2. Порушити; 3. Схвилювати, зво-

рушити, збудити; см. возбуж-

дать.

возбуждать 1. збуджувати, -джую,

-джуеш; (вызывать) викликати;

(распалять) розпалювати; (слу-

жить причиной чего-л.) породжу-

вати; 2. (предлагать что-л. на

обсуждение) порушувати; З.

(волновать) хвилювати, звору-

шувати, збуджувати.

возбуждённый (взволнованный)

схвильований, зворушений, збу-

джений; (распалённый) розпа-

лений; (с подъёмом) піднесе-

ний.

возврат м. повернення, ср., повер-

тання, ср., вороття, ср., поворот,

-ту, м.

возвратить повернути, вернути, за-

вернути; ~ ться повернутися,

вернутися, повернути; см. возвра-

щать.

возвратный 1. поворотний; (обрат-

ный) зворотний; 2. грамм, зво-

ротний; ~ ное местоимение зво-

ротний займенник.

возвращать повертати, вертати, за-

вертати; ~ ться повертатися,

вертатися, повертати.

возвращение ср. повернення, ср.,

(неоконч. д.— ещё) повертання,

ср., вороття, ср., завертання, ср.,

поворот, -ту, м.

возвысить І. підняти, -німу, -німеш,

підійняти, здійняти, зняти, під-

нести, знести; підвищити; 2. мат.

піднести; см. возвышать.

возвышать 1. піднімати, підіймати,

здіймати, підносити, -ношу, -но-

сиш, зносити; (повышать) підви-

щувати; 2. мат. підносити.

возвышение (более высокое место)

підвищення, ср., узвишшя, ср.

возвышенность ж. \. (о местности)

височина, ж., висота, ж., висо-

чінь, ж., підвищення, ср., узвиш-

шя, ср.; (взгорье) узгір'я, ср.;

2. Перен. Піднесеність, ж., висо-

кість, ж., величність, ж.

возвышенный 1. підвищений; (высо-

кий) високий; 2. перен. піднесе-

ний, високий, величний.

возглавить что очолити щ о, стати

на чолі чого; см. возглавлять.

возглавлять что очолювати щ о,

стояти на чолі чого.

возглас вйгук, -ку, м., поклик, -ку, м..

оклик, м., окрик, -ку, м.

воздвигать споруджувати; (возво-

дить) зводити, -джу, -лиш, підво-

дити; (строить) будувати, -дую,

-дуєш, ставити.

воздвигнуть спорудити, -джу, -диш;

звести; збудувати, побудувати,

поставити; см. воздвигать.

воздействие ср. діяння, ср., дія, ж.;

(влияние) вплив, -ву, м.

воздействовать (оказывать дейст-

вие, влияние) діяти, подіяти;

(влиять) впливати, вплинути;

(применять) застосовувати, за-

стосувати.

воздержанный стриманий.

воздержаться стриматися, утрима-

тися; см. воздерживаться.

воздерживаться стримуватися, утри-

куватися.

воздух м. повітря, ер.

воздухоплавание повітроплавання,

ер.

воздушный повітряний; (легкий) лег-

кий.

воззвание ср. (обращение) відозва,

ж., звернення, ер.

возить возити (вожу, возиш).

возиться 1. возитися (вожуся, во-

зишся), разг. вовтузитися, -ту-

жуся, -тузишся; 2. (заниматься

кропотливым делом) поратися,

возитися, порпатися.

возлагать 1. класти; 2. перен. покла-

дати, складати; (поручать —

ещё) доручати.

возле 1. нареч. пбряд, поруч; (побли-

зости) поблизу; 2. предл. с р.

коло, біля кого, чого; (подле)

побіля, край кого, чого; (ря-

дом) поряд, поруч кого, чого.

возложить 1. покласти; 2. покласти,

скласти; (поручить — ещё) дору-

чити; см. воалагать.

возмездие ср. (отплата) відплата, ж.

возместить відшкодувати; оплатити

(оплачу, оплатиш)., покрити; по-

вернути, вернути; надолужити;

компенсувати; см. возмещать.

возмещать (восполнять убыток) від-

шкодовувати; (восполнять рас-

ходы и т. п.) оплачувати, покри-

вати; (возвращать) повертати,

вертати; (навёрстывать) надолу-

жувати; (компенсировать) ком-

пенсувати.

возмещение ср. (компенсация) від-

шкодування, ср., покриття, ср.,

компенсація, ж.; (оплата) опла-

та, ж.

возможно 1. нареч. можливо, як

можна, якомога, по можливості,

по змозі; 2. вводн. ел. можливо,

можна; (вероятно) мабуть.

возмужалый змужнілий.

возмутительный обурливий; (отвра-

тительный) огидний.

возмутить обурити; ~ ться обурити-

ся; см. возмущать.

возмущать обурювати; ~ ться обу-

рюватися.

вознаградить кого винагородити,

-джу, -диш кого, віддячити

кому; см. вознаграждать.

вознаграждать кого винагород-

жувати кого, віддячувати

кому.

вознаграждение ср. (награда) вина-

города, ж., винагородження, ср.,

нагорода, ж.; (гонорар) гонорар,

-РУ, м.

возненавидеть зненавидіти, -джу,

-диш.

возникать виникати, поставати, -тае;

(в памяти, сознании и т. п.—

ещё) уявлятися, зринати.

возникновение (появление) виник-

нення, ср.

возникнуть виникнути, постати, -ста-

не; уявитися, зринути; см. воз-

никать.

возобновить поновити, відновити;

см. возобновлять.

возобновлять поновлювати, понов-

ляти, відновлювати, відновляти.

возражать заперечувати, перечити,

суперечити.

возражение (довод) заперечення,

ср.

возразить заперечити; см. возра-

жать.

возраст м. вік, -ку, м., літа, р. літ, мн.

возрастной віковий, за віком, щодо

віку

возродить відродити, -джу, -диш;

~ ться відродитися; см. возрож-

дать.

возрождать відроджувати; ~ ться