2. (Похищать) красти (краду,

крадеш), викрадати, вивозити;

(забирать) забирати.

уволить звільнити; ~ ться звільни-

тися; см. увольнять.

увольнение звільнення, ср.

увольнять звільняти; ~ ться звіль-

нятися.

увы межд. (к сожалению) на жаль.

увядать в'янути; (привядать)

прив'ядати; (о человеке — обыч-

но) марніти.

увянуть пов'янути, зав'янути,

зів'янути; прив'янути; змарніти,

помарніти; см. увядать.

угадать 1. угадати; здогадатися,

збагнути кого, щ о; 2. пізнати;

ел.угадывать.

угадывать 1. (кого, что) угаду-

вати кого, що; (догадывать-

ся) здогадуватися про кого,

про щ о; 2. (распознавать) роз-

пізнавати, пізнавати.

угар чад, -ду, м.

угасать гаснути, згасати, загасати,

угасати; (погасать) погасати;

(потухать) потухати, затухати.

угаснуть згаснути, загаснути, угас-

нути; погаснути; потухнути, за-

тухнути.

углевод вуглевод, -ду, м.

углерод вуглець, -цю, м.

угловой 1. кутовий; ~ вой градус

кутовий градус; 2. (находящийся

на углу) наріжний, кутній; 3.

(находящийся или живущий в

углу) кутковий; ~ вая комната

куткова кімната.

угломер кутомір, -ра, м.

углубить 1. поглибити; 2. заглибити;

см. углублять.

углубиться 1. поглибитися, поглиб-

шати; 2. заглибитися; занурити-

ся, поринути; см. углубляться.

углубление ср. (впадина) заглиб-

лення, ср., заглибина, ж.

углублять 1. (делать более глубо-

ким) поглиблювати; 2. (что-л. во

что-л.) заглиблювати.

углубляться 1. (становиться глуб-

же) поглиблюватися, глибшати;

2. (Входить в глубь, перен.) за-

глиблюватися; (погружаться —

ещё) занурюватися, занурятися,

поринати.

угнетатель гнобитель, -ля, м., при-

гноблювач, -ча, м.

угнетать 1. (притеснять) гнобити,

пригноблювати, утискувати; 2.

(удручать) перен. гнітити (гнічу,

гнітиш), пригнічувати, пригноб-

лювати.

угнетение ср. І. гноблення, ср., при-

гноблювання, ср., пригноблення,

ср., утиск, -ку, м.; пригнічення,

ер.і 2. (угнетённое состояние)

пригнічення, пригніченість, ж.,

пригнобленість, ж.

угнетённый прил. \. пригноблений; 2.

(удручённый) пригнічений, при-

гноблений.

уговаривать умовляти.

уговор м. \. (действие) умовляння,

ср.; 2. (разг.: соглашение) умова,

ж., угода, ж.; (договорённость)

домовленість, ж.

уговорить умовити; см. уговаривать.

угодить догодити, -доку, -диш; см.

угождать.

угодно 1. в знач. сказ, треба, бажа-

но; (хочется) хочеться; что вам

у.? чого ви бажаєте (хочете)?,

чого (що) вам треба?; 2. част.

завгодно; как у. як завгодно.

угодье ср. (участок земли) угіддя,

ср.; (сенокос — ещё) сіножать,

ж.

угождать (кому, на кого) догоджа-

ти, годити, -джу, -диш кому.

угол 1. мат., физ. и пр. кут. -та, м.;

2. (Наружный выступ здания,

улицы и т. п.) ріг, р. рогу, м.;

(поменьше) ріжок, -жка, м.; 3.

(в помещении, в комнате) куток,

-тка, м., кут; (уголок) закуток,

-тка, м.; 4. (помещение, жильё)

куток.

уголовный карний, кримінальний.

уголь м. 1. собир. вугілля, ср.; 2.

(раскалённый, тлеющий — обыч-

но) жар, -ру, м.

угольный вугільний, _ вугляний;

~ ный комбайн вугільний ком-

байн.

угон м. 1. (похищение) крадіжка, ж,,

крадіж, -дежу, м., викрадення,

ср., викрадання, ср.; 2. ж.-д. угон,

-ну, л.

угорать (отравляться угаром) чаді-

ти.

угореть учадіти; см. угорать.

угостить угостити (угощу, угостиш),

пригостити; почастувати; см. уго-

щать.

угощать угощати, пригощати; (пот-

чевать) частувати.

угрожать I. (грозиться) погрожува-

ти, загрожувати, пригрожувати;

(устрашать) страхати; 2. (пред-

ставлять опасность) загрожува-

ти.

угрожающий прил. погрозливий, за-

грозливий.

угроза 1. погроза, ж., загроза, ж.,

грізьба, ж.; 2. (возможная опас-

ность) загроза; под ~ зой під

загрозою.

угрызение ср. (раскаяние) каяття,

ср., розкаяння, ср.; (сознание

своей вины — ещё) гризота, ж.;

~ ния совести муки (докори) су-

мління (совісті).

угрюмый похмурий; (понурый —

ещё) понурий; (хмурый — ещё)

хмурий, хмурний, хмарний.

удаваться удаватися; (счастливить-

ся — ещё) безл. щастити, тала-

нити.

удалить 1. віддалити; 2. вивести,

-веду, -ведеш; випровадити,

-джу, -диш; вислати (вишлю, ви-

шлеш); вигнати (вижену, виже-

неш); 3. видалити; вилучити;

прибрати; вирізати, -ріжу, -рі-

жеш; відрізати; вийняти, -йму,

-ймеш, витягти, -гну, -гнеш, ви-

тягнути; вирвати; винищити, зни-

щити; 4. вивести; 5. усунути; см..

удалять,

удалиться 1. віддалитися; відійти,

-йду, -йдеш; відхилитися; ухили-

тися; 2. піти [собі геть]; поїхати;

вийти; відійти; залишити, поки-

нути; зникнути; см.. удаляться,

удалять 1. (отдалять) віддаляти; 2.

(заставлять уйти) виводити,

-джу, -диш; (выпроваживать)

випроваджувати; (высылать) ви-

силати; (выгонять) виганяти, ви-

гонити; 3. (из организма, с терри-

тории и т. п.) видаляти; (исклю-

чать) вилучати; (убирать —

обычно) прибирати; (вырезы-

вать) вирізувати; (отрезывать —

обычно) відрізувати; (извле-

кать — обычно) виймати, витя-

гати, витягувати; (выдёрги-

вать — обычно) виривати; (унич-

тожать) нищити, винищувати,

знищувати; 4. (выводить пятно

и т. п.) виводити; 5. (отстра-

нять, устранять) усувати,

удаляться I. (отдаляться) віддаля-

тися; (отходить) відходити, -джу,

-диш; (отклоняться от вопроса,

темы и т. п.— ещё) відхилятися;

(уклоняться) ухилятися; 2. (от-

куда, куда — уходить) іти ^іду,

ідеш) [собі геть]; (уезжать) їха-

ти (Іду, їдеш); (выходить) вихо-

дити, -джу, -диш; (отходить) від-

ходити, -джу, -диш; (оставлять

кого-л., что-л.— обычно) зали-

шати, покидати кого, що;

(исчезать) зникати звідки,

куди.

удар удар, -ра, м.; (тумак — ещё)

стусан, -на, м.

ударение ср. наголос, -су, м.; (дейст-

вие) наголошення, ср., (неоконч.

д.— ещё) наголошування, ер.

ударить ударити; гупнути; калатну-

ти; ф в пот ~ рило піт пройняв;

см. ударять.

удариться ударитися; забитися,

-б'юся, -б'єшся; см. ударяться.

ударник ударник, -ка, м.

ударный ударний.

ударяемый грамм, наголошений;

~ мый гласный наголошений го-

лосний.

ударять бити (б'ю, б'єш), ударяти;

(с глухим звуком — ещё) гупати,

усилит, гупотіти, -почу, -потйш;

(стучать, колотить — ещё) кала-

тати.

ударяться битися (б'юся, б'єшся),

ударятися; (ушибаться — ещё)

забиватися.

удаться удатися; пощастити, пота-

ланити; см, удаваться.

удача ж. удача, ж.; (успех — ещё)

щастя, ор., талан, -ну, м.

удачный вдалий, удатний; (мет-

кий — ещё) влучний; (счастли-

вый) щасливий; (успешный —

ещё) успішний.

удваивать подвоювати.

удвоить подвоїти; см. удваивать.

удел м. (участь, судьба) доля, ж.,

талан, -ну, м.

уделить 1. виділити; відділити; 2.

приділити; см. уделять.

уделять 1. (выделять) виділяти; (от-

делять) відділяти; 2. (отдавать

внимание, время) приділяти.

удивительный 1. (странный) дивний,

дивовижний, чудний; 2. (необы-

чайный) надзвичайний, незви-

чайний; (изумительный) гідний

подиву; (превосходный) чудовий,

прегарний.

удивить здивувати; ~ ться здивува-

тися; см. удивлять,

удивлять дивувати; ~ ться дивува-

тися.

удирать разг. тікати, утікати.

удйть вудити, -джу, -диш.

удлинить подовжити, видовжити; см.

удлинять.

удлинять подовжувати, видовжува-

ти.

удобный 1. зручний; (уютный —

обычно) вигідний; 2. (подходя-

щий) зручний; (своевременный)

слушний; (благоприятный) при-

датний, пригожий; (выгодный)

вигідний; ~ ное место зручне

(вигідне) місце; ~ ный случай

нагода, зручний (слушний) випа-

док; 3. (о земле) с.-х. придатний.

удобрение ср. І. (действие) удобрен-

ня, ср., (неоконч. д.— ещё) удоб-

рювання; угноєння, ср., (неоконч.

д.— ещё) угноювання, ср.; см.

удобрять; 2. (вещество) добриво,

ср.; (навоз) гній, р. гною, м.

удобрить удобрити; угноїти; см. удоб-

рять.

удобрять удобрювати; (навозом —

ещё) угноювати.

удобство ср. 1. зручність, ж., вигід-

ність, ж.; см. удобный; 2. (благо-

устройство) вигода, ж.; (ком-

форт) комфорт, -ту, м.; квартира

со всеми ~ вами квартира з усі-

ма вигодами.

удовлетворение ср. 1. (действие,

чувство удовлетворения) задово-

лення, ср., удоволення, ср.; 2.

(удовлетворённость) задоволе-

ність, ж., удоволеність, ж.

удовлетворённый прил. задоволений,

удоволений.

удовлетворительный задовільний;

(достаточный) достатній.

удовлетворить 1. задовольнити, удо-

вольнити; заспокоїти; 2. задо-

вольнити; відповісти; см. удовлет-

ворять.

удовлетвориться задовольнитися,

удовольнитися; см. удовлетво-

ряться.

удовлетворять 1. задовольняти, удо-

вольняти; (успокаивать — ещё)

заспокоювати; 2. (чему — соот-

ветствовать, отвечать) задоволь-

няти щ о, відповідати чому.

удовлетворяться (чем) задовольня-

тися чим, з чого, удовольни-

тися чим.

удовольствие ср. 1. (чувство радос-

ти) утіха, ж., задоволення, ср.,

удоволення, ср.; (удовлетворён-

ность) задоволеність, ж., удово-

леність, ж.; (приятность) приєм-

ність, ж.; к общему ~ вию усім

на втіху; с ~ виєм з приємністю,

з задоволенням, з дорогою ду-

шею, охоче, залюбки; 2. (развле-

чение) розвага, ж., утіха; (на-

слаждение) насолода, ж.

удой удій, р. удою, м.

удостаиваться удостоюватися.

удостоверение ср. І. (действие) по-

свідчення, ср., засвідчення, ср.,

(неоконч. д.— ещё) посвідчуван-

ня, ср., засвідчування, ср.; 2. (до-

кумент) посвідка, ж., посвідчен-

ня; (свидетельство) свідоцтво,

ер.

удостоверить посвідчити, засвідчити;

см. удостоверять.

удостовериться упевнитися; переко-

натися, пересвідчитися; см. удос-

товеряться І.

удостоверять посвідчувати, засвідчу-

вати.

удостоверяться 1. упевнятися, упев-

нюватися; (убеждаться) переко-

нуватися, пересвідчуватися^; 2.

(быть удостоверенным) засвідчу-

ватися.

удостоиться удостоїтися; см. удос-

таиваться.

удочка вудочка, ж., вудка, ж.;

О попасться на ~ ку пійматися

(попасти) на гачок.

удрать разг. утекти (утечу, утечеш);

см. удирать.

удручённый прил. пригнічений, при-

гноблений; (опечаленный) за-

смучений, зажурений. ,

удушливый задушливий, задушний;

(едкий — ещё) ядучий.

уединение ср. I. (пребывание в

одиночестве) самота, ж., самоти-

на, ж.; (уединённость) саміт-

ність, ж.; (обособленность)

відокремленість, ж.; 2. (дейст-

вие) відокремлення, ср., (не-

оконч. д.— ещё) відокремлюван-

ня, ср.

уединённый прил. 1. (одинокий,

уединившийся) самітний, самот-

ній; (обособленный) відокремле-

ний; 2. (удалённый от людских

мест) відлюдний; (безлюдный)

безлюдний.

уединиться залишитися на самот!,

усамітнитися; відокремитися;

відцуратися [людей и т. п.]; см.

уединяться.

уединяться бути (залишатися) на

самоті, усамітнюватися; (обо-

собляться) відокремлюватися;

(чуждаться людей и т. п.) цура-

тися [людей и т. п.].

уезжать їхати (їду, їдеш); (выез-

жать) виїжджати, виїздити,

-їжджу, -їздиш; (отъезжать)

від'їжджати, від'їздити; (отправ-

ляться) відправлятися; (дви-

гаться, трогаться) рушати, виру-

шати; (покидать) покидати, за-

лишати; у. из города виїжджати

(виїздити) з міста, покидати (за-

лишати) місто.

уехать поїхати, -Іду, -їдеш; виїхати;

від'їхати; відправитися; рушити,

вирушити; покинути, залишити;

см.. уезжать,

уж зоол. вуж, -жа, м.

ужалить ужалити,

ужас м. 1. жах, -ху, м., жахливість,

ж., страхітливість, ж.; 2. (пред-

мет, внушающий ужас) страхіт-

тя, ср.; '-•' сы ми. страхіття, -хіть,

мн., разг. страхи, -хів, мн.; ~ сы

войны страхіття війни; 3. (очень,

крайнє) нареч. страх, страшенно,

ужасный 1. жахливий, страхітливий,

страхітний; 2. (очень сильный,

очень большой) разг. страхітли-

вий.

уже нареч. част, уже, вже.

уживчивый лагідний, злагідний; (ус-

тупчивый) поступливий; (компа-

нейский) товариський.

ужимка ж. кривляння, ср.; >— ки мн.

кривляння, -лянь, мн., гримаси,

-мас, мн.

ужин м. вечеря, ж.

ужинать вечеряти.

узбек узбек, -ка, м.

узбекский узбецький.

узда ж. 1. вуздечка, ж.; 2. перен.

шори, р. шор, мн.; О держать

в ~ дё тримати (держати) в шо-

рах.

узел 1. вузол, -зла, м.; железнодо-

рожный у. залізничний вузол; 2.

(свёрток) клунок, -нка, м., вузол.

узкий вузький; (тесный — ещё) ті-

сний.

узнавать 1. (кого, что, о ком, о

чём — проведывать, разузна-

вать) дізнаватися, довідуватися

про кого, про що, узнавати

кого, що, про кого, про

щ о; (путём расспросов — ещё)

допитуватися про кого, про

щ о; 2. (что — изведывать, испы-

тывать) зазнавати чого; (по-

знавать) спізнавати, пізнавати

щ о; 3. (опознавать, распозна-

вать) пізнавати, упізнавати.

узнать 1. дізнатися, довідатися, уз-

нати; допитатися; 2. зазнати; спі-

знати, пізнати; 3. пізнати, упі-

знати.

узник уст. в'язень, -зня, м., ув'язне-

ний, -ного, м.

узор м. узор, -ру, м.; (узорчатый

рисунок, разводы — ещё) візеру-

нок, -нка, м., мерёжка, ж.; (кру-

жево — обычно) мереживо, ср.

узы 1. (цепи) уст. кайдани, -нів, мн.,

ланцюги, -гів, мн.; (путы) пути,

р. пут, мн.; 2. перен. книжн. узи,

р. уз, мн.; (связи) зв'язки, -ків,

мн.; у. братства узи братерства

(братства), братерські зв'язки.

уйти 1. піти (піду, підеш) [собі];

вийти; відійти; попливти, поплис-

ти, -пливу, -пливеш, відпливти,

відплисти; зайти; зійти; утекти

(утечу, утечеш); податися; зали-

шити, покинути; 2. піти; минути,

пройти, збігти (збіжйть), сплив-

ти, сплисти; 3. поринути, занури-

тися, увійти; заглибитися; 4. піти,

витратитися, -трачуся, -тишся;

вийти; вичерпатися, бути вичер-

паним; см. уходить 1—4.

указ указ, -зу, м.; (приказ — ещё)

наказ, -зу, м.

указание ср. \. (замечание, разъяс-

нение, распоряжение) вказівка,

ж.; 2. (сведение, сообщение о

чём-л.) показ, -зу, м., показання,

ср.; (обозначение) зазначення,

ср.; без ~ ния места без зазна-

чення місця, не позначаючи (не

позначивши) місця.

указатель покажчик, -ка, м.; (пути

и перен.) дороговказ, -зу, м.

указать 1. показати, -кажу, -кажеш,

указати; 2. указати; зазначити;

см. указывать.

указывать 1. (показывать) показу-

вати, указувати; (свидетельство-

вать — ещё) свідчити про що;

2. (доводить до сведения) указу-

вати; (отмечать — ещё) зазнача-

ти.

уклад м. 1. эк. уклад, -ду, м.;

(строй — ещё) устрій, -рою, м.;

2. (в организации быта) побут,

-ту, м., уклад; (обиход) звйчай,

-чаю, м.; (образ жизни — ещё)

життя, ср.; домашний у. домаш-

ній побут (уклад), домашне жит-

тя.

укладывать 1. (класть, положить)

класти (кладу, кладеш), уклада-

ти; 2. (складывать в одно место,

упаковывать) складати, уклада-

ти; 3. (выкладывать каким-л. об-

разом) викладати; (обклады-

вать) обкладати.

укладываться (умещаться в каких-л.

пределах) укладатися, уміщати-

ся, уміщуватися.

уклон м. 1. (склон) схил, -лу, м.,

реже схилок, -лку, м.; (наклон)

похил, -лу, м.; 2. (направлен-

ность; отклонение) ухил, -лу, м.;

(отклонение в сторону — ещё)

збочення, ср.; (наклонность —

ещё) нахил, -лу, м.

уклониться 1. відхилитися; збочити;

перен. відійти, -йду, -йдеш; 2.

відхилитися, ухилитися; відвер-

нутися; 3. перен. ухилитися,

уникнути; см. уклоняться.

уклончивый ухильний.

уклоняться 1. (отклоняться от преж-

него пути, направления) відхи-

лятися; (в сторону — ещё) збо-

чувати; (отходить — ещё) перен.

відходити, -джу, -диш; 2. (ото-

двигаться) відхилятися, ухиляти-

ся; (отворачиваться) відвертати-

ся; 3. (избегать) перен. ухилятися

від чого, уникати ч о г о; у.

от встречи ухилятися від (уника-

ти) зустрічі.

укол укол, -лу, м. • >

укор м. докір, р. докору, м.; (упрёк) .•

закид, -ду, м.; ~ ры мн. докори, •_,,

-рів, мн., дорікання, -кань, мн., і

картання, -тань, мн.; (упрёки) • •<

закиди, -дів, мн. ,

укоренившийся прил. укорінений, за-

корінений. •

укоренить укоренити; ~- ться укоре- .^

нйтися; см. укоренять. '*•:

укоренять укорінювати, укоріняти;

~ ться укорінюватися, укоріняти-

ся.

укорить докорити, доректй, -речу,

-речеш, дорікнути, зробити докір;

см. укорять.

укорять (кого чем) докоряти, дорі-

кати, робити докір кому за

щ о; (корить) картати кого

за що.

украдкой нареч. крадькома; (втихо-

молку) нишком, стиха; (тайком)

потай; (незаметно) скрадливо,

скрадаючись.

украинец українець, -нця, м.

украинский український.

украсить' прикрасити (прикрашу,

прикрасиш), оздобити; скрасити;

уквітчати, заквітчати, закосичи-

ти, замаїти; см. украшать.

украсть украсти (украду, украдеш).

украшать прикрашати, прикрашува- |

ти, оздоблювати, оздобляти;

(скрашивать) скрашувати; (цве-

тами, зеленью — ещё) уквітчува-

ти, заквітчувати, закосичувати,

замаювати.

украшение ср. (то, что украшает)

прикраса, ж., окраса, ж., оздоб-

лення, ср., оздоба, ж.

укрепить 1. укріпити; закріпити; при-

кріпити; 2. зміцнити, укріпити;

см. укреплять.

укрепиться 1. укріпитися; закріпити-

ся; прикріпитися; 2. зміцнитися,

зміцніти, поміцнішати; усталити-

ся; см. укрепляться,

укрепление І. (действие) укріплен-

ня, ср., (неоконч. д.— ещё) укрі-

плювання, ср.; закріплення, ср.,

(неоконч. д.— ещё} закріплю-

вання, ср.; прикріплення, ср.,

(неоконч. д.— ещё) прикріплю-

вання, ср.; зміцнення, ср., (не-

оконч. д.— ещё) зміцнювання,

ср.; см. укреплять; 2. воен. и пр.

укріплення, ср.

укреплять 1. укріплювати, укріпля-

ти; (закреплять) закріплювати,

закріпляти; (прикреплять) при-

кріплювати, прикріпляти; 2. (уси-

ливать) зміцнювати, укріплюва-

ти, укріпляти, кріпити.

укрепляться 1. укріплюватися, укріп-

лятися; (закрепляться) закріп-

люватися, закріплятися; (при-

крепляться) прикріплюватися,

прикріплятися; 2. (усиливаться)

зміцнюватися; (прочно устанав-

ливаться) усталюватися.

укромный (уютный) затишний; (ти-

хий) тихий; (уединённый) від-

людний, безлюдний,

укроп бот. кріп, р. кропу, м.

укротитель приборкувач, -ча, м.

укротить приборкати; угамувати; см.

укрощать.

укрощать приборкувати; (унимать,

подавлять — ещё) угамовувати.

укрывать 1. укривати; (покры-

вать — ещё) покривати; (накры-

вать — ещё) накривати; 2. (пря-

тать, прикрывая) ховати, захову-

вати; (защищать) захищати; 3.

(помогать скрываться) прихову-

вати; (преступника, краденое —

ещё) переховувати.

укрываться 1. укриватися; (покры-

ваться — ещё) покриватися;

(накрываться — ещё) накрива-

тися; 2. (прятаться) ховатися,

заховуватися; (защищаться) за-

хищатися; 3. (скрываться — о

преступнике и т. п.) приховувати-

ся, переховуватися,

укрытие ср. 1. (убежище) сховище,

ср., захисток, -тку, м., захист, -ту,

м., схованка, ж., схов, -ву, м.; 2.

(сокрытие) приховання, ср.

укрыть 1. укрити; покрити; накрити;