5. Варфоломіївська ніч

Катерина Медічі переконала Карла IX, що гугеноти хочуть його вбити. Наляканий король зрадив адмірала Коліньї та підтримав католиків.

Напередодні дня святого Варфоломія між 2-ю та 4-ю годинами ночі 24 серпня 1572 р. закалатав дзвін на Сен-Жерменській дзвіниці. Його підтримали всі церкви Парижа. Це стало сигналом для католиків. Будинки гугенотів було заздалегідь помічено білими хрестами. Гугенотів убивали беззбройними, в ліжках, не жаліючи дітей і жінок. Адмірала Коліньї було вбито, інших вождів гугенотів змусили прийняти католицьку віру. Різанина тривала ще кілька днів і в інших містах Франції. Протягом двох тижнів після Варфоломіївської ночі по всій Франції було винищено понад 30 тис. протестантів.

Мал. Варфоломіївська ніч

 

Цікаво знати

У ті дні загальної ненависті до протестантів винятком виявилася поведінка губернатора міста Байони на півдні Франції віконта д'Ортеса. У відповідь на наказ короля знищити у місті всіх гугенотів він заявив: “Ваша Величність! У вірному Вам місті Байоні живуть славетні чоловіки і порядні жінки, хоробрі солдати і працелюбні ремісники, які ладні віддати життя за Вашу Величність, але я не знайшов з-поміж них жодного ката”.

 

Наслідки Варфоломіївської ночі виявились іншими, ніж очікувала Катерина Медічі: війна між католицьким і гугенотським таборами спалахнула з новою силою.

Гугеноти переконалися, що королю довіряти не можна і що вони є меншістю в країні, тому розгорнули боротьбу за зміну королівської династії та створили 1576 р. на півдні Франції справжню гугенотську державу — Конфедерацію з окремими органами правління, податками, військом. Її очолив Генріх Наваррський.

Королем Франції після смерті Карла IX став Генріх III (1574—1589 рр.). Відсутність у короля нащадків перетворювала Генріха Наваррського у найвірогіднішого кандидата на престол. Можливість появи короля-гугенота спонукала католиків до активних дій. У 1585 р. було створено Лігу — федерацію католицьких міст. На чолі Ліги став Генріх Гіз, який висунув претензії на французьку корону. До Ліги увійшли північне дворянство і міста півночі на чолі з Парижем. Країна розкололася на дві частини: гугенотський південь і католицьку північ. Обидві частини вели боротьбу між собою й водночас виступали проти короля.

Мал. Генріх ІІІ

 

6. Завершення громадянських війн

Із загостренням боротьби між гугенотською Конфедерацією та католицькою Лігою Франція дедалі більше поринала у прірву безвладдя. Король Генріх III виявився неспроможним контролювати ситуацію. Генріх Гіз вимагав від короля позбавити Генріха Наваррського права на наступництво престолу. Король у відповідь оголосив про розпуск Ліги і викликав до Парижа війська. Гіз підняв народ Парижа на боротьбу проти короля. Повстанці успішно протидіяли військам. Король Генріх III запанікував і після вбивства Генріха Гіза втік з оточеного Парижа шукати допомоги у Генріха Наваррського.

Король уклав союз із гугенотами і з їхньою допомогою здобув Париж. Але невдовзі Генріха III вбив фанатик-лігіст, який сховав отруєний ніж під чернечою рясою.

У Франції настало міжцарів'я. В країні чинили сваволю іноземні найманці, католицькі та гугенотські загони. Спалахували численні селянські повстання. Франція опинилася перед загрозою національної загибелі. Король Іспанії Філіпп II і папа римський навіть розмірковували щодо обрання королем Франції іспанського принца.

Налякані анархією в країні дворянство та буржуазія погоджувалися визнати королем Генріха Наваррського, але вимагали від нього перейти в католицизм. Генріх відповів на це словами, що відразу стали крилатими: “Париж вартий меси!” (меса — католицька церковна відправа) і погодився стати католиком.

У 1594 р. Генріх Наваррський став королем Генріхом IV (1594—1610 рр.) і, не зустрівши жодного опору, прибув до Парижа.

Метою свого правління новий король уважав відновлення громадянського миру, припинення релігійних суперечок, повернення Франції її колишньої могутності.

 

Постать в історії

Генріх IV походив із родини Бурбонів і започаткував нову королівську династію у Франції. З молодих років вирізнявся веселою вдачею, полюбляв рицарські турніри, полювання. Користувався прихильністю простого народу. До того як Гепріх Наваррський посів королівський троп він кількаразово змінював свої релігійні уподобання — від гугенота до католика й навпаки, коли вважав це корисним для себе і для Франції.

 

Гугенотські війни завершилися виданням у 1598 р. Нантського едикту. Католицизм визнавався панівною релігією, але гугеноти отримали дозвіл вільно сповідувати свою віру та утворювати релігійні громади в усіх містах, окрім Парижа. Вони могли обіймати будь-які державні посади. Як гарантію здійснення цієї угоди гугеноти зберігали на півдні 200 фортець із гарнізонами та 25-тисячну армію.

Значення мантського едикту полягало в тому, що він поклав край війнам між гугенотами і католиками, надав гугенотам свободу віросповідання та її гарантії