- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава II тема, види і ціль ораторської промови
- •Глава III композиція і план промови
- •Глава III композиція і план промови
- •Глава II! композиція і план промови
- •Глава III композиція і план промови
- •Глава III композиція і план промови
- •Глава III композиція і план промови
- •Глава III композиція і план промови
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава IV поведінка оратора перед аудиторією
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
- •Глава V мистецтво спору
Глава III композиція і план промови
ораторському мовленні, ми не просто згадуємо про схожість якихось явищ, а допомагаємо слухачам зробити висновок по аналогії, який можна сформулювати наступним чином: якщо два явища подібні в одному чи більше відношеннях, то вони, напевно, подібні і в інших відношеннях.
В ораторському мовленні аналогія використовується в тих випадках, коли треба пояснити свою думку, зробити її більш зрозумілою.
Головне призначення аналогії - ілюстративне. У думках і на словах ми постійно використовуємо аналогію. Існують аналогії фігуральні і аналогії в буквальному розумінні. Фігуральна аналогія порівнює дві сукупності явищ з різних галузей, явищ різного порядку. Вони мають лише символічний зв'язок. Аналогія в буквальному розумінні порівнює дві сукупності явищ в одній галузі, одного порядку. Аналогія в буквальному розумінні володіє значною вагою як доказ у спорі; фігуральна аналогія звичайно стимулює уявлення.
Разом з поданими методами викладення матеріалу і в поєднанні з ними в ораторському мовленні використовуються і так звані концентричний та ступеневий метод.
Суть концентричного методу полягає в тім, що все викладене концентрується навколо єдиного центру, яким є поставлена проблема. На протязі промови оратор весь час утримує в полі зору цю проблему, повертається до неї, поступово поглиблюючи і розвиваючи висунуте положення. Використовуючи ступеневий метод, оратор поступово викладає проблему, переходячи з одного^ ступеня, етапу до другого. До цього методу наближені історичний] та просторовий принципи викладення матеріалу.
3.4. Закони логіки в ораторському мовленні.
Вчення про закони зв'язку думок у міркуваннях - формальна! логіка - грунтується на чотирьох принципах:
1) закон тотожності;
2) закон суперечності;
3) закон виключеного третього;
4) закон достатньої підстави.
Закон тотожності формулюється наступним чином: кожна | думка зберігає один і той же зміст, скільки б разів вона неї повторювалася. В житті ми часто зустрічаємо людей, які в розмові,] доповіді чи виступі використовують туманні вирази, надають думкам!
Глава III композиція і план промови
31
двоякий зміст, перескакують з однієї думки на іншу. Закон тотожності вимагає визначеності, тобто ясності і чіткості думки, він спрямований проти туманності, двозначності в думках і виступах ораторів.
Закон суперечності проголошує, що дві протилежні думки про один предмет, узятий в один час в одному відношенні, не можуть бути однаково вірними, одна з них буде хибною. Закон суперечності вчить послідовності в мовленні. Мова оратора повинна бути вільною від суперечностей, він повинен відстоювати лише одну точку зору.
Закон виключеного третього наближений до закону суперечності, але на відміну від нього відноситься лише до однієї групи суджень - протилежних. Це такі судження, що заперечують одне одного і між якими немає середнього. Закон виключеного третього формулюється так: з двох протилежних суджень одне істинне, друге хибне, а третього немає. Ще Платон проілюстрував цей закон так: "Людина не може одночасно бути здоровою і хворою".
Дотримання закону виключеного третього також, як і закону суперечності, забезпечує послідовність і принциповість мислення. Якщо виявлено, що одне з протилежних суджень істинне, то друге треба визнати невірним І навпаки. Третього, середнього між протилежними судженнями немає.
Закон достатньої підстави проголошує: кожна вірна думка повинна бути обгрунтована іншими думками, істинність яких доведена практикою людини. Таким чином, коли в промові ми щось доводимо, в чомусь переконуємо аудиторію, ми не повинні бути голослівними, ми зобов'язані обгрунтувати наші положення, довести їх істинність. Закон достатнього обгрунтування вимагає доказовості, зв'язку будь-якої думки, будь-якого положення, що висувається в промові, з дійсними фактами, прикладами з реального життя, а також з науково-обгрунтованими законами І теоретичними основами.
Отже, ми розглянули чотири закони логіки. Коротко вимоги Цих законів до оратора можна сформулювати наступним чином:
1. Виступ оратора повинен бути ясним, чітким, конкретним. Оратор не повинен використовувати туманні, двозначні Розмірковування, перескакувати з однієї думки на іншу.
2. Оратор повинен бути послідовним, не припускатися сУперечливих думок і виразів, принципово і послідовно відстоювати Усунуте ним положення чи точку зору.
32