2. Переч, приховати, прикрити;

см. прикрывать.

прилавок прилавок, -вка, м.

прилагательное: имя ~ ное грамм.

прикметник, -ка, м.

прилагать 1. (прибавлять, присоеди-

нять) додавати, докладати; 2.

(применять) застосовувати, при-

кладати; (старания, силы —

обычно) докладати; п. знания на

практике застосовувати знання

на практиці; п. все усилия докла-

дати всіх зусиль (сил).

прилежание ср. старанність, ж.; ре-

тельність, ж., запопадливість, ж.;

(рвение) запал, -лу, м.; см. при-

лежный.

прилежный старанний; (усердный)

ретельний, запопадливий; (тща-

тельный, внимательный) пиль-

ний.

прилив приплив, -ву, м.; (наплыв —

ещё) перен. наплив, -ву, м., при-

лив, -ву, м.; (приступ) перен.

напад, -ду, м.

прилипать прилипати; (приставать)

приставати.

прилипнуть прилипнути; пристати,

-стану, -станеш; см. прилипать.

приличный 1. пристойний, порядний;

2. (Вполне удовлетворительный)

цілком задовільний, пристойний;

(изрядный) неабиякий, чималий,

солідний.

приложение ср. I. (применение) за-

стосування, ср., (неоконч. д.—

ещё) застосовування, ср.; 2. (до-

бавление) додаток, -тка, м.; 3.

грамм, прикладка, ж.

приложить 1. прикласти, -кладу,

-кладеш; притулити; 2. додати,

-дам, -даси, докласти; 3. застосу-

вати, прикласти; докласти; см.

прилагать и прикладывать.

прилуниться примісячитися.

применение 1. застосування, ср., (не-

оконч. д.— ещё) застосовування,

ср.; вживання, ср., вжиття, ср.; 2.

пристосування, ср., (неоконч.

д.— ещё) пристосовування, ср.;

см. применять.

применить 1. застосувати; вжити,

прикласти; 2. пристосувати; см.

применять.

применять 1. застосовувати; (упот-

реблять) вживати, прикладати;

п. свой знания застосовувати

(прикладати) свої знання; 2.

(приспособлять) пристосовува-

ти.

пример приклад, -ду, м.; (образец —

ещё) зразок, -зка, м., взірець,

-рця, м.

примерить приміряти, поміряти; см.

примерять.

примерный 1. (образцовый) зразко-

вий, взірцевий; 2. {приблизитель-

ный) приблизний.

примерять приміряти, примірювати.

прймесь домішка, ж.

примета прикмета, ж.; (признак) оз-

нака, ж.

примечание ср. примітка, ж.

примирение ср. 1. (действие) прими-

рення, ср., замирення, ср.; 2. (со-

стояние) примирення, мир, -ру,

м.; (согласие) злагода, ж., згода,

ж.

примкнуть 1. примкнути; 2. приєдна-

тися, пристати, примкнути; при-

лучитися; см. примыкать 1—2.

примыкать 1. примикати; п. штык

примикати багнет (штик); 2.

(присоединяться) приєднувати-

ся, приставати, примикати; (при-

общаться) прилучатися; 3. (быть

смежным, прилегать) примикати,

прилягати; (граничить) межува-

ти; (соседить) сусідити; 4. грамм.

прилягати.

принадлежать належати.

принадлежность ж. (вещь, предмет)

річ, р. речі, ж.; ~ сти мн. речі, р.

речей, мн.; (для работы и т. п.)

приладдя, ср.

принести 1. принести; 2. дати, при-

нести; завдати; З. дати, принести;

см. приносить.

принимать 1. поиймати; п. лекарство

приймати ліки; 2. (брать) брати;

п. участие брати участь; 3. (одоб-

рять) ухвалювати, приймати; п.

резолюцию ухвалювати (прийма-

ти) резолюцію; 4. (получать фор-

му, вид и т. п.) набирати, приби-

рати; (приобретать) набувати; 5.

(присваивать, брать на себя) пе-

реймати (приймати, брати) на

себе; 6. (считать) уважати,

приймати; (признавать) визна-

вати; (воспринимать) сприйма-

ти; (предполагать) припускати;

п. за шутку уважати (визнавати)

за жарт, сприймати як жарт; 7.

(впитывать) вбирати; 0 п. меры

вживати заходів.

приниматься 1. (браться) братися

за кого, за що, до чого;

(активно) заходитися, -джуся,

-дишся, заходжуватися коло

кого, коло чого; (начи-

нать) починати, розпочинати

щ о; 2. (о растении, прививке)

прийматися.

приносить 1. приносити, -ношу, -но-

сиш; 2. (что — давать) давати,

приносити щ о; (причинять) за-

вдавати чого, що; 3. (давать

урожай) давати, приносити.

принудительный примусовий.

принудить примусити, -мушу; -му-

сиш; присилувати; см. принуж-

дать.

принуждать примушувати, змушува-

ти; (приневоливать) силувати.

принцип принцип, -пу, м.

принципиальный принциповий, при-

нципіальний.

принять 1. прийняти; 2. узяти; 3.

ухвалити, прийняти; 4. набрати,

прибрати; набути; 5. перейняти

(прийняти, взяти) на себе; 6.

прийняти; визнати; сприйняти;

припустити, '-пущу, -пустиш; 7.

увібрати (уберу, убереш); см.

принимать.

приняться 1. узятися (візьмуся, візь-

мешся) ; заходитися, -джуся,

-дишся^ почати, -чну, -чнеш, роз-

почати; 2. прийнятися; см. при-

ниматься.

приобрести 1. придбати, надбати,

набути; купити; 2. здобути; діста-

ти; засвоїти; 3. набути; набрати;

см. приобретать.

приобретать 1. придбаватн, набува-

ти; (покупать) купувати; 2. (по-

лучать, добывать, снискивать)

здобувати; (доставать) дістава-

ти; (усваивать) засвоювати; 3.

(что — значение, права и т. п.)

набувати чого; (вид, форму и

т. п.) набирати чого.

приобщать прилучати; (к участию

в работе — ещё) залучати; (при-

соединять, прилагать) приєдну-

вати, додавати, долучати.

приобщаться прилучатися; (присое-

диняться — ещё) приєднуватися.

приобщить прилучити; залучити;

приєднати, додати, долучити; см.

приобщить.

приобщиться прилучитися; приєдна-

тися; см. приобщаться.

припасы ми. припас, -су, м.; (при-

надлежности -— ещё) приладдя,

ср.

припев приспів, -ву, м.

приписать приписати, -пишу, -пи-

шеш; дописати; см. приписывать.

приписка (приписанное) приписка,

ж., дописка, ж.

приписывать приписувати; (дописы-

вать) дописувати.

припоминать пригадувати.

припомнить пригадати; см. припоми-

нать.

природа природа, ж.

природный природний; (врождён-

ный) природжений.

прирост м. приріст, -росту, м.; (уве-

личение) збільшення, ер.

присваивать 1. (завладевать) при-

власнювати, присвоювати; 2.

(предоставлять, наименовывать)

надавати, присвоювати; (да-

вать) давати.

присвоить 1. привласнити, присвої-

ти; 2. надати, присвоїти; дати;

см. присваивать.

прискорбный сумний; (достойный

сожаления) прикрий.

прислать прислати (пришлю, при-

шлеш); надіслати; см. присы-

лать.

прислонить притулити; опёрти (обіп-

ру, обіпреш и опру, опреш); при-

ставити; присунути; см. присло-

нять.

прислониться притулитися; прихили-

тися; опертися (обіпруся, обі-

прешся и опруся, опрешся); см.

прислоняться.

прислонять притуляти; (опирать)

опирати; (приставлять) пристав-

ляти; (придвигать) присувати,

присовувати.

прислоняться притулятися, тулити-

ся; (припадать) прихилятися;

(опираться) опиратися.

прислушаться прислухатися, дослу-

хатися; услухатися; см. прислу-

шиваться.

прислушиваться прислухатися, при-

слухуватися, дослухатися, дослу-

хуватися; (вслушиваться) услу-

хуватися, услухатися.

присматривать (за кем. за чем) до-

глядати кого, чого, що, на-

глядати кого, що и з а ким,

за чим; (следить) стежити

за ким, за чим; (наблю-

дать) пильнувати кого, що

и чого.

присмотр догляд, -ду, м., нагляд, м.

присмотреть доглянути, доглядіти,

-джу, -днш, наглянути; постежи-

ти; см. присматривать.

присоединение приєднання, ср., (не-

оконч. д.— ещё) приєднування,

ер.

присоединить приєднати; прилучити;

-«• тьея приєднатися; прилучити-

ся; пристати, -стану, -станеш; см.

присоединять.

присоединять приєднувати; (приоб-

щать) прилучати; ~ ться приєд-

нуватися; прилучатися; (примы-

кать) приставати.

приспособить пристосувати; при-

лаштувати, приладити, -джу,

-диш, припасувати; ~ ться при-

стосуватися; прилаштуватися,

приладитися; см. приспособлять.

приспособлять пристосовувати;

(прилаживать) прилаштовувати,

приладжувати, припасовувати;

~ ться пристосовуватися; при-

лаштовуватися, приладжувати-

ся.

приставать 1. приставати; (прили-

пать) прилипати; 2. (присоеди-

няться) приставати; (прибивать-

ся) прибиватися; 3. (к берегу)

приставати, причалювати; 4. (на-

доедать) разг. приставати; (цеп-

ляться) чіплятися; ^придирать-

ся)^ присікуватися, сікатися.

приставка грамм, префікс, -са, м.

пристальный пильний; (вниматель-

ный) уважний.

пристанище ер. пристановище, ср.;

(приют) притулок, -лку, м., за-

хисток, -тку, м.

пристань ж. пристань, ж.; (плаву-

чая — ещё) приплав, -ву, м.

пристать 1. пристати; прилипнути; 2.

пристати; прибитися; 3. приста-

ти, причалити; 4. разг. пристати;

причепитися; присікатися; см.

приставать.

пристрастие ср. 1. пристрасть, ж.

д о ч о г о; 2. (несправедливое

суждение и т. п.) небезсторон-

ність, ж.; (предвзятость) упе-

редженість, ж.; (предубеждение)

упередження, ср.

пристрастный небезсторонній;

(предвзятый, необъективный)

упереджений.

приступ 1. (атака, штурм) приступ,

-пу, м.; 2. (момент усиления, обо-

стрения чего-л.) напад, -ду, м.,

приступ; 3. (доступ) доступ, -пу,

м., приступ.

приступать 1. (подступать) підсту-

пати, приступати; 2. (к чему —

начинать, приниматься) розпо-

чинати, починати щ о, приступа-

ти до чого, братися д о

чого, за що.

приступить 1. підступити, приступи-

ти; 2. розпочати, почати, присту-

пити, узятися; см. вриступать.

присудить присудити, -джу, -диш;

надати; см. присуждать.

присуждать присуджувати; (учёную

степень и т. п.— ещё) надавати.

присутствие ср. присутність, ж.; (на-

личие) наявність, ж.

присутствовать бути [присутнім].

присутствующий 1. прил. присутній;