53. Формування еліти та її типологія

Формування власної національної, самодостатньої, внутрішньо структурованої і добре збалансованої еліти — неодмінна умова розвитку будь-якого суспільства. В Україні, як і в більшості посттоталітарних держав, становлення еліти пов'язане з характерними часовими, якісними особливостями і навіть суперечностями, розглядати які слід з урахуванням як набутої практики, так і особливостей принципово нового характеру. формування еліти — це окремий аспект загальної проблеми формування нового кадрового потенціалу для самостійної України. Кадрова політика, за визначенням відомого українського вченого Г. Щокіна, є генеральним напрямком усіх видів і форм соціального управління. Тому вона є головним напрямком в організації суспільства будь-якого типу і на кожному конкретно-історичному етапі соціального розвитку. Разом з тим, на його думку, після руйнування тоталітарної системи кадрова робота була кинута напризволяще, у вир недорозвиненого політичного ринку, коли на хвилі популізму, використовуючи демократичні процедури, до влади подекуди прийшли демагоги, які виявилися спритнішими, ніж колишні представники компартійної еліти. Тип еліти здебільшого залежить від політичного режиму, в якому вона існує. Вирізняють два основні типи еліт — відкриту й закриту.Відкрита еліта. Вона допускає спонтанний приплив нових членів, піддаючи при цьому остракізмові (засудженню) порушення встановлених правил. Вирішальним критерієм підбору є особисті якості, досягнення у сфері діяльності, якою займається претендент, значна популярність (спосіб підбору конкурсний). Посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід обіймати відповідно до особистих якостей — моральних, професійних тощо). Вагоме значення має громадська думка. Закрита еліта. Характерна для тоталітарного режиму і має такі ознаки: члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни; головне в підборі — відданість вождеві з урахуванням особистих якостей; спосіб підбору — кадрова політика партії та влади;заперечує спонтанність формування; посадова вимога — точне виконання директив керівництва. У західній політології еліту поділяють: за особистими якостями — на статичну і виконавчу; за типом впливу — на професійну і групову; залежно від форми правління — на традиційну, внутрішню і зовнішню; за стилем правління — демократичну, ліберальну, авторитарну.

54.Політична еліта України

Основні особливості сучасної української еліти, на думку відомого політолога М. Михальченка, сформувалися переважно трьома шляхами:• у результаті добору та розстановки кадрів правлячої до 1991 р.КПРС (незалежно від того, змінили вони свої позиції чи ні); • як наслідок активного чи пасивного опору тоталітарно-колоніаль­

ному правлінню; • як результат входження до політики нових груп та окремих гро­

мадських діячів, безпосередньо не пов'язаних ні з комуністичним режи­

мом, ні з опором йому. Еліту в Україні можна поділити також на еліту авангардного, колонного та ар'єргардного типу.Авангардна еліта нечисленна, за мисленням, поглядами, розумінням суспільного розвитку вона випереджає більшість як населення, так і еліти загалом. Це, за визначенням М. Михальченка, "розумники, яких не люблять ні правителі, ні виборці, оскільки вони не дають жити спокійно, бентежать громадську думку, вимагають змін".До еліти колонного типу можна віднести ту, що вміє вловлювати настрої і правителів, і народу, пристосовуватися до будь-яких умов і діяти в них, слугувати будь-якій владі. Це еліта конформістів. У суспільствах перехідного періоду до неї можна, на наш погляд, зарахувати мало не третину всієї еліти. Вважати її негативною елітою не можна, бо фактично саме вона є стабілізуючим чинником ситуації в суспільстві.Ар'єргардна еліта — це еліта аутсайдерів, лідерів, які здебільшого задовольняються здобутками, ідеалами і цінностями минулого. Представниками такої еліти є люди старшої генерації — пенсіонери, ветерани, всі, хто не бажає будь-яких соціальних перетворень, що ведуть до демократизації суспільства.Українську еліту можна класифікувати і як владарюючу, і як політичну. Перша набагато ширша за складом і крім політичної еліти охоплює економічну, ідеологічну, інформаційну, військову, культурну, наукову та профспілкову.