Дієтичне харчування

Дієтичне харчування — дієтотерапія — застосування відповідно до лікувальної або профілактичної мети спеціально складених раціонів живлення і режиму їди. Як правило, дієтичне харчування не є са­мостійним методом, а призначається в комплексі з лікарськими засо­бами та іншими лікувальними заходами. Компоненти їжі відіграють значну роль у відновленні здоров'я (реабілітації) хворих. Раціональне харчування є основою дієтичного (лікувального) харчування, воно сприяє зміцненню та збереженню здоров'я.

Дієтичне, або лікувальне, харчування — науково обгрунтована сис­тема організації харчування й диференційованого використовування з лікувальною метою певних харчових продуктів та їх поєднань.

Дієтичне і лікувальне харчування є невід'ємною частиною компле­ксної терапії різних захворювань у лікувально-профілактичних устано­вах, а також лікувально-оздоровчих заходів у санаторно-курортних ус­тановах і санаторіях-ирофілакторіях. Дієтичне харчування на вироб­ничих підприємствах — важливий чинник оздоровлення трудящих, за­побігання загостренню хронічних захворювань, підтримки високої працездатності. У дієтичному (лікувальному) харчуванні широко ви­користовують фармакологічну дію харчових речовин шляхом збіль­шення або зменшення їх з урахуванням реадаптивних механізмів, що виникають у процесі дієтичної терапії.

Використання харчування з лікувальною метою відоме давно. Ще Гіппократ вказував на те, що «наші харчові речовини повинні бути лікувальними засобами, а лікувальні засоби харчовими речовинами».

Створення А. А. Покровським теорії збалансованого живлення стало новим етапом у вивченні впливу лікувального харчування на процеси, що лежать в основі патогенезу захворювань, і в обґрунтуванні його диференційованого застосування при різних хворобах залежно від стадії, фази хвороби і характеру супутніх захворювань. Виходячи з теорії збалансованого харчування, в умовах патології при визначенні хімічних пропорцій лікувальних раціонів, потрібно виходити з фізіологічної потреби організму в харчових речовинах і енергії і вноси­ти в них відповідні корективи з урахуванням особливостей патогенезу захворювання. Вплив лікувального харчування на організм хворого визначається кількісними і якісними пропорціями харчових речовин, їх енергетичною цінністю, фізичними властивостями їжі, особливос­тями лікувальних властивостей окремих продуктів, а також раціоном харчування.

Сучасні принципи дієтичного харчування передбачають: а) збалан­сованість раціону, тобто повне забезпечення організму хворого білком, жирами, вуглеводами, а також незамінними чинниками харчування (незамінними амінокислотами, поліненасиченими жирними кислота­ми, вітамінами, мікроелементами та ін.) в різних співвідношеннях; б) відповідність хімічної структури 'їжі функціональному стану ферме­нтних систем організму, відповідальних за асиміляцію їжі; в) щадіння пошкоджених хворобою ензиматичних систем шляхом введення або, навпаки, виключення яких-небудь специфічних харчових чинників; г) адаптацію кратності прийому їжі та її кулінарної обробки до особли востей порушення функції системи травлення як першої важливої ланки в загальному метаболічному конвеєрі; д) послідовний перехід від щадних раціонів до більш розширених; є) поєднання в необхідних ви­падках різних способів введення їжі (ентерального, зондового, парен­терального).

При порушенні акту жування і ковтання (поранення і опіки шелеп-но-лицьового апарату, порожнини рота, глотки, стравоходу, хірур­гічних втручаннях на них, черепно-мозкові травми та ін.) використо­вують ентеральне зондове харчування.

Для зондового харчування їжу готують у рідкому і напіврідкому вигляді. Якщо немає спеціальних показань, за основу для зондового живлення використовують дієту № 2.

У тих випадках, коли неможливе ентеральне харчування, харчові речовини вводяться в організм парентеральном шляхом (через цент­ральні і периферичні вени). Парентеральне харчування — найсклад­ніший вид харчування. Призначенням для парентерального харчуван­ня є непритомність, неможливість акту ковтання.

Призначається та або інша дієта з урахуванням характеру захворю­вання, показань і протипоказань, особливостей перебігу основного і супутнього захворювання, смаків хворого і національних традицій. Дієтична терапія (дієтотерапія) обов'язково узгоджується із загальним планом лікування. Іноді лікувальне харчування є основним, а в деяких випадках воно служить обов'язковим лікувальним фоном, на якому застосовується всяка інша, у т.ч. і специфічна, терапія.

У 1922 р. М. І. Певзнер із співробітниками на основі робіт І. П. Пав-лова запропонував групову систему дієтичного харчування при захво­рюваннях, що найчастіше зустрічаються. Ця система не втратила зна­чення і на сьогоднішній день і з успіхом використовується в практиці лікарень і санаторно-курортних установ.

Крім 15 основних дієт, які іноді називають столами лікувального харчування (див. додаток В), застосовуються індивідуальні добові режи­ми, згідно з індивідуальними потребами хворого чи «контрастні дні» — розвантажувальні дні. За складом необхідних продуктів вони визнача­ються, як молочний, сирний, яблучний, картопляний день і т. д. Також є спеціальні дієти: дієта Карелля, нульова, калієва, магнієва дієта, веге­таріанські дієти, дієти з використанням сирих овочів (див. додаток Г).

Лікувальні дієти для дітей при кожній нозологічній формі захворю­вання мають своє патогенетичне обгрунтування і відрізняються за об'ємом і якістю продуктів і кулінарно-технологічною їх обробкою, за­лежно від віку дитини. В організації лікувального харчування дітей важливе значення мають частіші прийоми, зменшений об'єм їжі і су­воре дотримання інтервалів між їжею.