7.Що означає безеквівалентність (індивідуальна безвідплатність) податку?

Означає спрямування руху коштів від платника додержави, яке не створює зустрічних зобов’язань з боку держави.  У кінцевому підсумку платник одержує віддачу від внесених ним податків, коли держава задовольняє суспільні потреби, в яких зацікавлене суспільство і кожен його індивід (охорона суспільного порядку, охорона здоров'я тощо), і в цьому значенні податки начебто повертаються до платника.

8.Що означає регулярність і строковість сплати податку?

Податки спла­чуються на протязі всього часу чинності законів, якими вони встановлені, з регулярністю (річною, квартальною, місячною, тощо). Сплата податків не обумовлюється ніякими подіями, крім настання встановленої законом кален­дарної дати.

9.Що означає перехід права власності до держави або зміна правового режиму державної власності при сплаті податку?

Перехід права власності від платника до держави, тобто на зміну форми власності при внесенні платником податку до бюджету (державного чи місцевого). В сучасних умовах всі форми власності рівні, мають однакові економічні і правові основи функціонування. Крім того, визначення податку як правової категорії мусить містити головну ознаку фінансових відносин. З позицій предмету фінансового права головне в податку — мобілізація коштів державою у централізований фонд для задоволення суспільних потреб, а перехід права власності, хоча він є, не головна ознака податку, а одна з його рис.

10. Що означає законодавча правова основа податку? в чому виражаються особливості правових форм фінансової діяльності держави по встановленню податків?

Законодавчі акти приймаються як з питань податкової системи в цілому, так і з питань конкретних податків і містять норми податкового права. Між податковим правом та податковим законодавством існує певний взаємозв'язок та взаємозалежність. Уданому аспекті можна погодитися з професором Л. К. Вороновою, яка вважає, що первинною ланкою фінансового законодавства є правова форма-акт законодавчої чи виконавчої влади, а первинною ланкою фінансового права - правова норма. Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що включаються до системи оподаткування України, основні засади визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав та обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків, регламентують порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Особливості податкових норм, як підвиду фінансових, вияв ляються: а) у змісті ‒ вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяль ності специфічної ‒ з приводу встановлення, зміни, скасуван ня податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети; визначають права й обов’язки учасників відносин, передбача ють відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вго ру (від платника до бюджетів чи фондів); б) у характері приписів ‒ якщо фінансові норми в основно му імперативного характеру, то податкові мають винятково на казовий характер. Держава наказує правила поведінки в кате горичній формі, чітко визначає права, розміри обов’язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов’язаної особи) зміни; в) у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів ‒ карну, адміністративну, фінан­сову. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи [1, с.141] Такий підхід показує, наскільки важливі для держави відносини, врегульовані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в постійному поповненні доходної части ни бюджету; г) у способах захисту прав учасників відносин, що випли вають з певної нерівності суб’єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що характери зується презумпцією винності платника податків.