2. Нареч. Довше.

доля ' (часть) частка, ж., редко до-

ля, ж.; (после распределения —

ещё) пайка, ж.

доля і (судьба) доля, ж.

дом м. 1. (здание) будинок, -нку, м.,

дім, р. дому, м.; 2. (домашний

очаг, своё жилище) домівка, ж.,

дім, хата, ж., осёля, ж.; 3.

(семья) родина, яе., сім'я, ж.

домна нареч. удома, дома.

домашний 1. домашній, хатній; 2. (о

животных, птицах) свійський.

домна' домна, ж.

домоводство домоведення, ср., домо-

водство, ср.

домой нареч. додому.

домоуправление будннкоуправління,

ср., домоуправління, ср.

донесение донесення, ср.; (сообще-

ние — ещё) повідомлення, ср.

донести ' донести; см. доносить' •

донести2 донести; доповісти, -вім,

-вісй, повідомити; см. доносить 2.

донор мед. донор, -ра, м.

донос донос, -су, м.

доносить' (доставлять) доносити,

-ношу, -носиш.

доносять 2 (делать донесение или до-

нос) доносити, -ношу, -носиш;

(докладывать, сообщать — ещё)

доповідати, повідомляти.

допивать допивати.

допить допити, -п'ю, -п'єш; см. до-

пивать.

доплата ж. доплата, ж., приплата,

ж., (неоконч. д.— ещё) доплачу-

вання, ср., приплачування, ер.

доплатить доплатити, -плачу, -пла-

тиш, приплатити; см. доплачи-

вать.

доплачивать доплачувати, приплачу-

вати.

дополнение 1. (действие) доповнен-

ня, ср., (неоконч. д.— ещё) до-

повнювання, ср.; 2. грамм, до-

даток.

дополнительный додатковий.

дополнить доповнити; см. дополнять.

дополнять доповнювати, доповняти.

допрашивать допитувати.

допризывник допризовник, -ка, м.

допрос юр. допит, -ту, м.

допросить допитати; см. допраши-

вать.

допуск м. допуск, -ку, м., допущення,

ср.

допускать допускати; (потворство-

вать — ещё) попускати; (предпо-

лагать — обычно) припускати.

допустить допустити, -пущу, -пус-

тиш, попустити; припустити; см.

допускать.

дореволюционный дореволюційний,

передреволюційний.

дорога ж. дорога, ас.; (путь — обыч-

но) шлях, -ху, л*.

дорого нареч. дорого.

дорогой дорогий; (любимый, ми-

лый — ещё) любий; (ценный)

коштовний.

дорожать дорожчати.

дорожить дорожити.

дорожка 1. уменыи., ласк, доріжка;

(тропинка — ещё) стёжка, ж.; 2.

(половик) доріжка.

дорожный дорожній; (о расходах,

записках и т. п.— ещё) подорож-

ній; (путевой — обычно) шляхо-

вий.

доска дошка, ж.

дословный дослівний.

досрочный достроковий.

доставать 1. (брать) діставати; (из-

влекать — ещё) виймати; 2. (до-

тягиваться) діставати, досягати,

сягати; 3. (приобретать, добы-

вать) діставати, здобувати, добу-

вати; (с трудом — ещё) роздобу-

вати; 4. (быть достаточным) вис-

тачати, ставати.

доставить І. доставити, приставити;

2. дати (дам, даси), надати; 3.

завдати; см. доставлять.

доставлять 1. (препровождать к мес-

ту назначения) доставляти, при-

ставляти; 2. (давать, предостав-

лять) давати, надавати; 3. (при-

чинять) завдавати.

достаток (зажиточность, обеспечен-

ность) достаток, -тку, м.

достаточно нареч. досить, достатньо;

(вдоволь) удосталь, удостачу;

(довольно) доволі.

достаточный достатній.

достать 1. дістати; вийняти; 2. діста-

ти, досягти, досягнути, сягнути;

3. дістати, здобути, добути; роз-

добути; 4. вистачити, стати; см.

доставать.

достигать 1. (добираться; доходить

до какого-л. уровня, предела) до-

сягати, осягати, сягати, доходи-

ти, -джу, -диш; (добиваться уси-

лием, старанием — ещё) здобу-

вати; 2. (о возрасте) доходити,

доживати.

достижение ср. досягнення, ср., здо-

буток, -тку, м.

достичь и достигнуть 1. досягти,

-гну, -гнеш, досягнути, осягнути,

осягти, сягнути, дійти; здобути;

2. дійти, дожити; см. достигать.

достоверный [цілком] певний, вірогі-

дний, достовірний.

достоинство ср. 1. (положительное

качество) достоїнство, ср., до-

стойність, ж.; 2. (уважение к се-

бе, сознание своих прав) гідність,

ж., достойність; З. (стоимость)

вартість, ж.

достойный 1. (заслуживающий, сто-

ящий) гідний, достбйний, вартий;

2. (заслуженный, справедливый)

належний, достбйний.

достопримечательность визначна

(славна) пам'ятка (річ, місце-

вість и т. п.).

достояние ср. 1. надбання, ср. здобу-

ток, -тку, м., набуток, -тку, м.;

(добро) добро, ср.; (собствен-

ность) власність, ж.; 2. перен.

надбання, здобуток, набуток.

доступ доступ, -пу, м., приступ, -пу,

м.

доступный доступний, приступний;

(посильный) посильний, підсиль-

ний.

досуг м. дозвілля, ср.

досыта нареч. досйта; (вволю) до-

схочу, уволю.

досягаемый досяжний.

дотрагиваться доторкатися, дотор-

куватися, торкати, торкйтися.

дотронуться доторкнутися, торкнути,

торкнутися; см. дотрагиваться.

доход доход, -ду, м.; (прибыль) при-

буток, -тку, м.

доходить доходити, -джу, -диш; (до-

стигать — ещё) досягати; (доби-

раться — ещё) прибиватися.

доходный доходим и; (прибыльный)

прибутковий.

дочь дочка, ж.

дошкольник м. дошкільник, -ка, м.,

уменьш. дошкільня, ср.

дошкольный дошкільний.

драгоценность коштовність, ж., до-

рогоцінність, ж.

драгоценный коштовний, дорогоцін-

ний.

дразнить дражнити, разг. дрочйти;

(раздражать — ещё) дратувати;

(передразнивать) передражнюва-

ти.

драка бійка, ж.

драма драма, ж.

драматический драматичний.

драматург драматург, -га, м.

драться 1. (устраивать драку) бйти-

ся (б'юся, б'єшся); 2. (сражать-

ся, воевать) битися, воювати; З.

(бороться) перен. разг. боротися.

древесина деревина ж.

древний стародавній, давній, пра-

давній.

древность стародавність, ж., дав-

ність, ж., давнина, ж., прадавни-

на, ж.

дремать дрімати, разг. куняти.

дремота дрімота, ж., разг. дрімки,

-ків, мн.

дремучий дрімучий, густий, непро-

глядний.

дрессировать дресирувати; (шко-

лить — ещё) вишколювати.

дробь ж. 1. (ружейная) дріб, р.

дробу, м., шріт, р. шроту, м.; 2.

(частые прерывистые звуки)

дріб, дріботіння, ср.; 3. мат. дріб.

дрова дрова, р. дров, мн.

дрбгнуть 1. (вздрогнуть) здригнути-

ся, стенутися; 2. (прийти в смяте-

ниє) завагатися; (податься, по-

шатнуться) податися, -дамся,

-дасися, похитнутися; 3. (зяб-

нуть) мерзнути, мерзти,

дрожать тремтіти, -мчу, -мтйш, дри-

жати; (сотрясаться — ещё)

двигтіти; (трястись — ещё) тряс-

тися, труситися (трушуся, тру-

сишся).

дрожжи дріжджі, -джів, мн.

дрожь ж. тремтіння, ср., дрож, р.

дрожу, м. и дрбжі, ж.

друг ' друг, -га, м., приятель, -ля, м.

друг 2: д. ~ га один одного; д. за

~ га один за одного.

другой 1. (иной) інший; 2. (второй)

другий.

дружба ж. дружба, ж., приятелю-

вання, ср.; д. народов дружба

народів.

дружелюбный дружелюбний; (при-

язненный) приязний.

дружеский дружній; (приятельский)

приятельський; (приязненный)

приязний.

дружина дружина, ж.

дружинник дружинник, -ка, м.

дружить дружити, приятелювати, то-

варишувати.

дружно нареч. дружно; (вместе —

ещё) одностайно, разом.

дружный дружний; (действующий

сообща — ещё) одностайний.

дубликат дублікат, -та, м.

дублировать дублювати.

дубовый дубовий.

дубрава діброва, ж.

думать думати, гадати.

дуплб дупло, ер.

дурно 1. нареч. погано, зле; 2. в знач,

сказ, недобре, погано, млбсно.

дурной (плохой) поганий, разг.

кепський; (предосудительный —

ещё) недобрий, лихий,

злий.

дуть 1. дути (дму, дмеш), дмухати;

(о ветре — ещё) віяти; 2. техн.

дути, видувати, видимати.

Дух м. 1. дух, -ху, м.; (дыхание) разг.

віддих, -ху, м., дихання, ср.; бое-

вой д. бойовий дух; 2. (призрак)

дух.

духи духи, -хів, мн.

духовой духовий.

духота духота, ж., задуха, ж.

душ душ, -шу, м.

душа душа, ж.; (в сочетании с чис-

лительным — ещё) особа, ж., чо-

ловік, -ка, м.; {> от всей ~ шй

від щирого серця, від усієї

душі.

душевный 1. (психический) душев-

ний; ~ нал тревога душевна три-

вога; 2. (искренний, сердечный)

щирий, сердечний, щиросердний,

щиросердий, щиросердечний, ду-

шевний.

душистый запашний, пахучий, дух-

мяний, запахущий, запашистий.

душить 1. (умерщвлять) душити, за-

душувати; 2. (подавлять, угне-

тать) перен. душити, придушу-

вати.

душиться (духами) напахуватися.

душный задушливий, задушний,

важкий; (жаркий) душний, пар-

кий.

дуэль ж. дуель, ж., поєдинок, -нку, м.

дым дим, -му, м.

дымить димити, диміти; (курить-

ся — ещё^ курити, куріти, кури-

тися, курітися.

дымиться димйтися, димітися, дими-

ти, диміти; (куриться — ещё) ку-

рітися, куріти.

дымка ж. (пелена тумана) серпанок,

-нку, м., туман, -ну, м.; (мгла)

імла, ж., мла, ж.

дымовбй димовий.

дымохбд димохід, -ходу, м.

дыня диня, ж.

дыра и дырка діра, ж., дірка, ж.

дырявый дірявий.

дыхание ср. \. дихання, ср.; 2. (вдох

и выдох) дихання, віддих, -ху, м,,

подих, -ху, м.; (веяние) подих,

дихання.

дыхательный дихальний.

дышать дихати (дихаю, дихаєш и

дишу, дишеш) ;(повевать — ещё)

подихати.

дюжина дюжина, ж.

дядя дядько, -ка, м., дядя, -ді, м.

дятел дятел, -тла, м.

европеец європеєць, -пёйця, м.

европейский європейський.

египетский єгипетський.

еда 1. (действие) їда, ж., їжа, ж.; 2.

(пища) разг. їжа, страва, ж.

едва 1. нареч. ледве, ледь; (только

что — ещё) тільки що, тільки-но;

(с трудом) насилу; 2. союз ледве,

навряд чи, навряд щоб.

единение ср. єднання, ср.; (сплочён-

ность — ещё) єдність, ж.

единица одиниця, ж.

единичный одиничний; (отдельный)

поодинокий.

единогласно одноголосно; (едино-

душно) одностайно.

единодушный одностайний, однодуш-

ний.

единоличный (связанный с одним

лицом) одноособовий.

единомышленник однодумець, -мця,

м.

единственный єдиний, один, тільки

(лише, лиш); ~ нос число

грамм, однина, ж.

единство ср. єдність, ж.; (об-

щность — ещё) спільність, ж.

единый єдиний; (общий — ещё) спі-

льний.

едкий їдкий; (перен.— ещё) в'їдли-

вий, ущипливий, дошкульний.

ёж їжак, -ка, м.

ежегодно нареч. щороку, щорічно.

ежегодный щорічний.

ежедневно нареч. щодня, щоденно;

(повседневно — ещё) повсякден-

но.

ежедневный щоденний; (повседнев-

ный — ещё) повсякденний.

ежемесячно нареч. щомісяця, щомі-

сячно.

ежемесячный щомісячний.

ежеминутно нареч. щохвилини, кож'

ної хвилини.

еженедельно нареч. щотижня, що-

тижнёво.

еженедельный щотижневий, тижне-

вий.

ёжиться щулитися, кулитися, скулю-

ватися.

ежовый їжаковий, їжачий.

езда їзда, ж.

ездить їздити (їжджу, їздиш).

ездок їздець, -дця, *.

еле нареч. ледве, ледь; (насилу —

ещё) насилу.

ёлка ялинка, ж., ялина, ж., смерека,

•ж.

ёлочный ялинковий.

ель ялина, ж., смерека, ж.

ёмкий емкий; (вместительный —

ещё) місткий.

ёмкость ємність, ж., ємкість, ж., міст-

кість, ж.

если союз якщо, коли.

естественный 1. природний; (нату-

ральный, непринуждённый) на-

туральний; 2. (о науках) природ-

ничий, природознавчий.

естествознание природознавство, ер.

єсть ' їсти (їм, їси); (употреблять —

ещё) споживати.

есть 2 (наст, от быть) є.

ехать їхати.

ехидный єхидний.

ещё нареч. ще, іще.

Ж

жабры зябра, -бер, мн.

жаворйнок жайворонок, -нка, м.

жадность жадібність, ж., пожадли-

вість, ж.; зажерливість, ж., нена-

жерливість, ж,; см.. жадный,

жадный (корыстолюбивый, скупой)

жадібний, пожадливий; (нена-

сытный — ещё) зажерливий, за-

жёрний, ненажерливий,

жажда ж. 1. (потребности пить)

спрага, ж., жага, ас., згага, ж.; 2.

(страстное желание) перен. жа-

доба, ж., жадання, ср., жага,

спрага; (стремление — ещё)

прагнення, ср.

жаждать 1. (хотеть пить) хотіти

(хочу, хочеш) пити, відчувати

спрагу (жагу, згагу); 2. (страст-

но желать) перен. жадати; (стре-

'миться — ещё) прагнути.

жалеть 1. жаліти, жалувати; 2. (ску-

питься) шкодувати, жалкувати,'

жаліти; (беречь — обычно) ша-

нувати, берегти, -режу, -ре-

жёш.

жалить жалити, жалитися,

жалкий 1. жалюгідний; (беспомощ-

ный — ещё) безпорадний; 2. (не-

взрачный, убогий) жалюгідний,

злиденний, нужденний, убогий,

миршавий; (ничтожный — ещё)

нікчемний.

жалко в знач. сказ, шкода, жаль,

жало жало, ер.

жалоба скарга, ж.

жалобный жалібний, тужливий, жа-

лісний; ~ пая книга кляга скарг,

жаловаться скаржитися, жалітися;

(на что — ещё) нарікати,

жалость ж. жаль, р. жалю, м., жа-

лість, ж., жалощі, -щів, мн.

жаль в знач. сказ, шкода, жаль,

жалко.

жар м. І. (зной) жар, -ру, м., жара,

ж., спека, ж.; 2. (горячие угли)

жар, присок, -ску, м.; 3. (повы-

шенная температура) жар; (рве-

ние) перен. запал, -лу, м*

жареный прал. жарений, смажений,

пряжений.

жарить жарити, смажити, прягти

(пряжу, пряжеш), пряжити,

жаркий 1. жаркий, гарячий; (па-

лящий — ещё) пекучий; 2. (тля-

кий, страстный) перен. палкий,

гарячий; (жгучий — ещё) пеку-

чий.

жаркое ср. сущ. печеня, ж.

жатва ж. жнива, р. жнив, мн.

жать ' 1. (давить) тиснути, стискати,

стискувати; (об обуви — ещё)

муляти, мулитв; 2. (выжимать)

чавити, вичавлювати; (выдавли-

вать — ещё) давити, видавлюва-

ти, видушувати.

жать 2 с.-х. жати (жну, жнеш).

жвачка: жевать ж. жувати жуйку;

(о- животных — обычно) ремига-

ти.

жвачные сущ. зоол. жуйні, -них, мн.

жгучий пекучий.

ждать чекати, ждати, очікувати.

же ' союзы а, же, (после гласного)

ж; я остался, ок же ушёл я за-

лишився, а він (він же) пішов.

же.2 част, же, (после гласного) ж;

(при указании тождества —

обычно) самий; идите сейчас же

ідіть зараз же; такая же книга

така ж (така сама) книга.

жевать жувати.

желание ср. бажання, ср., хотіння,

ср., жадання, ср., жадоба, ж.

желанный бажаний, жаданий.

желательно в знач. сказ, бажано,

хотілось би, хотілося б.

желательный бажаний.

желать бажати; (хотеть — ещё) яо-

тіти (хочу, хочеш); (сильно) жа-

дати; (выражать пожелание —

ещё) зичити.

железа залоза, ж.

железная дорога, залізниця, ж.

железнодорожник залізничник, -ка,

м.

железнодорожный залізничний.

железный залізний.

железо залЬо, ср.

желтеть жовтіти, жовкнути; (силь-

неє) жовтішати.

желток жовток, -тка, м.

жёлтый жовтий,

желудек шлунок, -нка, м.

жёлудь жолудь, -дя, м.

жёлчный жовчний.

жёлчь жовч, ж.

жемчуг м, пёрли, -лів, мн.

жена дружина, ж., жінка, ж.

женатый одружений, жонатий.

женить одружувати, одружити, же-

нити, оженити.

жениться одружуватися, одружити-

ся, братися, побратися; (о муж-

чине — ещё) женитися, оженити-

ся,

жених наречений, -ного, м., жених,

-ха, м.; (во время свадьбы —

обычно) молодий, -дого, м.

женский жіночий.

женщина жінка, ж.

жердь жердина, ж.; (для ограды —

ещё) ворйна, ж.; (подпорка для

растений) тйчка, ж., тичина, ж.

жеребёнок м. лоша, ср., ласк, лошат-

ко, ср.

жеребьёвка ж. жеребкування, ср.

жертва жертва, ж.

жертвовать жертвувати.

жёсткий 1. жорсткий; (шершавый)

шорсткий; (твёрдый) твердий; 2.

(суровый, резкий) перен. жорст-

кий; 3. (не допускающий откло-

нений) перен. твердий, жорсткий.

жестокий жорстокий; (безжа-

лостный — ещё) немилосердний;

(упорный — о сражении — ещё)

запеклий.

жестокость жорстокість, ж.; немило-

сердність, ж.; запеклість, ж.; см.

жестокий.

жесть жерсть, ж., бляха, ж.

жечь І. палити, спалювати; 2. (при-

пекать, печь) пектй (печу, пе-

чеш), палити, смажити; (о со-

лнце разг.— ещё) смалити,

шкварити; (о крапиве — обыч-

но) жалйти.

живительный живлющий, живущий,

живлючий, живильний, поэт, жи-

водайний.

живо нареч. I. (наглядно, ярко) жи-

во; 2. (бойко) жваво; З. (быстро)

разг. швйдко, скбро, хутко, живо.

живой 1. живйй; 2. (бойкий) жва-

вий, живйй.

живописный I. (относящийся к жи-

.. -вописи) живописний; 2. (яркий,

образный) мальовничий.

живопись ж. живопис, -су, м., ма-

лярство, ср.

животновод тваринник, -ка, м.

животноводство тваринництво, ср.

животноводческий тваринницький.

животное ср. тварина, ж.

животный тваринний.

жидкий рідкий.

жидкость рідина, ж.

жизненный життєвий, життьовий.

жизнерадостный життєрадісний.

жизнь ж. життя, ср.

жилет м. жилетка, ж., жилет, м.

жилец жилець, -льця, м., мешка-

нець, -нця, м., пожилець, м:

жилистый жилавий, жилуватий.

жилище ср. житло, ср., осёл я, ж.,

помешкання, ср.

жилищный житловий.

жилой житловий.

жилплощадь (жилая площадь)

житлоплоща, ж. (житлова пло-

ща).

жираф м. и жирафа ж. жирафа, ж.

жиреть жиріти, гладшати, гладнути.

жирный жйрний; (тучный) гладкий.

житель житель, -ля, м., мешканець,

-нця, м., пожилець, -льця, м.

жительство проживання, ср.

жить жйти; (пребывать, прожи-

вать — ещё) проживати, мешка-

ти.

жмуриться мружитися, жмуритися.

жнец жнець, р. женця, м.

жница жниця, ж.

жонглёр жонглёр, -ра, м.

жонглировать жонглювати.

жребий жёреб, -ба, м., жеребок,

-бка, м.

жужжать дзижчати; (с гудением —

ещё) гудіти, густи (гуду, гудёш);

(звонко — ещё) бриніти,

жук жук, -ка, м.

журавль журавель, -вля, м.

журнал журнал, -лу, м.

журналист журналіст, -та, м.

журчать дзюрчати, дзюркотати, -кб-

че, дзюркотіти, -котить, журчати;

(звонко — ещё} бриніти.

жюри нескл. жюрі, ср.

за предл. \. с в. \. (употребляется

при обозначении предмета или

лица, на которое направлено дей-

ствие; при обозначении места,

времени, срока) за кого, що;

взять за руку узяти за руку;

движение за мир рух за мир;

уехать за город виїхати за місто;