45. Партійні системи в сучасних демократіях

Партійна система - сукупність відносин між легально діючими партіями, які виражаються у вигляді співробітництва, суперництва або тимчасової угоди для завоювання, утримання й реалізації політичної влади. Класифікація політичних систем.

Партійна система з єдиною партією, що коштує у влади, можна вважати класичним зразком однопартійності. Така система в КНДР і на Кубі, до недавніх пор так з у СРСР, Албанії, Румунії.Система,

з партією, що здійснює гегемонію, існує в суспільстві, де формально функціонує кілька партій, але реальна політична влада належить однієї, що виступає стосовно інших партій на правах "старшого брата" й имеющей безконтрольну монополію на владу. Така система в цей час у Китаєві, до недавніх пор була в Мексиці, більшості соціалістичних держав Східної Європи.У

системі з домінуючою партією діє кілька політичних партій, але, незважаючи на юридично закріплені можливості, у влади протягом тривалого періоду перебуває одна партія. До недавніх пор такими були Індійський національний конгрес і Ліберально-демократична партія Японії.

двухпартийной системи служать США. Головною ознакою обмеженого, або помірного, плюралізму є орієнтованість всіх функціонуючих у суспільстві партій на участь в уряді, на можливість участі в коаліційному кабінеті. (Бельгія).

крайнього плюралізму (Італія) включає антисистемні партії, тобто партії, що виступають проти існуючої суспільно-економічної й політичної системи.

атомизировання партійна система. У ній уже немає необхідності підраховувати точне число партій. Досягається межа, за яким уже не важливо, скільки (20, 300) партій діє в країні (Малайзия, Болівія).

46.Функціонування багатопартійной системи в Україні

Багатопартійна система в Україні — явище не нове. Вона виникла на початку ХХ ст. й інтенсивно функціонувала до 1921 р. Але пізніший тривалий розвиток суспільства в умовах тоталітарної однопартійності практично зліквідував будь-які ознаки плюралізму в політико-ідеологічній сфері. Тому нині маємо говорити не так про відродження багатопартійності, як про її виникнення та становлення.   У 90-ті роки на політичній карті України з'явилося понад сорок різних партій. Однак їхнє становлення характеризується не самим лише проголошенням та організаційним оформленням політичних об'єднань. Головне в цьому процесі — визрівання і прийняття масовою політичною свідомістю необхідності багатопартійної системи як заперечення системи однопартійної, як важливий чинник, навіть ґарант демократизації суспільства.   Багатопартійна система затверджена Конституцією та іншими законами України, закріплена юридичними нормами, захищається правовими інститутами держави   Багатопартійна система — це єдиний суспільний механізм зі своїми ознаками та соціальними функціями, який виробив певні закономірності своєї діяльності. На його рівні діють чинники, у тому числі й психологічні, що суттєво відмінні від тих, які діють на рівні окремої групи — партії.   Психологічні чинники становлення багатопартійності. У різних відгалуженнях суспільної свідомості діють комплекси психологічних чинників, які забезпечують умови для становлення й розвитку багатопартійної системи. Основні з них, очевидно, такі:

  1. В економічній свідомості. Різноукладна економіка в Україні стала на сьогодні доконаним фактом. Вона породжує різні типи свідомості й поведінки, які в кінцевому підсумку зводяться до двох основних: приватновласницького і колективістського, хоча кожний із них у чистому вигляді навряд чи де-небудь існує — що в будь-якому суспільстві, що в якій завгодно групі людей, що в кожної окремо взятої людини.

2. У розумінні соціальних процесів. У суспільній думці спостерігається різне бачення сучасної системи української спільноти, її структурних елементів, різні тлумачення процесів та наслідків соціальної інтеґрації. багатопартійність слід трактувати ширше — як організаційне вираження надзвичайно багатобарвного спектра різних, у тому числі й політичних, інтересів спільноти. Кожна політична партія зі своєю ідеологією, системою уявлень про стратегію і тактику діяльності, перспективи і методи роботи та ін. базується на певній групі інтересів. Вони ж можуть бути спільними для різних соціальних груп або ж не мати чітко визначених соціальних координат. 3. У політиці як сфері суспільної свідомості. Ця сфера надзвичайно багатобарвна, що пов'язано і з такою самою строкатістю політики як сфери діяльності4. В ідеології. Сучасна українська ідеологія, ця специфічна галузь суспільної свідомості, також відкриває можливості для формування багатопартійної системи Сутність багатопартійних режимів — у дотриманні законності й поміркованості, поважанні інтересів і світоглядів усіх груп. Сутність однопартійного режиму, де держава керується ідеологією партії, яка монопольно володіє владою, одна: заборона всіх ідей, вилучення з відкритого обговорення багатьох тем, які відкривають простір для виявлення різних точок зору.