Контрольні питання та завдання

1. Як змінювалась роль природно-географічних чинників у формуванні та розвитку ТПП?Як її оцінюють у наш час?

2. Поясніть принцип абсолютних переваг, за яким А. Сміт оцінював можливості ТПП.

3. Характеризуйте принцип відносних переваг ТПП, розроблений Д. Рікардо. Покажіть різну дію абсолютних та відносних перевагу фор­ муванні ТПП.

4. Як визначав стимули до ТППЛ. Мізес?

5. Як пояснював можливості ТПП А. Маршала?

6. Поясніть модель Хекшера — Оліна як сучасну концепцію факторів виробництва, що визначають ТПП.

7. Характеризуйте новітні фактори ТПП, пов'язані з новою науко­во-технічною революцією та формуванням постіндустріального (інфор­маційного) суспільства.

8. Як визначають економічну вигоду (ефективність) ТПП?

9. Від чого залежить радіус (відстань) ТПП? Наведіть відповідні приклади.

10. Поясніть різницю в оплаті праці в різних країнах як сучасний чин­ ник ТПП. Наведіть приклади дії такого чинника.

4. РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

Суспільний і територіальний поділ праці діють на всіх рівнях ор­ганізації господарства — від окремих працівників до світової еконо­міки. Кожний технологічний процес складається з певних операцій, кожна складна машина чи механізм — з окремих деталей. Так само у сфері послуг існують свої «технологічні лінії», свої «операції», свої «деталі». Різні операції й деталі виконуються різними робітниками на різних ділянках, у різних цехах, на різних підприємствах, у різних га­лузях і сферах господарства, в одному чи різних регіонах, в одній чи різних країнах. Відтак, можна говорити про ієрархічну — багаторівне­ву структуру поділу праці.

За просторовими масштабами розрізняють такі рівні ТПП: - локальний, що здійснюється між окремими підприємствами, населеними пунктами (місто — село), місцевостями в межах невели­кої території;

- внутрішньообласний (мікро- та субрегіональний), що охоплює різні частини області з різною спеціалізацією, а також економічні центри й окремі підприємства;

• міжрайонний (мезорегіональний та регіональний), в якому спеціалізованою продукцією та послугами обмінюються вже області (АРК) та великі економічні центри;

• національний (загальнодержавний), що формує національну систему ТПП між регіонами та головними економічними центрами країни;

• міжнародний (макрорегіональний), що здійснюється між окре­мими країнами та групами країн (макрорегіонами);

• всесвітній (глобальний), що охоплює все світове господарство в цілому з усіма його учасниками та складовими частинами.

Міжнародний поділ праці (МПП) виступає як одна з найвищих стадій розвитку суспільного поділу праці і як найбільш високий рі­вень територіального поділу праці. Зародження МПП є початком формування світового ринку та глобальної системи господарства.

Участь у міжнародному поділу праці дає змогу кожній країні мати доступ до освоєння природних ресурсів світу, незалежно від їх роз­міщення, дозволяє їй найбільш повно і з найменшими витратами забезпечувати свої потреби. Приклад Японії та нових індустріальних країн з вкрай обмеженими власними природними ресурсами свід­чить, яку величезну роль може відігравати міжнародний поділ праці у стрімкому розвитку національної економіки. Не можна пояснити вражаючі успіхи цих країн, виходячи лише з історії розвитку кожної країни поза розвитком світового господарства та міжнародного поді­лу праці.

Держава має вибір щодо своєї участі у міжнародному поділі праці за такими альтернативами:

1. Політика автаркії (економічна ізоляція) — країна відмовляєть­ ся від будь-якої торгівлі з іншими країнами. Свого часу такої політи­ ки дотримувалась феодальна Японія (до 1864 р.), а у XX ст. — певною мірою, Албанія. Але автаркія — це, швидше, теоретична альтернати­ ва, яка світовим співтовариством не сприймається.

2. Політика вільної торгівлі, що цілком відкриває внутрішній ринок для міжнародної торгівлі. І така альтернатива практично не сприйнятна. Свого часу до неї закликала всіх Велика Британія, що мала величезні переваги у технологіях виробництва та морських ко­ мунікаціях. Але ідея «відкритих для торгівлі кордонів» успіху не мала,

246

247

оскільки всі країни остерігались могутньої конкуренції Британії, яка легко придушили б національне виробництво у будь-якій країні свої­ми висококонкурентними товарами.

3. Політика протекціонізму (мерксштелізму) на даний час є загаль-ноприйнятною і найбільш реальною. Кожна країна захищає внутріш­ній ринок від іноземної конкуренції за допомогою митних тарифів і квот. Наданий час цей напрям називають «помірною торговою полі­тикою», в якій поєднуються в різних співвідношеннях елементи віль­ної торгівлі та протекціонізму.

Головна особливість сучасного етапу розвитку міжнародного поді­лу праці пов'язана зі зростаючою інтернаціоналізацією та глобаліза­цією світового господарства. Проста сукупність національних економік поступово переростає в єдину систему світового господарства. При цьому відбуваються фундаментальні зміни щодо змісту і форм міжна­родного поділу праці: 1) на передній план виходять все більш складні, наукоємкі на високотехнологічні виробництва; 2) міжнародна торгів­ля від готових виробів переорієнтовується на напівпродукти, деталі й технологічні операції; 3) обмін матеріальними продуктами поступово доповнюється і заміщується торгівлею послугами, інформацією та ін­шими «нематеріальними продуктами». За порядком зростання рівня міжнародної інтеграції розрізняють: 1) зони вільної торгівлі; 2) митні союзи; 3) спільні ринки; 4) економічні союзи; 5) повні політичні союзи.

Пріоритетним напрямком у сучасному міжнародному поділі праці є обмін наукоємкою високотехнологічною продукцією та так званими інноваціями (нововведеннями) — новими та найбільш прогресивними технологіями. За світовими стандартами до наукоємної й високотех-нологічної відносять таку продукцію, у вартості якої не менше 3,5 % складають витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи. Частка такої продукції у світовому експорті вже перевищує 6-7 %, але більша її частина (понад 90 %) переміщується між розвиненими країнами.

В організації сучасного міжнародного поділу праці все зростаю­чу роль відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), що формують міжнародні виробничі комплекси на основі глибокого й ефективного поділу праці. Ще на початку нинішнього століття міжнародні ком­панії складалися з технологічно відособлених підприємств, кожне з яких мало повний виробничий цикл і які орієнтувались на поставки в «колонії» готових машин і товарів, а в зворотному напрямку — сиро­вини та матеріалів. Нині ТНК використовують надзвичайно глибокий

поділ праці між різними країнами, який використовує різницю між ними щодо рівнів зарплати, наявних трудових ресурсів, екологічних обмежень, податкових норм тощо. Разом з тим різко посилюються обсяги внутрішньофірмових потоків товарів і послуг, які здійснюються на міжнародному рівні (між різними країнами), але в рамках окремих фірм (ТНК). Нині таки потоки вже сягають 70 % загальних обсягів міжнародних переміщень товарів та послуг. Відтак має місце значне зменшення обсягів міжнародної торгівлі за рахунок їх трансформації у «внутрішньофірмовий обмін».

Щодо сучасної зовнішньоекономічної політики країн, то вона має дві різнонаправленітенденції: 1)лібералізація зовнішньо-економічних зв'язків; 2) посилення протекціонізму, тобто захисту національного виробника. Світове співтовариство в цілому рухається в бік лібералі­зації зовнішньоекономічних зв'язків і лише в окремі періоди спостері­гаються певні хвилі протекціонізму. Регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності здійснюють економічними та адміністративними методами. У міжнародній торгівлі велику роль відіграла всесвітня організація ГАТТ — Генеральна угода про тарифи і торгівлю, мета якої полягала в лібералізації зовнішньої політики всіх країн. Завдяки діяльності ГАТТ ставки митних зборів знизились приблизно з 30 % (після Другої світової війни) до 5-6 % (на початок 1990-х років). На­прикінці 1993 р. ГАТТ була перетворена на Світову організацію тор­гівлі (СОТ), в яку нині увійшла й Україна.

Міжнародний поділ праці розвивається в умовах надзвичайно ви­сокої нерівномірності соціально-економічного розвитку різних країн і регіонів. Технологічні розриви настільки значні, що можна говори­ти про «співіснування» в сучасному світі різних технологічних епох. Доіндустріальні методи господарювання, що зрослись з віковою від­сталістю окремих країн, гальмують нормальне функціонування всієї світової господарської системи. Численні «анклави» країн, що розви­ваються, залишаються поза міжнародним поділом праці.

Запам 'я та й те:

Суспільний і територіальний поділ праці діють на всіх рівнях організації господарства — від окремих працівників до світової економіки. Поділ праці має багаторівневу ієрархічну структу­ру. За просторовими масштабами розрізняють такі рівні ТПП: локальний, внутрішньообласний (мікро- та субрегіональний),

248

249

міжрайонний (мезорегіональнй та регіональний), національний (загальнодержавний), міжнародний (макрорегіональний), все­світній (глобальний).

• Кожна держава визначає свою політику щодо участі у міжнарод­ному поділі праці та митних режимів своїх кордонів. Крайніми альтернативами такої політики є автаркія (самозабезпечення та самоізоляція) та політика вільної торгівлі (відкритих кордонів).

• У наш час загальновизнаною є політика протекціонізму (меркан-телізму), орієнтована на захист національного товаровиробника. При цьому протекціонізм диференціюють за галузями в залеж­ності від ступеня їхньої конкурентоспроможності.

• Головна особливість сучасного етапу розвитку міжнародного поді­лу праці полягає у зростаючій інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства. Проста сукупність національних економік переростає у єдину світову систему господарства.

• Міжнародний поділ праці стає провідним чинником зростання. Трансформується його зміст і форми.

• За зростанням рівня міжнародної інтеграції розрізняють: 1) зони вільної торгівлі; 2) митні союзи; 3) спільні ринки; 4) економічні союзи; 5) повні політичні союзи.

• За світовими стандартами наукоємкою і високотехнологічною вважають продукцію, у вартості якої витрати на науково-дослідні й конструкторські роботи складають не менше 3,5%.

• У сучасному міжнародному поділі праці все зростаючу роль віді­грають транснаціональні корпорації (ТНК), які здійснюють пере­міщення між різними країнами так званих внутрішньофірмових потоків товарів і послуг. На даний час такі потоки становлять вже 70% загальних обсягів міжнародних переміщень товарів і послуг.

• У міжнародній торгівлі все зростаючу роль відіграє Світова органі­зація торгівлі (СОТ), яка до 1993 р. називалась ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю). Наша країна стала членом СОТ у 2008 р.

• Міжнародний поділ праці розвивається в умовах надзвичайно ви­сокої нерівномірності соціально-економічного розвитку різних країн і регіонів. Чимало слаборозвинених країн лишаються поза міжнародним поділом праці.

250