2. (Конец) перен. Кінець, -нця, м.;

(упадок) занепад, -ду, м., при-

смерк, -ку, м., присмерки, -ків,

мн.

закипать закипати.

закипеть закипіти; (забурлить —

ещё) перен. завирувати; см. за-

кипать.

закладка (для книги) закладка, ж.

закладывать І. закладати; 2. (отда-

вать в залог) заставляти, відда-

вати в заставу; 3. (запрягать)

запрягати; 4. (о болезненном

ощущении в носу, ушах и т. п.)

разг. закладати.

заклеивать заклеювати.

заклеить заклеїти; см. заклеивать.

заклеймить 1. затаврувати, заклей-

мувати; 2. перен. затаврувати,

Д.

заплямувати; см. клеймить,

заключать 1. (лишать свободы, по-

мещая под надзор и т. п.) зами-

кати; (в тюрьму) ув'язнювати; 2.

(договор, мир) укладати, склада-

ти; 3. (делать вывод) виводити,

-джу, -диш (робити) висновок; 4.

(заканчивать, завершать) закін-

чувати, кінчати, завершувати; 5.

(содержать в себе) містити.

заключение ср. \. (лишение свободы,

заточение) замкнення, ср., (не-

оконч. д.— ещё) замикання, ср.;

ув'язнення, ср.; 2. (договора, ми-

ра) укладення, ср. (неоконч. д.—

ещё) укладання, ср., складання,

ср.; 3. (вывод) висновок, -вку, м.;

4. (Окончание, завершение) закі-

нчення, ср., завершення, ср.; 5.

(заключительная часть) закін-

чення; в з. на закінчення.

заключённый сущ. в'язень, -зня, м.,

ув'язнений, -ного, м.

заключительный заключний, прикін-

цевий, кінцевий; (итоговый) під-

сумковий; (о балансе и т. п.—

ещё) остаточний.

заключить 1. замкнута; ув'язнити; 2.

укласти, скласти; 3. вивести (зро-

бити) висновок; 4. закінчити,

кінчити, завершити; см.. заклю-

чать 1—4.

заколачивать забивати.

заколдованный зачарований, заворо-

жений.

заколотить забити, -б'ю, -б'єш; см.

заколачивать.

закон закон, -ну, м.

законный законний.

законодательный законодавчий.

закономерность закономірність, ж.

закономерный закономірний.

законспектировать законспектувати.

закончить закінчити, кінчити, скінчи-

ти, покінчити; викінчити; см. за-

канчивать. ^

закопать закопати; см. закапывать2

закрепить закріпити; см. закреплять.

закреплять закріплювати, закріпля-

ти.

закрепощать ист., Ігерен. закріпачу-

вати.

закричать закричати, крикнути;

(сердито — ещё) загримати,

гримнути.

закройщик закрійник, -ка, м.

закром засік, -ка, м.

закрывать 1. закривати; (засло-

нять — ещё) затуляти, заслоня-

ти; (дверь, окно и т. п.— обычно)

зачиняти; (книги, тетрадь и г.

п.— ещё) згортати; 2. (смыкать

глаза) заплющувати, сплющува-

ти, закривати.

закрытие закриття, ср.

закрытый 1. закритий; затулений,

заслонений; зачинений; згорну-

тий, згорнений; 2. заплющений,

сплющений, закритий; см. за-

крыть.

закрыть 1. закрити; затулити, засло-

нити; зачинити; згорнути; 2. за-

плющити, сплющити, закрити;

см. закрывать.

закупоривать закупорювати; (про-

бкой — обычно) закорковувати;

(затыкать) затикати.

закупорить закупорити; закоркува-

ти; заткнути; см. закупоривать.

закутать закутати; ~ ться закутати-

ся; см. закутывать.

закутывать закутувати; ~ ться за-

кутуватися.

зал зал, -лу, м.

залежный с.-х. перелоговий.

залежь ж. геол. поклад, -ду, м.

залезать залазити, -лажу, -лазиш,

залізати; (забраться, заходить

куда-л.— ещё) забиратися.

залезть залізти; забратися, -беруся,

-берешся; см. залезать.

залив м. затока, ж.

заливать заливати.

залить залити, -ллю, -ллєш; см. за-

ливать.

залог '. м. 1. застава, ж.; отдать в з.

віддати в заставу, заставити; 2.

(доказательство, ручательство)

перен. запорука, ж.; з. успеха

запорука успіху.

залбг 2 зрамм. стан, -ну, м.; страда-

тельный з. пасивний стан.

заложить 1. закласти; 2. заставити,

віддати в заставу; 3. запрягти,

-пряжу, -пряжеш; 4. разг. за-

класти, заложйти; см. заклады-

вать,

заложник заложник, -ка, м., заруч-

ник, -ка, м.

замазать замазати, -мажу, -мажеш,

замастити, -мащу, -мастиш; по-

шпарувати, зашпарувати; см.. за-

мазывать.

замазка (вещество) замазка, ж.

замазывать замазувати, замащува-

ти; (трещины, щели — обычно)

шпарувати, зашпаровувати.

заманивать заманювати.

заманять заманити; см. заманивать.

заманчивый принадний, привабли-

вий, привабний; (манящий)

знадливий, знадний, вабливий,

вабний.

замаскировать замаскувати; см. за-

маскировывать.

замаскировывать замасковувати.

замедлить сповільнити, уповільнити;

притишити, стишити; затримати,

задержати; сл«. замедлять.

замедлять сповільнювати, уповіль-

нювати; (движение — ещё) при-

тишувати, стишувати; (задержи-

вать — ещё) затримувати, задер-

жувати.

замена заміна, ж.

заменитель замінник, -ка, м.

заменить замінити; заступити; см.

заменять.

заменять заміняти; (приходить на

смену — ещё) заступати.

замерзание замерзання, ср.

замерзать замерзати.

замёрзнуть замерзнути, замерзти,

-зну, -знеш; см. замерзать.

замертво нареч. як мертвий, як не-

живий.

заместитель заступник, -ка, м., замі-

сник, -ка, м.

заметить 1. помітити, -мічу, -мітиш,

замітити; примітити, спостерегти,

-режу, -режёш; 2. зауважити, за-

значити; см. замечать.

замётка ж. 1. (знак, метка) познач-

ка, ж.; 2. (краткая запись) нотат-

ка, ж., замітка, ж.; 3. (в газету)

замітка, допис, -су, м. <

заметный помітний; (приметный)

примітний; (значительный) знач-

ний, визначний; (известный) відо-

мий.

замечание зауваження, ер.

замечательный чудовий; (выдаю-

щийся) видатний, визначний;

(удивительный) дивний; (слав-

ный) славний.

замечать 1. (видеть, обнаруживать)

помічати, замічати; (примечать)

примічати; (подмечать — ещё)

спостерігати; 2. (высказываться

по поводу чего-л.) зауважувати,

зазначати.

замешательство ср. (смущение) за-

мішання, ср., збентеження, ср.,

зніяковіння, ср., ніяковість, ж.

замещать 1. (ставить на чьё-л. мес-

то) заміщати; 2. (заменять) замі-

няти, замінювати, заступати.

замкнутый замкнений, замкнутий;

(необщительный — ещё) перен.

відлюдний, відлюдькуватий.

замкнуть замкнути; ~ ться замкну-

тися; см. замыкать,

замок замок, -мка, м.

замок замок, -мка, м.

замолкать замовкати; (стихать —

ещё) стихати; (о гомоне — ещё)

ущухати.

замолкнуть замовкнути; затихнути,

стихнути; ущухнути; см. замол-

кать.

замуж нареч. заміж.

замужем нареч. замужем, разг. за-

міжжю.

замужество заміжжя, ер.

замучивать замучувати; (истязания-

ми — ещё) закатовувати, замор-

довувати.

замучить замучити; закатувати, за-

мордувати; см. замучивать,

замша замша, ж.

замыкание эл. замикання, ср.

замыкать замикати; ~ ться замика-

тися.

замысел задум, -му, м., замисел,

-слу, м.

замысловатый мудрий, хитрий; (хит-

роумный) хитромудрий; (затей-

ливый) вигадливий.

замышлять замишляти, задумувати.

занавес м. завіса, ж.

занавеска занавіска, ж., завіска, ж.;

(на окне, двери — ещё) фіранка,

ж.

занести 1. занести; 2. занести, заси-

пати, замести, завіяти; см. за-

носить.

занимательный цікавий.

занимать ' (брать взаймы) позича-

ти.

занимать2 1. займати; (должность,

место — ещё) обіймати, посіда-

ти; (захватывать — ещё) захоп-

лювати; (отнимать время —

обычно) забирати; 2. (поручать,

давать занятие) давати, займа-

ти; 3. (увлекать, интересовать)

цікавити, зацікавлювати; (захва-

тывать — ещё) захоплювати;

(заполонять) заполоняти; 4. (не

давать скучать, развлекать) роз-

важати, забавляти.

заниматься 1. (кем, чем, с кем, с

чем) займатися ким, чим, з

ким, з чим, заходитися, -джу-

ся, -дишся коло кого,

чого, з ким, з чим, порати-

ся коло кого, чого; (забо-

тясь) ходити, -джу, -диш; (раз-

влекать — ещё) розважати

кого; 2. (работать) працюва-

ти; (учиться) учитися.

заноза скалка, ж., скіпка, ж., скаб-

ка, ж.; (колючка) колючка, ж.

занос (сугроб) замёт, -ту, м., намёт,

м., занос, -су, м.

заносить 1. (доставлять; записы-

вать) заносити, -ношу, -носиш; 2.

(засыпать чём-л.) заносити, за-

сипати, замітати, завівати.

заносчивый зарозумілий; (надмен-

ный) пихатий.

занятие ср. (деятельность) заняття,

ср., діяльність, ж.; (труд, робо-

та — обычно) праця, ж., робота,

ж.

занятный разг. цікавий; (забавный)

забавний.

занятой невільний, зайнятий, закло-

потаний.

занять1 позичити; см. занимать1,

занять2 1. зайняти, -йму, -ймеш;

обійняти, посісти, -сяду, -сядеш;

захопити; забрати; 2. дати (дам,

даси), зайняти; 3. зацікавити; за-

хопити; заполонити; 4. розважи-

ти, забавити; см. занимать2.

заняться зайнятися, заходитися,

-джуся, -дишся; розважити; см.

заниматься 1.

заострить загострити; заточити; см.

заострять.

заострять загострювати; (загачц-

вать — ещё) заточувати; з. вни-

мание перен. загострювати

увагу.

заочник заочник, -ка, м.

заочно нареч. заочно.

заочный заочний.

запад захід, -ходу, м.

западный західний.

западня западня, ж.; (ловушка)

пастка, ж.

запаздывать запізнюватися, спізню-

ватися.

запас запас, -су, м.

запасать запасати; ~ ться запаса-

тися.

запаснбй и запасный запасний.

запасти запасти; ~ тйсь запастися;

см. запасать.

запачкать 1. забруднити, замазати,

-мажу, -мажеш, разг. закаляти,

замазурити; (преимущественно

лицо — ещё) замурзати, обмур-

зати; 2. (опорочить) перен. за-

бруднити.

запевала заспівувач, -Ча, м., заспі-

вач, -ча, м.

запереть замкнути, зачинити, запер-

ти, -пру, -преш; защепнути; см.

запирать.

запечатать запечатати; см. запеча-

тывать.

запечатывать запечатувати.

запирать замикати, зачиняти, запи-

рати; (на крючок — ещё) защі-

пати.

записать записати, -пишу, -пишеш,

занотувати; см. записывать.

записаться записатися, -пишуся,

-пишешся; см. записываться.

записка записка, ж.

записывать записувати, занотовува-

ти, нотувати.

записываться записуватися.

запись ж. запис, -су, м.

заплакать заплакати, -плачу, -пла-

чеш.

заплата латка, ж., лата, ж.

заплатить заплатити, -плачу, -пла-

тиш.

заповедник заповідник, -ка^ле.

запоздалый запізнілий, запізнений,

припізнілий, припізнений.

запоздать запізнитися, спізнитися;

см. запаздывать.

заполнить заповнити; см. заполнять.

заполнять заповнювати, заповняти.

запоминать запам'ятовувати;

~ ться запам'ятовуватися.

запомнить запам'ятати; ~ ться за-

пам'ятатися; см. запоминать.

запрёт м. заборона, ж.

запретить заборонити, заказати, -ка-

жу, -кажеш; см. запрещать.

запретный заборонений.

запрещать забороняти, заказувати.

запрещение ср. заборона, ж.

запрещённый заборонений, заказа-

ний.

запрос м. 1. (официальный) запи-

тання, ср., запит, -ту, м.; 2.

(спрос) попит, -ту, м.; 3. ~ сы

мн. (интересы) потреби, р. по-

треб, мн., запити, -тів, мн.

запрягать запрягати.

запуск м. запуск, -ку, м., пуск, м.,

(неоконч. д.— ещё) запускання,

ср., пускання, ср.

запрячь запрягтй,-пряжу, -пряжёш;

см. запрягать.

запугать залякати, налякати; см. за-

пугивать.

запугивать залякувати, лякати.

запускать ' (приводить в движение)

запускати, пускати; (бросать —

ещё) кйдати.

запускать 2 (не заботиться) запуска-

ти, занедбувати, занехаювати; (о

болезни — обычно) задавнюва-

ти.

запустить ' запустити, -пущу -пус-

тит, пустити; кинути; см. запус-

кать '.

запустить 2 запустити, -пущу, -пус-

тиш, занедбати, занехаяти; за-

давнити; см. запускать2.

запутать заплутати, уплутати; сплу-

тати; збити (зіб'ю, зіб'єш); см.

запутывать.

запутаться заплутатися; уплутатися,

збитися (зіб'юся, зіб'єшся);

сплутатися; см. запутываться.

запутывать заплутувати; (впуты-

вать — ещё) уплутувати; (де-

лать неясным — ещё) сплутува-

ти; (сбивать — ещё) збивати,

запутываться заплутуватися; (впу-

тываться — ещё) уплутуватися;

(сбиваться — о мыслях, речи —

ещё) збиватися; (о мыслях —

ещё) сплутуватися.

запятая грамм, кома, ж.

запятнать заплямувати, заплямити.

зарабатывать заробляти.

заработать заробити; см. зарабаты-

вать.

заработный заробітний.

заработок заробіток, -тка, м.

заражать заражати, заражувати;

~ ться заражатися, заражувати-

ся.

заражение заражения, ср.

заразительный заразливий.

заразить заразити, -ражу, -разиш;

~ ться заразитися; см. зара-

жать.

заразный заразливий, заразний.

заранее нареч. заздалегідь, разг. за-

годя; (заблаговременно — ещё)

завчасно, наперёд.

зарастать заростати; (покрываться

растительностью — ещё) порос-

тати.

зарасти зарости; порости; см. зарас-

тать.

зарево ср. заграва, ж.

зарегистрировать зареєструвати.

зарегистрироваться зареєструвати-

ся; (о браке — ещё) розписати-

ся, -пишуся, -пишешся.

зарница блискавиця, ж., поэт, зірни-

ця, ж.

зарождение зародження, ср.

заросль ж. зарості, -тей, мн.

зарплата (заработная плата) зар-

плата, ж. (заробітна плата).

зарубежный закордонний, зарубіж-

ний.

зарывать заривати; (закапывать —

обычно) закопувати.

зарыть зарити, закопати; см. зары-

вать.

заря ж. 1. (освещение горизонта)

зоря, ж.; (рассвет) світанок,

-нку, м., світання, ср.; 2. (начало,

зарождение) перен. світанок, сві-

тання, зоря.

заряд заряд, -ду, м.

зарядить зарядити, -джу, -диш; см.

заряжать,

зарядка ж. \. (заряжение) зарядка,

ж.; зарядження, ср., заряджан-

ня, ср.; Ї. спорт, зарядка, ж.

заряжать заряджати.

засада засада, ж., засідка, ж.

засветло нареч. завидна, засвітла.

засевать засівати, засіювати.

заседание засідання, ср.

заседать засідати.

засеять засіяти, (о мног.) позасіва-

ти, позасіювати; см. засевать,

заслонить заслонити; заступити; за-

крити, затулити; см. заслонять,

заслонять заслоняти; (свет, дорогу

и т. п.— обычно) заступати; (за-

крывать) закривати, затуляти.

заслуга заслуга, ж.

заслуженный заслужений.

заслуживать заслуговувати.

заслужить заслужити; см. заслужи-

вать.

засмеяться засміятися.

заснуть заснути; см. засыпать '.

засорить засмітити, -смічу, -смітиш;

запорошити; забити; см. засо-

рять.

засорять засмічувати; (глаза) запо-

рошувати; (закупоривать) заби-

вати.

засохший який (що) засох, засох-

лий.

застава застава, ж.

заставать заставати.

заставить примусити, -мушу, -му-

сиш, змусити, присилувати, при-

неволити; см. заставлять,

заставлять (принуждать) примушу-

вати, змушувати, силувати, при-

неволювати.

застать застати, -стану, -станеш; см.

заставать.

застёгивать застібати; ~- ться засті-

батися.

застегнуть застебнути; ~ ться за-

стебнутися; см. застёгивать,

застёжка застібка, ж.

застенок м. катівня, ж.

застенчивость соромливість, ж., со-

ром'язливість, ж., сором'язність,

ж.

застенчивый соромливий, сором'яз-

ливий, сором'язний.

застилать застилати, застеляти.

застлать застелити, заслати, -стелю,

-стелиш; см.. застилать.

застой застій, -стою, м.

застраивать забудовувати.

застреливать застрілювати, застре-

лювати.

застрелить застрілити, застрелити;

см. застреливать.

застрельщик застрільник, -ка, м.

застроить забудувати; см. застраи-

вать.

заступаться заступатися.

заступиться заступитися; см. засту-

паться.

засуха посуха, ж., засуха, ж.

засучивать засукувати, закачувати,

закочувати, підкачувати, підкочу-

вати.

засучить засукати, -каю, -каєш и

-сучу, -сучиш, закачати, закоти-

ти, -кочу, -котиш, підкачати, під-

котити; см. засучивать.

засушливый посушливий, засушли-

вий.

засыпать засипати; закидати; см. за-

сыпать г.

засыпать ' (впадать-в сон) засипати,

засинати.

засыпать 2 засипати; (вопросами и т.

п.— ещё) закидати.

затапливать (печку) затоплювати,

запалювати, розпалювати.

затачивать заточувати; (заост-

рять — ещё) загострювати; (ка-

рандаш и т. п.) застругувати.

затвор техн. затвор, -ра, м.; (в ору-

жии — ещё) замок, -мка, м.

затворить зачинити; см. затворять.

затворять зачиняти.

затейливый 1. (вычурный) вигадли-

вий; (причудливый) химерний;

(занятный) забавний; 2. (изо-

бретательный) вигадливий, вина-

хідливий.

затейник (организатор развлече-

ний) вигадник, -ка, м., витівник,

-ка, м.

затемнение затемнення, ср.

затерять разг. загубити, згубити;

~ ться загубитися, згубитися.

затея ж. витівка, ж.; (выдумка) вй-

гадка, ж.; (намерение) замір,

-РУ, м.

затихать затихати; (о звуках, дви-

жениях и т. п.— ещё) згасати; (о

звуках — ещё) загасати; (о до-

лді', ветре — еще) утухати.

затихнуть затихнути; згаснути; за-

гаснути; ущухнути; см.. затихать.

затйшье ср. затишшя, ср.; (тиши-

на -— обычно) тйша, ж., тишина,

ж.; (тихое место — обычно) за-

тйшок, -шку, м.

заткнуть І. заткнути; 2. заткнути,

застромити, засунути; см. заты-

кать.

затмение затемнення, ср.

зато союз затё.

затонуть затонути.

роз-

затопить затопити, запалити,

палити; см. затапливать.

затопить2 затопити; см. затоплять.

затоплять (о воде) затоплювати, за-

топляти.

затор затор, -ру, м.

затормаживать загальмовувати;

(перен.— ещё) затримувати.

затормозить загальмувати; (пе-

рен.— ещё) затримати; см. затор-

маживать.

заточить заточити; загострити, за-

стругати; см. затачивать.

затрагивать кого, что зачіпати

кого, що, торкатися кого,

чого, до кого, до чого,

об що; (задевать —- ещё) пе-

рен. займати кого; (касаться

в разговоре и т. п.— ещё) пору-

шувати щ о.

затребовать зажадати; (вызвать —

обычно) викликати, -кличу, -кли-

чеш.

затронуть зачепити, торкнутися; пе-

рен. зайняти; порушити; см. за-

трагивать.

затруднение ср. утруднення, ср.;

(трудности) труднощі, -щів, мн.;

(трудное положение) скрута, ж.

затруднительный важкий, трудний;

(о положении, обстоятельст-

вах — обычно) скрутний; (за-

труднённый) утруднений,

затруднить утруднити; перешкодити,

-шкоджу, -диш; завдати, -дам,

-даси клопоту; потурбувати; см.

затруднять.

затруднять кого, что утрудню-

вати, утрудняти кого, що,

кому, що; (мешать — ещё)

перешкоджати кому, чому;

(причинять хлпппты) завдавати

клопоту кому, клопотати, -по-

чу, -почеш кого; (беспокоить)

турбувати кого, що.

затушевать затушувати, затушкува-

ти; см. затушёвывать.

затушёвывать затушовувати, затуш-

ковувати.

затыкать 1. (закрывать, закупори-

вать) затикати; 2. (засовывать)

затикати, застромлювати, за-

стромляти, засовувати, засувати.

затылок м. потилиця, ж., становить-

ся в з. ставати один за одним (за

другим).

затягивать затягати, затягувати;

(петлю, петлёй — ещё) зашмор-

гувати; (задерживать, замед-

лять) зволікати з чим, що.

затянуть затягти, -гну, -гнеш, затяг-

нути; зашморгнути; см. затяги-

вать.

заурядный рядовий, звичайний;

(посредственный) пересічний;

(обыденный) буденний.

заусеница задирка, ж.

заучивать завчати.

заучить завчити; см. заучивать.

захватать 1. захопити; загарбати;

забрати; узяти (візьму, візь-

меш) ; 2. захопити; см. захваты-

вать.

захватнический загарбницький.

захватчик загарбник, -ка, м.

захватывать 1. захоплювати; (на-

сильственно присваивать — обы-

чно) загарбувати; (забирать —

обычно) забирати; (брать с со-

бой — обычно) брати (беру, бе-

реш); 2. (сильно увлекать, воз-

буждать) захоплювати.

захлебнуться захлинутися, похлину-

тися; см. захлёбываться.

захлёбываться захлинатися, похли-

натися.

захлопнуть закрити; зачинити; см.

захлопывать.

захлопывать закривати; (дверь, ок-

на и т. п.— обычно) зачиняти.

заходить С/с кому-л., куда-л.; о свети-

лах) заходити, -джу, -диш; (за-

бираться, приходить —- ещё) за-

биватися; (возникать — о разго-

воре и т. п.— ещё) здійматися,

зніматися.

захолустный глухий, закутковий.

захотеть захотіти, -хочу, -хочеш, схо-

тіти; (пожелать — ещё) забажа-

ти, побажати; (сильно, страст-

но — ещё) зажадати.

зацвести зацвісти; заквітнути, закві-

тувати; (о хлебах и т. п.— ещё)

закрасуватися; см. зацветать.

зацветать зацвітати; (покрываться

цветами и перен.— ещё) заквіта-

ти, заквітбвувати.

зацепить зачепити; ~ ться зачепи-

тися; см. зацеплять.

зацеплять зачіпати; ~ ться зачіпа-

тися.

зачем нареч. чого; (для чего) наві-

що, нащо, для чого; (почему)

чому.

зачёркивать закреслювати.

зачеркнуть закреслити; см. зачёрки-

вать.

зачесть зарахувати; см. зачитывать.

зачёт м. 1. (действие) зарахування,

ср.; 2. (вид проверки, отметка)

залік, -ку, м.

зачинщик призвідник, -ка, м.

зачислить зарахувати, залічити, за-

числити; см. зачислять.

зачислять зараховувати, залічувати,

зачисляти.

зачитывать зараховувати.

зашивать зашивати.

зашить зашити; см. зашивать.

зашита ж. захист, -ту, м.; (оборона)

оборона, ж.; (заступничество)

заступництво, ср.

защитить захистити, -хищу, -хис-

тйш; оборонити; відборонити;

<~ ться захиститися; оборонити-

ся, відборонитися; см. защищать.

защитник захисник, -ка, м.; оборо-

нець, -нця, м.

защитный захисний; (оборонитель-

ный) оборонний.

защищать захищати; (отражая на-

падение противника) обороняти,

боронити; (от кого, от чего —

ещё) відбороняти; ~ ться захи-

щатися; оборонятися; боронити-

ся; відборонятися.

заявить заявити; см. заявлять,

заявление ср. заява, ж.

заявлять заявляти.

заяц заєць, р. зайця, м.

звать 1. кликати (кличу, кличеш),

звати (зву, звеш, реже зову, зо-

веш) ; (подзывая — ещё) гукати;

(приглашать — ещё) запрошу-

вати; 2. (именовать) звати, на-

зивати.

звезда 1. зоря, ж., зірка, ж.; 2.

(знаменитость) зірка; 3. мат., зо-

ол. зірка.

звёздный 1. зоряний; 2. спорт, зі-

рковий.

звенеть дзвеніти; (звонить — ещё)

дзеленчати, дзеленькати, дзень-

кати; (звякать — ещё) бряжча-

ти, брязкати; (о струне, звонком

голосе — ещё) бриніти.

звено ср. ланка, ж.; (в цепи — обыч-

но) кільце, ер.

звеньевая сущ. ланкова, ж.

звеньевой сущ. ланковий, -вого, м.

зверйнец звіринець, -нця, м.

зверство звірство, ер.

зверь м. звір, -ра, м.; (животное)

тварина, ж.

звон м. дзвін, р. дзвону, м.; (звуча-

ние, гудение — ещё) дзвеніння,

ср.; (о стекле, металле — обыч-

но) дзенькіт, -коту, м., дзенькан-

ня, ср., дзеленькання, ср., дзелен-

чання, ср., брязкіт, -коту, м.,

брязкання, ср., бряжчання,

ср.

звонить дзвонити; (о звонке — ещё)

дзеленчати, дзеленькати, дзень-

кати.

звонкий дзвінкий; (громкий — ещё)

голосний, гучний.

звонок дзвінок, -нка, м., дзвбник,

-ка, м.

звук 1. звук, -ку, м.; 2. муз., грамм.

звук, -ка, м.

звуковой звуковий.

звукозапись ж. звукозапис, -су, м.

звучать звучати; (о звуках струн и т.

п.— ещё)^ бриніти; (раздавать-

ся — ещё) лунати; (о голосе и т.

п.— ещё) дзвеніти.

звучный звучний; (звонкий — ещё)

дзвінкий; (громкий, гулкий —

ещё) голосний, гучний, лункий.

здание ср. будинок, -нку, м.; (строе-

ние) будівля, ж., будова, ж.

здесь нареч. тут.

чдсшний тутешній.

здороваться с кем вітатися з

ким, до кого, здороватися,

здоровкатися з ким, до

кого; (за руку) ручкатися з

ким.

здоровый здоровий; (сильный —

ещё) дужий, сильний.

здоровье здоров'я, ср.

здравница оздорбвниця, ж.

здравствовать: да ~ ствует! хай жи-

ве!; ~ ствуй!; (утром) дббрий

ранок!; (днём) дббрий день!; (ве-

чером) дббрий вечір!; здоров

(був, будь)!

зевака м. и ж. разг. роззява, м. и ж.,

ґава, ж.

зевать позіхати.

зевнуть однокр. позіхнути; см. зе-

вать.

зеленеть зеленіти; (становиться бо-

лее зелёным) зеленішати.

зелёный зелений.

земельный земельний.

землевладелец землевласник, -ка, м.

земледелец хлібороб, -ба, м.

земледелие хліборобство, ср.

землемер землемір, -ра, м.

землетрясение ср. землетрус, -су, м.

земля ж. земля, ж.; (почва, надел)

грунт, -ту, м.

земляк земляк, -ка, м.

землянка землянка, ж.

земляной земляний.

земной земний.

зенит зеніт, -ту, м.

зеркало дзеркало, ср.

зернистый зернистий.

зерно ср. зерно, ср.; (одно — ещё)

зернина, ж.

зёрнышко ср. уменыи., ласк, зернят-

ко, ср., зерня, ср., зернинка, ж.,

зерёнце, ср.

зима зима, ж.

зимний зимовий.

зимовать зимувати.

зимовка ж. зимівля, ж.; (эимование)

зимування, ср.

зимой нареч. узимку, зимбю.

злак злак; хлебные ~ ки хлібні зла-

ки.

злить злйти, злостити (злощу, злос-

тиш); (сердить) сердити, -джу,

-дищ; ~ ться злитися, злостити-

ся, сердитися.

зло ср. зло, ср.; (беда — ещё) лихо,

ср. біда, ж.

злоба злість, ж., злоба, ж.

злобный злісний, злобний; (зложе-

лательный, злой — ещё) злобли-

вий, злосливий, злостивий.

злободневный злободенний.

зловещий зловіщий, лиховісний.

злодей лиходій, -дія, м.; (преступ-

ник) злочинець, -нця, м.

злодеяние ср. лиходійство, ср.; (пре-

ступление) злочин, -ну, м., зло-

чинство, ср.

злой злий; (недобрый — ещё) ли-

хий; (злобный) злісний, злосли-

вий, злостивий; (сердитый) сер-

дитий.

злополучный нещасливий, нещас-

ний; (горемычный — ещё) бідо-

лашний, сердешний.

злорадный злорадий, злорадний,

зловтішний.

злословить лихословити.

ЗЛОСТНЫЙ ЗЛІСНИЙ.

злость злість, ж.

злоупотребление зловживання, ср.,

надуживання, ер.

злоупотреблять зловживати.

змея змія, ж.; (гадюка) гадюка, ж.

знак 1. (предмет, изображение, мет-

ка и т. п.) знак, -ка, м.; 2. (отпе-

чаток, отметина, примета) знак,

р. знаку, м.

знакомить знайомити; ~ться знайо-

митися.

знакомство ср. знайомство, ср.; (оз-

накомленность — обычно) обіз-

наність, ж.

знакомый 1. прил. знайомий; (из-

вестный — ещё) відомий; (из-

вестный раньше^) знаний; (озна-

комленный) обізнаний; 2. сущ.

знайомий, -мого, м.

знаменатель мат. знаменник, -ка, м.

знаменательный 1. знаменний; 2.

грамм, повнозначний.

знаменитость (о человеке) славно-

звісна людина (особа), знамени-

тість, ас.

знаменитый знаменитий; (славный)

славетний, славнозвісний, слав-

ний.

знаменбсец прапороносець, -сця, м.

знамя ср. прапор, -ра, м., стяг, -га, м.

знание ср. знання, ср.

знатный знатний, видатний, визнач-

ний.

знаток знавець, -вця, м.

знать знати.

значение ср. значення, ср.; (важ-

ность, вес — ещё) вага, ж.

значительный (большой по разме-

рам, силе и т. п.) значний, вели-

кий; (изрядный) чималий; (важ-

ный по значению, влиятельный)

визначний, видатний; (важный)

важливий.

значить значити; (иметь значение —

ещё) мати значення (вагу), ва-

жити; (означать) означати.

значок значок, -чка, м.

знающий знаючий; (понимающий)

тямучий, тямущий; (опытный —

ещё) досвідчений; (знакомый)

обізнаний.

знобить морозити, трусити.

зной м. спека, ж,, спекота, ж.

знойный пекучий, палючий, спекот-

лйвий; (жаркий) жаркий.

зов заклик, -ку, м., поклик, -ку, м.;

(оклик) оклик, -ку, м.

зола ж. зола, ж.; (пепел) попіл,

-пелу, м.

золотоносный золотоносний.

золушка попелюшка, ж.

зонт и зонтик м. парасоль, ж., пара-

солька, ж.

зоологический зоологічний.

зоология зоологія, ж.

зоопарк зоопарк, -ку, м.

зоотехник зоотехнік, -ка, м.

зоркий зіркий; (проницательный —

ещё) проникливий; (присталь-

ный — ещё) пильний.

зрачок м. зіниця, ж.

зрелище ср. видовище, ср., видо-

висько, ср.; (театральное) виста-

ва, ас.

зрелость зрілість, ж.; дозрілість, ж.;

СПІЛІСТЬ, Ж., ДОСТИГЛІСТЬ, Ж., СТИГ-

ЛІСТЬ, ж., доспілість, ж.; см. зре-

лый.

зрелый зрілий; (дозрелый) дозрілий;

(о плодах, хлебах и т. п.— обыч-

но) спілий, поспілий, достиглий,

стиглий, доспілий.

зрение ср. зір, р. зору, м.

зреть (достигать зрелости) зріти;

(дозревать) дозрівати; (о пло-

дах, хлебах и т. п.— обычно}

спіти, достигати, стигнути, спілі-

ти.

зримый зрймий; (видимый) види-

мий.

зритель глядач, -ча, м.

зрительный зоровий; ~ ный зал зал

для глядачів.

зря нареч. разг. даремно, даремне;

(попусту) марно, марне, дарма.

зрячий зрячий, видючий, видющий.

зуб зуб, -ба, м.

зубной зубний.

зыбкий хиткий, хисткий, хибкий.

зыбь ж. брижі, -жів и бриж, мн.

зычный гучний, голосний.

зябкий мерзлякуватий.

зябнуть мерзнути, мерзти, -ну, -неш.

зябь ж. с.-х. зяб, -бу, м.

зять зять, -тя, м,

и

и союз і, й, та; (для усиления выра-

зительности в начале предложе-

ний — ещё) та й.

ибо союз бо, тому що, через те що.

йва [біла] верба, ж.; плакучая и.

плакуча верба.

иволга (птица) іволга, ж,

игла и иголка (для шитья) голка,

ж.; (у животных и растений —

ещё) колючка, ж.; (у расте-

ний — ещё) шпилька, ж.

игнорировать ігнорувати, зігнорува-

ти, нехтувати, знехтувати.

йго ср. ярмо, ср., кормига, ж., нево-

ля, ж.

иголка см. игла.

игра ж. гра, ж., грання, ср.; (заба-

ва — ещё) забава, ж., забавка,

ж.

играть грати; (во что, с кем, чем —

ещё) гратися, разг. гуляти; (за-

бавляться — ещё) бавитися.

игривый грайливий; (шаловливый,

шутливый) жартівливий, жарт-

ливий, пустотливий.

игрок гравець, -вця, м.

игрушечный іграшковий, цяцьковий;

(перен.— ещё) ляльковий.

игрушка Іграшка, ж., цяцька, ж;

(предмет забавы, развлечения)

забавка, ж., забава, ж.

идеализм ідеалізм, -му, м.

идеалистический ідеалістичний.

идеальный ідеальний.

идейный ідейний.

идеологический ідеологічний.

идеология ідеологія, ж.

идея ідея, ж.

идтй 1. іти (іду, ідеш); (плыть)

пливти, плисти; 2. (о течении вре-

мени) іти, минати; 3. (соответст-

вовать, быть подходящим) іти,

пасувати, лйчити, бути до ли-

ця; 4. (пролегать) іти, прохо-

дити.

иждивенец утриманець, -нця, м.

иждивение утримання, ер.

из и изо предл. с р. з, із; (перед

согласным — ещё) зі, зо, ізі

кого, чого; (из среды кого —

ещё) з-поміж, з-посерёд, з-про-

між КОГО, ЧОГО; ВЫЙТИ ИЗ

школы вийти з школи; приехал из

деревни приїхав із села; лучший

из всех кращий з (з-поміж, з-по-

серёд) усіх; из рабочих із (з)

робітників; иногда употребляют-

ся другие предлоги и беспред-

ложные формы; из конца в конец

від краю до краю, з кінця в

кінець; выходить из печати вихо-

дити друком.

избавить урятувати, порятувати, ви-

рятувати; визволити, звільнити,

позбавити; ~ться урятуватися,

порятуватися, вирятуватися; виз-

волитися, звільнитися, позба-

витися; збутися; см. избав-

лять.

избавлять (спасать) рятувати, уря-

товувати, вирятовувати; (осво-

бождать, выручать) визволяти,

звільняти, позбавляти; ~ться

рятуватися, урятовуватися, виря-

товуватися; ВИЗВОЛЯТИСЯ, ЗВІЛЬ-

НЯТИСЯ, позбавлятися; (отделы-

ваться) збуватися.

избегать кого, чего уникати

кого, чого; (уклоняться —

ещё) ухилятися від чого;

(обходить) минати, обминати

кого, що; (сторониться) цу-

ратися, сахатися кого,

чого.

избежание: во и. ч е г о щоб уникну-

ти чого, уникаючи чого, щоб

запобігти чому, запобігаючи

чому, ухиляючись в і д

ЧОГО.

избежать уникнути; ухилитися; ми-

нути, обминути; см. избегать.

избивать 1. (бить) бити (б'ю, б'єш);