58.Політичний процес та його основні форми

Політичний процес — це динаміка подій, явищ і дій, що відбуваються в політичній сфері суспільства в контексті функціонування політичної системи розгляданого суспільства. Структура політичного процесу (у вузькому розумінні) являє собою: • формування цілей і завдань політичних інститутів (держави, політичних партій і т. ін.); • конституювання та утворення політичних інститутів і організацій; • ухвалення та виконання політичних рішень; • підтримка функціонування політичних інститутів і організацій; • контроль за функціонуванням і спрямуванням розвитку політичних інститутів. Типологія: Природа процесу -Творчий Руйнівний,Тривалість перебігу-Довготривалий Короткотривалий Одномоментний, Рівень організації суспільства -Глобальний Регіональний Місцевий , Форма перебігу-Явний Прихований ,Динаміка перебігу-Бурхливий Спокійний Уповільнений ,Характер спрямування-Прогресивний

Регресивний

59. Революція як форма політичного процесу

Революція (від лат. revolutio - обертання, розвертання) — швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільше насильницьким способом . Технологічна (соціальна) революція — скасування або ж заміна до цього часу дійсних та загальновизнаних законів чи загальноприйнятої практики на нові методи та відкриття, наприклад:

Неолітична революція — перехід від кочового (збиральництва та мисливства) до осілого життя (землеробства та тваринництва).

Промислова революція — широке застосування машин, особливо парового двигуна, використання вугілля як головного енергоносія, індустріалізація.

Друга промислова революція — перехід від вугілля як головного енергоносія на нафту, винахід електрики, електродвигуна, телефона, поширення нових форм виробництва: конвеєр, розвиток хімічної промисловості.

Третя промислова, або ж цифрова (електронна) революція — винахід мікросхем, автоматизація виробництва, широке використання комп'ютерів та засобів комунікацій, поширення інтернету.

60. Місце і роль реформи в суспільному розвитку

Рефо́рма (лат. reformo) — преобразование, вводимое законодательным путем. В частности процесс преобразования государства, начинаемый властью по необходимости. Конечная цель любой реформы — укрепление и обновление государственных основ, что, однако, не всегда несёт за собой улучшение уровня жизни, сокращение государственных расходов и наоборот — увеличение доходов. Известные реформы: Отмена крепостного права

Столыпинская аграрная реформаРеформа русской орфографии 1918 годаКосыгинская реформаПерестройка — цикл реформ с 1986 по 1991 годыВведение единой валюты Евро на территории Европейского союза Реформа́тор — человек, проводящий реформы.

61.Сутність політичного конфлікту

Вивчення конфліктів є одним з головних завдань політології, а управління ними належить до найважливіших умов забезпечення соціальне-політичної стабільності всередині країни та на міжнародній арені. Актуальність теоретичних і практичних аспектів цього поняття зумовлена загостренням різнопланових конфліктів в Україні та в інших посткомуністичних країнах, необхідністю фундаментального вивчення суспільно-цивілізацій-них і ненасильницьких форм їх регулювання. Позаяк вони є природним явищем суспільного життя, вивчення конфлікту в суспільному розвитку, методів соціального управління, гармонізації суспільних відносин зумовило виникнення конфліктології як самостійної галузі знань на межі соціології, політології, політичної психології. Поняття “конфлікт” розглядали з різних точок зору:

спеціалісти-словесники тлумачили його як зіткнення протилежних сторін, думок, сил, серйозні розбіжності, гостру суперечку; - політологи вважають, що конфлікт виражає не просте зіткнення, а зіткнення, пов'язане з ускладненнями та боротьбою у владних відносинах. Політичний конфлікт — зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов'язані насамперед із боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну свого політичного статусу, а також з політичними перспективами розвитку суспільства. Щодо сутності соціально-політичного конфлікту існує багато визначень. У політологічних словниках найпоширенішим є трактування конфлікту як зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Д. Істон твердив, що джерелом конфлікту є соціальна нерівність у суспільстві та система розподілу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта. Л. Саністебан вважає, що конфлікт відображає особливий тип соціальних відносин, за якого його учасники протистоять один одному через несумісні цілі; він може бути різної інтенсивності, частковим або радикальним, піддаватися або не піддаватися регулюванню. Найбільш поширеним е поділ конфліктів на конфлікт цінностей, конфлікт інтересів, конфлікт ідентифікації