37.Крах тоталітарних режимів

Для тоталітарного режуму характерне повне підкорення суспільства та особистості влади, всеохоплюючий контроль за громадянами з сторони держави.

ХХ століття стало століттям зародження, становлення і краху тоталітарних ідеологій. І якщо на пострадянському просторі чимало уваги приділялося лівим тоталітарним течіям (соціалізму, комунізму, націонал-соціалізму), то праві тоталітарні течії якось не надто приваблювали увагу дослідників. Більше того: праві тоталітарні течії часто помилково ототожнювали з окремими лівими течіями. От і виходили ляпсуси на зразок “німецький фашизм”

Рани Другої світової, злочини нацистів у Европі, а також некоректне визнання Нюрнберзьким трибуналом у 1946 році злочинною ідеологією саме фашизму, а не нацизму – ось головні причини табуйованости усіх спроб розібратися у перевагах та помилках фашизму.

38. Демократичні політичні режими

Демократія - спосіб обрання влади. При Демократія створюються всі усл-я для пол. участи громадян в управл-и на всіх ур-ях.

Риси Демократія: 1. Джерело влади - народ. Він обирає своїх представників, наділяючи їхнім правом вирішувати будь-яке питання, опираючись на власну думку. 2. Пв має лигитимный хар-р й осущ-ся відповідно до прийнятих законів. Для Д хар-н принцип - дозволене все, що не заборонено законом. 3. Поділ влади. 4. Право народу впливати на вироблення пол. реш-й. Політична участь народу у виробленні прийнятих реш-й гарантується конституцією. 5. Підлога. плюралізм, що припускає можливість утворення двох- або багатопартійної сис-мы. 6. Високий ступінь реалізації прав людини (норми, правила й принципи взаємин гос-ва й громадян). 7. Гарантія рав-ва всіх перед законом.

Достоїнства й недоліки демократії:достоїнства

1наявність можливості вільного вибору2облік думки більшості

3відсутність монополії на владу4повага прав і воль громадян5наявність конкуренції думок і можливості узгодження інтересів.недоліки1.небезпека тиранії більшості2небезпека переростання полита конкуренції в политий конфронтації3уповільнений процес прийняття рішень4.імовірність приходу до влади в результаті виборів непрофесионалов (професионализм стосовно того класу, права якого він збирався захищати). Демократія поділяеться на пряму та представницьку. Представницька демократія — порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними). Саме інститути представницької демократії відіграють першочергову роль у процесі ухвалення рішень. Особливо вагоме значення в системі цієї демократії мають парламенти, склад яких формується через загальні вибори і яким громадяни делегують свої повноваження для здійснення функцій вищої законодавчої влади. Крім парламентської форми як великого надбання цивілізації носіями представницької демократії є й інші виборні органи влади.

39. Походження та основні ознаки парламентаризму

Парламент - вищий представницький орган влади. Парламентаризм - система державного керівництва суспільством, що характеризується чітким розподілом законодавчих і виконавчих ф-ій при привілейованому положенні законодавчого органа - парламенту стосовно ін. державних органів.

Розрізняються двопалатна й однопалатна система парламенту. Гос-ва з федеративною формою державного устрою будують парламент по двопалатній системі. Нижні палати у двопалатних парламентах й однопалатних парламентах завжди утворяться шляхом прямих виборів.

Основними елементами внутрішній орг-ии палат парламенту є: 1) партійні об'єднання членів палат; 2) керівні органи палат; 3) парламентські комісії (комітети). У багатьох країнах існує регламент діяльності партійних об'єднань членів палат, установлюється партійний мінімум. Голова палати м.б. як безпартійним (Великобританія), так і партійним (від фракційної більшості). У керівні органи палат входять, крім голів, їхні з, секретарі й квестори (спостерігачі). Звичайно керівні органи палат формуються на пропорційній основі.