Украинские учебники — Ukrmap

• УКРАЇНСЬКА

• РОСІЙСЬКА

• КАРТА САЙТУ

• ВЕРСІЯ ДЛЯ ДРУКУ

Начало формы

e-mail:   запомнить

пароль:  напомнить

   Регистрация помощь

Конец формы

• Географія

• Всесвітня історія

• Історія України

• Блокнот (0)

• Статті

Начало формы

 

Конец формы

Українські підручники / Всесвітня історія / Всесвітня історія - Нова історія (XVI-XVIII ст), 8 клас / § 7-8. Франція

 

Географія

Всесвітня історія

Історія України

§ 7-8. Франція

Тема IV. Західноєвропейські держави в хvі – першій половині хvіі ст.

 

 

§ 7-8. Франції

Пригадайте:

1. Якими були особливості соціально-економічного розвитку Франції наприкінці XV ст.?

2. Назвіть головні риси централізованої держави у Франції наприкінці XV ст.

3. Якими були наслідки перетворення Франції на централізовану державу?

4.Якими були причини перемоги Реформації в Німеччині?

5.Які ознаки станової монархії ви знаєте?

 

1. Королівська влада

На початку XVII ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. її населення складало 14—15 млн, а в середині XVII ст. досягло 16—18 млн душ. Переважна більшість його жила в селах, і країна в цілому залишалася аграрною. Об'єднання Франції в єдину централізовану державу було завершено наприкінці XV ст.

Одночасно з об'єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликалися з 1484 р. Вже король Людовік XII (1498—1515 рр.), не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, встановлював податки на утримання армії, витрачав величезні кошти на здійснення своїх амбітних планів.

Наступні кроки зі створення у Франції абсолютної монархії було зроблено за Франциска I (1515—1547 рр.). Він зумів підкорити своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. Франциск І досяг домовленості з ПапоюРимським Левом Х, за якою король сам призначав на вищі церковні посади, а папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи стали підлеглими короля. Усі справи життя країни вирішувалися на Королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. Для затвердження нового указу чи податку Францискові I досить було написати: “Така моя добра воля”.

Мал. Франциск І

 

Королівські правники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується. Під час одного з засідань Паризького парламенту (найвищого органу, який розглядав судові справи) його президент проголосив, звертаючись до Франциска І: “Ви стоїте вище від законів, закони та ордонанси не можуть Вас примушувати, і взагалі немає ніякої влади, яка могла би Вас до чогось змусити”.

Свою владу король здійснював, спираючись на величезну армію чиновників. У жодній країні тогочасної Європи не було такої кількості урядовців. Створювати нові посади королю було надзвичайно вигідно, тому що переважна більшість посад продавалася за гроші, які надходили до королівської скарбниці.

 

Цікаво знати

Італійські війни. Наприкінці XV ст. французькі королі розпочали війни за завоювання багатих італійських земель, які тривали більше ніж півстоліття (1494—1559 рр.). У всій Європі були відомі італійські художники, інженери і вчені, а головне, що приваблювало Францію, — центр католицького світу — місто Рим. Підкоривши його, французькі королі могли претендувати на головування в усьому західному християнському світі. Спонукало французів до спроб підкорення Італії й те, що вона залишалася політично роздробленою країною.

Приводом до італійських війн стали спадкові права французького короля Карла VIII (1483—1498 рр.) на деякі італійські землі. Початок війн був дуже успішним для французів. Проте поступово війна затяглася і набула тривалого характеру. Обурені насильствами і грабунками французів італійські держави стали об'єднуватися для боротьби проти загарбників. Французи були змушені лишити Італію, нічого не досягши.

Король Франциск І продовжив 1521 р. боротьбу за підкорення Італії. Проте ситуація в Європі на той час змінилася. Імператор Священної Римської імперії Карл V не бажав посилення впливу Франції у Європі. Відтоді більш як на два століття головним противником Франції в Європі стали Габсбурги.

Незважаючи на окремі воєнні успіхи та значний дипломатичний талант Франциска І, який для боротьби проти Габсбургів у Європі зробив своїм союзником турецького султана Сулеймана І Пишного, французька армія зазнавала поразок. Після невдалої для французів битви біля Павії в 1525 р. Франциск І навіть опинився в полоні. Упевнений у легкій перемозі, Карл V вдерся 1544 р. на територію Франції та розпочав наступ на Париж. Проте опір французів змусив Карла V відмовитися від своїх планів. Він уклав угоду з Франциском І, за якою обидві сторони відмовилися від своїх завоювань. За наступника Франциска І короля Генріха ІІ (1547—1559 рр.) війни поновилися. Проте досягти вирішального успіху жодна сторона не змогла. Остаточно війни завершилися миром, укладеним 1559 р. в місті Като-Камбрезі між Генріхом ІІ і сином Карла V іспанським королем Філіппом ІІ. За угодою Франція остаточно відмовлялася від своїх претензій на Італію, але за згодою Філіппа ІІ отримувала землі Лотарингії. Англія, яка воювала на боці Габсбургів, погоджувалася повернути місто Кале, яким англійці володіли від часів Столітньої війни. У такий спосіб було завершено об'єднання земель Франції майже в її сучасних кордонах.

Окрім невеликих територіальних надбань, італійські війни не принесли Франції бажаних результатів. Одним із наслідків італійських війн стало те, що серед французів знайшли чимало прихильників італійська мода, звичаї, мистецтво і література. У Парижі в стилі італійської архітектури було побудовано новий королівський палац — Лувр, а королівський двір став центром поширення нової культури — Відродження, яка прийшла з Італії.