3. (В кого, во что — превращать)

перетворювати, обертати н а

кого, на що, в кого, в

щ о, переводити на що; о.

в шутку что обертати на (в)

жарт щ о, повертати (перетво-

рювати) на жарт щ о.

обращаться І. (поворачиваться в

каком-л. направлений) поверта-

тися, обертатися; (устремляться)

звертатися; 2. (адресоваться ко-

му-л. со словами, с просьбой и

т. п.) звертатися; (прибегать —

ещё) удаватися; З. (в кого, во

что — переходить из состояния в

состояние) перетворюватися,

обертатися в кого, в що, пе-

реводитися, -джуся, -дишся н а

щ о; 4. (с кем — вести себя, об-

ходиться) поводитися, -джуся,

-дишся з ким; (относиться)

ставитися до кого; 5. (с

чем — пользоваться чём-л., при-

менять что-л.) поводитися з

чим; (с орудием, инструмен-

том — ещё) орудувати чим.

обращение ср. 1. (призыв, просьба)

звернення, ср., заклик, -ку, м.,

звертання, ср.; 2. (поведение, об-

хождение с кем) поводження,

ср.; (отношение) ставлення, ср.;

вежливое о. ввічливе поводження

(ставлення); 3. (с чем — пользо-

вание, применение) повбдження

з чим, орудування, ср. чим;

4. Грамм, звертання, ср.

обрезать 1. обрізати, -ріжу, -ріжеш,

пообрізати, -заю, -заєш; обтяти

(обітну, обітнеш); 2. урізати, по-

різати; см. обрезать.

обрезать и обрезывать 1. обрізувати,

обрізати; (обсекать — ещё) об-

тинати; 2. (ранить) урізувати.

обрекать прирікати; (обсуждать)

засуджувати, осуджувати.

обременительный обтяжливий.

обречённый приречений, засуджений

[на загибель].

обречь приректи, -речу, -речеш; за-

судити, -джу, -диш, осудити; см.

обрекать.

обрушиваться 1. завалюватися, ва-

литися, обрушуватися; (обвали-

ваться) обвалюватися; (па-

дать — ещё) падати; 2. (стреми-

тельно нападать) перен. напада-

ти, обрушуватися; (о заботах,

тягостях и т. п.) звалюватися.

обрушиться 1. звалитися, обрушити-

ся; обвалитися; упасти; 2. перен..

напасти, обрушитися; звалитися;

см. обрушиваться.

обрыв м. 1. (разрыв) обрив, -ву, м.;

2. (Крутой откос) обрив, урвище,

• ср.; (круча) круча, ж.

обрывать 1. обривати; (срывать —

ещё) зривати; (отрывать — ещё)

відривати; 2. (разрывать) обри-

вати, уривати; 3. (резко преры-

вать действие, течение) перен.

обривати, уривати.

обсерватория обсерваторія, ж.

обследование обстеження, ср., обслі-

дування, ср.

обследовать обстежувати, обсліду-

вати, сов. обстежити.

обслуживание обслуговування, ср.,

обслужування, ср.

обслуживать обслуговувати, обслу-

жувати.

обслуживающий обслуговуючий.

обслужить обслугувати, обслужити;

см. обслуживать.

обстановкам:. 1. (комнаты, помеще-

ния) обстановка, ж.; (меблиров-

ка) умеблювання, ср.; 2. (поло-

жение вещей) обстановка; (обстоя-

тельство) обставини, -вин, мн.;

(условия — ещё) умови, р. умов,

мн.; (окружение) отбчення, ср.

обстоятельственный грамм, обста-

винний.

обстоятельство ср. 1. обставина, ж.;

стечение ~ ств збіг обставин; 2.

грамм, обставина; о. места обета-

вина місця.

обстрел обстріл, -л у, м.

обстреливать обстрілювати.

обстрелять обстріляти; см. обстре-

ливать.

обсудить обміркувати; обговорити;

см. обсуждать.

обсуждать обмірковувати; (совмест-

но — обычно) обговорювати.

обсуждение обміркування, ср., (не-

оконч. д.— ещё) обмірковування,

ср.; обговорення, ср., (неоконч.

д.— ещё) обговорювання, ср.

обувать узувати; ~ ться узуватися.

обувь ж. взуття, ср.

обуздать 1. загнуздати; 2. перен.

приборкати, загнуздати; см. обуз-

дывать.

обуздывать 1. загнуздувати; о. коня

загнуздувати коня; 2. (сдержи-

вать; укрощать) перен. прибор-

кувати, загнуздувати.

обусловить обумовити; зумовити; см.

обусловливать.

обусловливать обумовлювати" (слу-

жить причиной — обычно) зумов-

лювати.

обуть взути; ~ ться взутися; см.

обувать.

обучать чему навчати, научати,

учити чого.

обучение навчання, ср.

обучить чему навчити, научити

чого; см. обучать.

обход обхід, -ходу, м.

обходить обходити, -джу, -диш; (из-

бегать, сторониться — ещё) об-

минати.

обходиться 1. (поступать с кем-л.

каким-л. образом) обходитися,

-джуся, -дишся, поводитися,

-джуся, -дишся; 2. (стоить) обхо-

дитися, коштувати; 3. (без че-

го — удовлетворяться) обходити-

ся.

обходчик обхідник, -ка, м.

обхождение ср. поводження, ср., по-

ведінка, ж.

обширный 1. (занимающий большое

пространство) великий; (про-

сторный) просторий; (широкий)

широкий; 2. (большой по объёму,

количеству, содержанию) перен.

великий, широкий; ~ ные знания

великі (широкі) знання; 3. (мно-

гочисленный) численний; (разно-

образный) різноманітний.

общаться спілкуватися; (встречать-

ся) зустрічатися.

общежитие (помещение) гуртожи-

ток, -тку, м.

общеизвестный загальновідомий.

общенародный загальнонародний,

всенародний.

общение ср. спілкування, ср.; (сно-

шения) зносини, -син, мн.

общеобразовательный загальноосві-

тній.

общественник громадський праців-

ник, м.; (общественный деятель)

громадський діяч, м.

общественность громадськість, ж.

общественный суспільний, громадсь-

кий; ~ ный строй суспільний

лад; ~ ные . организации гро-

мадські організації.

общество ср. 1. суспільство, ср.; со-

циалистическое о. соціалістичне

суспільство; 2. (организация, уч-

реждение) товариство, ср.; спор-

тивное о. спортивне товариство.

обществоведение суспільствознавст-

во, ср.

общеупотребительный загальновжи-

ваний.

общий 1. загальний; ~ щее собра-

ние загальні збори; 2. (совокуп-

ный) спільний; (коллективный,

совместный) гуртовий; ~ щее

дело спільна справа.

общительный товариський.

общность спільність.

объединение (организация) об'єд-

нання, ср.

объединённый об'єднаний; поєдна-

ний; згуртований; см. объеди-

нять,

объединить об'єднати; поєднати;

згуртувати; см. объединять,

объединиться об'єднатися; поєдна-

тися; згуртуватися; см. объеди-

няться.

объединять об'єднувати; (соеди-

нять — ещё) поєднувати; (спла-

чивать — ещё) гуртувати, згурто-

вувати.

объединяться об'єднуватися, спілку-

ватися; (соединяться — ещё) по-

єднуватися; (сплачиваться —

ещё) гуртуватися, згуртовувати-

ся.

объезд об'їзд, -ду, м.

объект об'єкт, -та, м.

объектив физ. об'єктив, -ва, м.

объективный об'єктивний.

объявить оголосити, -лошу, -лосиш;

оповістити, -віщу, -вістйш; см.

объявлять.

объявление (извещение) оголошен-

ня, ср.; (оповещение) оповіщен-

ня, ср.

объявлять оголошувати; (опове-

щать) оповіщати; о. благодар-

ность Оголошувати подяку.

объяснение' (изложение причин) по-

яснення, ср.

объяснительный пояснювальний.

объяснить пояснити; з'ясувати, ви-

яснити; см. объяснять,

объясниться 1. порозумітися; пояс-

нити; з'ясувати; 2. з'ясуватися;

см. объясняться 1—2.

объяснять пояснювати; (выяснять)

з'ясовувати, виясняти, вияснюва-

ти.

объясняться I. (выяснять отноше-

ния, улаживать недоразумения)

порозуміватися; (давать объяс-

нения) пояснювати; (выяснять)

з'ясовувати; о. в любви освідчу-

ватися [в коханні]; 2. (стано-

виться понятным, выясняться)

з'ясовуватися; З. (иметь объясне-

ние, корениться) пояснюватися.

объятие ср. 1. (действие) обнімання,

ср., отримання, ср.; 2. ~ тия мн.

обійми, -'мів, мн.

обыграть обіграти; см. обыгрывать.

обыгрывать обігравати.

обыденный щоденний; (повседнев-

ный) повсякденний; (буднич-

ный) буденний; (обыкновенный)

звичайний.

обыкновение ср. звичай, -чаю, м.;

(привычка — ещё) звичка, ж,;

вошло в о. повелося, увійшло

в звичку.

обыкновенно нареч. звичайно.

обыкновенный звичайний.

обыск обшук, -ку, м., трус, -су, м.

обыскать обшукати; потрусити; см.

обыскивать.

обыскивать обшукувати; (произво-

дить обыск — ещё) трусити (тру-

шу, трусиш).

обычай м. звичай, -чаю, м.; (привыч-

ка) звичка, ж.

обычный звичайний; (привычный —

ещё) звичний.

обязанность ж. обов'язок, -зку, м.,

повинність, ж.

обязанный зобов'язаний;(должен —

обычно) повинен, повинний.

обязательно нареч. обов'язково; (не-

пременно) неодмінно.

обязательный обов'язковий; (непре-

менный) неодмінний.

обязательство зобов'язання, ср.

обязать зобов'язати, -в'яжу,

-в'яжеш; ~ ться зобов'язатися;

см. обязывать.

обязывать зобов'язувати, ~ ться зо-

бов'язуватися.

овация овація, ж.

овёс овёс, р. вівса, м.

овладевать кем, чем 1. (захваты-

вать) оволодівати ким, чим,

опановувати кого, що;

(брать •— еще) здобувати щ о;

2. (подчинять себе, завладевать,

прочно усваивать) оволодівати

чим, опановувати щ о; о. вни-

манием слушателей оволодівати

увагою слухачів, опановувати

увагу слухачів; 3. (охватывать —

о мыслях, чувствах) охоплюва-

ти, опановувати кого, що;

(обнимать) перен. обгортати,

огортати, обнімати кого, що.

овладеть 1. оволодіти, опанувати;

здобути; 2. оволодіти, опанувати;

3. охопити, опанувати; перен. об-

горнути, огорнути, обняти, -німу,

-німеш; см.. овладевать.

овца вівця, ж.

овцеводство вівчарство, ср.

овчарка вівчарка, ж.

оглавление ср. зміст, -ту, м.

огласить 1. оголосити, -лошу, -ло-

сиш; оповістити, -віщу, -вістйш;

2. наповнити, сповнити; см.. ог-

лашать.

огласка ж. розголос, -су, м.

оглашать 1. (сообщать) оголошува-

ти; (оповещать) оповіщати; 2.

(наполнять громкими звуками)

наповнювати, наповняти, спов-

нювати, сповняти.

оглохнуть оглухнути, оглухти.

оглушать оглушувати, оглушати;

(ошеломлять) приголомшувати.

оглушить оглушити; приголомшити;

см.. оглушать.

оглядеть оглянути; озирнути; см. ог-

лядывать.

оглядывать оглядати; (озирать) ози-

рати.

оглядываться оглядатися, озирати-

ся.

оглянуться оглянутися, озирнутися;

см. оглядываться.

огненный вогненний, вогняний.

огнеопасный вогненебезпечний.

огнестрельный вогнепальний.

огнетушитель вогнегасник, -ка, м.

оговаривать 1. (что — обусловли-

вать) застерігати щ о; (заранее

договариваться) домовлятися

про що; 2. (предупреждать)

робити застереження, застеріга-

ти.

оговорить 1. (что) застерегти, -режу,

-режёш; домовитися; 2. зробити

застереження, застерегти; см. ого-

варивать.

оговорка ж. 1. (условие) застере-

ження, ср.; 2. (обмолвка) помил-

ка на слові, обмовка, ж.

огонь м. 1. вогонь, -гни, м.; (кос-

тёр — ещё) багаття, ср., вогни-

ще, ср.; 2. (свет, освещение) світ-

ло, ср., вогонь.

огораживать обгороджувати, огород-

жувати.

огород город, -ду, м.

огородить обгородити, -джуі -диш,

огородити; см. огораживать,

огородный городній,

огорчать засмучувати, смутити (сму-

чу, смутиш), прикро вражати.

огорчение ср. засмучення, ср.; (доса-

да, горечь) гіркота, ж., жаль, р.

жалю, м., смуток, -тку, м.

огорчённый засмучений, прикро вра-

жений; (опечаленный) зажуре-

ний.

огорчить засмутити, -мучу, -мутиш,

посмутити, прикро вразити (вра-

жу, вразиш); см. огорчать,

ограбить пограбувати.

ограбление ср. пограбування, ср.;

(грабёж) грабіж, -бежу, м., гра-

бунок, -нку, м.

ограда ж. огорожа, ж., загорожа,

ж., загорода, м.; (каменная, кир-

пичная — ещё) мур, -ру, м.; (до-

щатая — обычно) паркан, -на, м.

оградить 1. обгородити, -джу, -диш,

огородити; відгородити; 2. перен.

захистити, -хищу, -хистйш; охо-

ронити; см. ограждать,

ограждать 1. обгороджувати, ого-

роджувати; (отгораживать) від-

городжувати; 2. (защищать) пе-

рен. захищати; (охранять) охо-

роняти.

ограничение обмеження, ср., (не-

оконч. д.— ещё) обмежування,

ср.

ограниченный обмежений.

ограничивать обмежувати; ~ ться

обмёжуватиря.

ограничитель техн.. обмежник, -ка,

м., обмежувач, -ча, м.

ограничить обмежити; ~ ться обме-

житися; см. ограничивать,

огромный величезний.

огурец огірок, -рка, м.

одалживать (давать взаймы) пози-

чати.

одарённый обдарований; (талантли-

вый — ещё) талановитий.

одевать одягати, удягати, убирати;

~ ться одягатися, вдягатися,

убиратися.

одежда ж. одяг, -гу, м., одёжа, ж.;

(платье, наряд) убрання, ср.,

убір, р. убору, м.

одержать: о. верх узяти (візьму, ві-

зьмеш) гору (верх); перемогти;

см. одерживать.

одерживать: о. верх брати гору

(верх), держати гору; (побеж-

дать) перемагати.

одержимый одержимий; (увлечён-

ный) захоплений, заполонений.

одетый одягнений, одягнутий, удяг-

нений, удягнутий, убраний.

одеть одягти, одягнути, удягти, удяг-

нути, убрати; -—• ться одягтися,

одягнутися, удягтися, удягнути-

ся, убратися; см. одевать.

одеяло ср. ковдра, ж., одіяло, ер.

один 1. числит, один, р. одного, м.

(ж. одна, ср. одно и одне, мн.

одні); 2. мест, (без других) сам,

один, сам один; 3. мест, (неопре-

делённое) один; (какой-то)

якийсь.

одинаково нареч. однаково.

одинаковый однаковий.

одиннадцатый одинадцятий.

одиннадцать одинадцять, -ти и

-тьох.

одинокий самітний, самотній, одино-

кий; (уединённый^ самотинний.

одиночество ср. самітність, ж., са-

мотність, ж., самота, ж., самоти-

на, ж.

однажды нареч. 1. (один раз) один

раз, раз; 2. (как-то раз) одного

разу, якось, якось раз, якось-то.

однако союз, проте, однак; (но) але,

та.

одновременно нареч. одночасно, рі-

вночасно.

одновременный одночасний, рівно-

часний.

одноклассник однокласник, -ка, м.

однообразие ср. одноманітність, ж.

однообразный одноманітний.

однородный однорідний.

односложный грамм., лит. односкла-

довий.

односторонний однобічний, односто-

ронній.

одобрение ср. (одобрительный от-

зыв) схвалення, ср.; (решение)

ухвала, ж.; (похвала) похвала,

ж.

одобрить 1. схвалити; ухвалити; 2.

похвалити; см. одобрять.

одобрять I. (признавать хорошим,

правильным) схвалювати; (ре-

шать) ухвалювати; 2. (отозвать-

ся с похвалой) хвалити.

одолевать 1. перемагати, долати, бо-

роти, подужувати; 2. (охваты-

вать) брати, змагати, знемагати;

сон ~ вает сон бере (змагає,

знемагає).

одолеть 1. перемогти, -можу, -мо-

жеш, подолати, здолати, поборо-

ти, подужати; 2. узяти (візьме),

змогти, знемогти; см. одолевать.

одолжение ср. (услуга, любезность)

послуга, ж., ласка, ж.; сделайте

о. зробіть ласку (послугу), будь-

те ласкаві, будь ласка.

одолжить позичити; см. одалживать.

одуванчик м. кульбаба, ж.

одухотворённый (вдохновенный) на-

тхненний, одухотворений.

одушевлённый грамм, живйй.

ожерелье ср. намисто, ср.; (коралло-

вое — ещё) коралі, -лів, мн.

ожесточённый жорстокий; (упор-

ный) запеклий; (яростный) за-

пальний; (лютый) лютий; (разъ-

ярённый) розлючений, розлюто-

ваний.

оживать оживати.

оживить 1. оживити; 2. оживити,

підживити; 3. пожвавити; см.

оживлять.

оживление (состояние) оживлення,

ср.; (работы, движения) пожвав-

лення, ср.; (оживлённость) жва-

вість, ж.; (бодрость) бадьорість,

ж.; (возбуждение) збудження,

ср.; в городе праздничное о. у

місті святкове збудження (по-

жвавлення).

оживлённый жвавий; (живой) жи-

вйй; (бодрый) бадьорий; (напря-

жённый) напружений; (возбуж-

дённый) збуджений; ~ ный вид

жвавий (бадьорий) вигляд;

~ ное внимание напружена ува-

га; ~ ный интерес живйй інтерес.

оживлять 1. (возвращать к жизни)

оживляти; 2. (придавать живос-

ти, бодрости) оживляти, піджив-

ляти; 3. (работу, движение и

т. п.) пожвавлювати.

ожидание ср. \. чекання, ср., ждан-

ня, ср., дожидання, ср., очікуван-

ня, ср.; 2. (надежда, расчёт) спо-

дівання, ср., сподіванка, ж.

ожидать 1. (кого, чего — ждать) че-

кати кого, чого, на кого,

на що, ждати, дожидати

кого, чого, очікувати

кого, чого, на кого, на

щ о; 2. (чего — надеяться, рас-

считывать) сподіватися нащо,

чого, чекати кого, на що;

как и следовало о. як і слід (як

і треба) було чекати.

ожить ожити; см. оживать.

ожог опік, -ку, м.

озабоченный заклопотаний; (обеспо-

коенный) занепокоєний, стурбо-

ваний.

озаглавить озаглавити, назвати; см.

озаглавливать.

озаглавливать озаглавлювати, нази-

вати.

оздоровительный оздоровчий.

оздоровление оздоровлення, ср., (не-

оконч. д.— ещё) оздоровляння,

ср., оздорбвлювання, ср.

озеленить озеленити; см. озеленять.

озеленять озеленяти, озеленювати.

озимые озимі, -мих, мн.

озлобление .ср. (состояние) озлоб-

лення, ср., розлючення, ср.; (зло-

ба) злоба, ж., злість, ж.

ознакомиться ознайомитися, обізва-

тися; см. ознакомляться.

ознакомляться ознайомлюватися,

обізнаватися.

ознаменование ср. ознаменування,

ср., черен, позначення, ср.; від-

знака, ж., відзначення, ср.; в о.

чего на відзнаку (на відзначен-

ня, в ознаменування) чого.

означать означати; (значить) зна-

чити.

озорник (шалун) пустун, -на, м.;

(сорванец) разг. шибеник, -ка, м.

озябнуть змерзнути, змерзти, по-

мерзнути, померзти.

оказать зробити; учинити; виявити;

подати, -дам, -даси; віддати; см.

оказывать.

оказывать (делать) робити; (совер-

шать) чинити; (проявлять) вияв-

ляти; (о помощи) подавати; (о

предпочтении) віддавати.

оканчивать кінчати, скінчувати; (за-

канчивать) закінчувати.

оканчиваться кінчатися; (заканчи-

ваться) закінчуватися.

океан океан, -ну, м.

окисление ср. хим. окислення, ср.,

оксидація, ж.

окись ж. хим. окис, -су, м., оксид,

-ДУ, м.

оккупант окупант, -та, м.

оккупационный окупаційний.

оккупация окупація, ж.

оккупировать окупувати.

оклеивать обклеювати.

оклеить обклеїти; см. оклеивать.

окно вікно, -на, ер.

оковы кайдани, -нів, мн., пута, р. пут,

мн.

около 1. прєдл. с р. (возле) коло,

біля, край, побіля кого,

чого; (вокруг) навколо кого,

чого; (рядом) поряд, поруч

кого, чого; 2. предл. с р.

(приблизительно) близько

чого; 3. нареч. поряд, поруч,

побіля; (вокруг) навкруги, на-

вколо; (кругом) кругом; (побли-

зости) поблизу.

окольный обхідний, об'їзний, круж-

ний.

окончание ср. закінчення, ср.; (ко-

нец) кінець, -ця, м.

окончательный остаточний.

окончить кінчити, скінчити; закінчи-

ти; см. оканчивать.

окончиться кінчитися; закінчитися;

см. оканчиваться.

окоченелый закляклий, окляклий,

задубілий; (замёрзший) замерз-

лий.

окраина ж. околиця, ж., окраїна, ж.,

край, р. краю, м.

окрасить 1. пофарбувати; 2. забар-

вити; см. окрашивать.

окраска 1. (действие) фарбування,

ср.; забарвлення, ср.; см. окра-

шивать; 2. (цвет) забарвлення,

колір, -льору, м.; 3. перен. за-

барвлення.

окрашивать 1. фарбувати; 2. (прида-

вать какой-л. тон, оттенок) за-

барвлювати.

окрепнуть зміцніти, окріпнути,

подужчати; (после болезни —

ещё) поздоровіти, поздоровша-

ти.

окрестность 1. околиця, ж.; 2. (окру-

жающее пространство) місце-

вість, яс.

окрестный околишній, навколишній,

довколишній.

округ м. округ, -га, м.; (окружаю-

щая местность) округа, ж.

окружать 1. оточувати; (обсту-

пать — ещё) обступати; (осаж-

дать — ещё) облягати; 2. (обво-

дить, обносить чём-л.) обводити,

-джу, -диш.

окружающий прил. навколишній, до-

вколишній, отбчуючий.

окружение ср. 1. оточення, ср.; 2.

(окрестность) околиця, ж.; 3.

(обрамление) облямівка, ж.

окружить І. оточити; обступити; об-

лягти, -ляжу, -ляжеш; 2. обвести;

см. окружать.

окружность ж. мат. коло, ер.

окрылённый окрилений.

октябрёнок м. жовтеня, ер.

октябрь жовтень, -тня, м.

октябрьский жовтневий; Великая

Октябрьская социалистическая

революция Велика Жовтнева со-

ціалістична революція.

окунать занурювати, зануряти; (всо-

вывать) встромляти, встромлюва-

ти.

окунаться пірнати, упірнати, порина-

ти, занурюватися, занурятися.

окунуть занурити; встромити; см.

окунать.

окунуться пірнути, упірнути, порину-

ти, зануритися; см. окунаться.

окунь окунь, -ня, м.

оладья ж. оладок, -дка, м.

олений оленячий.

олень олень, -ня, м.

олимпиада олімпіада, ж.

олимпийский олімпійський.

олицетворение ер. уособлення, ср.;

(персонификация) первоніфіка-

ція, ж.; (воплощение) втілення,

ер.

олицетворять уособлювати; (персо-

нифицировать) персоніфікувати;

(воплощать) втілювати.

олово олово, ер.

ольха вільха, ж.; (одно дерево и

собир.— вщі) вільшина, ж.

омбним омонім, -ма, м.

омрачать (делать печальным) за-

тьмарювати, потьмарювати,

тьмарити, захмарювати; (огор-

чать, опечаливать — ещё) засму-

чувати, смутити (смучу, сму-

тиш).

омрачить затьмарити, потьмарити,

захмарити, охмарити; засмутити,

-мучу, -мутнш, посмутити; см.

омрачать.

омывать геогр. (окружать) омивати.

он. мест, він, р. його, м. (ж. вона, ер.

воно, мн. вони).

онеметь 1. (стать немым) оніміти; 2.

(перен.— ещё) заніміти; 3.

(стать нечувствительным, за-

течь) затерпнути, отерпнути,

отерпти, заніміти.

опадать 1. (о листьях, плодах и

т. п.) опадати, обпадати, обліта-

ти; 2. (об опухоли) спадЗти, сту-

хати.

опаздывать спізнюватися, запізнюва-

тися.

опасаться побоюватися.

опасение побоювання, ер.

опасность небезпека, ж.

опасный небезпечний; (подозритель-

ный — ещё) непевний.

опасть 1. опасти, обпасти, облетіти,

-летить; 2. спасти, стухнути; см.

опадать.

опёнок бот. опеньок, -нька, м.

опера опера, ж.

оперативный оперативний.

оператор оператор, -ра, м.

операция операція, ж.

опередить випередити, -джу, -диш;

см. опережать.

опережать випереджати; см. опере-

дить.

оперетта оперета, ж.

опереться 1. обпертися (обіпруся,

обіпрешся), обіпертися, оперти-

ся, спертися (зіпруся, зіпрешся);

злягти (зляжу, зляжеш); 2. пе-

рен. спертися, опертися; см. опи-

раться.

оперировать оперувати.

опечатка [друкарська] помилка,

ж.

опйлки мн. 1. (древесные) тирса,

ж.; 2. (металлические) ошурки,

-рок, мн.

опираться 1. обпиратися, опиратися,

спиратися; (облокачиваясь —

ещё) злягати; 2. перен. спирати-

ся, опиратися.

описание ср. опис, -су, м.

описать описати (опишу, опишеш);

см. описывать.

описка описка, ж.

описывать описувати.

опись ж. опис, -су, м.; (действие —

ещё) описування, ср.

оплата ж. 1. (действие) оплата, ж.,

(неоконч. д.— ещё) оплачуван-

ня, ср.; сплата, ж., (неоконч.

д.— ещё) сплачування, ср.;