий.

унизительный принизливий; (оскор-

бительный) образливий; (пре-

небрежительный) зневажливий;

(позорный) ганебний.

унизить принизити, -нижу, -нйзиш;

образити, -ражу, -разиш; знева-

жити; зганьбити; см. унижать.

унизиться І. принизитися, -нижуся,

-нйзишся, принизити себе; 2. за-

побігти, -біжу, -біжиш; см. уни-

жаться.

уникальный унікальний, рідкісний.

уничтожать знищувати, нищити;

(истреблять — ещё) винищува-

ти, зводити, -джу, -диш; (губить)

вигублювати; (ликвидировать)

ліквідовувати.

уничтожающий знищувальний, ви-

нищувальний, нищівний.

уничтожить знищити, понищити; ви-

нищити, звести (зведу, зведеш);

вигубити; ліквідувати, зліквіду-

вати; см. уничтожать.

уносить нести; (относить) відносити,

-ношу, -носиш; (откуда-л.) вино-

сити; (куда-л.) заносити;

(брать) брати [з собою]; (заби-

рать) забирати.

унывать сумувати; (печалиться) жу-

ритися.

унылый смутний, сумовитий; (пе-

чальный — ещё) сумний; (тоск-

ливый) тужливий, журливий;

(угрюмый, мрачный — ещё) по-

хмурий.

уныние ср. [глибокий] сум, -му, м.,

смуток, -тку, м.; (тоска, хандра)

нудьга, ж.; ^упадок духа) зневі-

ра, ж., зневір'я, ер.

упадок м. занепад, -ду, м., (неоконч.

д.— ещё) занепадання, ср.; (о

силах человека — ещё) спад, м.;

О приходить в у. занепадати, під-

упадати.

упадочнический и упадочный зане-

падницький.

упаковать упакувати, спакувати; см.

упаковывать. е^

упаковывать упаковувати, пакувати,

спаковувати.

упасть упасти (упаду, упадеш);

(спасть) спасти; (уменьшить-

ся — ещё) зменшитися; О гора

упала с плеч гора впала (звали-'

лася) з плечей (з пліч).

упитанный прил. угодований, годо-

ваний; (откормленный — ещё)

ситий.

уплата ж. сплата, ж., (неоконч. д.—

ещё) сплачування, ср.; (выпла-

та) виплата, ж., виплачування,

ср.; (расплата) розплата, ж.

уплатить сплатити (сплачу, спла-

тиш), заплатити; виплатити; роз-

платитися; см. уплачивать,

уплачивать сплачувати; (долг и т.

п.— ещё) виплачувати; (распла-

чиваться) розплачуватися чим

з к и м, з ч и м.

уповать покладати надію (надії);

(надеяться, ожидать) сподівати-

ся.

уподобиться уподібнитися; см. упо-

добляться.

уподобляться кому, чему упо-

дібнюватися до кого, до

чого.

упоение ср. захват, -ту, м., захоплен-

ня, ср.; (упоённость) захопле-

ність, ж.; (наслаждение) насоло-

да, ж.

уполномоченный сущ. уповноваже-

ний, -ного, м.

уполномочивать уповноважувати.

уполномочить уповноважити; см.

уполномочивать.

упоминать згадувати.

упомянуть згадати; см. упоминать.

упор (сосредоточение внимания) на-

тиск, -ку, м.; (ударение — ещё)

наголос, -су, м.

упорный завзятий, упертий; (стой-

кий) стійкий; (настойчивый} на-

полегливий, настійний, настійли-

вий; (упрямый) затятий; (неус-

танный) невпинний; (неот-

вязный) настирливий, настир-

ний.

упорство ср. завзятість, ж., завзяття,

ср., упертість, ж.; стійкість, ж.;

наполегливість, ж., настійність,

ж., настійливість, ж.; затятість,

ж., невпинність, ж.; настирли-

вість, ж., настйрність, ж.; см.

упорный.

упорствовать в чём упиратися в

чому, упёрто робити щ о, упёр-

то триматися чого.

употребительный уживаний; (об-

щепринятый, обычный) звичай-

ний.

употребить 1. ужити; застосувати; 2.

використати; витратити, -трачу,

-тратиш; см. употреблять.

употребление ср. I. (действие) ужи-

вання, ср., ужиття, ср.; застосу-

вання, ср., (неоконя, д.— ещё)

застосовування, ср.; використан-

ня, ср., використовування, ср.;

витрачення, ср., (неоконч. д.)

витрачання, ср.; см. употреблять;

2. (состояние) ужиток, -тку, м.;

выходить из ~ ния виходити з

ужитку.

употреблять 1. уживати; (приме-

нять) застосовувати; 2. (исполь-

зовать) використовувати; (из-

держивать) витрачати,

управление 1. управління, ср.; ста-

тистическое у. статистичне уп-

равління; 2. (приборы, механиз-

мы) керування, ср., управління;

автоматическое ~ ниє автома-

тичне керування (управління); 3.

грамм, керування.

управлять 1. управляти; (править)

правити; (руководить) керувати,

2. грамм, керувати.

упражнение ср. 1. (занятие; зада-

ние) вправа, ж.; 2. (действие)

вправляння, ср.

упражняться вправлятися.

упразднить скасувати; знищити; см.

упразднять.

упразднять (отменять) скасовувати,

касувати; (уничтожать) знищува-

ти.

упрашивать просити (прошу, про-

сиш), упрошувати, упрохувати;

(умолять) благати.

упрёк докір, р. докору, м., закид, -ду,

м.

упрекать кого в ч ё м _докоряти,

дорікати, робити докір кому

за що, закидати кому що;

(корить) картати кого за що.

упрекнуть докорити, доректй, -речу,

-речеш, дорікнути, зробити докір,

закинути; см. упрекать,

упросить упросити (упрошу, упро-

сиш), упрохати; ублагати; см.

упрашивать.

упругий пружний, пружйстий; (ту-

гой) тугий.

упругость фаз. пружність, ж.

упрямиться упиратися; (упорно сто-

ять на своём — ещё) затинатися;

(артачиться) пручатися.

упрямый упертий; (упорный) затя-

тий; (о характере — ещё) разг.

затятий.

упускать 1. упускати; (выпускать)

випускати; у. из рук упускати

(випускати) з рук; 2. (пропус-

кать) пропускати; (время —

ещё) гаяти.

упустить 1. упустити (упущу, упус-

тиш); випустити; 2. пропустити,

разг. проґавити; згаяти, прогая-

ти; см. упускать.

упущение ср. (недочёт) недолік, -ку,

м.; (недосмотр) недогляд, -ду, м.

уравнение 1. зрівняння, ср., порів-

няння, ср.; см. уравнивать; 2.

мат. рівняння, ср.

уравнивать рівняти, зрівнювати, по-

рівпювати.

уравнять зрівняти, порівняти; см.

уравнивать,

ураган ураган, -ну, м., буревій, -вію,

м.

уровень рівень, -вня, м.

урод м. виродок, -дка, м.; (калека —

ещё) каліка, м. и ж.; (человек

с некрасивой внешностью) потво-

ра, м. и ж.

уродливый 1. (о физическом уродст-

ве) виродливий; 2. (безобразный,

нелепый) потворний.

уродовать нівечити; (калечить) калі-

чити; (обезображивать) спотво-

рювати.

уродство ср. 1. (физический недоста-

ток) виродливість, ж., каліцтво,

ср.; 2. (безобразие, ненормаль-

ность) перен. потворність, ж.

урожай урожай, -жаю, м.

урожайность урожайність, ж.

урожайный урожайний; (обильно —

ещё) дорідний.

уроженец уродженець, -нця, м.

урок м. 1. (учебная работа и т. п.)

урок, -ку, м.; (задание — ещё)

завдання, ср.; 2. (опыт, знание;

наставление) наука, ж., урок; это

для него будет ~ ком це для

нього буде наука,

урон м. утрата, ж., (ущерб) шкода,

ж.; (убыток) збиток, -тку, м.

уронить 1. упустити (упущу, упус-

тиш), пустити, поэт, зронити;

(потерять что-л.) загубити; 2.

(свалить) звалити, скинути; (оп-

рокинуть) перекинути; (столк-

нуть) зштовхнути; (сбить) збйти

(зіб'ю, зіб'єш); 3. (опустить —

голову, руки и т. п.) опустити

(опущу, опустиш), спустити;

(склонить — ещё) схилити, похи-

лити; 4. (унизить) принизити,

-нижу, -нйзиш; (умалить) при-

меншити; (осрамить) осоромити;

не у. своё достоинство не прини-

зити (не втратити) свою гідність.

усадить 1. посадити, -джу, -диш,

усадити, разг. посадовити; 2. за-

садити; обсадити; см. усаживать.

усадьба ж. садиба, ж., дворище, ер.

усаживать 1. (кого) саджати, садо-

вити, усаджувати; 2. (сплошь за-

саживать) засаджувати; (кру-

гом) обсаджувати.

усваивать засвоювати; (осваи-

вать — ещё) опановувати.

усвоить засвоїти; опанувати; см. ус-

ваивать.

усекать 1. книжн. утинати; (отсе-

кать) відсікати, відтинати; 2. мат.

зрізувати.

усердие ср. (старательность) ста-

ранність, ж., старання, ср., рев-

ність, ж.; (тщательность) ретель-

ність, ж., пильність, ж., (приле-

жание) щирість, ж.; (рвение) за-

пал, -лу, м., завзяття, ср., завзя-

тість, ж.

усердный старанний, ревний; ретель-

ний, пильний; щирий; запальний;

завзятий; см. усердие.

усечь 1. книжн. утнути, утяти (утну,

утнеш); відсікти, -січу, -січеш,

відітнути, відтяти, -дітну, -діт-

нёш; 2. мат. зрізати (зрїжу, зрі-

жеш); см. усекать.

усидчивый посидючий, посидющий,

усидливий; (старательный) ре-

тельний, старанний.

усиление (действие) підсилення, ср.,

(неоконч. д.— ещё) підсилюван-

ня, ср.; посилення, ср., збільшен-

ня, ср., (неоконч. д.— ещё) поси-

лювання, ср., збільшування, ср.;

зміцнення; ср., (неоконч. д.—-

ещё) зміцнювання, ср.; ^м. уси-

ливать.

усиленный прил. 1. (более сильный,

увеличенный) збільшений, поси-

лений, підсилений; (напряжён-

ный) напружений; 2. (настойчи-

вый) наполегливий, настійний,

настійливий, пильний; ~ ная

просьба наполегливе (пильне)

прохання.

усиливать підсилювати; (увеличи-

вать) посилювати, збільшувати;

(укреплять) зміцнювати.

усиливаться підсилюватися; (увели-

чиваться) посилюватися, збіль-

шуватися; (укрепляться) зміц-

нюватися; (крепнуть — ещё)

дужчати, міцніти, міцнішати.

усилие ср. зусилля, ср., натуга,

ж.;~ лия мн. зусилля, мн., сил-

кування, ер.

усилитель підсилювач, -ча, м.

усилить підсилити; посилити, збіль-

шити; зміцнити; см. усиливать,

усилиться підсилитися; посилитися,

збільшитися, побільшати; зміц-

нитися; подужчати, зміцніти, по-

міцнїти, поміцнішати; см. усили-

ваться.

ускользать и ускальзывать вислиза-

ти; (исчезать — ещё) зникати.

ускользнуть вислизнути; зникнути;

см. ускользать,

ускорить прискорити, пришвидшити;

см. ускорять.

ускорять прискорювати, пришвидшу-

вати.

условие ср. умова, ж.

условиться умовитися; домовитися;

см. условливаться,

условливаться умовлятися; (угова-

риваться) домовлятися.

условный умовний.

усложнить ускладнити; ~ ться уск-

ладнитися; см. усложнять,

усложнять ускладнювати; ~ ться

ускладнюватися.

услуга 1. послуга, ж.; оказать у.

зробити послугу, стати в пригоді;

2. -~ ги ми. (обслуживание) по-

слуги, р. послуг, ми.; (удобства)

вигоди, -год, ми.; квартира со

всеми —• гами квартира з усіма

послугами (вигодами).

услужливый послужливий; (любез-

ный) люб'язний.

услышать и услыхать почути, учути,

зачути; (заметить — ещё) відчути.

усмирить утихомирити, угамувати;

приборкати; см. усмирять,

усмирять утихомирювати, угамову-

вати; (укрощать — ещё) прибор-

кувати.

усмотрение ср. розсуд, -ду, м.;

(взгляд, мнение) погляд, -ду, м.;

по его ~ нию за його розсудом,

[як] на його погляд.

уснуть заснути.

усовершенствование удосконалення,

ср., (неоконч. д.— ещё) удоско-

налювання, ер.

усовершенствовать удосконалити;

•~ ться удосконалитися.

успеваемость успішність, ж.

успевать 1. (делать что-л. в срок)

устигати; (поспевать) поспівати;